Стаття до проекту "Моє рідне місто або село" Савич Марії

Ха́рків (заст. Харьків[2][3], рос. Харьков, лат. Zacharpolis[4][5][6]) — місто на північному сході України на Слобожанщині, Науковий центр України, адміністративний центр Харківської області. Населення — 1 445 тис. осіб, площа міста — 350 км²[7]. Разом із прилеглими містами та районами формує Харківську агломерацію з людністю понад 2 млн осіб.

Єдине місто в Україні, що володіє повним комплектом нагород Ради Європи: Дипломом, Почесним Прапором, Таблицею Європи і Призом Європи.

Друге за кількістю мешканців місто України, з 19 грудня 1919 по 24 червня 1934 рр. — столиця УРСР.

Великий науковий, культурний, промисловий і транспортний осередок України, був третім індустріальним центром у СРСР після Москви та Ленінграда. 60 науково-дослідних інститутів, 41 вищих навчальних закладів[8], 8 музеїв, міська картинна галерея, 7 державних театрів і кілька десятків недержавних, 80 бібліотек.

Харків на карті України Google карти

Кіровоградський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка

Таблиця "Найважливіші події на території рідного краю"

Дата	Історична подія
1775 року	Був розроблений Герб Слобідсько-Української губернії, що служив також міським гербом Харкова, геральдмейстером князем Михайлом Щербатовим
21 вересня 1781	затверджений Катериною ІІ як герб Харківського намісництва (з 1796 — знову Слобідсько-Українська губернія, з 1835 — Харківська губернія).
14 вересня 1995	сесією Харківської міської ради народних депутатів був втретє за останні два сторіччя прийнятий як найтрадиційніший в історії міста.
з 1651 р. (чи 1659 р.) по 1765 р	Харків був полковим центром Харківського слобідського козачого полку, який мав власне знамено.
1726 р	білгородський єпископ Є. Тихорський перетворив монастирську школу в Харкові на колегію, яка до заснування Харківського Університету була найвідомішим навчальним закладом Слобожанщини; одночасно поставали початкові і сер. школи.