Гуцало 7.7 Характерологічні поведінкові реакції підлітків. Акцентуації характеру.
Cутність “підліткового комплексу” складають властиві цьому віку і визначені психологічним особливостям поведінкові моделі – специфічні поведінкові реакції підлітка щодо впливу навколишнього середовища на нього.
Характерологічними поведінковими реакціями підлітків у кризові моменти є (І. Булах, А. Лічко, В. Ковальова, В. Поліщук, А. Лобанова):
1. Реакція емансипації – потреба у звільненні від контролю та опіки дорослих, ігнорування або протест проти встановлених правил і порядків (деклараційна критика, яка не передбачає конкретних пропозицій удосконалення); критика “старомодності” батьків, меркантильне протиставлення молодших і старших поколінь, устремління в майбутнє, включення в соціальне життя, що відбувається поза сім'єю. Динаміка реакцій емансипації балансує в інтервалі даного віку – від 11 до 16 років. У залежності від характеру поведінки виділяються реакції явної та прихованої емансипації. Реакція явної емансипації характеризується грубістю, впертістю, прямим ігнорування думок і розпоряджень дорослих, існуючих порядків та традицій. Реакція прихованої емансипації характеризується злидарством, статевою свободою, створенням неформальних асоціальних груп тощо. Реакції емансипації супроводжуються злидарством, пияцтвом, вживанням наркотиків, статевою свободою В. Ковальов).
2. Реакція групування з однолітками. Група однолітків є для підлітка, по-перше, важливим джерелом інформації; по-друге, новою формою міжособистісних відносин; по-третє, становить новий специфічний вид емоційних контактів, що неможливі в сім'ї, мова йде про неформальні, стихійно сформовані групи. Реакції групування виявляються у правопорушеннях, пияцтві. На думку А. Лічко, ступінь впливу неформальної групи на поведінку підлітка зумовлена, з одного боку, його індивідуальними психологічними особливостями, з іншого – структурою і соціальною спрямованістю групи. Окрім властивостей особистості і групи певну роль у цьому плані відіграє те місце, яке займає підліток у складній ієрархії внутрішньо групових взаємовідносин.
3. Реакція захоплення (хоббі-реакція). Захоплення – це стійкий інтерес до чого-небудь, що найчастіше супроводжується такими складними почуттями, як натхнення, закоханість тощо. Для багатьох підлітків захоплення – це засіб самовираження, досягнення престижного статусу у своєму середовищі, або ж спосіб відійти від дійсності, конфліктних взаємовідносин у родині, школі. Реакції захоплення можуть виявлятися у крадіжках, спекуляції, шахрайстві.
Сильна захопленість певним видом занять може супроводжуватися ігноруванням шкільних, домашніх обов'язків:
1) лідерська – бажання посісти провідне місце в групі ровесників;
2) егоцентрична – бажання бути в центрі подій, де провідним мотивом є привернення до себе уваги як до виняткової особистості;
3) азартна – спрямованість на матеріальний виграш, яка найчастіше супроводжується асоціальними проявами;
4) інформативно-безцільне, з позиції дорослих, проведення часу (ходили, розмовляли, дивилися), що, однак, є важливим засобом набуття індивідуального та суспільного досвіду міжособистісного спілкування.
4. Реакції, що обумовлені сексуальним потягом. Провідна роль
у формуванні таких реакцій належить підвищеному, але недостатньо диференційованому статевому потягу. Для підліткового віку характерні сексуальні фантазії, що супроводжуються мастурбацією, роздумами на сексуальні теми, захопленням літературою, в якій описуються еротичні сцени, і кінофільмами “про любов”. При неправильному статевому вихованні сексуальні переживання і статева активність підлітків стають настільки інтенсивними, що поглинають всі інші інтереси і є однією з причин порушень поведінки неповнолітніх.
5. Реакції, що зумовлені особливостями формування свідомості.
До таких реакцій слід віднести реакції, що пов'язані з підвищеним інтересом до своєї зовнішності (хвилювання з приводу особливостей зовнішності та фізичного розвитку), та реакції, що пов'язані з підвищеною увагою до свого внутрішнього світу (самоаналіз, оцінка розумових здібностей і моральних якостей).
Учені виділяють також реакції гіперкомпенсації – коли підлітки для самореалізації обирають ті сфери діяльності, в яких необхідно долати певні труднощі. У взаємостосунках вони намагаються продемонструвати, що неуспіх в якійсь одній галузі, вони можуть компенсувати успіхами в іншій – в такій, де здатні реалізувати свої внутрішні можливості; реакція “відходу” від ситуації – підліток обминає “гострі кути”, або зовсім не помічає чи нівелює проблему; реакція опозиції – підліток у взаєминах з дорослими різними засобами намагається привернути їх увагу, переключити її з усіх інших на себе; реакцію імітації – наслідування поведінки значущого дорослого, підвищена конформність, демонстративний вияв насилля, оцінювання насильницької поведінки як привабливої.
Оскільки зразками для імітації виступають не тільки дорослі, але і однолітки підлітків, то створюваний ними ідеал буває досить суперечливим. Негативна імітація виявляється у підлітків тоді, коли для наслідування вибирається негативний зразок; реакції протесту проти авторитетів можуть мати генералізований характер і бути спрямовані проти сім’ї, школи, інститутів соціалізації. Змістом цих реакцій є протистояння авторитетам (батькові, вчителю, тренеру), існуючим порядкам, структурі соціальних норм. Реакції протесту найчастіше виявляються у недисциплінованості, хуліганстві, агресивних діях, жебрацтві, суїциді [8, с. 173].
Типи акцентуацій характеру підлітків: гіпертимний, циклоїдний, лабільний, астено-невротичний, сенситивний, тривожно-педантичний, інтровертований, збудливий, демонстративний, нестійкий типи (типологія К. Леонгарда).
Фактори, що впливають на формування акцентуацій характеру: умови виховання, перешкоди в діяльності, когнітивна криза, дисгармонійність Я-образу, несформованість спонукальної сфери, спадкові ознаки.
