Гуцало 7.7 Характерологічні поведінкові реакції підлітків. Акцентуації характеру.

Cутність “підліткового комплексу” складають властиві цьому віку і визначені психологічним особливостям поведінкові моделі – специфічні поведінкові реакції підлітка щодо впливу навколишнього середовища на нього.

Характерологічні поведінкові реакції підлітків

Характерологічними поведінковими реакціями підлітків у кризові моменти є (І. Булах, А. Лічко, В. Ковальова, В. Поліщук, А. Лобанова):

1. Реакція емансипації – потреба у звільненні від контролю та опіки дорослих, ігнорування або протест проти встановлених правил і порядків (деклараційна критика, яка не передбачає конкретних пропозицій удосконалення); критика “старомодності” батьків, меркантильне протиставлення молодших і старших поколінь, устремління в майбутнє, включення в соціальне життя, що відбувається поза сім'єю. Динаміка реакцій емансипації балансує в інтервалі даного віку – від 11 до 16 років. У залежності від характеру поведінки виділяються реакції явної та прихованої емансипації. Реакція явної емансипації характеризується грубістю, впертістю, прямим ігнорування думок і розпоряджень дорослих, існуючих порядків та традицій. Реакція прихованої емансипації характеризується злидарством, статевою свободою, створенням неформальних асоціальних груп тощо. Реакції емансипації супроводжуються злидарством, пияцтвом, вживанням наркотиків, статевою свободою В. Ковальов).

2. Реакція групування з однолітками. Група однолітків є для підлітка, по-перше, важливим джерелом інформації; по-друге, новою формою міжособистісних відносин; по-третє, становить новий специфічний вид емоційних контактів, що неможливі в сім'ї, мова йде про неформальні, стихійно сформовані групи. Реакції групування виявляються у правопорушеннях, пияцтві. На думку А. Лічко, ступінь впливу неформальної групи на поведінку підлітка зумовлена, з одного боку, його індивідуальними психологічними особливостями, з іншого – структурою і соціальною спрямованістю групи. Окрім властивостей особистості і групи певну роль у цьому плані відіграє те місце, яке займає підліток у складній ієрархії внутрішньо групових взаємовідносин.

3. Реакція захоплення (хоббі-реакція). Захоплення – це стійкий інтерес до чого-небудь, що найчастіше супроводжується такими складними почуттями, як натхнення, закоханість тощо. Для багатьох підлітків захоплення – це засіб самовираження, досягнення престижного статусу у своєму середовищі, або ж спосіб відійти від дійсності, конфліктних взаємовідносин у родині, школі. Реакції захоплення можуть виявлятися у крадіжках, спекуляції, шахрайстві.

Сильна захопленість певним видом занять може супроводжуватися ігноруванням шкільних, домашніх обов'язків:

• лідерська – бажання посісти провідне місце в групі ровесників;

• егоцентрична – бажання бути в центрі подій, де провідним мотивом є привернення до себе уваги як до виняткової особистості;

• азартна – спрямованість на матеріальний виграш, яка найчастіше супроводжується асоціальними проявами;

• інформативно-безцільне, з позиції дорослих, проведення часу (ходили, розмовляли, дивилися), що, однак, є важливим засобом набуття індивідуального та суспільного досвіду міжособистісного спілкування.

4. Реакції, що обумовлені сексуальним потягом. Провідна роль у формуванні таких реакцій належить підвищеному, але недостатньо диференційованому статевому потягу. Для підліткового віку характерні сексуальні фантазії, що супроводжуються мастурбацією, роздумами на сексуальні теми, захопленням літературою, в якій описуються еротичні сцени, і кінофільмами “про любов”. При неправильному статевому вихованні сексуальні переживання і статева активність підлітків стають настільки інтенсивними, що поглинають всі інші інтереси і є однією з причин порушень поведінки неповнолітніх.

5. Реакції, що зумовлені особливостями формування свідомості.

До таких реакцій слід віднести реакції, що пов'язані з підвищеним інтересом до своєї зовнішності (хвилювання з приводу особливостей зовнішності та фізичного розвитку), та реакції, що пов'язані з підвищеною увагою до свого внутрішнього світу (самоаналіз, оцінка розумових здібностей і моральних якостей).

