Користувач:Плохотніченко Дар'я Олександрівна

Матеріал з Вікі ЦДУ
Версія від 22:26, 27 травня 2019; 7693973 (обговореннявнесок)

(різн.) ← Попередня версія • Поточна версія (різн.) • Новіша версія → (різн.)
Перейти до: навігація, пошук

Доли́нська — місто районного значення у Кіровоградській області України. Адміністративний центр Долинського району, важливий залізничний вузол. Площа міста — 12,13 км2. Населення — 19 319 чоловік (2011). Долинській міській раді підпорядковано село Степове. У безпосередній близькості знаходиться довгобуд — Криворізький гірничо-збагачувальний комбінат окислених руд (КГЗКОР). Історія XIX століття У XVIII столітті територія, на якій в подальшому виникло місто, входила до складу Бугогардівської паланки Запорізької Січі.

Роком заснування міста вважається 1873 рік коли 20 серпня 1873 року через станцію Долинська Олександрійського повіту Братолюбівської волості Херсонської губернії новозбудованою залізничною гілкою Знам'янка — Миколаїв пройшов перший потяг. На початку просто залізнична станція, що отримала ім'я Маловодянської землевласниці О. Ф. Долинської яка дала притулок та сприяла вирішенню житлово-побутових проблем будівельників залізниці. Селище біля станції виникло не одразу. Його прискорений розвиток почався після 1884 року, коли вступила до ладу новозбудована гілка Катеринівської залізниці Довгинцеве (сьогодні ст. Кривий Ріг Головний) — Долинська, тоді станція стала вузловою й отримала вихід до Криворізького залізорудного басейну. Селище було названо ім'ям власника цих земель поміщика Кефали — Кефаліне.[2]

У 1896 році в Кефаліному нараховувалося 25 помешкань, у яких проживало 227 жителів. На період сільськогосподарських робіт Кефаліне ставало ринком найму дешевої робочої сили, коли найманці з різних частин Російської імперії вирушали на сезонні роботи у Кривий Ріг, Херсон та Миколаїв.

З 1890-х років селище інтенсивно розвивалося. Було збудовано церкву, перші двоповерхові будинки. У 1891 році відкрито залізничне училище, а в 1901 — земську школу. Діяло локомотивне депо, пошта, телеграфне відділення, почали працювати лікарня та їдальня, активізувалася приватна торгівля. XX століття У 1908 році населення Кефалівки становило понад 2,5 тис. осіб. Річний вантажообіг залізничної станції склав 75 млн пудів, 40 з яких припадало на вугілля. У 1914 році був збудований цегляний завод, що підпорядковувався залізниці.

У 1913 році Антон Макаренко давав такий опис Долинської:

   Станцию и посёлок при ней можно было охватить одним взглядом. Нас окружала степь, однообразная, ровная, молчаливая. А что там было в степи? Два кургана на горизонте, да скрытое в балке село, да на большой дороге столбы и пыльные вихри. На станции было маленькое депо, так называемое «оборотное»; работало в нем народу несколько десятков человек, и на самой станции ещё меньше, — тихое было место, пыльное и бедное

У період з 1918 по 1920 рік найімовірніше у 1919 році селише Кефалівка отримало нову назву Шевченкове, тоді як створений у 1923 році Долинський район взяв назву станції. Це був безпрецедентний випадок: у межах України центром Долинського району вважалося селище Шевченкове, а у адміністративно — територіальних довідниках, що друкувалися у Москві, було неіснуюче селище Долинська. Цю недоречність було усунено Указом Президії Верховної Ради Української РСР від 15 серпня 1944 року, у якому з метою уточнення назв населених пунктів і у зв'язку з існуванням однакових найменувань, що викликало утруднення для установ та громадян, селище Шевченкове перейменували у відповідності з назвою району й стали називати селищем Долинська[2].

7 листопада 1924 року було відкрито електростанцію, в 1926 — елеватор. У зв'язку з запровадженням політики НЕПу, у 1925 році в Шевченковому налічувалося 95 приватних торговельних підприємств. У 1929 році було організовано Долинську МТС.

З 1932 по 1937 роки селище перебувало у складі Дніпропетровської, а з кінця 1937 до початку 1939 — Миколаївської області УРСР.

1932 року на базі залізничного училища було утворено семирічну, а пізніше — середню школу. У 1935 році в селищі відкрито середню школу для дорослих.

8 серпня 1941 року розпочалась німецька окупація селища. 12 березня 1944 року в ході боїв 8-им Олександрійським механізованим корпусом Шевченкове було звільнено від німецької окупації.

14 травня 1957 року селище міського типу Долинська отримало статус міста. На той час в ньому проживало 12 тисяч мешканців, 60 % яких становили робітники та службовці.

У зв'язку з будівництвом поблизу міста Криворізького гірничо-збагачувального комбінату окислених руд з 1985 року в Долинській розпочалося інтенсивне будівництво житлових масивів. На масиві Маяк німецькими будівельниками було змонтовано кілька збірних будинків типу «Дельбау». Відомі люди У 1901–1902 роках на станції Долинська працював відомий український письменник Архип Тесленко.

В 1911–1914 роках в Кефалівському залізничному училищі працював педагог Антон Макаренко.

   Маруценко Віктор Григорович — заслужений діяч культури України, зберігач фондів Музею історії Долинського району Кіровоградської області, краєзнавець.

У місті народились:

   Бадіченко Станіслав Сергійович (1996—2014) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
   Бочковський Іполит-Ольгерд — чесько-український соціолог та політолог;
   Заруба Костянтин Васильович — український живописець;
   Іванченко Андрій Федорович — Герой Радянського Союзу;
   Колос Володимир Михайлович (*1936) — професор, кандидат педагогічних наук, заслужений тренер Білорусі, лауреат Державної премії Білорусі, академік Білоруської інженерної Академії.
   Косенко Петро Дмитрович — поет, ретушер та художник;
   Краснокутський Сергій Валерійович — український правник;
   Ленгауер Наталія Андріївна — лікар швидкої допомоги, Герой Соціалістичної Праці;
   Лядський Тимофій Сергійович — Герой СРСР;
   Стоян Пилип Кузьмич — український історик.
   Яковенко Іван Вікторович — солдат ЗСУ, учасник російсько-української війни;
   Бірча Ігор Ярославович — український актор.

Міська скульптура У місті встановлені такі пам'ятники:

   Антону Макаренку (пам'ятник);
   Тарасу Шевченку (погруддя);
   Володимиру Леніну (пам'ятник) — демонтований 26 лютого 2014 року (згідно рішення 31 позачергової сесії міської ради) у результаті перемоги Революції гідності (Єврореволюції) та фактичного самоусунення президента Януковича від влади;
   Льотчикам-землякам К. Вишневецькому, М. Зінов'єву, М. Нечаю та І. Безуглому (пам'ятник-літак);
   Першим механізаторам Долинської МТС (пам'ятний знак);
   Воїнам-водіям Долинської автороти (пам'ятний знак);
   Бійцям 8-го Олександрійського механізованого корпусу (пам'ятний знак);
   Учасникам ліквідації Чорнобильської трагедії (пам'ятний знак).

В Долинській встановлені такі меморіальні дошки:

   Клепачу Івану Титовичу
   Архипу Тесленку;
   Платону Вороньку;
   Антону Макаренку;
   К. Вишневецькому, Герою Радянського Союзу;
   М. Сичову, повному кавалеру орденів Слави;
   На честь революційних подій 1905 року на станції Долинська.

Пам'ятки архітектури

   Будинок залізничного вокзалу (1880-ті);
   Будинок залізничного депо (1880-ті);
   Будинок товарної контори;
   Амбулаторія (1908);
   Водонапірна башта (кін. ХІХ ст.);
   Житловий будинок на вул. Лазарєва, 2;
   Житловий будинок на вул. Лазарєва, 3;
   Житловий будинок на вул. Лазарєва, 4;
   Житловий будинок на вул. Лазарєва, 10 (1900)
   Житловий будинок на вул. Лазарєва, 11.

Усі пам'ятки — місцевого значення.

Копия index.png



Таблиця "Найважливіші події на території рідного краю"

Дата Історична подія
1873 р Заснування міста
1891 р Залізничне училище
1901 р Земська школа
1914 р Цегляний завод
1919 р Перейменовано на Шевченкове
1824 р Відкрито електростанцію
8 серпня 1941 р Окупація німецькими військами
12 березня 1944 р Звільнено від окупації
15 серпня 1944 р Перейменовано на Долинську
14 травня 1957 р селище міського типу Долинська отримало статус міста
Копия 291117006-640x480.jpg

Ресурси:

  • Посилання на презентацію у Google Диск [1];
  • Посилання на власний фотоальбом у Google Диск [2];
  • Посилання на власний блог у [3];
  • Посилання на добірку відеоматеріалів [4];
  • Посилання на опитування або анкету у Google Форми [5];




Сторінка проекту Проект "Моє рідне місто або село"

Кіровоградський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка