Стаття до проекту "Моє рідне місто і село" Давиденко Вероніки

                                              Історія
                                         Заснування Сміли

Сміла та її околиці були заселені ще здавна, про що свідчать залишки давніх поселень та численних курганів, виявлених у різних частинах міста та поблизу нього. Два значних древніх городища та 44 кургани вперше були досліджені у 1879—1883 роках О. О. Бобринським, онуком власника Сміли графа Олексія Олексійовича Бобринського. Ці знахідки датуються приналежністю частково до кам'яної доби, частково до бронзової. Офіційна дата народження Сміли 1542 рік. У XVI столітті в документах Великого князівства Литовського зазначено що на місці хутора в 1542 році з'являється поселення Яцькове-Тясмино. Назва Сміла відома з першої половини 17 століття. Із назвою міста пов'язана легенда, яку записав граф Л. О. Бобринський: «Якась-то дівчина провела воїнів через важкодоступне болото в тил до ворога. Вони перемогли тьму-тьмущу ворогів у кривавій битві, але дівчину не вберегли. Поховали воїни героїню над Тясмином і назвали її Смілою, а містечко Тясмин на її честь назвали Смілою».

                                                Гетьманщина

У 1648 — 1667 це сотенне містечко Чигиринського полку. У 1654 році переяславський полковник Павло Тетеря отримав від Російського царя грамоту на місто. В 1658—1659 роках власником Сміли був полковник Данило Виговський.

                                             Період Речі Посполитої

За Слободищенським трактатом 1660 року на цих землях відновлена влада Речі Посполитої і Сміла переходить у власність Олександра Конецпольського у складі Речі Посполитої . Постійні битви між поляками, татарами і турками, а також війна із шведами призвели до розорення й спустошення Сміли. У XVII столітті власниками Сміли стають польські князі Любомирські, які в 1742 році побудували дерев'яний замок з валом і частоколом навколо міста. У 30 — 60 роках 18 століття населення Сміли брало участь у гайдамацькому русі.

                                                Імперський період

У 1787 році князь Ксаверій Любомирський продає свої землі навколо Сміли князю Потьомкіну. В 1793 році землі переходять до графа Олександра Самойлова, племінника Потьомкіна. У 1795 році у Смілянських володіннях графа Самойлова мешкає 1747 чоловік осілого населення та 435 неосілих, з них 50 ремісників, 9 шевців, 6 ткачів, 8 кравців. Решта — землероби.

У 1793 році за другим поділом Польщі Сміла відходить до складу Російської імперії. У 1793–1794 роках Сміла — центр однойменного повіту. З 1797 року Сміла — містечко Черкаського повіту Київської губернії.

                                    Сміла у власності роду графів Бобринських

Смілянський костел у ХІХ столітті У 1827 році завершено будівництво костелу котре тривало 9 років. Основним «спонсором» будівництва виступив власник села Товста Звенигородського повіту Антон Совецький, який був колишнім хорунжим у польському війську.

У 1838 році Сміла переходить до графині Софії Олександрівни Бобринської (до шлюбу Самойлова). Бобринські збудували у Смілі цукровий завод.

У 1845 році було 8 тисяч жителів, 755 будинків, 60 крамниць, одна корчма, 10 заїжджих дворів; буряко-цукрові, 3 цегельні і 2 винокурних і 2 шкіряних заводи, 10 млинів.

У 1860 році було 12,6 тисяч жителів, 3 православні церкви, католицький костел, Миколаївська церква на Загреблі (частина міста на правобережжі Тясьмину) та дзвіниця Унійної Церкви (сьогоднішня назва УГКЦ) в центрі міста (з протилежної сторони костелу), синагога, 2 єврейських молитовних будинки. Мировий суд, канцелярія судового допиту, земельна управа, станції — поштова і телеграфна. 176 крамниць, 255 ремісників. Аптека, волосна лікарня на 25 ліжок (тепер Центральна районна лікарня імені Софії Бобринської). Двічі на тиждень — базари, двічі на рік — ярмарки

У 1876 році через місто пролягла залізниця Фастів-Знаменка, відкрито станцію Бобринську.

У 1879 році на 9 фабриках і заводах Сміли вироблено продукції на понад 4 млн карбованців — це більше, ніж того ж року випустило 76 заводів і фабрик Києва. У 1887 році при рафінадному заводі відкрито центральну телефонну станцію.

У 1889 році було 18 великих підприємств, де зайнято 1130 робітників. Працює завод з виробництва гасу для освітлення вулиць.

На початку XX століття в Смілі було 20 тисяч жителів, 23 фабрики і заводи, 13 соборів, церков та молитовних будинків, 10 шкіл, 3 ресторани, 81 купець. Проте 71% селянських господарств — безземельні і малоземельні, а 52% — безкінні.

У 1917 році крім великих цукрового і рафінадного заводів, було кілька дрібних підприємств: механічні майстерні, 6 шкіряних заводів, пивзавод, 2 маслобойні, миловарний, свічковий та жиросальний заводи, вальцовий млин, олійниці. 67 магазинів і пунктів громадського харчування. Чверть усіх вулиць — бруковані.

