Мальовниче місто в центрі України
Олександрі́я (колишні назви: Усівка (Усиківка), Бечея (Беча), Олександрійськ) — місто обласного підпорядкування Кіровоградської області України, центр Олександрійського району (місто до складу району не входить). Є центром Олександрійської міської ради
Завжди приходить час, коли людина намагається знайти свої корені, дізнатись чиїх батьків, дідів та прадідів він син чи дочка. Шлях тоді пролягає до архіву. І от саме тоді виявляється, що Олександрія – одне з небагатьох міст України, чия історія прихована імлою століть. Чи можна розвіяти його?
Звісно, окрилений мрією здобути масив знань, олександрієць прямує до міського архіву. І саме тут дізнається – про стародавні часи йому розповісти тут можуть хіба що самі архівісти. В міських та районних архівах такі матеріали не зберігаються – вони передаються у відповідні установи обласного, а іноді і столичного рівня.
Ну що ж, тоді шлях нам до нашого обласного центру! Звісно – найближчою для олександрійського краєзнавця скарбницею історичних знань, сховищем історичних документів є Кіровоградський обласний архів. Однак тут того, хто хотів би одразу віднайти архів міської влади чи інших міських установ, очікує гірке розчарування: архівних фондів, які б зберігали документи щодо діяльності міської думи, міського голови, земського управління в обласному архіві не існує! Фактично, якщо не брати до уваги декілька незначних документів, історія міста в архів розпочинається з… 1944 року.
На щастя, збереглось чимало метричних книг, які велись в церквах Олександрії та колишнього олександрійського повіту. Це, принаймні, дає можливість хоча б потенційно корінним городянам встановити імена своїх предків, відновити втрачені елементи історії роду. Однак в самих метричних книгах міститься не так вже й багато інформації, адже це – лише документальні записи про певні події у житті людини і – все.
Звернемось до анотованого реєстру описів обласного архіву. Його аналіз вже здійснювала краєзнавець-історик Надія Жахалова. З її висновком складно не погодитись – найціннішим джерелом до вивчення історії міста може слугувати 490 фонд архіву – фонд, який зосередив у собі документи Межової канцелярії Олександрійського повіту. 451 справа із віковими віхами 1803-1918 роки – справжня знахідка! Однак, як цілком справедливо зазначає Н. Жахалова, він практично не вивчений краєзнавцями.
Є ще декілька хоча і невеликих, проте, на наш погляд, цікавих зачіпок, наприклад фонд №394 – документи під заголовком «Мировий суддя 8-ї дільниці Олександрійського судово-мирового округу». Кримінальні справи, які зберігаються у цьому фонді, можуть розповісти про життя-буття олександрійців і про їх турботи можливо навіть більше, ніж сухі статистичні офіційні свідчення.
Однак, як і попередній фонд, він до цих пір не вивчався дослідниками минулого нашого краю.
Детальний опис наявних у архіві фондів ми приводимо далі. А тепер спробуємо продовжити наші пошуки.
Логічно, що в місті мав існувати архів міської та повітової влади та станових органів самоуправління, таких як, наприклад, міщанська управа. Підтвердженням того є чималий фонд документів Єлисаветградської міської думи, який зберігся донині і ретельно вивчений істориками.
Куди ж міг подітись архів як міський так і повітовий? Чи не могли його передати до того ж самого Херсону, як губернського міста? Виявляється, що і тут нас очікує розчарування – якщо уважно переглянути реєстр фондів дійсно одного із найцікавіших архівів України – Херсонського обласного архіву, ми знайдемо рідкісні посилання на місто Олександрію та Олександрійський повіт. Іноді – на олександрійський округ. Але знову ж таки – жодного, навіть невеликого цілісного фонду немає. І це тоді, коли чимало міст і містечок колишньої Херсонщини мають такі фонди.
На жаль, пошуки краєзнавців поки що невтішні – ні Дніпропетровський, ні Київський, ні Полтавський архіви не мають аналогічних фондів. Так само частково і лише у певних питаннях висвітлюється давня історія міста і в одному із найбільших архівних зібрань України – Одеському обласному архіві. Спроби віднайти архівні джерела до історії нашого краю в Росії теж поки що не дають позитивних результатів. Можемо лише відзначити, що у фондах Російської державної бібліотеки є чимало друкованих видань, які можуть стати справжнім фундаментом у вивченні історії міста та краю. Це, насамперед, опубліковані звіти, журнали засідань та інші довідково-статистичні видання, що видавались як міською думою так і олександрійською повітовою владою. На жаль (чи, навпаки, на щастя) це ледве не єдині системні джерела із вивчення історії нашого краю до відомих подій 1918 року.
Тих, хто бажає віднайти архівні джерела у Дніпропетровському державному архіві та Центральному державному історичному архіві України, а також Київському центральному архіві давніх актів, відсилаємо до статті Н. Жахалової «Використання архівних документів у дослідженні теми «Олександрія та олександрійці», яка була опублікована у газеті «Городской курьер».
А ми спробуємо все-таки спрогнозувати, де ж може перебувати наш архів, без якого ми можемо користуватись для вивчення історії міста хіба що побіжними згадками в інших джерелах?
Найімовірнішим місцем, де насправді може бути повітовий чи міський архів – це Одеський державний архів. Саме там сконцентровано чимало документів, які до цих пір не розібрані і містять у собі, за численними згадками дослідників, так звані «глухі» заголовки. Чимало фондів одеського архіву поки що залишаються таємницею для дослідників. Головна проблема – наявність коштів для фінансування досліджень. Як відомо, архівісти переймаються не стільки краєзнавством та історичними дослідженнями, скільки видачею різноманітних довідок, які необхідні для життєвих ситуацій – отримання пенсії чи спадщини. Це – проза життя і, звісно, чимало нового вдалось би дізнатись, якби зусилля архівістів були спрямовані на розбирання та детальне вивчення архівів, а не тільки на виконання запитів громадян. Але поки що, мабуть, у держави руки до цього не дійшли. Відзначимо, що цілком можливим місцем зберігання міського архіву, який на сьогодні просто зник у невідомому напрямку та не зафіксований навіть як архів, що був втрачений чи переміщений у 1941-1945 роках, може бути і Херсонський архів. Саме у Херсоні ми знаходимо у анотованому реєстрі серед архівів різних років краплини документів суто міського походження. Звісно це можна пояснити губернською приналежністю і необхідністю іноді подавати до центру копії оригіналів. Однак, це можете бути свідченням розсіяного по архівних справах міського архіву.
Найтрагічнішою версією може бути те, що архів міський чи згорів, чи був зданий на макулатуру у часи так званих макулатурних плано-заготівель. Були, на жаль, і такі свого часу плани, які регламентували необхідність позбавлення від всього «зайвого», того, що, як кажуть, розповідало про темне минуле, а не про світлий сьогоднішній день радянської влади.
Але на щастя поки що жодного підтвердження цієї найгіршої версії ми не маємо.
Є надія на те, що спільна праця краєзнавців дозолить розвіяти імлу над історією міста, і не тільки друковані видання, але й архівні джерела, звісно через призму критичного мислення, дозволять розповісти про історичне минуле Олександрії – рідного для багатьох громадян України міста у серці Степової Еллади Європи.
Рідне місто або село на карті України [[]]
[[]]
Таблиця "Найважливіші події на території рідного краю"
| Дата | Історична подія |
|---|---|
Ресурси:
- Посилання на презентацію у Google Диск; [1]
- Посилання на власний фотоальбом у Google Диск; [2]
- Посилання на власний блог у ;[3]
- Посилання на добірку відеоматеріалів;
- Посилання на опитування або анкету у Google Форми;[4]
- Посилання на спільний груповий постер.
Сторінка проекту Проект "Моє рідне місто або село"
Кіровоградський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка
