Стаття " Моє рідне місто або село" Писанка Л.М\моє рідне місто Сміла
Смі́ла — місто на Придніпровській височині, над річкою Тясмин, районний центр Черкаської області. У місті розташований найбільший залізничний вузол області — станція імені Тараса Шевченка. До підпорядкування Смілянської міськради входить селище Ірдинівка. У часи Російської імперії — містечко Черкаського повіту Київської губернії.
Зміст
Клімат
Клімат помірковано континентальний. Зима м'яка, з частими відлигами, літо тепле, іноді посушливе. Період із температурою +10 градусів становить 160—170 днів. Річна кількість опадів 450—520 мм. Через місто протікає ріка — Тясмин, притока Дніпра.
Розташування на карті України
Заснування Сміли
Сміла та її околиці були заселені ще здавна, про що свідчать залишки давніх поселень та численних курганів, виявлених у різних частинах міста та поблизу нього. Два значних древніх городища та 44 кургани вперше були досліджені у 1879—1883 роках О. О. Бобринським, онуком власника Сміли графа Олексія Олексійовича Бобринського. Ці знахідки датуються приналежністю частково до кам'яної доби, частково до бронзової. Офіційна дата народження Сміли 1542 рік. У XVI столітті в документах Великого князівства Литовського зазначено що на місці хутора в 1542 році з'являється поселення Яцькове-Тясмино. Назва Сміла відома з першої половини 17 століття. Із назвою міста пов'язана легенда, яку записав граф Л. О. Бобринський: «Якась-то дівчина провела воїнів через важкодоступне болото в тил до ворога. Вони перемогли тьму-тьмущу ворогів у кривавій битві, але дівчину не вберегли. Поховали воїни героїню над Тясмином і назвали її Смілою, а містечко Тясмин на її честь назвали Смілою».
Сміла у власності роду графів Бобринських
У 1827 році завершено будівництво костелу котре тривало 9 років. Основним «спонсором» будівництва виступив власник села Товста Звенигородського повіту Антон Совецький, який був колишнім хорунжим у польському війську. У 1838 році Сміла переходить до графині Софії Олександрівни Бобринської (до шлюбу Самойлова). Бобринські збудували у Смілі цукровий завод. У 1845 році було 8 тисяч жителів, 755 будинків, 60 крамниць, одна корчма, 10 заїжджих дворів; буряко-цукрові, 3 цегельні і 2 винокурних і 2 шкіряних заводи, 10 млинів. У 1860 році було 12,6 тисяч жителів, 3 православні церкви, католицький костел, Миколаївська церква на Загреблі (частина міста на правобережжі Тясьмину) та дзвіниця Унійної Церкви (сьогоднішня назва УГКЦ) в центрі міста (з протилежної сторони костелу), синагога, 2 єврейських молитовних будинки. Мировий суд, канцелярія судового допиту, земельна управа, станції — поштова і телеграфна. 176 крамниць, 255 ремісників. Аптека, волосна лікарня на 25 ліжок (тепер Центральна районна лікарня імені Софії Бобринської). Двічі на тиждень — базари, двічі на рік — ярмарки[5] У 1876 році через місто пролягла залізниця Фастів-Знаменка, відкрито станцію Бобринську.
У 1879 році на 9 фабриках і заводах Сміли вироблено продукції на понад 4 млн карбованців — це більше, ніж того ж року випустило 76 заводів і фабрик Києва[6]. У 1887 році при рафінадному заводі відкрито центральну телефонну станцію.
У 1889 році було 18 великих підприємств, де зайнято 1130 робітників. Працює завод з виробництва гасу для освітлення вулиць.
На початку XX століття в Смілі було 20 тисяч жителів, 23 фабрики і заводи, 13 соборів, церков та молитовних будинків, 10 шкіл, 3 ресторани, 81 купець. Проте 71% селянських господарств — безземельні і малоземельні, а 52% — безкінні.
У 1917 році крім великих цукрового і рафінадного заводів, було кілька дрібних підприємств: механічні майстерні, 6 шкіряних заводів, пивзавод, 2 маслобойні, миловарний, свічковий та жиросальний заводи, вальцовий млин, олійниці. 67 магазинів і пунктів громадського харчування. Чверть усіх вулиць — бруковані.
Таблиця "Найважливіші події на території рідного краю"
Дата | Історична подія |
---|---|
1542р | Офіційна дата народження Сміли |
1633р | Станіслав Конєцпольський купив у Христини Жубрикової-Корженьовської в районі Тясмину Мліїв, Орловець, Тясмин ('Смілу), Балаклій, Городище, Жаботин тощо |
1709р | Діє козацьке городове самоврядування. |
1741р | В містечку 280–300 дворів, в яких проживає 2 — 2,5 тисяч осіб. |
1742р | Князем Любомирським збудовано дерев'яну фортецю. |
1773р | Місту надано привілей на Магдебурзьке право. |
1781р | «Сміла — головне місто серед 40-50 сіл в Україні. Містечко дерев'яне, населене селянами. Землі, які належали місту, мали більше 12 квадратних миль площі (1 англ. кв.миля — 1609,34 кв.м)» (Жан-Генріх Мюнц «Мальовничі подорожі Польщею та Україною»). |
1793-1794рр | Сміла — центр однойменного повіту. Потім — центр Смілянської волості Черкаського повіту |
1795р | У Смілянських володіннях графа Олександра Самойлова мешкає 1747 чоловік осілого населення та 435 неосілих, з них 50 ремісників, 9 шевців, 6 ткачів, 8 кравців. Решта — землероби. |
1923р | Сміла — адміністративний центр однойменного району. |
1927р | Збудовано електростанцію. Закладено машинобудівний завод союзного значення. |
1938 р | Початок будівництва першої черги міського водогону, електрифікації міста, прокладено перші пасажирські автобусні маршрути. |
1972р | Розпочато будівництво радіоприладного заводу. |
1973р | Проведено природний газ. |
1980–1990р | Забудовано багатоповерхові житлові мікрорайони № 13,49,53. |
2005р | Сміла — місто обласного підпорядкування. Районний центр. |