                                              Українська революція

17 квітня 1917 року, після повалення царського режиму в Російській імперії у Смілі утворився цивільний комітет, комісаром якого став учитель соціал-демократ. Також у Смілі створюються чисельні громадські комітети, котрі виступали за скорочення робочого дня до 8 годин замість 14, розподіл панської землі та інше.

За весь період Перших Визвольних Змагань, які відбувались з 1917 року по 1920 на основній території України, а подекуди тривали й до 1922—1924 років Смілянщина була одним з осередків національного визвольного руху. Серед відомих земляків та особистостей що брали активну участь в Українській революції можна відзначити Якова Водяного котрий був одним із ініціаторів створення Вільного козацтва, яке грало одну з ключових ролей в той період.

10 лютого 1920 року під час Зимового походу Кінна бригада на чолі з Петром Дяченком Армії УНР на короткий час здобула Смілу. На станції Сміла було захоплено 11 потягів з військовим майном та ще 80 возів з майном у місті. Це були запаси Південно-Західного фронту московських окупаційних військ. Це майно спішно відправили до Білозір'я. Проте невдовзі від станції Бобринська більшовики перейшли у контрнаступ і українським військам довелося залишити місто[7].

Внаслідок поразки Перших визвольних змагань Сміла входить до складу СРСР.

                                            Більшовицька окупація

З 1923 року Сміла — адміністративний центр однойменного району, а з 1926 року — місто. Місто не обминув голодомор 1932—1933 років.

                                      Друга світова війна та німецька окупація

4 серпня 1941 року 116 стрілецька дивізія Червоної Армії під напором німецьких сил залишила Смілу.

За період німецької окупації у місті розстріляно і замучено близько 25 тисяч людей.

29 січня 1944 року військами 2-го Українського фронту, 373-ї Миргородської стрілецької дивізії з міста вигнано німців і відновлено радянську владу.

                                            Післявоєнний період міста

В післявоєнний час розвитку Сміли знову був наданий істотний імпульс. У місті будується потужний радіоприладний завод. Будуються нові житлові масиви,

                                           Вихід України зі складу СРСР

З моменту розпаду Радянського Союзу у 1990-х промислове виробництво в Смілі скоротилося на 70%. Одночасно було відзначено скорочення населення на 10%, в основному відбувалось за рахунок виїзду громадян за межі міста.

                                            Вулиці та місцевості Сміли

Смілянській міській раді підпорядковується селище Ірдинівка. Центральною площею міста є Майдан Слави. Головними міськими магістралями є вулиці Незалежності, Уманська, Трипільська, Перемоги, Героїв Холодноярців, Соборна. Сміла має низку мікрорайонів:

   Гора;
   Гречківка;
   Загребля;
   Мала Яблунівка;
   Поштовий;
   РПЗ;
   Кут;
   Богдана;
   Шевченка.

Окрім того, традиційно район центрального Майдану Слави є місцевим Центром.

                                             Економіка

У Смілі є цукровий комбінат (у 1970 році виготовив 37 000 т цукру і 1 200 т цитринової кислоти), машино-будівний завод (з 1930, основна продукція: машини для цукрової, хлібопекарської і олійно-жирової промисловості), електроремонтний, молоко-консервний завод, броварня, швейна і меблева фабрики. технікум харчової промисловості.

                                        ПАТ "НПП «СЕМЗ»

Також у місті розташовано одне з найбільших машинобудівних підпрємств області — Смілянський електромеханічний завод, що займається ремонтом, розробкою та виробництвом тягових електричних машин.

Цьому підприємству вже майже 140 років. За роки його існування змінився профіль підприємства — від ремонту рухомого складу залізниці, до розробки і виробництва сучасних тягових електричних машин різної потужності.

                                      ТМ «Славна»

Також у місті розташовані виробничі потужності торговельної марки «Славна». Виробничі потужності складаються з високопродуктивного устаткування, яке розміщене в модернізованих корпусах Смілянської швейної фабрики, пристосованих для випуску медичної продукції одноразового використання. В сучасних цехах, обладнаних автоматизованими лініями, випускається широкий асортимент комплектів одягу, операційних покриттів, медичних інструментів.

                                          ДП «Орізон-Навігація»

У місті розташоване підприємство «Орізон-Навігація», яке спеціалізується на випуску електронних пристроїв, зокрема випускає компоненти для навігаційної системи ГЛОНАСС,а також сприяло розробці цієї системи.

                                           ТОВ «Еліт»

В 2008–2009 роках збудовано новий завод з випуску об'ємного морозива Le Jour. Завод належить компанії «Еліт» (торгова марка «Ажур»), яка має також заводи в Луцьку та Криму, і він є другим у світі після норвезького. Морозиво виробляється на обладнанні данської фірми «Тетра-Пак», лінія спроектована для автоматичного безперервного наповнення і заморожування продукту

                                         Транспорт

У місті розташований найбільший залізничний вузол Черкаської області станція імені Тараса Шевченка та автошлях Черкаси—Умань—Гайсин—Брацлав (317 км), збудований під керівництвом інженера Степана Кожум'яки що знаходиться у селі Костянтинівка в 300 метрах від адміністративного поділу між містом та цим населеним пунктом.

                                          Освіта

Освіта міста забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої та позашкільної освіти. Діє мережа дошкільних, загальноосвітніх та позашкільних навчальних закладів.

                                               Культура
                                     Заклади культури

У місті діє Будинок Культури, що знаходиться у центрі міста за адресою: вул. Соборна буд. 110, при якому відбуваються різного роду культурні заходи. Це і виступи народних колективів, артистів, гуртів та інше.

Також у місті є дитячі заклади культури, це:

   Дитяча Школа Мистецтв № 1
   Дитяча Школа Мистецтв № 2
   Будинок Дитячої та юнацької творчості

                                                         Музеї

Будівля Смілянського краєзнавчого музею

У Смілі існує краєзнавчий музей, котрий було створено у 25 грудня 1967 року.

Експозицію розміщено в трьох залах, де представлено:

   картографічну спадщину Смілянщини кінця XIX — початку XX століття;
   матеріали, пов'язані з родиною колишніх власників містечка графів Бобринських та іменами відомих громадян міста;
   старожитності Наддніпрянщини.

Серед унікальних експонатів — скринька зі скла і металу роботи італійських ювелірів XVIII століття, навісний замо́к середини XIX століття, цеглини з будівель графів Бобринських та інші предмети. Медіа

Серед засобів масової інформації в місті постійно виходять такі друковані видання:

   «Сміла»
   «Смілянські обрії»
   «Сміла від А до Я»

Існує і міський телеканал «Сміла-TV», який транслюється по кабельній мережі міста. Також є телестудія «Тясмин» що готує новини про місто, які виходять на обласному телеканалі «Рось».

Серед радіоканалів — «Смілянське міськрайрадіо», що проводить трансляцію у міській радіо-кабельній мережі. Гуртки

Також існують і безліч гуртків, серед яких:

Гурток хореографії та сучасного танцю «Шторм» Хореографічний гурток «Шторм» створено керівником Селівановим Максимом Миколайовичем у 1999 році на базі міського Будинку дитячої та юнацької творчості Смілянської міської ради Черкаської області. Гурток об'єднує вихованців молодшого, середнього та старшого шкільного віку.

Заняття в гуртку хореографії є ефективною формою роботи у вирішенні завдань як художнього, так і особистого розвитку, громадського і духовного становлення учнівської молоді, сприяють формуванню полікультурної та творчої компетентностей вихованців. Пріоритет хореографічного мистецтва зумовлено його доступністю, масовістю, емоційно-захоплюючими формами творчості.

Гурток працює на засадах особистісно орієнтованого навчання та виховання з урахуванням власного досвіду дітей, їхніх інтересів, уподобань і характеру, природних задатків і нахилів, відповідно до їхніх індивідуальних можливостей та вікових етапів розвитку.

Важливими принципами навчально-виховного процесу в гуртку є його індивідуалізація, добровільність, пріоритет виховання, співтворчість, емоційна привабливість міжособових стосунків з педагогом.

На заняттях гуртка широко використовуються інтерактивні форми роботи: творчі завдання, робота в групах, обговорення у широкому колі, використання мультимедійних засобів, реалізація мистецьких проектів. Селіванов Максим Миколайович є ініціатором і організатором проведення мистецького проекту «10 років ансамблю „Шторм“» (2009), який набув широкого резонансу у нашому місті.

Вихованці хореографічного гуртка постійно беруть участь у міських, обласних, всеукраїнських та міжнародних конкурсах і фестивалях та демонстрували високі результати.

   Хореографічний колектив став переможцем обласного огляду-конкурсу «Грайлива веселка» (2005, 2006, 2007);
   Всеукраїнського фестивалю з сучасної хореографії «Весняний вітер» (2006, 2007, 2008, 2011);
   Міжнародного фестивалю сучасного естрадного танцю у м. Євпаторія (2007);
   чемпіонату України з сучасних танців у м. Ялта (2008, 2009,2010);
   Всеукраїнського фестивалю-конкурсу дитячого та юнацького мистецтва «Штурм» (2010);
   відкритого чемпіонату України з сучасних танців «Бегущие по волнам» у м. Євпаторія (2010).
   на рахунку цього творчого колективу хороші результати на змаганнях Кубка Європи зі стріт-дисциплін у м. Ялта (2009).

У 2013 році «Шторм» виборов друге місце у всеукраїнському фестивалі із сучасної хореографії «Весняний вітер».

Вихованці хореографічного гуртка «Шторм» є постійними учасниками загальноміських культурно-масових заходів до Дня міста, Дня молоді, Дня незалежності України, тощо. Пам'ятники

   Леніну-ковалю встановлена на честь зарахування Леніна Володимира Ілліча почесним ковалем Бобринських майстерень (зараз ПАТ «НПП СЕМЗ»).
   Пам'ятний знак «Мирним жителям, які загинули від рук німецько-фашистських загарбників та їх прибічників у роки Великої вітчизняної війни 1941—1945 рр. Вдячні нащадки.» Відкрито 29 січня 2010 року.