Стаття до проекту "Моє рідне місто або село"Тобілевич Олена Андріївна
Зміст
Хутір Надія-оазис серед степу
За 20 км. від Кіровограда є місцина, де – гарантую! – ваше око замилується красою, а «серце відпочине». Маю на увазі заповідник «Хутір «Надія», зелений оазис серед степу, створений свого часу руками Івана Тобілевича, відомого нашого драматурга.Садиба знаходиться серед дубів, струнких осокорів, ясенів, гледичії, тополь. Більше ста років тому на місці, де тепер шумлять дерева, квітне фруктовий сад – був степ. «Оазис» на 11 гектарах землі, яка була передана в спадок його дружині, Надії Тарковській, заснував видатний український драматург, театральний і суспільний діяч Іван Тобілевич. Саме на честь своєї дружини він і назвав хутір. Багато років це місце було творчою лабораторією драматурга. Тут були написані такі твори, як “Сто тисяч” і “Господар”, історична драма “Сава Чалий” і ще близько одинадцяти творив.У заповіднику-музеї “Хутір Надія” експонується близько двох тисяч предметів, значна частина з яких передана сім’єю Тобілевичів – Тарковських. З того часу збереглися будинок сім’ї, парк із ставком, флігелі і чумацький колодязь. Щороку садибу відвідують понад чотири тисячі гостей з різних куточків України і зарубіжжя. Починаючи з 1972 року (125-річчя з дня народження Івана Тобілевича) тут проходить театральний фестиваль «Вересневі самоцвіти». З 1990 року він вважається всеукраїнським. Участь у фестивалі беруть найвидатніші українські письменники і діячі театру.
Хутір Надія, у його нинішньому вигляді, своїм існуванням має завдячувати онукові Івана Карпенка-Карого Андрію Юровичу. Серед тих, хто допомагав йому долати бюрократичні перепони – Іван Козловський, Максим Рильський, той же Арсен Тарковський. Музей-заповідник офіційно існує вже 46 років, у червні 1969-го, до 100-річчя одруження Івана і Надії, відкрили літературний музей. Тоді ж було відкрито і пам’ятник Карпенку-Карому. І лише в 1982-му, до 100-річчя українського театру, остаточно відбудували меморіальний музей. (До речі, другу половину цього будинку Іван Карпович збудував буквально в останній рік свого життя, заповівши, щоб на хуторі народжувались усі його онуки і правнуки. Заповіту нащадки дотримувались – тут з’явилися на світ восьмеро його онуків, усі правнуки та шестеро праправнуків). Десятки років наполегливої боротьби за відбудову, збереження, реставрацію експонатів. У яких умовах це доводилось робити, говорить те, що Андрія Юровича за його безкомпромісну діяльність навіть засудили до трьох років позбавлення волі. Правда, відсидів він лише дев’ять місяців. А сталося це тому, що він змушений був кинутися захищати дуби, які запопадливі „господарі” (щось типу нинішніх прагматиків) взялися зрізати. От і загримів за хуліганство. Але дуби, посаджені Михайлом Старицьким, Фотієм Красицьким, Людмилою Ліницькою врятувати не вдалося. На хуторі – 95 іменних дубів. Деякі з них садили Іван Карпенко-Карий, Микола Садовський, Панас Саксаганський, відомі та шановані гості хутора. Кремезний дуб Миколи Карповича ніби обнімає своїм гіллям дуб, посаджений Марією Заньковецькою, яку кохав при житті. Ріс тут і дуб Марії Садовської-Барілотті – сестри братів Тобілевичів, яка померла зовсім молодою прямо на сцені. У нього влучила блискавка і спалила… Багато дубів тут посаджено на вшанування різних річниць, ювілеїв. Цього року, наприклад, прийнявся дубок на честь 150-річчя Надії Тарковської.
Рідне місто або село на карті України Google ПБ.GIF
Історія
Садибу закладено в 1871 році батьком драматурга Карпом Тобілевичем і названо іменем його дружини — Надії Тарковської. Згодом І. Карпенко-Карий обирає садибу постійним місцем проживання.Більше ста років тому на місці, де тепер шумлять могутні дуби і стрункі тополі, плодоносить фруктовий сад, блищить широкий став, був голий степ. Садибу було засновано визначним українським драматургом, актором, театральним та громадським діячем Іваном Карповичем Тобілевичем (Карпенком-Карим) на 11 гектарах землі, що дісталася у спадщину його дружині, Надії Карлівні Тарковській. Саме на спомин про неї Іван Карпович дав назву хутору. Спочатку сім'я Тобілевичів вела тут скромне власне господарство. З того часу і збереглися "Батькова хата" та стала чумацька криниця. Після повернення з трирічного політичного заслання навесні 1887 року Іван Карпович оселяється на хуторі і вирішує перетворити його на мальовничий куточок рідної природи - за його власним висловом, "оазис в степу". Садиба потопає у зелені крислатих дубів, струнких осокорів, ясенів, гледичії, тополь, більшість з яких нагадують про перебування тут, на гостині у драматурга, корифеїв українського театру Марка Кропивницького, Марії Заньковецької, Михайла Старицького, Миколи Садовського. Панаса Саксаганського і Марії Садовської-Барілотті. Хутір Надія став творчою лабораторією Івана Тобілевича. Спостерігаючи навколишнє життя, він створив цілу галерею типових образів у комедіях "Сто тисяч", "Хазяїн", тут же були написані ним історичні драми "Сава Чалий", "Гандзя" - всього 11 творів. Неподалік хутора, на Карлюжинському кладовищі, похований Іван Карпович, а також члени його родини. 1956 року Хутір Надія оголошено державним заповідником музеєм. Його унікальність відзначена багатьма видатними діячами української культури, серед яких Юрій Яновський, Петро Панч, Олесь Гончар, Олександр Корнійчук... У 1970 році під час святкування 125-річчя від дня народження Івана Карповича Тобілевича (Карпенка-Карого) за участі найвидатніших сучасних українських письменників та діячів театру започатковано щорічне свято театрального мистецтва "Вересневі самоцвіти", яке з 1990 року стало Всеукраїнським.
Таблиця "Найважливіші події на території рідного краю"
| Дата | Історична подія |
|---|---|
| 1887 | Іван Карпович оселяється на хуторі |
| 1956 | Хутір Надія оголошено державним заповідником музеєм |
| 1970 | святкування 125-річчя від дня народження Івана Карповича Тобілевича |
| 1982 |
Ресурси:
- Посилання на презентацію у Google Диск;
- Посилання на власний фотоальбом у Google Диск;
- Посилання на власний блог у Blogger;
- Посилання на добірку відеоматеріалів;
- Посилання на опитування або анкету у Google Форми;
- Посилання на спільний груповий постер.
Сторінка проекту Проект "Моє рідне місто або село"
Кіровоградський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка
