Стаття до проекту "Моє рідне місто або село" Шевченко Ірини
Сеу́л — (кор. 서울 , соуль, «столиця») — найбільше місто і столиця Південної Кореї, місто з особливим статусом. Розташоване на річці Ханган на північному заході країни, приблизно за 50 кілометрів від кордону держави з Північною Кореєю. Сеул є старовинним містом: він був столицею династії Пекче (18 р. до н. е. — 660 р. н. е.) і династії Чосон (1392–1910). У 1394 році Сеул став столицею Кореї. Сеул є не тільки найбільшим містом, але й комерційним, промисловим і культурним центром Південної Кореї. У місті в 1988 році відбулися літні Олімпійські ігри. Тут проходили матчі Чемпіонату Світу з футболу 2002 року.
Зміст
Географія
Місто розташоване у північно-західній частині країни неподалік від кордону з Північною Кореєю. Лежить у середньому на висоті 87 метрів над рівнем моря. Розташоване уздовж нижньої течії річки Ханган (한강; 汉江, «річки Хан»), чиї витоки Пукханган («Північна Ханган») і Намханган («Південна Ханган») на схід від міста, в місці злиття Янґсурі. Центр міста знаходиться в оточенні гір. В центральній частині міста стоїть Намсан (남산; 南山, «Південна гора») з телевізійною вежею і канатною дорогою. Гірські Пукхансан («гора на північ від Хань [вихід]») розташовані на півночі міста, гірські фортеці Намгансансеонґ на південному сході. Навколо є долини багатьох невеликих сіл і стародавні буддиські монастирі.
У міському районі Сеула Ханган серед декількох островів, створених потоками річки, найважливішим є Йоийдо. Рукав річки був осушений для меліорації земель.
Географічними координатами Сеула є 37°35′ пн. ш. 127°00′ сх. д.. Таким чином Сеул розташований у ті й ж широті, що і Афіни (37 ° 54 'пн.ш.) і Лісабон (38 ° 43 'с.ш.).
.png)
Назва
Слово Соуль походить від давньокорейського соболь чи сораболь («столиця») періоду Сілла. Тоді це слово відносили до міста Кьонджу, минулій столиці Сілла. В ханчче кьон (京) означає «столиця»; цей склад зустрічається, наприклад, в офіційній назві Сеулу в роки японського колоніального правління (Кьонсон/Кейдзьо) і в назві залізниць і автомобільних доріг (Кьонбусон, 경부선 — залізнична лінія Сеул-Пусан; Кьон'ї н косокторо, 경인고속도로 — швидкісна автодорога Сеул-Інчхон). В європейських мовах, в тому числі і українській (і інших слов'янських), читання «Сеул» виникло через помилкового складоподілу латинської транскрипції Seoul — повинне читатися як Seo-ul, а прочитали «по-французьки», як Se-oul.
Китайська транскрипція
На відміну від більшості корейських географічних назв, слово «Сеул» не має аналогу на ханччі, і китайською місто називають його попереднім іменем (漢城/汉城, китайське читання Ханьчен, корейське Хансон; значення — «фортеця на ріці Ханган», але за бажання можна тлумачити і як «китайська фортеця», «фортеця ханьців»). В січні 2005 року правління міста запросило змінення китайської назви міста на 首爾/首尔 (Shǒu’ěr, Шоу-ер), що є приблизним відтворенням корейської вимови в китайській мові (в самій корейській 首爾 читається 수이 , Су-і). При цьому 首 (шоу) означає «перший» і «столиця». Китайці прийняли цю назву.
Історія
Вулиця перед палацом Кьонбоккун у XIX столітті Кераміці, знайденій в околицях Сеулу, науковці приписують вік приблизно до 3000 років. Проте відома історія Сеулу починається в 18 р. до н. е., коли це місто було столицею давньокорейської держави Пекче. Перша назва міста — Віресон, був столицею держави Пекче починаючи з 18 р. до н. е.. За часів Корьо був відомий як Хансон (汉城, «фортеця на березі річки Ханган»). За часів династії Чосон, що почалася в 1394році, був столицею держави і називався Ханян (汉阳)). У роки японського колоніального правління називався Кенсон (яп. 京城, Кейдзі), остаточно назва Сеул було затверджено після звільнення у 1945 році. Пекче, одне з трьох корейських королівств, було засноване у 18 році до н. е.., зі столицею в місті Віресон в районі сучасного Сеула. З тих пір збереглися руїни міських стін. Управління містом незабаром перейшло від Пекче до Корьо в V столітті, а потім до Сілла в VI столітті. У XI столітті уряд Корьо, завоювавши Сілла, побудувало фортеця, відому як «Південна Столиця». Коли Чосон змінила Корьо, столиця була перенесена в Сеул (Хансон, пізніше Ханян), де залишалася до кінця правління династії. Спочатку місто було повністю оточене фортечними мурами висотою до семи метрів для захисту населення від диких тварин, розбійників і ворожих армій. Потім місто розрослося за стіни і, хоча вони зараз не існують (крім невеликої ділянки на північ від центру міста), кріпосні ворота існують донині, найвідоміші з них: Намдемун і Тондемун. За часів Чосон ворота відкривалися і закривалися щодня під звуки великих дзвонів. 11 лютого 2008 ворота Намдемун, побудовані в 1398-му році, були майже повністю знищені вогнем — підпал влаштував літній городянин, звернення про розгляд житлової проблеми якого міська влада систематично ігнорували (компанія-забудовник виплатила цього городянину занижену суму компенсації за земельну ділянку, який розташовувався на території запланованій забудови). Пізніше, після затримання палія поліцією, він розкаявся у скоєному і попросив у нації пробачення за свій вчинок. Раніше ця ж людина влаштував підпал в сеульському палаці Чхангенгун. Ворота не мали охорони, можливо, тому, що нікому в голову прийти не могло робити замах на національне надбання № 1. Основна причина практично повної нездатності пожежних впоратися з вогнем полягала в тому, що ворота були дерев'яними, і вся їхня конструкція була просякнута водовідштовхувальним засобом для захисту від опадів. У підсумку це ж засіб відштовхувало воду, якої пожежні розрахунки протягом декількох годин поливали гарячі ворота. Уряд Республіки Корея пообіцяло нації впродовж трьох років відновити ворота, для чого були виділені фінансові кошти в розмірі 21 мільйона доларів США. За інформацією деяких сеульских газет, частина компаній-підрядників з відновлення воріт зголосилася проводити роботи безкоштовно. Під час війни в Кореї Сеул двічі переходило в руки північнокорейських і китайських військ (у червні-вересні 1950 і січні-березні 1951 років). В результаті бойових дій місто було сильно зруйноване. Принаймні 191 000 будівель, 55 000 житлових будинків та 1000 підприємств лежало в руїнах. До того ж, потік біженців заповнив місто, збільшивши чисельність населення до 2,5 мільйонів, здебільшого бездомних. Після війни Сеул був швидко відновлений і знову став політичним і економічним центром країни. Сьогодні населення міста — це чверть населення Південної Кореї, Сеул займає сьоме місце серед міст світу за кількістю штаб-квартир корпорацій, що входять до списку п'ятисот найбільших транснаціональних корпорацій за версією журналу Fortune. У 1988 році Сеул став столицею XX літніх Олімпійських ігор, а в 2002 році — одним з місць проведення чемпіонату світу з футболу.
Населення
Молоді люди ходять по Чхонгечхоні Сеул має дуже високу щільність населення, вона займає в середньому 17 092 чоловік на квадратний кілометр. Найбільш густонаселений район це Янгчеон-гу з густотою населення приблизно 26 400 жителів на квадратний кілометр. Для порівняння, у Львові, одному з найбільшою густотою населення міст України, це значення складає 4300 жителів на квадратний кілометр. Найбільш густонаселений район з 633 934 мешканців Новон-гу на півночі міста, найменш населених округ Чун-гу в центрі. Жінок у місті живе більше, ніж чоловіків (різниця становить близько 9500 осіб). На кінець 2003 року у Сеулі жило 102 882 іноземних громадян із більш ніж 90 країн, що представляє один відсоток від загальної чисельності населення. Сеул, в якого це висока частка іноземців з всіх південнокорейських міст, за міжнародними стандартами це дуже мало. Львів має громадян до 11,9% іноземців, у Харкові, частка 37,2%. Найбільші групи іноземних громадян — 52 572 осіб китайської національності, 11 484 американців і 6139 японців.Вулиця перед палацом Кьонбоккун у XIX столітті Кераміці, знайденій в околицях Сеулу, науковці приписують вік приблизно до 3000 років. Проте відома історія Сеулу починається в 18 р. до н. е., коли це місто було столицею давньокорейської держави Пекче. Перша назва міста — Віресон, був столицею держави Пекче починаючи з 18 р. до н. е.. За часів Корьо був відомий як Хансон (汉城, «фортеця на березі річки Ханган»). За часів династії Чосон, що почалася в 1394році, був столицею держави і називався Ханян (汉阳)). У роки японського колоніального правління називався Кенсон (яп. 京城, Кейдзі), остаточно назва Сеул було затверджено після звільнення у 1945 році. Пекче, одне з трьох корейських королівств, було засноване у 18 році до н. е.., зі столицею в місті Віресон в районі сучасного Сеула. З тих пір збереглися руїни міських стін. Управління містом незабаром перейшло від Пекче до Корьо в V столітті, а потім до Сілла в VI столітті. У XI столітті уряд Корьо, завоювавши Сілла, побудувало фортеця, відому як «Південна Столиця». Коли Чосон змінила Корьо, столиця була перенесена в Сеул (Хансон, пізніше Ханян), де залишалася до кінця правління династії. Спочатку місто було повністю оточене фортечними мурами висотою до семи метрів для захисту населення від диких тварин, розбійників і ворожих армій. Потім місто розрослося за стіни і, хоча вони зараз не існують (крім невеликої ділянки на північ від центру міста), кріпосні ворота існують донині, найвідоміші з них: Намдемун і Тондемун. За часів Чосон ворота відкривалися і закривалися щодня під звуки великих дзвонів. 11 лютого 2008 ворота Намдемун, побудовані в 1398-му році, були майже повністю знищені вогнем — підпал влаштував літній городянин, звернення про розгляд житлової проблеми якого міська влада систематично ігнорували (компанія-забудовник виплатила цього городянину занижену суму компенсації за земельну ділянку, який розташовувався на території запланованій забудови). Пізніше, після затримання палія поліцією, він розкаявся у скоєному і попросив у нації пробачення за свій вчинок. Раніше ця ж людина влаштував підпал в сеульському палаці Чхангенгун. Ворота не мали охорони, можливо, тому, що нікому в голову прийти не могло робити замах на національне надбання № 1. Основна причина практично повної нездатності пожежних впоратися з вогнем полягала в тому, що ворота були дерев'яними, і вся їхня конструкція була просякнута водовідштовхувальним засобом для захисту від опадів. У підсумку це ж засіб відштовхувало воду, якої пожежні розрахунки протягом декількох годин поливали гарячі ворота. Уряд Республіки Корея пообіцяло нації впродовж трьох років відновити ворота, для чого були виділені фінансові кошти в розмірі 21 мільйона доларів США. За інформацією деяких сеульских газет, частина компаній-підрядників з відновлення воріт зголосилася проводити роботи безкоштовно. Під час війни в Кореї Сеул двічі переходило в руки північнокорейських і китайських військ (у червні-вересні 1950 і січні-березні 1951 років). В результаті бойових дій місто було сильно зруйноване. Принаймні 191 000 будівель, 55 000 житлових будинків та 1000 підприємств лежало в руїнах. До того ж, потік біженців заповнив місто, збільшивши чисельність населення до 2,5 мільйонів, здебільшого бездомних. Після війни Сеул був швидко відновлений і знову став політичним і економічним центром країни. Сьогодні населення міста — це чверть населення Південної Кореї, Сеул займає сьоме місце серед міст світу за кількістю штаб-квартир корпорацій, що входять до списку п'ятисот найбільших транснаціональних корпорацій за версією журналу Fortune. У 1988 році Сеул став столицею XX літніх Олімпійських ігор, а в 2002 році — одним з місць проведення чемпіонату світу з футболу.
Культура та мистецтво
Театр і музика
У Сеулі є багато видів культурних заходів. Традиційна, сучасна та класична музика, танці, театральні вистави і багато чого іншого тут можуть запропонувати вам. По всьому місті розсіяно багато малих театрів, які часто є експериментальними.
Національний театр Кореї
Національний театр Кореї (кор. 국립 극장) був заснований у 1973 році і розташований на Намсані. Він є «домом» для Державного оркестру, Національного танцю і Національного драматичної компанії. Найбільші два зали, де проходить багато важливих культурних подій у країні, мають більше ніж 1500 місць. Крім того, у театрі діє експериментальний театр і амфітеатр, що призначені для менш офіційних виступів.
Культурний центр Седжона
Названий на честь короля Седжона Культурний Центр Сечжона (세종 문화 회관) має найбільший зал у місті з 4000 місць. Тут ви можете знайти концерти та опери. У Малому залі зазвичай відбуваються хори або лекції, зокрема, є також безкоштовні вистави у дворі. Крім того, бувають часто мінливі виставки каліграфії, живопису та аналогічного мистецтва.
Туризм і визначні пам'ятки
Туристів з Європи поки в Сеулі не дуже багато. Можна довго блукати по вулицях і не зустріти ні одного. Зате багато з Японії та Китаю. Тут практично немає вуличної злочинності. По місту можна безпечно ходити де завгодно в будь-який час доби. Напевно, саме тому якихось спеціальних елітних районів тут теж не видно. Значення Сеула для Кореї важко переоцінити. Навіть в конституції Північної Кореї аж до 1972 року було записано, що Сеул — столиця, а Пхеньян — місце тимчасового перебування уряду.
Кьонбоккун (Палац Кьонбок) — палацовий комплекс на півночі Сеула, Південна Корея. Він був головним і найбільшим палацом в епоху династії Чосон, в якому жила королівська родина, і одним з П'яти великих палаців, побудованих в період Чосон. Був побудований у 1394 році корейським архітектором Чон До Джоном. Деякі частини палацу були спалені під час японського вторгнення в 1592 році. Був реконструйований в 1860-ті роки. Після реконструкції став складатися з 330 будинків і 5792 кімнат. Загальна площа комплексу — 410 тис. квадратних метрів. Незабаром після вбивства імператриці Мьонсон японськими агентами в 1895 році, її чоловік, імператор Коджон залишив палац і більше туди не повертався.
Сеул на карті Південної Кореї Google карти
Таблиця "Найважливіші події на території рідного краю"
| Дата | Історична подія |
|---|---|
| близько 700 тисяч років тому | Люди з'явились на території Корейського півострова |
| 8000 року до н. е | Найдревніший корейський гончарний предмет |
| 2333 році до Р. Х | За легендою, перша корейська держава була заснована сином жінки-ведмедеці та небожителя Тангуном |
| 108 році до Р. Х. | Кочосон був захоплений китайцями. |
| 676 рік | Після завойовання Когурьо і Пекче, виникла держава Об'єднана Сілла |
| 935 рік | Держава Об'єднана Сілла змінилася державою Корьо |
| 892–936 роки | У період пізних трьох королівств на Корейському півострові було три держави: Сілла, Хупекче, («Пізне Пекче») та Тхебон (або Хукогурьо, «Пізне Когурьо»). |
| у 918 році і до 936 року | Корьо було засноване |
| 1392 рік | цей період було розроблено детальний звід законів. Буддизм поширився по всьому півостріву. |
| 1231 рік | Монголи почали набіги на Корьо і після 25 років боротьби король Корьо був змушений стати монгольським данником. |
| 1394 рік | Столиця Чосон була перенесена у Хансон, сучасний Сеул |
Ресурси:
- Посилання на презентацію у https://drive.google.com/file/d/0B-x65ULLkTkIWWxsWFdhQ1IzczA/view?usp=sharing;
- Посилання на власний фотоальбом у https://drive.google.com/drive/folders/0B-x65ULLkTkIWmJ0SVp1U3ZFcmM?usp=sharing;
- Посилання на власний блог у [1];
- Посилання на добірку відеоматеріалів [2];
- Посилання на опитування або анкету у [3];
Сторінка проекту Проект "Моє рідне місто або село"
Кіровоградський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка
