Стаття до проекту "Моє рідне місце чи село" Міщенка Владислава
Зміст
Історія міста Гайворона
Археологічні дослідження підтвердили, що понад Бугом люди селилися ще в добу неоліту, тобто у VI–III тисячоліттях до нашої ери. У добу міді (IV–III тисячоліттях до н. е.) тут володарювали племена трипільської культури, на що вказує розкопане поблизу Гайворона трипільське поселення. У І тисячолітті нашої ери на Прибужжі проживали землеробські племена східних слов'ян. Вони свого часу входили до антського племінного союзу, що уславився завдяки своїм відносинам з Візантією. Поблизу Гайворона археологами було виявлено поселення ранньослов'янської черняхівської культури (II-VI ст. н. е.) Ця культура була поширена головним чином на території України і займала майже всю лісостепову зону від Прикарпаття до водорозділу Дніпра і Дону. У 1960–1961 роках біля Гайворона на невеликому острові Південного Бугу археологами розкопано і досліджено ранньослов'янський металургійний центр VI–VII століть н. е., який увійшов в історію під назвою «Гайворонське поселення». Було виявлено 25 залізоплавильних печей, залишки напівземлянкового житла, виробничий інвентар, предмети побуту, прикраси. а переказами Струньків і Ташлик Струньківський спочатку були невеликими давніми поселеннями, а із збільшенням у них кількості жителів вони злились в один населений пункт. Біля Струнькова (нині центральна частина Гайворона) простягався Гардовий шлях.
З початку XVIII ст. відчувається вплив на прибузьку територію Запорозької Січі.
Земля і жителі Струнькового належали графу Станіславу Потоцькому. У 1752 році тут було виділено землю для церковних потреб, а в 1753-у завершено спорудження храму. Як пише Юхим Сіцинський, першу дерев'яну церкву перенесено з с. Громи, що під Уманню. Вона була зведена на честь святого Іоанна Предтечі.
На ті часи повинності на селян накладалися невеликі, бо прикордонна прибузька територія до 1768 року була заслоном проти нападу ногайських татар. Тому жителі Гайворона, Струнькового і Ташлика, крім заняття землеробством, виконували ще й функції сторожових вартових.
У XIX ст. чисельність євреїв значно збільшилась. Як писав В. К. Гульдман у книзі «Подільська губернія», улюбленим заняттям євреїв була торгівля, різні сфери побутових послуг. У їх віданні була лісова промисловість, постачання цукроварень сировиною і матеріалами. Євреї надавали кредит як поміщикам і заводчикам, так і міщанам та селянам. Єврей на селі — був ходячий ринок збуту.
Відповідно до перепису («Ревизские сказки») у 1811 р. у с. Струнькові проживало 432 жителі чоловічої статі (кількість жінок не значиться), які належали графу С. Потоцькому
Початок ХХ століття
У 1905 році землі села Гайворона належали Д. П. Смирнову, А. М. Канішевському і О. І. Головку. Дворів було 323, проживало 1530 чоловік. Віддаль до повітового міста Гайсина — 66 верст, а до волосного містечка (Хащувате) −12 верст. Найближча поштова станція (куди адресується кореспонденція) — залізнична станція Гайворон, найближча земська станція -м. Хащувате- 12 верст. В селі діяла православна церква і церковно-парафіяльна школа.
У с. Струнькові, що належало Алозію Чарновському, налічувалось 173 двори і 960 жителів. В селі були православний храм, двокласне церковно-парафіяльне училище, поштово-телеграфне залізничне відділення, урядницький пункт, водяний млин і аптеки.
Ташлик Струньківський належав А.Чарновському. Дворів 213, жителів — 1116 чоловік. В селі знаходився винокурний (спиртовий) завод.
9 січня 1905 року розпочалась перша народна революція. Саме тоді у Петербурзі царські війська розстріляли мирну демонстрацію. На знак солідарності розпочались страйки у промислових центрах України. 18 жовтня 1905 року залізничники гайворонського вузла підтримали всеросійський жовтневий політичний страйк. Рух поїздів припинився. Страйкарі висунули вимогу, що приступлять до роботи лише тоді, коли буде скорочено робочий день і збільшено заробітну плату.
17 - 18 січня та 5 - 6 березня 1920 року у Гайвороні під час Зимового походу Армії УНР зупинявся на ночівлю Кінний полк Чорних Запорожців. Після виправи до сусідного Устя полк протягом 6 - 13 березня стояв у Гайвороні.
Гайворон — районний центр
У 1932 році Україну було поділено на 7 областей (а в 1939 р. — на 15). Гайворон у 1933 році став центром Грушківського, а з 1935 р. — Гайворонського району. В складі Одеської області він перебував до 1954 року, коли був переданий до Кіровоградської області.
22 січня 1932 року вийшов перший номер районної газети «Шлях комуни». У Гайвороні також видавалися з 1 932 по 1 940 рік відомчі газети «Топка», «Сигнал політвідділу», «Правда залізничника».
Розвивалися промислові підприємства. У 1935–1938 рр. проведено реконструкцію залізничних майстерень, на базі яких створюється паровозоремонтний завод, який підпорядковується Міністерству шляхів сполучення. На завод почали надходити для проведення капітального ремонту вузькоколійні паровози з різних місць СРСР. У 1935 році споруджено вагонне депо, реконструйовано паровозне депо і державний млин, який за добу почав видавати 180 тонн борошна.
У 1936 році введено в дію маслозавод, кілька підприємств побутового обслуговування. У 1938 році на лівому березі Південного Бугу, де впадає річка Ташличка, кам'яний масив дослідили геологи «Союз-проекту» головного управління шосейних доріг і обрахували запаси мігматитів. Родовище було передане створеному підприємству для промислової розробки.
В 1936 р. розпочалося спорудження райветлікарні. З 1927 р. по 1965 р. головним ветлікарем працював Петро Михайлович Заболотний. Його багаторічна сумлінна праця відзначена орденом «Знак пошани» та присвоєнням звання заслуженого ветеринарного лікаря України.
Транспорт, Вузькоколійка
Одним із історичних символів Гайворона та тим, що притягує сюди туристів, є залізниця.
Раніше з Гайворона діяли десятки вузькоколійних напрямків, сягаючи Миколаївської та Житомирської областей. Частина із цих залізниць нині закрита в зв'язку з закриттям цукрових заводів, інші - перешиті на широку (стандартну) колію і діють у наш час.
У Гайворонському депо досі ремонтують вузькоколійні вагони і локомотиви, в тому числі і з інших залізниць України.
Були навіть справжні нічні поїзди з лежачими місцями, постіллю і чаєм. Зараз же протяжність скоротилася, і тому залишилися лише приміські. До тепер зберіглася і діє вузькоколійна залізниця Рудниця-Бершадь-Гайворон-Голованівськ. Див. Розклад руху. Вартість проїзду за низьким тарифом з наданням усіх пільг. Старовинним (ще німецьким) вузькоколійним поїздом варто проїхатися. Це незабутні враження.
Рудницький напрямок Приміські вузькоколійні поїзди Гайворон-Рудниця (зупинки: Передбужжя, 5 км, Піонер, Осіївка, Устя, Кириївка, станція Бершадь, Яланець, Каташин, Дохно, Куренівка, Щербакове, Нефар.
На ст. Рудниця можлива пересадка на приміські поїзди до ст. Одеса (через Попелюхи, Кодиму, Слобідку, Котовськ, Роздільну), до ст. Вапнярка (через Крижопіль, Заболотне, Княжеве) та пасажирські поїзди до Одеси, Вінниці, Києва, Львова тощо.
Голованівський напрямок Приміські вузькоколійні дизель-поїзди Гайворон-Голованівськ (через Хащувате, Мощену, Таужню, Грушку, 339 км).
На ст. Голованівськ є зручна пересадка на приміський поїзд до ст. Помічна (через Підгородну, Первомайськ).
Вінницький напрямок У понеділок 14 грудня 2015 року після двохрічної перерви відправився на Вінницю приміський поїзд. З літа 2016 року він курсує у складі плацкартних вагонів, і уже не два, а три рази на тиждень.
Розклад руху поїзда: на Вінницю: відправлення 00.35, прибуття у Вінницю 6.48 по пн., ср., пт. Із Вінниці по пн., ср., пт. о 17.05, прибуття в Гайворон 23.05. Поїзд слідує через Ставки, Джулинку, Генрихівку, Орлик, Дуклю, Антонівку, Зятківці, Гайсин, Криштопівку, Ситківці, Семенки, ст.Самчинці (село Райгород), Кароліну, Немирів, Вороновицю, Гуменне. Обслуговує Гайворонське депо. Максимальна вартість проїзду 26 грн. Цікаво, що пенсіонери їздять абсолютно безкоштовно!
Відомі персоналії
І́гор Я́кович Круто́й — композитор, власник і керівник продюсерської компанії «АРС», незалежної агенції з авторських прав, низки російських і закордонних музичних ЗМІ (телеканал «Муз-ТВ», радіостанції «Love-радіо» і «Радіо Дача»), Народний артист Росії (1996). Народний артист України (2011).
Ганна Яківна Янушевич — українська акторка на характерних ролях, родом з м. Гайворона на Кіровоградщині. Заслужена артистка УРСР (1946). Народна артистка УРСР (1965).
Іва́н Йо́сипович Га́йворон — поет.
Ши́мчик Яросла́в Володи́мирович — старший солдат Збройних сил України.
Цікаві факти
Гайворонська вузька залізниця - найдовша в Європі вузькоколійка Пенсіонери мають право безкоштовного проїзду в усіх поїздах, які відправляються із Гайворона Гайворон - найсхідніше місто історичної місцевості Поділля.
Рідне місто або село на карті України
Найважливіші події на території Гайворонщини
| Дата | Історична подія |
|---|---|
| 1752 р. | Перша писемна згадка про поселення над Бугом. |
| 1904 р. | Збудовано кам’яний млин. |
| 1897 р. | Прокладена вузькоколійна залізниця. |
| 1938 р. | Села Струньків, Ташлик і посьолок «Пролетарій» було об’єднано в селище міського типу Гайворон. |
Ресурси:
- Посилання на презентацію у Google Диск; https://drive.google.com/open?id=0B7pzuA2cHnABRDdLcUk0SHNxQ3c
- Посилання на власний фотоальбом у Google Диск;
- Посилання на власний блог у Blogger;
- Посилання на добірку відеоматеріалів;
- Посилання на опитування або анкету у Google Форми;
- Посилання на спільний груповий постер.
Сторінка проекту Проект "Моє рідне місто або село"
Кіровоградський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка
