Навчальний курс "Загальне мовознавство".Лекції

ЛЕКЦІЯ 2 ПОХОДЖЕННЯ ПИСЬМА (ТЕЗИ) (2 год) Навчальний курс "Загальне мовознавство".Лекції Провідна ідея: людство пройшло довгий шлях від "предметного" письма до "буквенно-звукового". Основні проблеми: закономірності розвитку письма. Термінологічний мінімум: письмо, предметне письмо, квіпуси, вампуми, піктографія, ідеографія, ієрогліф, фонологічне письмо, складове письмо, консонантне письмо, кирилиця, глаголиця, документування, кодування, код, знак, графіка, алфавіт, орфографія. План 1. Основні етапи розвитку письма. 2. Предметне письмо. 3. Піктографічне письмо. 4. Ідеографічне письмо. 5. Фонографічне (звукове) письмо. 6. Графіка. Принципи орфографії. Література Основна 1. Кочерган М. П. Вступ до мовознавства / М.П. Кочерган. — К., 2000. — С. 26-29, 31-34, 164-180, 249-260. 2. Семчинський С. В. Загальне мовознавство / С.В. Семчинський. — К., 1996. — С. 20-212, 219-242. 3. Головин Б. Н. Введение в языкознание / Б.Н. Головин. — М., 1963. — С. 8-14, 169-182. 4. Маслов Ю. С. Введение в языкознание / Ю.С. Маслов. — М., 1987. — С. 238-261. 5. Кодухов В. И. Введение в языкознание / В.И. Кодухов. — М., 1987. — С. 139-155. 6. Ющук І. П. Вступ до мовознавства / І.П. Ющук. — К., 2000 . — С. 54-63. 7. Дорошенко С.І. Вступ до мовознавства / С.І. Дорошенко, П.С. Дудик. — К., 1974 . — С. 105-117. Додаткова 8. Реформатский А.А. Введение в языковедение / А.А. Реформатский. —М. ., 1967. — С. 348-38 Основні етапи розвитку письма. Писемний вид мови суттєво доповнює звукову мову як до-поміжний засіб спілкування на віддалі, позначення тих чи інших елементів повідомлення на папері. Письмо — штучно створена система фіксації мовлення, яка дає змогу за допомо-гою графічних елементів передавати мовленнєву інформацію на відстані й закріплювати її в часі. Мова і письмо з’явились не одночасно. Звукова мова з’явилась близько 2 млн. років тому, а письму — не більше 6 тис. років. Без письма людські знання залишились би недов-говічними, і тому без нього не уявляється існування серйозних наукових і технічних знань. Це стосується кожної галузі науки та історії суспільства взагалі. Предметне письмо. Найперше виникло так зване предметне “письмо”. Його ще й письмом назвати не можна. Це були: 1) природні предмети, які використовувалися для пере-дачі повідомлень (зламана гілка, подарована квітка); 2) впорядкована система певних предметів: нанизані в певному порядку черепашки різного кольору (ірокезьке “письмо” вам пум); різнокольорові шнурки з вузлами, нав’язані на паличку в певному порядку й по-різному перепле-тені (інкське “письмо” кіпу); 3 зарубки на дереві, які використовувались найчастіше для обліку днів. Письмо - знакова система фіксації мови на площині за допомогою умовних графічних елементів двох вимірів для передавання інформації на віддалі й закріплення її в часі. Найперші спроби письмової фіксації думок і повідомлень виникли ще в первіснообщинному суспільстві (кінець кам'яного віку). На мнемонічній стадії засобами передачі знань та інформації були квіпуси, вампуми та бірки. Квіпуси (в давніх перуанців слово "квіпу" означало "вузол") - це вузлуваті мотузки. До нашого часу вони дійшли у вигляді вервиці (чотки або ружанець), а їхні відголоски виражаються у зав'язуванні вузликів на хусточках, аби краще щось запам'ятати чи бодай не забути. Вампуми - це пояси з намистинами або мушлями (черепашками, скойками) із просвердленими дірочками. Комбінації узорів і кольорів на них можуть містити дуже багато інформації. Бірки (слово скандинавського походження означає "береза") - невеликі, зістругані з одного боку палички, на яких ставили нарізки або зарубки різноманітної конфігурації. Піктографічне письмо. Другою стадією була пікторальна (або ж піктографічна), коли малюнок якоїсь речі відразу ж із першого погляду повідомляв певну інформацію. Піктограма заміняла певне слово на означення поняття, явища, події. При цьому часто використовували зображення тотемів. Досьогочас піктограми протривали в печатках, фабричних клеймах та навіть в емблемах торгових марок. Коли ацтеки завоювали майя, то знищили більшість їхніх піктографічних рукописів, а у свою писемність вносили вже елементи ієрогліфіки, яка тяжіє до наступної стадії. Ідеографічне письмо.Третьою стадією була ідеографічна, коли малюнок уже здобував абстрактне значення, перетворюючись на символ. Спільною ознакою пікттографічного й ідеографічного письма була відсутність будь- якого зв'язку між писемними зображеннями та звуками живої мови. Фонографічне письмо. Четвертою стадією була фонетична, коли малюнок ставав фонограмою або знаком, який відповідав звуку. Фонограма може бути словесною, тобто звуком-знаком для цілого слова, або складовою, тобто звуком-знаком для кожної літери. Цікавішим і ріднішим для нас є власне другий варіант, коли на позначення окремого звука існує окрема літера. Найдавнішим графічним письмом були малюнки — піктограми. У піктографічному письмі інформація передається в малюнках. Малюнки поступово перетворилися на умовні знаки, сим-воли. Піктограми ставали ідеограмами. Найдавніше відоме ідеографічне письмо — єгипетські ієрогліфи. У надрах ідеографічного письма поступово зароджувалось звукове письмо. Існує 3 різновиди звукового письма: складо-ве, консонантне, звуко-буквене. Графіка. Графіка — сукупність усіх засобів писемності тієї чи іншої мови. Графіка — це розділ науки про письмо, який вивчає сис-теми письмових знаків та встановлює відмінність у написанні букв. Графіка кожної мови має свої особливості: діакритичні знаки та лігатури. Діакритичний знак — додатковий знак до букви. Лігатура — поєднання двох букв в одну або їхнє кон-тактне написання для позначення якого-небудь звука. Їхня не-обхідність пояснюється невідповідністю класичних алфавітів звуковим системам конкретних мов. Графіка охоплює алфавіт (усі букви певної мови, розта-шовані в певному порядку), діакритичні та пунктуаційні зна-ки. Для заміни слів, написаних за допомогою одного алфавіту алфавітом іншої системи, використовуються принципи транс-крипції та транслітерації. Оскільки в жодній мові немає повної відповідності між вимовою та написанням, виникає потреба у створенні правил написання слів, які б визначали єдині норми передачі на письмі звуків, їх сполучень тощо і тим самим полегшували письмове спілкування. Орфографія (правопис) — система загальноприйнятих правил, що визначають способи передачі мовлення на письмі. В орфографії розрізняють чотири основні принципи: фонетичний, морфологічний (фонематичний), історичний та диференційний. Повернутися на сторінку Навчальний курс "Загальне мовознавство"