Стаття до проекту "Моє рідне місто або село" Гнатишин Дарії

Львів — місто обласного значення в Україні, адміністративний центр Львівської області, національно-культурний та освітньо-науковий осередок країни, великий промисловий центр і транспортний вузол, вважається столицею Галичини та центром Західної України. За кількістю населення — сьоме місто країни (станом на 1 січня 2017 року у Львові проживали 727 968 осіб[1]). Центр Львівської агломерації з населенням понад 1 млн осіб.

Львів заснований королем Данилом у середині XIII століття. Близько 1272 року місто стало столицею Королівства Русі (Галицько-Волинського князівства). 1356 року король Казимир ІІІ здійснив повторну локацію міста, перемістивши новий центр на південь від первісного, княжого граду. У добу середньовіччя Львів був важливим торговельним центром. За австрійського панування місто стає осередком українського та польського національно-визвольних рухів. Після розпаду Австро-Угорщини був столицею Західноукраїнської Народної Республіки. До Другої світової війни належав Польщі, за Пактом Молотова — Ріббентропа анексований Радянським Союзом. З 1991 року перебуває у складі незалежної України.

Історичний центр Львова занесено до списку Світової спадщини ЮНЕСКО. У місті розташована найбільша кількість пам'яток архітектури в Україні[2]. У 2009 році Львову надано звання Культурної столиці України[3]. Місто періодично посідає чільні місця в рейтингах туристичної та інвестиційної привабливості[4][5][6]. Назва «Львів» дана місту на честь князя Лева Даниловича, сина засновника Львова Данила Галицького. Упродовж своєї історії Львів жодного разу не змінював назви. Назва міста різними мовами звучить так: польською мовою — Lwów (Львув), англійською — Lviv (Лвів), російською — Львов (Львов), німецькою — Lemberg (Лемберґ; зараз — також Lwiw), їдиш — לעמבערג, латинською — Leopolis (Леополіс), вірменською — Լվով (Лвов), кримськотатарською — İlbav (Ільбав).

Щодо Львова традиційними є багато епітетів. Розповсюдженою є назва «Місто Лева». Час від часу вживаються такі порівняння, назви та словосполучення, як «місто левів», «місто сплячих левів», «Королівське місто», «Перлина корони Європи», «Місто-музей», «столиця Галичини», «маленький Париж», «маленький Відень», «український П'ємонт», «Бандерштадт», «культурна столиця України» та інші. Археологічні розкопки свідчать, що територія сучасного міста була заселена ще у V столітті[19]. Наприкінці X століття ці землі ввійшли до складу Русі, зокрема удільних Галицького, а з 1199 року — Галицько-Волинського князівств.

Засновником міста традиційно вважають короля Данила, який назвав укріплене поселення на честь свого сина Лева[20][21][22][23], хоча жодне джерело не дає підстав для такого твердження. Л. Войтович на основі білорусько-литовських літописів і авторів XVI—XVIII ст. стверджує, що місто заклав Лев Данилович. Місто розташувалося на межі належних Левові Перемишльського та Белзького князівств[24]. Ярослав Ісаєвич припускає, що Данило Романович здійснював загальне керівництво будівництвом, а Лев Данилович керував роботами безпосередньо на місці[25][26]. Л. Войтович зазначає, що Лев уже 1245 р. в битві під Ярославом командував окремим полком, отже, мав власний уділ, в якому міг закладати міста й без дозволу батька[27]. В "Енциклопедії українознавства час заснування датують кінцем 1240-х або початком 1250-х.[28] Краєзнавець Мечислав Орлович припускав, що місто засноване через цілковиту руйнацію княжого Галича монголо-татарами 1240 року[29], хоча Галич було зруйновано 1241 року[30].