Учені виділяють також реакції гіперкомпенсації – коли підлітки для самореалізації обирають ті сфери діяльності, в яких необхідно долати певні труднощі. У взаємостосунках вони намагаються продемонструвати, що неуспіх в якійсь одній галузі, вони можуть компенсувати успіхами в іншій – в такій, де здатні реалізувати свої внутрішні можливості; реакція “відходу” від ситуації – підліток обминає “гострі кути”, або зовсім не помічає чи нівелює проблему; реакція опозиції – підліток у взаєминах з дорослими різними засобами намагається привернути їх увагу, переключити її з усіх інших на себе; реакцію імітації – наслідування поведінки значущого дорослого, підвищена конформність, демонстративний вияв насилля, оцінювання насильницької поведінки як привабливої.

Оскільки зразками для імітації виступають не тільки дорослі, але і однолітки підлітків, то створюваний ними ідеал буває досить суперечливим. Негативна імітація виявляється у підлітків тоді, коли для наслідування вибирається негативний зразок; реакції протесту проти авторитетів можуть мати генералізований характер і бути спрямовані проти сім’ї, школи, інститутів соціалізації. Змістом цих реакцій є протистояння авторитетам (батькові, вчителю, тренеру), існуючим порядкам, структурі соціальних норм. Реакції протесту найчастіше виявляються у недисциплінованості, хуліганстві, агресивних діях, жебрацтві, суїциді [8, с. 173].

Під впливом несприятливих соціальних, психолого-педагогічних умов можуть з’являтися педагогічно занедбані підлітки.

Ознайомтеся із думкою учених щодо проблеми педагогічно занедбаних підлітків

Ознайомтеся із класифікацією типів підлітків-девіантів

У підлітка, на думку учених, виникає відчуття, що дитинство вже закінчилося, а дорослим він ще не є. То що ж відбувається із підлітком у ситуації невизначеності?

Ознайомтеся із думкою науковців про те, що відбувається із підлітком у ситуації невизначеності

Акцентуації рис характеру підлітків

Надзвичайне підсилення окремих рис характеру називається акцентуацією. Фактори, що впливають на формування акцентуацій характеру: умови виховання, перешкоди в діяльності, когнітивна криза, дисгармонійність Я-образу, несформованість спонукальної сфери, спадкові ознаки.

Дебют акцентуацій відбувається у підлітковому віці. Акцентуації характеру нерідко виявляються у школярів-підлітків. При кожному типі акцентуації є вибіркова вразливість, свої слабкі місця до певних психологічних впливів. Типологія підліткових акцентуацій характеру за А. Личко передбачає 11 типів акцентуацій характеру: гіпертимний (надактивність, балакучість), циклоїдний (зміна періодів активності й пригніченого стану), емоційно-лабільний (схильність до різкої зміни настроїв, відповідно до змін ситуації), астеноневротичний (нерішучість, дратівливість, схильність до депресії), сенситивний (боязкий, із почуттям власної неповноцінності), психастенічний (тривожність, швидка стомлюваність і схильність до нервових зривів), шизоїдний (замкненість, емоційна холодність, відсутність співпереживання іншому), епілептоїдний (здатність до накопичення афекту, некерованості при каналізації його, імпульсивність поведінки), істероїдний (демонстративний, авантюрний, некритичний і брехливий у гонитві за визнанням), нестійкий (схильний до пошуку нових вражень, поверховості стосунків, легко піддається впливові оточення) та конформний (надмірна підлеглість і залежність).

Типологію акцентуацій характеру у підлітків (за А. Личко) можна представити таким чином:

1. Гіпертимний тип: зверхактивні, напружено-діяльні.

Позитивні риси: енергійність, ініціативність, життєрадісність, заповзятість, балакучість, відкритість, товариськість, швидкість реагування.

Негативні риси: легковажність, невтримний ризик, брутальність, недисциплінованість, схильність до аморальних вчинків, зарозумілість, бравада, фамільярність, прагнення командувати на свій розсуд.

2. Циклоїдний тип: періодична зміна настроїв.

Позитивні риси: в періоди настрою виявляються гіпертимні риси – життєрадісність, товариськість, висока активність і працездатність.

Негативні риси: в періоди придушеного стану виявляються млявість, замкнутість, непослідовність, неврівноваженість, моральна та емоційна нестійкість, занижена працездатність, байдужість, надмірна образливість і прискіпливість.

3. Лабільний тип: емоційно-нестійкий, реактивний.

Позитивні риси: в періоди піднесеного настрою добродушні, охайні, товариські, здатні на дружбу і прив'язаність, чуйність, щирість, виявляють любов до тварин.

Негативні риси: в періоди пригніченого настрою роздратовані, запальні, забіякуваті, ослаблений контроль за власними вчинками, схильні до конфліктів.

4. Астено-невротичний тип: тривожно-насторожений.

Позитивні риси: старанність, акуратність, дисциплінованість, скромність, товариськість, слухняність, незлопам'ятність.

Негативні риси: вередливість, плаксивість, невпевненість, в'ялість, боязкість, забудькуватість, особлива роздратованість через дрібниці, можлива «глуха» неприязність.

5. Сенситивний тип: чутливий. Позитивні риси: стійка прив'язаність у дружбі, альтруїзм, дисциплінованість, почуття обов'язку, відповідальність, сумлінність при виконанні завдань, уміння поступатися, високі вимоги до себе, самокритичність, прагнення долати власні недоліки, підвищена емоційна чутливість.

Особи, які належать до цього типу, надзвичайно вразливі, боязливі, у них різко виражене почуття власної неповноцінності. Вчаться такі підлітки, як правило, старанно, але соромляться відповідати перед учнями класу, бояться запнутися, викликати сміх. Часто вони приховують свої знання, щоб однолітки не вважали їх вискочками чи надто зразковими учнями.

6. Психастенічний тип: недовірливий, застрягаючий.

Позитивні риси: поміркованість, самокритичність, охайність, серйозність, сумлінність, стабільний настрій, дотримання даних обіцянок, певна надійність у справах і почуттях.

Негативні риси: недовірливість, наявність нав'язливих ідей, прагнення дотримуватися інструкцій, певний формалізм, нерішучість у нових починаннях, безініціативність, нескінченні розмірковування, небажання виконувати роботу, що вимагає вияву власної активності, нестандартності, обмежений прагматизм.

7. Шизоїдний тип: замкнений, інтровертований.

Позитивні риси: серйозність, неметушливість, сталість захоплень та інтересів; поміркованість, цілеспрямованість.

Негативні риси: холодність, замкненість, нетовариськість, відсутність емпатії, байдужість до справ та інтересів інших, афективні спалахи роздратованості.

8. Епілептоїдний тип: агресивний.

Позитивні риси: наполегливість у досягненні поставленої мети, сміливість, рішучість, цілеспрямованість, охайність, скрупульозність.

Негативні риси: дріб'язковість, агресивність, злопам'ятність, деспотизм, грубість і розв'язність у стосунках, підлабузництво перед старшими, люті спалахи афективних реакцій, можливі асоціальні аморальні вчинки.

9. Істероїдний тип: демонстративний, егоцентричний.

Позитивні риси: наполегливість, ініціативність, цілеспрямованість, товариськість, винахідливість, самостійність, здатність взяти на себе керівництво, організаторські схильності.

Негативні риси: егоїзм, надмірне себелюбство, жага уваги до власної персони, демагогія, брехливість, здатність плести інтриги, лицемірність, задерикуватість, відчайдушність і ризик, хвалькуватість.

10. Нестійкий тип: безвільний.

Позитивні риси: зовнішня слухняність, товариськість, відкритість, люб'язність, швидке переключення у справах і спілкуванні.

Негативні риси: безвілля, прагнення до розваг, балакучість, вихваляння, бездуховність, конформізм, лицемірство, боягузливість, безвідповідальність.

11. Конформний тип: наслідувальний.

Позитивні риси: дружелюбність, дисциплінованість, поступливість, підкорення суспільній думці більшості.

Негативні риси: несамостійність, слабка воля, некритичність, консерватизм, залежність від оточуючих, слабка реалізація своїх потенційних можливостей, за наявності негативного прикладу виявляються негативні риси людини, яка здійснює вплив.

 далі Тема п.8.1. Загальна характеристика ранньої юності