Помічна.Опис та історія міста.

Помічна́ — місто в Україні, Добровеличківському районі Кіровоградської області. Значний залізничний вузол.

Місто розташоване на відстані близько 70 кілометрів на південний-захід від обласного центру — Кропивницького, 24 км від геометричного центру України в смт Добровеличківка, на Придніпровській височині. За 9 км на захід від міста тече притока Синюхи — Чорний Ташлик.

А ви знаєте історію свого рідного села?
Які відомі люди Ваші земляки?
Які історичні події пов'язані із вашим рідним селом?
Які визначні події, явища і процеси відбувалися на території краю?
Якими пам’ятками археології, історії, архітектури і містобудування, монументального мистецтва багате Ваше рідне місто?
Якими пам’ятками природи багатий рідний край?

Рідна Помічна на мапі Google XIX століття. Google карти

Таблиця "Найважливіші події на території рідного краю"

Дата	Історична подія
1775 рік	Після ліквідації Запорізької Січі козаки, покинувши козацькі зимівники, селилися по слободах, перетворюючись на селян.Однією з таких слобід було сучасне село Помічна. Біля фортеці св. Єлисавети стояв гарнізон запорізьких козаків. Забезпечувало гарнізон продовольством село Помічна, надававши таким чином допомогу, «поміч», а звідси й пішла назва поселення «Помічна».Місто Помічна засновану у зв'язку з пуском в експлуатацію першої залізничної колії. Першим, хто підняв клопотання про будівництво південної залізниці був Новоросійський генерал-губернатор, князь Михайло Воронцов.Кінцевим пунктом південної залізниці була Одеса. Планувалося першу залізницю побудувати від Одеси до села Паркани. Другу — від Одеси до міста Ольвіополя, далі вести залізницю на Кременчук, Полтаву та Харків.Загалом:в ХVІІ – ХVІІІ століттях територія нашого краю в історичних джерелах та в народних переказах називалася «побужжя», «пограниччя», «дике поле». Чому виникли такі назви? З якими історичними подіями це пов’язано? По-перше, тривалий час землі нашого краю були незаселеними (звідси й походить назва «дике поле»). По-друге, їхнє географічне розташування на лівобережжі річки Бог (Південний Буг) було тісно пов’язане з торговельними шляхами, які проходили через територію нашого краю (звідси походить назва «побужжя»). По-третє, постійне військове протистояння між Кримським ханством, шляхетською Польщею та царською Московією перетворило наш край в прикордонну зону в протистоянні між цими державами (звідси походить назва «пограниччя»). Польський історик Самуїл Ґрондський, подорожуючи землями сучасної Кіровоградщини, в своєму щоденнику писав:«Ті з руського народу, які не хотіли тягти ярмо й терпіти владу місцевих панів, йшли до «дикого поля», тоді ще не заселеного, і здобували собі право на волю!... Вони закладали нові поселення і щоб відрізнятись від іншого люду стали себе називати козаками.»
XVII	В середині ХVІІ століття територія Бугогардівської паланки стала ареною російської експансії, розпочинається її колонізація. За Бєлградським мирним договором між Османською та Російською імперіями була досягнута угода.Запорізьке козацтво протидіяти таким домовленостям між Росією та Туреччиною не змогло. На цей час припадає заснування лінії військових поселень, відомих під назвою Нова Сербія.
1751	У 1751 році офіцеру російської армії сербу І.Хорвату було доручено перевезти на Україну кілька тисяч сербів, чорногорців і болгар, створивши з них кінні гусарські полки. Центром нової адміністративної одиниці стає Новомиргород. Так було утворено Нову Сербію.
1754	У 1754 році у верхів’ях ріки Інгул розпочалося будівництво фортеці св. Єлизавети, навколо якої також створювалися військові поселення з росіян-старообрядців, молдован та донських козаків. Так виникає Новослобідський полк на землях Запорізької Січі.
XVIII	В середині ХVІІІ ст. на території нашого краю починають виникати топографічні назви річок, шляхів сполучення, перших поселень. Після заснування Нової Сербії та Новослобідських поселень кордон між землями Запорізької Січі та новоутворених Росією поселень проходив по річці Чорний Ташлик. Назва річки має татарське походження і перекладається як «чорний камінь». Чому? Вздовж берегів річки і в наші дні можна побачити нагромадження великих кам’яних брил, поверхня яких вкрита чорним мохом, який і надає каменю такого забарвлення. Через територію нашого краю проходив «битий шлях», яким тисячі втікачів із Правобережної України добиралися до омріяних запорізьких земель. Його назва має козацьке походження.
XIX	У ті далекі роки ХІХ ст. українська пшениця завойовувала хлібні ринки багатьох країн світу. Частка України становила 43% вирощеного ячменю, 20% пшениці та 10% кукурудзи. Незамерзаючий Одеський порт відвідували пароплави звідусіль. Каравани возів, запряжених кіньми та волами, по бездоріжжю рухалися до нього. Швидкість просування була 2,5 версти на годину. Один віз, запряжений волами, піднімав до двох тон пшениці в мішках. Насипом зерно не перевозили. Такий повільний спосіб транспортування зерна, винятково ґрунтовими дорогами, курними шляхами, більшу частину року не викликав ускладнень. Однак у міжсезоння й особливо взимку, дороги перетворювалися у повне бездоріжжя. Неминучим наслідком такого стану доріг була величезна і непродуктивна витрата часу на перевезення вантажів, виснаження та падіж худоби. Після кожного сильного дощу вода розмивала земляні греблі, зносила дерев’яні мости, а нескінченні транспортні колони розбивали дорожнє полотно, особливо на спусках і підйомах. Тверде покриття доріг, як у Європі, не застосовувалося.