Моє чудесне місто Львів

1)Львів — місто обласного значення в Україні, адміністративний центр Львівської області, національно-культурний та освітньо-науковий осередок країни, великий промисловий центр і транспортний вузол, вважається столицею Галичини та центром Західної України. За кількістю населення — сьоме місто країни (станом на 1 січня 2016 року у Львові проживали 728 350 осіб). Центр Львівської агломерації з населенням понад 1 млн. осіб. Львів заснований королем Данилом Романовичем в середині 13 століття. Близько 1272 року місто стало столицею Галицько-Волинського князівства. В добу Середньовіччя Львів був важливим торговельним центром. За австрійського панування місто стає осередком українського та польського національно-визвольних рухів. Після розпаду Австро-Угорщини був столицею Західноукраїнської народної республіки. До Другої світової війни належав Польщі, за Пактом Молотова — Ріббентропа анексований Радянським Союзом. З 1991 року перебуває у складі незалежної України.<nowiki><nowiki>Вставте тут невідформатований текст<nowiki>Вставте тут невідформатований текст<nowiki>Вставте тут невідформатований текстВставте тут невідформатований текст</nowiki></nowiki></nowiki> Історичний центр Львова занесено до списку Світової спадщини ЮНЕСКО. У місті знаходиться найбільша кількість пам'яток архітектури в Україні. У 2009 році Львову надано звання Культурної столиці України. Місто періодично посідає чільні місця в рейтингах туристичної та інвестиційної привабливості. 2)Відомі люди міста: Впродовж багатьох віків Львів був традиційно багатий на мистецьке життя. Тут творили відомі у всьому світі скульптори там живописці, композитори писали безсмертні музичні твори, письменники творили світові шедеври, а вулицями міста постійно лунала музика. Музика, що часто випереджала свій час та епоху:

Андрій Вікторович Кузьменко — (псевдонім — Кузьма; 17 серпня 1968, Самбір, Львівська область — † 2 лютого 2015, Лозуватка, Дніпропетровська обл.) — український співак, письменник, телеведучий, продюсер, актор. Лідер гурту «Скрябін».
Лижичко Руслана — (1973, Львів) українська співачка, піаністка, диригент, танцюристка, громадський діяч. Переможець Євробачення 2004
Вакарчук Святослав — (1975, Львів) український музикант, вокаліст, лідер рок-гурту “Океан Ельзи”, композитор, громадський діяч. Навчався у Львівській Лінгвістичній Гімназії, згодом на фізичному факультеті Львівського університету. Кандидат фізико-математичних наук (2009).
Божик Олександр Анатолійович — (27 липня 1981, м. Львів) — скрипаль-віртуоз, композитор, майстер поєднувати неперевершене виконання та видовищне шоу. Йому однакову підвладні як класика, так і рок, поп, етно-музика. Лауреат міжнародних та всеукраїнських конкурсів, призер телевізійних проектів, зокрема одного з найпопулярніших шоу на українському телебаченні «Україна має талант!-2» (телеканал СТБ). Грає на чотирьох скрипках одночасно (причому кількість «приборканих» скрипалем інструментів й надалі зростає). Підкорює скрипку, тримаючи її на голові, коліні, на витягнутій руці…
Івасюк Володимир — (1949 – 1979) український композитор і поет. Один із основоположників української естрадної музики. Автор 107 пісень, 53 інструментальних творів, музики до кількох спектаклів. Навчався у Львівській консерваторії та Львівському медичному інституті.
Криса Олег Васильович — (1 червня 1942, с. Ухані, нині на території Польщі) — американський скрипаль та музичний педагог українського походження. За радянського часу професор Київської та Московської консерваторій, професор Інституту ім. Гнесіних, після еміграції – професор Істменівської музичної школи (Рочестер, США) і Мангеттенської школи музики, (Нью-Йорк, США). Заслужений артист УРСР. З 1989 року мешкає та працює у США.Та інші

3)Облоги Львова Серед своїх багатьох історичних досягнень Львів може похвалитися ще й тим, що протягом трьох з половиною століть жоден неприятель не зміг узяти міста. За цей час Львів пережив близько сотні облог.

Львів пережив облоги від турків, татар, молдаван, козаків і російських військ, коли сили ворогів у десятки, а то й у сотні разів, переважали сили захисників, але все ж нападники не змогли здобути твердині королівського міста.

Практично усі знатні і багаті громадяни залишили місто, але бургомістр Львова – Бартоломей Зиморович привів до присяги решту міщан. Вони поклялися, що в жодному разі не залишать міста і стоятимуть до кінця. Їх було трохи більше однієї тисячі. І сталося диво – маючи перевагу у 230 разів, ворогу все ж не вдалося вдертися до Львова. Капудан-паша погодився на викуп у 80 тисяч талерів, з яких місто могло сплатити лише 5 тисяч. До моменту повної виплати турки взяли десятьох заручників, серед яких було і два українці. Все місто зі сльозами подяки проводжало їх у неволю. До заручників з власного бажання пристав міщанин Яків Нирка. Цілих сім років перебували заручники у турецькій неволі, аж поки місто не виплатило всі гроші, але повернулися додому живими не всі.

1675 року, через три роки після невдалої облоги міста військами турецького султана, під Львів рушило велике татарське військо. Король Ян III Собєський також поспішив зі своїм військом до Львова, сюди ж прибула і королева Марисенька з усім двором. Вона довго навколішки молилася за порятунок міста у Катедрі та Єзуїтському костелі. І не даремно. За свідченням англійського історика Коннора і французького Сальванді, під Львовом на Лисеницьких полях відбулася така блискавична військова перемога, яка навряд чи була до цього часу відома у світовій історії. Талановитий воєначальник Ян Собєський, маючи всього сім тисяч вояків, наголову розбив майже 50 тисяч добре озброєних татар і турків. Рештки татарського війська з ганьбою втікали додому. А 1695 року гетьман Станіслав Яблоновський остаточно розбив неподалік Львова татар, котрі вже жодного разу після цього не наважувалися з’являтися під мурами міста.

Та врешті-решт уперше за багато століть Львів таки був узятий неприятелем, і сталася ця подія 1704 року. Вбраний в мундир рядового вояка 23-річний король Швеції Карл XII на чолі декількох сот своїх вояків досяг того, чого не вдавалося протягом століть зробити сотням тисяч татар, турків, молдаван і козаків.

Шостого вересня 1704 року серед темної ночі шведи здобули монастир кармелітів босих. Комендант міста Францішек Галецький у цей час солодко спав за декілька десятків метрів від подій у Пороховій вежі. Зачувши галас і постріли, він дав наказ оборонятися, а сам утік на другий кінець міста в Єзуїтський колеґіум.

Реформи нової влади призвели до позитивних змін у державному строї, освіті та культурі. Імператор Йосиф II, дотримуючись засад освіченого абсолютизму, провів церковну реформу. Усі львівські монастирі, які не змогли реально довести, що плідно займаються освітньою, соціальною, медичною чи харитативною діяльністю, були зліквідовані. У їхніх приміщеннях розмістили казарми, шпиталі, в’язниці, заклади освіти. Під час йосифінської реформи було знищено ряд українських храмів старої частини міста Підзамча.

1777 року розпочалася ліквідація міських оборонних мурів, які вже давно відіграли свою історичну роль. Місто розширювалося, зводились нові будівлі, облаштовувалися нові вулиці і площі. У кінці XVIII – у першій половині XIX століття у житловому та цивільному будівництві запановує архітектурний стиль класицизму.

За час панування Австрійської імперії у Львові потужно вирувало культурне життя. Було збудовано два театри європейського значення: Скарбківський (ім. М. Заньковецької) і Великий міський (Опери та балету), реорганізовано університет; у місті розвивалася видавнича справа. 1870 року Львів одержав місцеве самоврядування. Місто стало цілковито європейським. Австрійський журналіст, відвідавши Львів, не знайшов тут жодної відмінності з великим містами Європи: ті ж будинки, ті ж крамниці і кав’ярні, той самий уклад життя, побуту, ті ж традиції. У австрійському Львові народжувалися технічні і наукові винаходи, впроваджувалися передові на той час технології. Тут започаткували одне з перших в імперії газове, а згодом і електричне освітлення вулиць, автомобільний транспорт, телефонний зв’язок. 1894 року у Львові вперше побіг по рейках електричний трамвай, задовго до того, як це сталося у Відні. Згодом тут збудували найкращий в імперії залізничний вокзал.

Утім, незважаючи на лібералізацію політичного і суспільного життя під скіпетром Габсбургів, українці й далі виборювали свою духовну і політичну свободу. Передові молоді вчені Маркіян Шашкевич, Іван Вагилевич і Яків Головацький 1837 року видали збірку «Русалка Дністрова», написану мовою простого народу. Це було сміливим викликом і виступом проти національного гноблення українців. Книгу заборонили цензори, майже увесь її наклад знищили, а проти авторів розпочалися переслідування. Під час Весни народів 1848 року Головна Руська рада у Львові проголосила про відродження і соборність українського народу.

Повернення до Польщі

Після першої світової війни, після поразки у ній Австро-Угорської імперії Львів волею європейських держав-переможців знову потрапив під панування Польщі.

Листопадовий (1918 року) виступ українців за незалежність, утворення Західноукраїнської Народної республіки, об’єднання з Великою Україною, хоча у підсумку таки закінчились поразкою, все ж заклали підвалини української незалежності й соборності. Панування польського авторитарного режиму у Львові у 1919-1939 роках посилювало спротив українців, консолідувало їх у боротьбі за свої права.

На зміну «золотому вікові» австрійської сецесії початку XX століття у місцевому будівництві прийшов прагматичний і строгий конструктивізм. Територіально Львів значно розширився за рахунок ряду приміських районів. Якщо населення Львова у 1910 році складало 210 тисяч, то напередодні Другої світової війни вже понад 300 тисяч.

Під владою радянського тоталітаризму

У вересні 1939 року внаслідок змови Сталіна з гітлерівською Німеччиною Львів потрапив до складу Радянської імперії.

Об’єднання українського народу у єдиній державі і часткова українізація освіти та культури зводилася нанівець масовими і небаченими в історії тоталітарними репресіями проти західних українців. Десятки тисяч галичан було знищено, сотні тисяч вивезли у концтабори та вигнання у Сибір. Опір Української повстанської армії радянському режимові тривав до другої половини 50-х років. У 60-і та 70-і роки гучними були процеси у Львові над дисидентами В’ячеславом Чорноволом, Богданом Горинем, Іваном Гелем, Іриною та Ігорем Калинцями. Всі вони спричинилися до подальшого здобуття Україною незалежності. 4)Більшість пам’яток стародавньої історії Львівщини відкрита і досліджена в післявоєнний період, особливо за останні 50 років археологами М.Смішко, І.Свешніковим, О.Чернишем, О.Ратичем, В.Ауліхом, В.Цигиликом, М.Пельощишини, Р.Багрієм, В.Савичем, Л.Мацкевим, В.Петегиричем, Р.Грибовичем, В.Коноплею, Л.Крушельницькою, В.Гупало, Д.Павлівим, В.Івановським, О.Корчинським, М.Філіпчуком, М.Рожко, Р.Чайкою, В.Чорноусом, В.Артюхом, В.Шишаком, М.Бандрівським та І.Михальчишиним. Ряд пам’яток виявлені такими краєзнавцями, як Ж.Сімферовською, Й.Діком, В.Філевичем, М.Чабаренко, Я.Онищуком, В.Пенкою та іншими. Архітектурні памятки:

Костел Заручин Марії і монастир сакраменток — ансамбль культових споруд у Львові. Розташований на вулиці Тершаковців, 9. У 1990-і роки було передано УГКЦ, тепер він носить назву Храм Святої Трійці.
Капли́ця Бо́їмів — пам'ятка сакральної архітектури у Львові на площі Катедральній, 1. Одна з найкращих пам'яток пізнього Ренесансу у Львові.
Капли́ця Кампіа́нів — усипальниця родини Кампіанів. Роботи почалися у 1584 (або 1585) році на кошти львівського бургомістра Павла Кампіана. Примикає до північної стіни Латинського собору у Львові. Збудована на місці каплиці шляхетської родини Струмилів, що стояла тут від 1463 року.
Ансамбль Вірменського собору у Львові — комплекс споруд XIV — початку XX століть, розташований у межах історичного Львова, в тій його частині, де селилися вірмени (вул. Вірменська, 7, 7/9). Унікальна пам'ятка вірменської середньовічної архітектури в Україні
Вірме́нський кафедра́льний собо́р Успі́ння Пресвято́ї Богоро́диці — пам'ятка архітектури національного значення у Львові, що належить до Світової спадщини ЮНЕСКО; єдиний храм Вірменської апостольської церкви в Західній Україні; до 1945 кафедральний собор Львівської вірменсько-католицької архієпархії, а з 2000 — Української єпархії Вірменської апостольської церкви.
Чо́рна кам'яни́ця, також кам'яниця Анчевських — житловий будинок № 4 на площі Ринок у Львові, архітектурна пам'ятка. Збудована 1577 року Петром Красовським у стилі ренесансу. У 1875–1877 роках відновлено аттик і портали, 1884-го надбудовано 4-й поверх. Фасад і фланкуючі пілястри вкриті тесаним каменем. Фасад оздоблено орнаментами і сюжетною різьбою. У Чорній кам'яниці тепер міститься Львівський історичний музей.
Льві́вська ра́туша — адміністративний будинок у центральній частині Львова, на площі Ринок, 1. Ратуша протягом всього часу свого існування була місцем перебування центральної міської влади Львова. Сьогодні є резиденцією Львівської міської ради. Пам'ятка архітектури національного значення, що належить до Світової спадщини ЮНЕСКО. Сучасна вежа львівської ратуші має висоту 65 метрів, є найвищою в Україні.
Буди́нок орга́нної та ка́мерної му́зики (початково косте́л і монасти́р свято́ї Марі́ї Магдали́ни) у Львові — заклад культури, заснований у 1960-х роках. Знаходиться на вулиці С. Бандери, 10.
Пала́ц Сапег — пам'ятка архітектури у Львові. Розташований на вулиці Коперніка, 40а.

Та багато інших 5)пам’ятки природи Національний природний парк «Сколівські Бескиди» Національний природний парк в Українських Карпатах. Розташований, в межах Сколівського і (частково) Турківського та Дрогобицького районів. Парк охоплює частини басейнів річок Стрий та Опір і займає площу 35 261 га, з яких 24 639,3 га передані парку в постійне користування.

Межі парку в основному збігаються з межами природних територіальних комплексів і проходять по вододільних хребтах та руслах річок. На території парку збереглися рештки природних високопродуктивних і біологічно стійких деревостанів - вікові чисті букові ліси природного походження, еталонні смерекові і ялицеві ліси, які значною мірою відображають різноманітність лісового покриву Бескид. Тут водяться олень благородний, козуля, кабан дикий, заєць-русак, білка, лисиця звичайна, куниці лісова і кам'яна, вовк, ведмідь бурий, з рідкісних видів - борсук, кутора мала, полівка мала водяна, горностай, кіт лісовий, рись звичайна, нічниця довговуха, нічниця Наттетера, підковоніс малий. Загалом на території парку охороняються 11 видів тварин, занесених до Європейського червоного списку та 30 видів, занесених до Червоної книги України.

Найвідомішою вершиною Сколівських Бескидів є гора Парашка (1268 м.) до якої ведуть добре промарковані маршрути від м. Сколе.

Тустань

Княжий град у ІХ-ХІІІ ст., давньоруський наскельний оборонний комплекс, митниця та місто-фортеця, залишки якого розташовані в Сколівському районі Львівської області, поблизу с. Урич, Пісковики в c. Урич — природний об'єкт, що має наукову, естетичну, рекреаційну та історико-культурну цінність. Тепер ці пісковики оголошено Державним історико-культурним заповідником «Тустань», який щорічно відвідують до 3 000 туристів.

Tустань -унікальна пам'ятка історії та архітектури ІХ-ХІІІ століття, аналогів якої немає в Європі. Неповторність Тустані полягає не лише у її природних особливостях, хоча скеля, сама по собі, вражає. Унікальність Тустані полягає ще й у можливості точного (90%) відтворення дерев’яної забудови, що існувала на скелях. Річ у тім, що будівничі, споруджуючи неприступну дерев’яну фортецю на скелях, довбали в камені пази для закріплення дерев’яних конструкцій. Дерева давно немає, а сліди в камені збереглися.

Щороку під Урицькими скелями Середньовіччя оживає на повну - його повертають учасники фестивалю "Ту Стань!". Протягом кількох днів у Тустані відтворюють життя древного граду таким, як воно було тоді, у всіх його проявах: від ремесел до розваг. Особливу увагу на кожному фесті присвячують і військовій справі - десятки реконструкторів відновлюють баталії воїнів-русичів із ворогами на очах у гостей Тустані з точністю, якій позаздрить будь-який фільм.

У с. Урич знаходиться музей, у якому можна детально ознайомитись з історією Тустані.

Стільське городище

Унікальний історико-культурний комплекс з центром — городищем древньо-слов’янського народу Білі Хорвати IX—XI ст. у с. Стільському. У результаті досліджень встановлено, що на залісненому плато над селом у IX — на початку XI ст. існувало велике місто. Площа сягала 250 га, а довжина оборонних стін близько 10 км. Колись на верху валів височіли дерев'яні стіни та вежі. До них із середини були прибудовані численні будівлі житлового, господарського та військового призначення. Довкола дитинця було укріплене передмістя, де проживало вільне міське населення. Тут розкопано кілька десятків житлово-господарських та ремісничих об'єктів, садиби окремих заможних городян.

Яворівський національний природний парк

Яворівський національний природний паркПриродоохоронна територія у Яворівському районі Львівської області. Парк створений з метою збереження, відтворення та раціонального використання типових і унікальних лісостепових ландшафтів та інших природних комплексів в районі Головного європейського вододілу.

Парк було створено 4 липня 1998. Загальна площа національного парку становить 7108,0 га, з яких 2915,0 га надані парку в постійне користування, а 4193,0 га включені до його складу без вилучення у землекористувачів.

Яворівський національний природний парк розташований на території Українського Розточчя — одного з найцікавіших фізико-географічних районів Західної України. Українське Розточчя являє собою вузьке (до 25 км) горбогірне пасмо завдовжки 75 км, яке на півночі різко підіймається над Малим Поліссям. У його південно-східній частині проходить Головний європейський вододіл, на схилах якого беруть початок річки, що належать до басейнів двох морів — Чорного і Балтійського.

Для Яворівського національного природного парку, як і в цілому для Розточчя, характерна висока лісистість. Тут найбільше поширені грабово-дубові, сосново-дубові, соснові ліси, а в пониженнях — вільхові. Букові ліси ростуть поблизу східноєвропейської межі ареалу і приурочені до горбистих ландшафтів. Цікавими є острівні реліктові осередки смереки, ялиці та явора, які збереглися на північно-східній межі свого ареалу.

Загалом на території парку зареєстровано 9 видів тварин, занесених до Європейського червоного списку, 34 види, занесені до Червоної книги України та 146 видів тварин, що підлягають особливій охороні згідно з Бернською конвенцією.

Яворівський національний парк межує з заповідником «Розточчя», який був створений у 1984 році з метою збереження та наукового вивчення унікальних ландшафтів Українського Розточчя. Площа — 2 084,5 га.

Рідне місто або село на карті України

Таблиця "Найважливіші події на території рідного краю"

Дата	Історична подія
X століття	землі увійшли до складу Русі, зокрема удільних Галицького
1199	ці землі увійшли до складу Галицько-Волинського князівств.
1245	битві під Ярославом
1256	перша письмова згадка про Львів міститься у Галицько-Волинському літописі
1272	король Лев I Данилович переніс столицю Галицько-Волинської держави з Холма до Львова
1349	після смерті Дмитра Дедька, Казимир ІІІ вдруге захопив Львів і приєднав Галичину до Польщі на автономних правах
1370	за договором між Казимиром ІІІ і угорським королем Людовиком, Галичина перейшла під владу Королівства Угорського
1434	автономія Галичини як Королівства Руського була скасована, а на більшості його земель утворено Руське воєводство з центром у Львові
1630	у місті проживало 25—30 тисяч мешканців, що робило його найбільшим містом на території сучасної України.
1914–1915	Під час Першої світової війни . Львів був окупований Російською імперією. Тут перебував адміністративний центр Галицько-Буковинського генерал-губернаторства.
1939	гідно з пактом Молотова-Ріббентропа Львів і Галичина були окуповані Радянським Союзом і увійшли до складу Української Радянської Соціалістичної Республіки
2012	Львів був одним із приймаючих міст Чемпіонату Європи з футболу, в майбутньому місто планує подавати свою кандидатуру на проведення Зимових Олімпійських ігор.