Сторінка проекту "Моє рідне місто або село"
Бо́бринець — місто в Україні, центр Бобринецької міської територіальної громади, центр Бобринецького району Кіровоградської області. Площа 18,13 км². Населення 12,5 тис. осіб.
Зміст
Символи міста
Герб Бобринця
Хоругва міста
Історія мого краю
Археологічні знахідки в районі Бобринця свідчать, що територія, на якій він розташований, була заселена людьми близько 15 тисяч років тому.
1767 року запорізький полковник Андрій Кийнаш доповів Кошеві (козацькому управлінню), що недалеко від річки Сугоклія засноване поселення Малий Бобринець. Згідно з документом 1777 року осадчим слободи Бобринцевої був прапорщик Островський — колишній запорозький козак Василь Островський, який в реєстрах Переяславського куреня значився Василем Острижським. На карті 1779 року на місці Бобринця маємо Острижецьку слободу.
Наприкінці XVIII ст. Бобринець був досить великим населеним пунктом. У 80-х роках тут щороку відбувалося чотири ярмарки. 1816 року у місті проживало 1910 чоловік.
Запровадження військових поселень 3-ї уланської Української дивізії у 1821 році й передача частини земель Єлисаветградського повіту у військове відомство привело до його скасування й утворення з решти цивільних земель новоствореного Бобринецького повіту, що сталося 6 грудня 1828 року. За указом 5 червня 1857 р. військові поселення почали скасовуватися, згодом відновився Єлисаветградський повіт, правління якого було переведене з Бобринця до Єлисаветграда у 1865 році.
У Бобринці в 1860-их роках жили і працювали корифеї українського театру Марко Кропивницький і брати Тобілевичі — І. К. Тобілевич (Карпенко-Карий), М. К. Садовський, П. К. Саксаганський, які створили в місті аматорський театральний гурток. У 1864 році в обладнаному під театр приміщенні відбувалися спектаклі трупи Л. Млотковського.
У Бобринці в той час була єдина церква. Через десятки років на кошти княжни Дмитрянської була споруджена Свято-Миколаївська кам'яна церква. У 1912 році освячено Вознесенський собор, будівництво якого тривало 14 років. Це була остання робота архітектора Якова Паученка. На початок ХХ ст. в Бобринці мешкало 14 294 чоловік, це було друге за величиною місто на території, що в подальшому увійшла до складу Кіровоградської області, після Єлизаветграда (61 488 ос.).[2] В цей період поряд із сільськогосподарським виробництвом діяли промислові й торгові підприємства. Серед заводів виділялися чавуноливарні, колісні, шкіряні й миловарний. Переважали дрібні кустарні підприємства з незначною кількістю робітників. Розвивалися фургонно-колісна, ковальська, швейна галузі. Чимало магазинів та лавок у місті належало Давиду Бронштейну — батькові Льва Троцького.
В 1935 році в місті було відкрито сільськогосподарський технікум. В 1935—1938 роках тут навчався Василь Порик, про це свідчить меморіальна дошка на будинку.
Новітня історія
2000 року прихожани Свято-Миколаївського храму приєдналися до Української Православної Церкви Київського Патріархату
Відомі уродженці Бобринця
- Вінярський Михайло Борисович — український радянський кінорежисер.
- Волкотруб Віталій Юрійович (1986—2014) — молодший сержант, командир відділення — начальник радіостанції відділення управління загону спеціального призначення 3-го полку особливого призначення ГУР МО (Кропивницький). Загинув у бою під Іловайськом.
- Гаспарян Ігіт Сагателович — старший матрос Збройних сил України, учасник російсько-української війни 2014—2017 років.
- Гершфельд Давид Григорович († кінець січня 2005, Брейдентон, США) — український та молдавський диригент, композитор, перший заслужений діяч мистецтв Молдавської РСР.
- Грановський Олександр Володимирович (* 1950) — прозаїк.
- Корнієць Леонід Романович — Глава РНК (уряду) УРСР 1939—1944, активний учасник «совєтизації» окупованих районів Західної України.
- Кропивницький Марко Лукич 25 квітня 7 травня 1840, с. Бежбайраки, тепер Кіровоградської області — †21 квітня 1910) — український письменник, драматург, театральний актор.
- Побігуца Борис Олександрович (1946) — композитор, музикант (віолончеліст), заслужений артист Росії (1998).
- Сербулов Володимир Федорович — Герой Радянського Союзу.
- Смоленчук Микола Кузьмович — краєзнавець, науковець, письменник.
- Тодоровський Петро Юхимович — відомий український і російський кінооператор, кінорежисер і актор
- Тікуш Василь Лук'янович — професор, доктор фізико-математичних наук, майстер спорту з легкої атлетики.
- Шпарковський Йосип Федорович — інженер-конструктор
- Шумилов Петро Павлович — дослідник у галузі нафтової промисловості, керівник розробки реактивної протитанкової зброї, тричі Лауреат Державної премії СРСР, доктор технічних наук, на честь якого в міській школі № 5, де він навчався, встановлено меморіальну дошку.
Рідне місто або село на карті України Google карти
Пам'ятки
Шумок
Ландшафтний заказник загальнодержавного значення.
Вознесенський собор
Свято-Миколаївська церква
Таблиця "Найважливіші події на території рідного краю"
| Дата | Історична подія |
|---|---|
| 1767р. | заснований населений пункт |
| 1828р. | отримало статус міста |
| 1860-ті рр. | у Бобринці жили й працювали корифеї українського театру Марко Кропивницький і брати Тобілевичі — І. К. Тобілевич (Карпенко-Карий), М. К. Садовський, П. К. Саксаганський, які створили в місті аматорський театральний гурток. |
| 1864р. | в обладнаному під театр приміщенні відбувалися спектаклі трупи Л. Млотковського. |
| 1912р. | освячено Вознесенський собор, будівництво якого тривало 14 років. Це була остання робота архітектора Якова Паученка. |
| 1935р. | відкрито сільськогосподарський технікум |
| 2000р. | прихожани Свято-Миколаївського храму приєдналися до Української Православної Церкви Київського Патріархату |
Ресурси:
- Посилання на презентацію у Google Диск [[1]]
- Посилання на власний фотоальбом у Google Диск [[2]]
- Посилання на опитування або анкету у Google Форми [[4]]
Сторінка проекту Проект "Моє рідне місто або село"
