Рідний край Мала Виска

Мала́ Ви́ска (колишня назва — Куда́шеве) — місто в Кіровоградській області, центр Маловисківської міської територіальної громади, центр Маловисківського району. Населення — 11614 осіб.

Місто розташоване в долині річки Мала Вись і частково на узгір'ї. Відстань до облцентру становить близько 60 км і проходить автошляхом E50.

Історія XVIII століття

За переказами, на місці сучасної Малої Виски існував хутір козака Никодима.

Офіційна історія Малої Виски розпочинає свій відлік з 1752 року коли, за даними місцевого краєзнавця Григорія Перебийноса, до берегів річки Малої Висі прибув перший гурт молдован-переселенців, які заснували тут постійне поселення. До цього моменту обабіч Висі періодично з'являлися і щезали скіфські табори, намети русичів, а пізніше — і козацькі зимівники. Однак ніхто тут довго не затримувався, і саме цим історики пояснюють практично цілковиту відсутність археологічних свідчень. Тому саме молдовани вважаються першими мешканцями, а один із районів Малої Виски має місцеву назву Бессарабія.

Слобода Вись перебувала у власності Івана Хорвата, згодом стала державною слободою Новою (Веселою) Виссю, а потім перейшла у власність Лепьохіна. XIX століття

Понад 8 тисяч десятин землі, що прилягали до новоствореного поселення, а також 918 селян Катерина ІІ подарувала князю Кудашеву. Він назвав поселення своїм іменем — Кудашеве, спорудив тут економію, церкву та маєток.

В середині XIX століття маєток у Кудашева купив ще один представник російської знаті — дворянин Улашин, який і дав містечку сучасну назву — Мала Виска.

Станом на 1863 рік у Малій Висці налічувалося вже 376 дворів. Через півстоліття кількість населення зросла до чотирьох тисяч чоловік.

В 1886 році у містечку, центрі Маловисківської волості Єлизаветградського повіту Херсонської губернії, мешкало 2759 осіб, налічувалось 486 дворових господарств, існували православна церква, єврейський молитовний будинок, школа, лавка та винокурний завод. За 6 верст перебував постоялий двір, за 8 — цегельний завод. XX століття

В 1915 році було збудовано залізницю та залізничну станцію. У цей час стали до ладу цукровий і спиртовий заводи, млин, олійня, лікарня та школи.

У листопаді 1917 року до Малої Виски прийшла звістка про Жовтневий переворот. В січні 1918 року тут було встановлено радянську владу.

22 лютого 1920 року через Малу Виску під час Зимового походу проходив кінний полк Чорних Запорожців Армії УНР.

У 1922 році чимало маловищан отримали земельні наділи та ділянки під садиби (по 1 десятині). Були забудовані нові території вздовж Висі, від відгодівельного господарства аж до Люцого лісу. В ці роки швидко зміцніли індивідуальні господарства.

Період бурхливого росту та господарського піднесення виявився ко­ротким. Розпочались поспішна колективізація та масове розкуркулення, внаслідок чого селище втратило багато вмілих господарів. В роки Голодомору 1932–1933 років Мала Виска втратила четверту частину населення. Друга світова війна Рідна мова населення Малої Виски за даними перепису 2001 року

1 серпня 1941 року розпочалася німецька окупація селища. Систематично чинились арешти та розстріли. Так, в Люцому лісі було розстріляно групу осіб єврейської національності. Понад 200 чоловік насильно відправили до Німеччини.

В Малій Висці створювалися підпільні групи, парти­занські загони. Більше двох тисяч жителів селища було призвано до діючої армії; 673 з них не повернулися до своїх домівок — загинули в бою, померли від ран, були замучені в таборах для військовополонених. Уродженцю Малої Виски, війсь­ковому льотчику, полковнику І. Сухомлину за виявлену муж­ність було присвоєно звання Героя Радянського Союзу.

Жорстокі бої на вулицях Малої Виски розгорталися з 7 по 10 січня 1944 року, коли бойові підрозділи 8-го Олександрійського мехкорпусу (полковник М. Крічман) в складі 116-ої танкової, 66, 67 та 68-ої мехбригад, 83-го танкового полку (командири полковники Є. Юревич, М. Лазарєв, К. Яндерсон, В. Мироненко та Г. Кушнір) увірвалися в розташування німецьких військ, знищили ворожий аеродром та багато бойової техніки.

13 березня 1944 року частини 214-ої стрілецької дивізії (командир — генерал Г. Жуков) 780-го стрілецького полку (командир-полков­ник С. Юдін) звільнили Малу Виску від окупації. Під час оборони та в тяжких боях загинуло 76 солдат і офіцерів Радянської Армії, яких було поховано в братській могилі в центрі селища. Повоєнний час

Німецька окупація завдала величезних збитків місту. В руїнах перебували залізнична станція, спиртовий завод, клуб «Цукровик», магазини, школа та сотні будинків маловищан.

Розпочалась повоєнна відбудова селища. Вже у жовтні 1944 року цукровий за­вод дав перший цукор. Через короткий час станція Виска знову прийняла поїзди. В 1948 році вступив у дію новозбудований спиртовий завод. За період з 1944 року було збудовано завод сухого молока, ТЕЦ, комбікормовий завод, станцію техобслуговування автома­шин, залізничний вокзал, будинок культури на 800 місць, кінотеатр, шість шкіл та шість дитячих садків, комплекс приміщень системи охо­рони здоров'я — лікарню на 240 ліжок, поліклініку, аптеку та станцію переливання крові. Перебудова

В 1986 році було введено в дію навчальне містечко — СПТУ № 16. Зріс житловий фонд міста: було завершене будівництво мікрорайону «Вись», зведено більше десяти багатоповерхових будинків. З'явилися нові вулиці, набрала вигляду центральної вулиця Жовтнева. Місцевості

   Місте́чко — північна частина міста, розташована на узгір'ї і відділена від центру річкою Мала Вись.
   Мікрорайо́н Вись — житловий масив багатоповерхової забудови 1980-х років в районі вулиці Шевченка та 40 років Жовтня.
   Бессара́бія, Бессарабка — народна назва місцевості, де у XVIII столітті поселились переселенці-молдовани.
   Сторчаківка
   Кудрівка
   Район п'яти гектар — біля Маловисківського молочного комбінату.
   Докладніше у статті Пам'ятники Малої Виски

В Малій Висці знаходиться Будинок культури, музей історії Маловисківського району, районна бібліотека імені Лесі Українки та школа мистецтв.

У сучасному місті споруджено чимало пам'ятників та встановлено меморіальні дошки.

На Містечку.

ЗМІ Персоналії

   Бойко Віктор Михайлович — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни 2014 року.
   Бровченко Володимир Якович — поет та громадський діяч; народився в Малій Висці.
   Грузін Василь Дмитрович — довгорічний працівник «Сільських вістей», заслужений журналіст України,
   Кондратюк Юрій Васильович — вчений-винахідник, піонер космічної техніки; у 1921–1925 роках працював механіком на цукровому заводі.
   Карпенко-Карий Іван Карпович — драматург, корифей українського театру; в 1859 році працював писарем у Маловисківській волосній управі.
   Панков Лев Миколайович — ст. солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни 2014 року.
   Перебийніс Григорій Миколайович — педагог, краєзнавець, заслужений учитель України.
   Соколовська Жанна Павлівна — лінгвіст, дослідниця лексичної семантики, доктор філологічних наук, професор.

Рідне місто або село на карті України Google (вставити фотокопію карти)

Ресурси:

• Посилання на презентацію у Google Диск

[1];

• Посилання на власний фотоальбом у Google Диск

[2];

• Посилання на власний блог у [3];

• Посилання на добірку відеоматеріалів;

• Посилання на опитування або анкету у

[4];

• Посилання на спільний груповий постер.

---

Сторінка проекту Проект "Моє рідне місто або село"

Дата	Історична подія
1752 року	історія Малої Виски розпочинає свій відлік
1863 ріку	Малій Висці налічувалося вже 376 дворів
1886 році	центрі Маловисківської волості Єлизаветградського повіту Херсонської губернії, мешкало 2759 осіб, налічувалось 486 дворових господарств, існували православна церква, єврейський молитовний будинок, школа, лавка та винокурний завод. За 6 верст перебував постоялий двір, за 8 — цегельний завод. XX століття