Стаття до проекту "Моє рідне місто або село" Безверха Анастасія

Кіото

Замок Ніджьо

Кіо́то — місто в Японії, в префектурі Кіото. Розташоване в південній частині префектури. Входить до списку міст державного значення Японії. Адміністративний центр префектури. Виникло на основі стародавньої японської столиці Хейан, резиденції японських Імператорів протягом 794–1869 років. Отримало статус міста 1889 року. Основою економіки є овочівництво, машинобудування, харчова промисловість, виробництво високоточної техніки, комерція, туризм. В місті розташовані численні пам'ятки, що мають статус Світової спадщини ЮНЕСКО і національних скарбів Японії — Кіотський Імператорський палац, замок Нідзьо, монастир Кійомідзу та інші. З 1966 року центральна частина охороняється від новітніх забудов і зміни історичного ландшафту згідно з законом про збереження старих столиць. Місто-побратим українського Києва.

На цьому місці розмість статтю, у якій висвітліть свій досвід та враження, знайдені матеріали з історії рідного міста або села. Також у статтю добавте посилання на документи, що Ви створили і завантажили у різних ресурсах, таблицю (зразок поданий у завданні та нижче) та фотографії рідного краю.

Історія Стародавність

Імператор Камму — засновник столиці Хейан, майбутнього Кіото. Територія Кіото була заселена в епоху неоліту. Археологічні стоянки цієї доби були знайдені в районах Камі-Камо та Кіта-Сіракава. У місцевості Фукаса в районі Фушімі науковці виявили сільськогосподарські знаряддя періоду Яйой. Проте до початку середньовіччя регіон активно не освоювався через особливості клімату, заболоченість та обмеженість природних ресурсів. Лише у 7 столітті аристократичний рід китайського походження Хата заснував на цих землях свою резиденцію. Він збудував укріплення в місцевостях Удзумаса і Фукаса. Голови роду підняли цілину, провели іригаційні роботи, запровадили шовківництво і сприяли розвитку ткацтва. Згадкою про велич колишніх господарів Кіото є курган Хебіцука, могила роду Хата, розташована в центрі міста, а також буддистський монастир Корюдзі, збудований за наказом голови Хати Кавакацу. Окрім роду Хата на території майбутнього Кіото мешкали роди Камо й Ідзумо, які володіли землями в басейнах річок Камо й Такано.

Наприкінці 8 століття, в результаті політичної нестабільності та загрози буддистського перевороту в країні, Імператор Камму вирішив перенести японську столицю з Нари у інше місце. 784 року він заклав столицю Наґаока на території майбутнього міста Муко. Її будівництво тривало 10 років, але було припинене через смерть головного будівничого Фудзівари Танецуґу та повені. Тоді 794 року Імператор наказав звести в Кіотській западині нову столицю, яку назвав «столицею миру» — Хейан. Будівельні роботи були доручені Фудзіварі Оґуромаро. Саме на основі Хейану виникло майбутнє місто Кіото.

Середньовіччя Хейан було побудовано за зразком Чан'аня, столиці китайської династії Тан. Довжина міста з півночі на південь становила 5,3 км, а з заходу на схід — 4,5 км. З висоти пташиного лету Хейан нагадував прямокутник. На відміну від китайського аналога, японська столиця не мала великих міських стін. В північній частині Хейан розташовувався Імператорський палац. Від нього починався Проспект Червоного фенікса, який закінчувався Головними замковими воротами на півдні. Проспект розділяв Хейан на праву і ліву частини. Місто було поділене за принципом шахової дошки на декілька десятків кварталів. Незважаючи на детальне міське планування, більшість ідей реалізовані не були, що спричинило нерівномірний розвиток столиці. Так, у 10 столітті західна частина Хейану (Права столиця) занепала через заболоченість місцевості і відсутність питної води. Натомість східна частина (Ліва Столиця), що розташовувалася в басейні річки Камо, розрослася настільки, що сягала підніжжя гір Хіґашіяма, порушуючи заплановані кордони міста. У 11 — 12 століттях на цих горах було споруджено палац Сіракава, монастир Хоссьодзі та інші культові споруди. Під час смут 1156 і 1159 років більшість будівель в районі річки Камо були спалені.

Після встановлення в столиці самурайської диктатури Тайра, на східному березі Камо, в районі Рокухара, постала самурайська адміністрація. В 13 — 14 століттях, протягом існування Камакурського сьоґунату, цей район залишався центром політичного життя столиці. Тут знаходилося управління Рокухарського інспектора сьоґунату, що виконував обов'язки наглядача за Імператорським двором, аристократами і самурайськими володарями Західної Японії. Після створення нового сьоґунату Асікаґа, політичний центр столиці перемістився на західний берег Камо. З 15 століття він розміщувався у кварталі Муроматі, в головному палаці сьоґуна. Приблизно в цей час стара назва міста Хейан була витіснена новою назвою Кьото — «Столичне місто». В українській мові ця назва закріпилася як «Кіото».

У 1467–1477 роках Японію охопила велика смута Онін. В результаті постійних боїв на вулицях столиці, Кіото було перетворене на згарище. 30 тисяч будинків аристократії та самурайства, а також старовинні монастирі згоріли. Імператорський двір остаточно занепав. Місто опинилося розірваним пусткою на північну і південну частини — Каміґьо (Верхня столиця) і Шімоґьо (Нижня столиця). Протягом 16 століття вони розвивалися як дві окремі урбаністичні спільноти. Через параліч центрального уряду, міщани Кіото створили власну систему самоуправління на основі квартальних рад, що відповідали за безпеку міста та справляння язичницьких свят, на зразок свята Ґіон.

'Новий час' Південно-східна вежа замку Нідзьо. 1568 року Кіото опинилося під владою регіонального володаря Оди Нобунаґи. Він розпочав капітальну відбудову сплюндрованої столиці. Нобунаґа наново відбудував Імператорський палац і замок Нідзьо, а також налагодив економічне економічне життя в столиці. За його протекції в Кіото розпочала роботу християнська місія, очолювана єзуїтами. Тойотомі Хідейосі, політичний спадкоємець Нобунаґи, продовжив курс свого попередника. 1590 року він проклав у Кіото нову доріжну сітку, запровадив нову система поділу на квартали і переніс усі монастирі, сконцентровані в центральній частині, до храмових районів Тераноуті. 1591 року Хідейосі оточив Каміґьо і Шімоґьо одним земляним валом, довжиною 23 км, об'єднавши розрізнені міські спільноти в одному місті. Він збудував у столиці палац Дзюракудай, монастир Нісі-Хонґандзі заклав на південь від столиці замок і містечко Фушімі, а також упорядкував рух транспорту на річці Йодо. Саме за часів Нобунаґи і Хідейосі старий Хейан був повністю перебудований на новий Кіото.

Після заснування сьоґунату Токуґава в 1603 році, політичний центр країни перемістився до східнояпоснького міста Едо. Однак Кіото залишалося столицею Японії, місцем резиденції Імператорського двору. Для оборони останнього і нагляду за західними областями країни сьоґун Токуґава Ієясу збудував у Кіото новий замок Нідзьо. З метою винищення християнства уряд переніс до Кіото монастир Хіґаші-Хонґандзі, а також спорудили багато монастирів та храмів своєї родинної секти Дзьодо.

1622 року на південному заході містечка Фушімі сьоґунат спорудив замок Йодо, що став адміністративним центром уділу Йодо-хан. Наступного було ліквідовано замок Фушімі й прокладено канал до річки Такано, що сполучив столицю з містечком.

Протягом 17 — 19 століття Кіото було одним з найзаможніших міст країни. В цей час зародилися кіотські традиційні ремесла такі як виготовлення шовку нісідзін, столичної порцеляни, лакованого посуду, фарбованої бавовни. Місто було третім за величиною після Едо й Осаки. Його населення становило понад 400 тисяч осіб.

Кіото, головна вулиця, 1891 рік 1788 року місто сильно постраждало від Великої пожежі, найбільшої в історії Кіото. Вона винищила понад тисячу кварталів і 36 тисяч будинків, включно з імператорським палацом. <p>1864 року Кіото сильно постраждало від пожежі, що сталася в результаті інциденту біля Імператорських воріт. Більша половина міста числом у 28 тисяч будинків столиці повністю згоріли. 1868 року в країні відбулася реставрація Мейдзі і новий Імператор оголосив про перенесення столиці Японії до Едо, перейменованого на Токіо. У зв'язку з переїздом Імператорського двору Кіото в 1869 році місто втратило свій тисячолітній статус японської столиці. Кіото отримало статус міста 1 квітня 1889 року. При складанні висновків до статті враховуйте, що задача роботи у проекті, дати відповіді на такі запитання:

• А ви знаєте історію рідного села?
• Які відомі люди Ваші земляки?
• Які історичні події пов'язані із вашим рідним селом?
• Які визначні події, явища і процеси відбувалися на території краю?
• Якими пам’ятками археології, історії, архітектури і містобудування, монументального мистецтва багате Ваше рідне місто?
• Якими пам’ятками природи багатий рідний край?

Таблиця "Найважливіші події на території рідного краю"

Дата	Історична подія

Ресурси:

• Посилання на презентацію у Google Диск;

• Посилання на власний фотоальбом у Google Диск;
• Посилання на власний блог у Blogger;

• Посилання на добірку відеоматеріалів;

• Посилання на опитування або анкету у Google Форми;

• Посилання на спільний груповий постер.

---

Сторінка проекту Проект "Моє рідне місто або село"

Кіровоградський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка