Навчальний курс "Історія української літератури Х - XVIII ст. (давня література)"

Матеріал з Вікі ЦДУ
Перейти до: навігація, пошук


Назва курсу

Історія української літератури Х - XVIII ст. (давня література)

Галузь знань, напрям підготовки, освітньо-кваліфікаційний рівень:

Мета та завдання навчального курсу

Мета

Враховуючи останні досягнення української медієвістики, історичної та філософської наук, домогтися засвоєння знань про давню українську літературу, намагаючись якнайповніше висвітлити її періоди, напрями, стилі, жанри та засувати роль знакових постатей у тогочасному літературному процесі.

Завдання

• розкрити сутність культурно-історичних феноменів давнього письменства, акцентуючи на визначних його пам’ятках; • простежити загальні закономірності й логіку розвитку літературного процесу Х–ХVІІІ століть; • навчити студентів читати, коментувати та аналізувати пам’ятки давньої літератури; • визначити місце давнього українського письменства епох Середньовіччя, Ренесансу та Бароко в контексті західноєвропейських літератур


У результаті вивчення навчального курсу студент повинен

знати:

– об’єкт та предмет дисципліни, її основні розділи, термінологію; – історію розвитку світової та вітчизняної медієвістики; – періодизацію давньої літератури; – головні історичні події; – тексти, передбачені програмою; – основні поетичні характеристики Середньовіччя, Ренесансу, Бароко.


вміти:

– робити аналіз художніх текстів давньої літератури; – визначати функціональну роль художніх засобів у тексті; – творчо застосовувати знання з інших наук (психологія, філософія, вступ до літературознавства та ін.) під час вивчення цього курсу; – формувати культуру ведення дискусії; – користуватися довідковими матеріалами, зокрема літературними енциклопедіями та словниками; – опрацьовувати літературознавчі студії.


Робоча програма курсу

Користувач: Таран Олег Іванович

Посилання на сторінки авторів

Учасники

Група 11-1, факультет історії та права, 2014-2015 н.р. викладач Андронатій Павло Іванович, Отримати консультацію

Група 11-1, факультет історії та права, 2014-2015 н.р. викладач Андронатій Павло Іванович, Отримати консультацію

Графік навчання

Варіант Структура

Змістовий модуль 1

Література Середньовіччя
Вступ. Вивчення історії української літератури розпочинається курсом «Давньої української літератури». Він надзвичайно важливий для майбутнього вчителя-словесника, оскільки має на меті осмислити витоки становлення і формування початкового етапу вітчизняної літератури та простежити її еволюцію протягом наступних століть. Давня література, як самобутнє культурно-історичне явище, розвивалася в нерозривному зв'язку із життям своєї епохи, несучи читачеві цінну інформацію про світогляд, естетичні уподобання, побут та життя наших предків протягом восьми століть.

Тема 1. Завдання курсу історії української літератури IX–XVІII століть. Питання періодизації давньої української літератури.

Тема 2. Писемність і література на Русі до прийняття християнства. «Велесова книга». Значення прийняття християнства для суспільно-політичного і культурного розвитку Київської Русі.

Тема 3. Загальна характеристика перекладної літератури епохи Київської Русі, її значення та місце в розвитку давньоруського письменства. Біблія як пам’ятка культури й історичний документ. Історія українських перекладів Біблії. Апокрифи. Характеристика жанру. Мотиви та художні особливості. Перекладна агіографічна література, її види. Жанрово-композиційні та художні особливості.

Тема 4. Оригінальна література Київської Русі. Жанр літопису в літературі епохи Київської Русі. «Повість врем’яних літ», Київський та Галицько-Волинський літописи. «Повчання» Володимира Мономаха: композиція, ідейно-змістові домінанти. Ораторська проза Київської Русі. Житійна література Київської Русі: жанрово-стильові особливості пам’ятки. Києво-Печерський патерик.

Тема 5. «Слово о полку Ігоревім». Історія відкриття й видання. Проблема авторства. Історична основа. Ідейно-тематичний зміст. Жанрова особливість. Образна система. Зв’язок з народною творчістю.

Змістовий модуль 2

Література Ренесансу та Бароко

Тема 1. Особливості розвитку української літератури XIV – першої половини XVI ст. Латиномовна творчість.

Тема 2. Полемічна література. Загальна характеристика літератури періоду другої половини XVI – першої половини XVII ст. Причини виникнення та загальна характеристика полемічної літератури. Жанр послання. Іван Вишенський і його епоха, загальна характеристика творчості. Твори І. Вишенського, написані до Берестейської унії («Писаніє до всіх обще в Лядській землі живущих» та ін.) та після («Писаніє к утекшим от православной віри єпископам»). Мелетій Смотрицький: віхи життя та загальна характеристика творчості.

Тема 3. Початок книжного віршування (кінець XVI – початок XVII ст.). Панегірики. Історичні вірші. Побутово-моралістичні вірші.

Тема 4. Витоки шкільної драми в українській літературі. Інтермедії до драми Я. Гаватовича. Джерела тем, сюжетів і образів. Український вертеп. Загальна характеристика вертепної драми.

Тема 5. Бароко як явище в українській літературі XVII–XVIII століть. Іван Величковський – представник «курйозного» віршування. Творчість Климентія Зіновієва як джерело народознавства. Демократичні мотиви у віршах Климентія Зіновієва.

Тема 6. Основні риси драматургії другої половини ХVІІ–ХVІІІ ст. Тематичні групи шкільних драм. Драма «Олексій чоловік божий» – зразок міраклі. Драма «Слово про збурення пекла» – зразок мораліте. Трагікомедія Ф. Прокоповича «Володимир». Ф.Прокопович як громадський і культурний діяч.

Тема 7. Мемуарно-історична проза кінця XVII – початку XVIII ст. Загальна характеристика. Літопис Самовидця. Літопис Григорія Граб’янки. Літопис Самійла Велична. Історія Русів.

Тема 8. Лірика XVIII ст.: основні тематичні групи віршів. Громадянська лірика XVIII ст. «Піснь о світі» О. Падальського. Творчість Івана Мазепи. Загальна характеристика. Семен Климовський. Загальна характеристика творчості. Творчість мандрівних дяків. Загальна характеристика. Бурлеск і травестія як спосіб художнього освоєння дійсності.

Тема 9. Життя, філософія та літературна творчість Г. Сковороди. Основні мотиви й образи збірки Г. Сковороди «Сад божественних пісень». Глибокий ліризм, народнопісенний характер поезій. Збірка Г. Сковороди «Басні Харківські». Ідея «сродцої праці». Мова художніх творів Г. Сковороди. Значення творчості Г. Сковороди.

Варіант Календар

Тиждень 1

Навчальні теми для вивчення на 1-му тижні.

Тиждень 2

Навчальні теми для вивчення на 2-му тижні.

Тиждень 3

Навчальні теми для вивчення на 3-му тижні.

Тиждень 4

Навчальні теми для вивчення на 4-му тижні.

Зміст курсу

Змістовий модуль І. Назва модулю

Тема 1. Назва теми

Теоретичний матеріал

Лекція №1

Лекція №2

Лекція №3 Навчальний курс "Історія української літератури Х - XVIII ст. (давня література)". Лекційний матеріал

Практичні завдання

Практична №1

Практична №2

Самостійна робота

Самостійна робота №1

Самостійна робота №2

Змістовий модуль ІІ. Назва модулю

Тема 1. Назва теми

Теоретичний матеріал

Лекція №1

Лекція №2

Лекція №3

Практичні завдання

Практична №1

Практична №2

Самостійна робота

Самостійна робота №1

Самостійна робота №2

Змістовий модуль ІІІ. Назва модулю

Тема 1. Назва теми

Теоретичний матеріал

Лекція №1

Лекція 1. Тема: Періодизація літератури Київської Русі. Перекладна література. Біблія

Періодизація літературного процесу давнини:

1-2. Кінець Х – початок ХІІІ ст. – Раннє Середньовіччя, Зріле Середньовіччя 3. Середина ХІІІ – середина ХV ст. – Пізнє Середньовіччя 4. Друга половина ХV – кінець ХVІ ст. – література Ренесансу 5. Література Бароко (кінець ХVІ – кінець ХVІІІ ст.) Раннє Бароко (Кінець ХVІ – 20-ті рр. ХVІІ ст.) Зріле Бароко (30-ті рр. ХVІІ – 10-ті рр. ХVІІІ ст.) Пізнє Бароко (20 – 90-ті рр. ХVІІІ ст.)

Створення давньоруської феодальної держави – Київської Русі. Розвиток культури в дохристиянський період, зокрема усної народної творчості. Слов’янська міфологія. Запровадження християнства на Русі (988-989), його значення для розвитку освіти і мистецтва (містобудування, образотворчого мистецтва, художніх ремесел, красномовства, поетичної та музичної творчості). Давньоруська і церковнослов’янська мови та сфери їх застосування. Становлення та розвиток давньоруської літератури.

Найдавніші рукописні кириличні пам’ятки: - Остромирове євангеліє (1056 – 1057) - Рейнське євангеліє (перша частина з ХІ ст.). Його до Франції вивезла Анна, дочка Ярослава Мудрого - Ізборники Святослава (1073 і 1074) - Новгородська мінея (1095 – 1097) - Мстиславове євангеліє (1115) - Написи на стінах Софійського собору - Звенигородські, новгородські, смоленські, тверські берестяні грамоти

Спочатку книги писалися уставом. Літери мали майже квадратну форму, кожна з них була ніби вписана в квадрат і писалася окремо від іншої. Слова не розділялися. Букви писалися чорним чорнилом, а заглавні та кінцівки червоним чорнилом – кіновар’ю (звідси й походить назва «красная строка»)

З другої половини ХІV ст. напівустав – напівкругле похиле письмо, в якому витягуються вгору, лінії з прямих стають ламаними. Паралельно з півуставом розвивається і скоропис, в якому літери набувають овальної форми.

Перекладна література

Роль Візантії у збагаченні жанрової палітри перекладної літератури. Хрещення Болгарії. Переклад церковнослов’янською мовою візантійських релігійних та світських текстів. Кирило та Мефодій і слов’янська писемність.

Біблія

Біблія утвердилася серед християн з ІV ст. Вперше її так назвав константинопольський патріарх Іоанн Златоуст, а його сучасник, перекладач Біблії латинською мовою – Ієронім – вживав вислів «божественна бібліотека», бо Біблія складається з різних за формою та змістом релігійних та світських книг. Канонічна Біблія складається з 50 книг Старого Завіту та з 27 Нового. Старий Завіт у протестантів складається з 39 книг, у католиків – з 47, у православних – з 50. Книги ці виникли в різний час і відрізняються одна від одної. Творили її представники 60-ти поколінь з ХІІ ст.. до н.е. до ІІ ст.. н.е., більше сорока авторів, що займали різне соціальне становище: - Мойсей був вихований у знатній єгипетській сім’ї - Соломон – царем - Матвій –митником - Павло – рабином Книги писалися у пустелі (Мойсеєве П’ятикнижжя), у в’язниці (Єремія), під час подорожей (Лука), на острові Патмос (Іоанн), під час воєн була написана частина книг Давида. Християни, за біблійною традицією, ведуть літочислення від початку світу і від народження Ісуса Христа. Щоб визначити дату від початку світу, треба до нинішнього року додати 5508. Композиція. Старий Завіт – 4 частини: І – про створення людини, про найдавнішу історію єврейського народу ІІ – історичні книги про подальшу долю єврейського народу ІІІ – книги повчально-поетичного характеру ІV – книги великих пророків Таким чином СЗ побудовано за чітко продумаю структурою, що надає йому властивостей універсальної книги Новий Завіт – є самостійним художнім явищем, недаремно його видають окремою книжкою. До Нового Завіту всі християнські церкви (крім Ефіопської та Коптської) зараховують 27 книг: - чотири Євангелія - одна історична книга «Дії святих апостолів» - 21 послання апостолів - Апокаліпсис Перший переклад з церковнослов’янської мови на українську зроблений у 1561 році у місті Пересопниця (біля Рівного). Відтоді українці мають славнозвісне Пересопницьке євангеліє. На сучасну українську мову наприкінці ХІХ ст. здійснили Пантелеймон Куліш, І.Нечуй-левицький та Іван Пулюй, який був виданий у Відні (1903). Повне видання українською мовою, яким користуються і нині, здійснене видатним мовознавцем, істориком церкви, митрополитом Іваном Огієнком у 1962 році. У різні віки ставлення митців до Біблії змінювалося. Так, в середні віки Святе Письмо було непорушним каноном, у творах літератури використовувалася як джерело не лише образів, а й історичних відомостей. Українські письменники-полемісти спиралися на Біблію, відстоюючи переваги православної віри. Вишенський ставив Біблію вище за праці античних мислителів Платона і Аристотеля, в той час як сучасники українського полеміста зверталися до їхніх філософських трактатів все частіше і частіше. Бо ж і тоді вже помічено було чимало логічних суперечностей у біблійних положеннях – сьогодні їх, наприклад, американський пастор нараховує близько 10000 (Пилявець Леонід. Джерела вільнодумства східних слов’ян. – К., 1991. – С. 20). Поступово образи Святого Письма починають трактуватися в літературі не буквально, а символічно. Григорій Сковорода, у творчості якого Біблія посідала найзначніше місце, першим розмірковує про прихований (імпліцитний) смисл біблійного тексту. Через велику кількість суперечностей Сковорода застерігав від догматичного сприйняття Біблії. Тому в його оцінках Книги Книг подається в полярних образних формулах: плоть і дух, божевілля і мудрість, море і гавань. Висміюючи «історіальний вздор», Сковорода спонукає бачити в Біблії багатющий світ символів, за допомогою вдумливого осмислення яких людина спроможна глибше пізнати навколишній світ і саму себе у цьому світі. Важливим естетичним, моральним, етичним стимулом стало Святе Письмо в літературному процесі ХІХ – ХХ ст. Розвивається традиція алегоричного переосмислення біблійних мотивів, образів. Шевченко, П.Куліш, Франко, Леся Українка, П.Тичина, Драч та інші чимало зробили у цій царині.

Жанри перекладної літератури

Агіографічна, або житійна література (агіос – святий, графо – пишу) – це твори, в яких змальовувалося ідеальне християнське життя, гідне наслідування. Існувала у двох формах: - поширеній - стислій Поширена форма містилася у збірниках «Четьї-мінеї» (гр.. щомісячні читання). Це розташовані у календарному порядку житія святих. В київській Русі з’явилися в ХІ ст.. Стислий виклад знаходив місце в «Прологах» чи «Синаксарах». Давньоруський перекладач прийняв це слово за назву книжки (а книга називалася «Синаксара») Апокрифи (від гр.. таємничий, захований). Це не визнані церквою, а з часом і заборонені нею оповідання про осіб і про події біблійної історії. Формальне віднесення пам’яток до апокрифів визначалося занесенням їх до індексу, списку «відречених» книжок. Апокрифи поділяються на: - Старозавітні - Новозавітні - Есхатологічні (про потойбічне життя, гр. есхатос – крайній, останній) Прикладом останньої групи є відомий твір «Хожденіє Богородици по муках»

Перекладна афористична література Збірка афоризмів «Бджола». Її уклав чернець Антоній, зібравши до купи дотепні й мудрі висловлювання з біблійних книг, творів «отців церкви», античних письменників та вчених. Афоризми були згруповані тематично. Твори природничонаукового характеру представлені шестидневами, фізіологами, топографіями. Найбільш популярним і авторитетним був «Шестиднев» Іоанна Екзарха, де розповідалося про створенням Богом світу за шість днів, викладалися роздуми автора про світ і людину. Фізіологи подавали відомості про властивості як реальних, так і вигаданих тварин. Своєрідною географічною енциклопедією була «Християнська топографія Козьми Індикоплава». Цікаво, що її автор – александрійський купець – мандрував по Єгипту, Ефіопії, Аравії, але в Індії, незважаючи на прізвисько, не бував і описав її з чужих слів. Епізоди всесвітньої історії викладали хронографи, серед яких особливо відомою була хроніка Георгія Арматола. Серед перекладних історичних повістей популярністю відзначалися: - «О разорєнії Ієрусаліма», (інші назви «Історія Іудейської війни», «Іудейська війна») - про Троянську війну - про Варлаама та Йоасафа - про Дігеніса Акрі та - про Александра Македонського («Олександрія»)


Лекція №2

Лекція №3

Практичні завдання

Практична №1

Практична №2

Самостійна робота

Самостійна робота №1

Самостійна робота №2

Ресурси

Рекомендована література

Базова

  1. Грицай М. С., Микитась В Л., Шолом Ф. Я. Давня українська література. – К., 1978, 1989.
  2. Білоус П. Історія української літератури ХІ–ХVІІІ ст. : навч. посіб. / П. В. Білоус. – ВЦ «Академія», 2009. 424 с.
  3. Шевчук В. Муза Роксоланська. Українська література ХVІ–ХVІІІ століть: У 2 кн. – Кн. І: Ренесанс. Раннє бароко. – К.: Либідь, 2004. – 400 с.; Кн. ІІ: Розвинене бароко. Пізнє бароко. – К.: Либідь, 2005. – 728 с.
  4. Волинський П. К., Пільгук І. І., Поліщук Ф. М. Історія української літератури. Давня література. – К., 1969.
  5. Історія української літератури: У 8-ми т., 1967. – Т. 1–2.
  6. Історія української літератури: У 2-х т. – К., 1987. – Т. 1.
  7. Матеріали до вивчення історії української літератури. – К., 1959. – Т. 1.
  8. Полєк В. Т. Історія української літератури X–XVII ст. – К., 1994.
  9. Возняк М. С. Історія української літератури: У 2-х книгах. – К., 1992.
  10. Чижевський Д. І. Історія української літератури від початків до доби реалізму. – К., 1994. – С. 16–305
  11. Єфремов С. С. Історія українського письменства. – К., 1995. – С. 19–232.
  12. Грушевський Михайло. Історія української літератури: В 6-ти т. – 9-ти книгах. – Т. II, III, IV (кн. І–ІІ), V, VI. – К., 1993.
  13. Радзикевич Володимир. Історія української літератури. Давня і середня доба. – Детройт. 1955. – Т. 1.
  14. Соболь В.О. З глибини віків. Вивчення давньої української літератури в школі. Посібник для вчителя. – К., 1995.
  15. Степанишин Борис. Українська словесність від прадавніх часів до середини XIX століття. – Тернопіль, 1999.
  16. Франко І. Історія української літератури. Ч.1. Від початків українського письменства до Івана Котляревського // Зібр. творів: У 50 т. – К., 1983. – Т. 40. – С. 7–372.
  17. Драгоманов М. Малороссия й её словесности. // Драгоманов М. Вибране: «Мій задум зложити в очерк історію цивілізації на Україні». – К., 1991. – С. 5–45.

Довідкова література:

  1. Літературознавчий словник-довідник. – К., 1997.
  2. Лесин В. М. Пулинець О. С. Словник літературознавчих термінів. – К., 1965.
  3. Дзюба Олена, Павленко Ганна. Літопис найважливіших подій культурного життя в Україні (X – середина XVII ст.). Посібник-довідни. – К., 1998.

Тексти:

  1. Хрестоматія з давньої української літератури. – К., 1948 (1954, 1967).
  2. Давня українська література. Хрестоматія. Упорядкування, передмова та коментарі М. М. Сулими. – К., 1991 (та наступні перевидання).
  3. 3. Українська література XI–XVIII ст. Хрестоматія з коментарями. Упорядк. Є.А. Карпіловська, Л.О. Терповицька. – Чернівці, 1997.
  4. Антологія української поезії: В 6-ти т. – К., 1984. – Т. 1.
  5. Золоте слово. Хрестоматія літератури України-Русі. У двох книгах. / За ред. В. Яременка. – К., 2002.
  6. Українська література ХІV–ХVІ ст. – К., 1988.
  7. Українська література XVII ст. – К., 1987.
  8. Українська література XVIII ст. – К., 1983.
  9. Слово многоцінне. Хрестоматія української літератури, створеної різними мовами в епоху Ренесансу та Бароко ХV–ХVІІІ століть: В 4-х книгах / Упоряд. В. Шевчук, В. Яременко. – К.: Аконіт, 2006.

Допоміжна

  1. Куценко Л. В. Час вчитися любити. Біблія на уроках літератури. – Кіровоград, 1999.
  2. Антологія української поезії. Українська дожовтнева поезія: У 6-ти т. – К., 1984. – Т. 1. – С. 191–213.
  3. Аполлонова лютня. Київські поети XVII–VIII ст. – К., 1982. Л. Баранович – С. 54–69.
  4. Баглій Д. Український мандрівний філософ Г.С.Сковорода.
  5. Барабаш Ю. «Знаю человека...»: Григорій Сковорода: Поэзия. Философия. Жизнь. – М., 1989.
  6. Білецький О. «Повчання» Володимира Мономаха // Білецький О. Зібр. праць... – Т. 1. – С. 188–193.
  7. Білецький О. «Слово о полку Ігоревім» // Біленький О. Зібр. праць... – Т. 1. – С. 194–216.
  8. Білецький О. Галицько-Волинський літопис // Білецький О. Зібр. Творів... Т. 1. – С. 250–260.
  9. Білецький О. Зародження драматичної літератури на Україні // Білецький О. Зібр. Праць... Т. 1. – С. 277–353.
  10. Білодід О., Киркевич В. З історії «Велесової книги» // Дніпро. – 1990. – №4. – С. 83–86.
  11. Борзенько О.І., Сподарець М.П. Українська література. Хрестоматія (9 клас. – Харків, 2003. – Кльонович. – С. 80–83; Баранович – С. 84–85.
  12. Величковський Іван. Твори. – К., 1972.
  13. Вигодованець Н.І. «Повість врем’яних літ» у науковій інтерпретації І.Я.Франка // Українське літературознавство. – Львів, 1988. – Вип. 50. – С. 43–49.
  14. Грицай М. Давня українська поезія. – К., 1973. – С. 49–52.
  15. Грицай М. Українська драматургія XVII–XVIII ст. – К., 1974.
  16. Зіновієв Климентій. Вірші. – Приповістки посполиті. – К., 1971.
  17. Изборник. Повести Древней Руси. – М., 1987. – С. 76–94.
  18. Іваньо І. Про українське літературне бароко // Українське літературне бароко. – К., 1987. – С. 5–18.
  19. Іваньо І. Філософія і стиль мислення Г.Сковороди. – К., 1983.
  20. Клочек Григорій. «Велесова книга». Навчальний посібник. – Кіровоград, 2001. – 160 с.
  21. Колосова В.П. Климентій Зіновієв. Життя і творчість. – К., 1964.
  22. Колосова В.П., Скрекотень В.І. До питання про життя і творчість Івана Величковського // Величковський Іван. Твори. – К., 1972. – С. 16–36.
  23. Крекотень В. Байки в українській літературі ХVІІ–ХVІІІ ст. // Байки в українській літературі XVII–XVIII ст. – К., 1963. – С. 3–70.
  24. Лихачев Д. Русские летописи й их культурно-историческое значение // Древнерусская литература: Хрестоматия... – С. 168–173.
  25. Лихачев Д.С. «Слово о полку Игореве». Историко-литературный очерк. Пособие для учителей. 2-е изд. – М., 1982.
  26. Літописні оповідання про похід князя Ігоря. – К., 1988.
  27. Лозко Галина. Велесова книга як пам’ятка праукраїнської культури // Дивослово. – 1999. – № 11. – С. 55–61.
  28. Луценко Ю. Григорій Граб'янка і його літопис // Літопис гадяцького полковника Григорія Граб’янки. – К., 1992. С. 3–9.
  29. Луценко Ю. Літопис Г.Граб'янки як твір барокової історіографічної прози // Радянське літературознавство. – 1991. – № 9. – С. 184–208.
  30. Макаров А. Людина Бароко //Сучасність. – 1993. – № 7. – С. 140–151.
  31. Мандрика М. Святе письмо в українському вбранні // Дивослово. – 2000. – № 6.
  32. Марсове поле. Героїчна поезія на Україні X – першої половини XVII століть. – К., 1988. – Книга перша. П.Русин – С. 77; С.Кльонович – С. 106–109; К. Сакович – С. 206–221; К. Транквіліон-Ставровецький – С. 237–240.
  33. Мартишок В. Біблія – запорука духовності людства // Українська літ. в загальноосвітній школі. – 1999. – №4. – С. 5–15.
  34. Махновець Л. про автора «Слова о полку Ігоревім». – К.,1989.
  35. Мишанич О. Григорій Сковорода і усна народна творчість. – К., 1978. – С. 91–175.
  36. Наливайко Л.С. Київська поетика XVII – початку XVIII ст. в контексті європейського літературного процесу Літературна спадщина Київської Русі і українська література XVI–XVIII ст. – К„ 1981. – С. 155–195.
  37. Нудьга Григорій. Слово і пісня. – К., 1986.
  38. Поліщук Ф. Григорій Сковорода: Життя і творчість. – К., 1978.
  39. Попов П. Григорий Сковорода. – М., 1972.
  40. Рыбаков Б.Д., Петр Бориславович. Поиски автора «Слова о полку Игореве». – М., 1991.
  41. Скуратівський Л. Еверест духовності // Українська мова і літ. в школі. – 1998. – № 1. – С. 127–141; 1999. – № 1. – С. 53–58; 1999. – № 2. – С. 56–60.
  42. Славутич Яр. Гетьман Сагайдачний у віршах К.Саковича (1622) // Наукові записки КДПУ імені В.Винниченка, Вип. 27. – Кіровоград, 2000.
  43. Слово о полку Игореве та його переклади та переспіви. Видання підготував Леонід Махновець. 1967. (Тут див.: Коментар до оригінального тексту «Слова...». – С. 489–510).
  44. Слово о полку Игореве. – М, 1985 (бібліотека «Класики и современники). (Тут див. коментар та пояснювальний переклад Д.Ліхачева).
  45. Соболь Валентина. Літопис Самійла Величка як явище українського літературного бароко. – Донецьк, 1996.
  46. Сулима В. Біблія і українська література. Навч. Посібник. – К, 1998.
  47. Сулима М. Українське віршування кінця XVI – початку XVII ст. К.: Наукова думка, 1985. – 147 с.
  48. Толочко П. Літописи Київської Русі. – К., 1994.
  49. Транквіліон-Ставровецький – С. 269–274; Л.Баранович – С. 294–303; Інтермедії до драм Якуба Гаватопича – С. 375–389.
  50. Українська література XVII ст. – К., 1987. – Баранович – С. 294–302; Величковський – С, 312–329; Братковський – С. 340-347.
  51. Українська література XVII ст. – К., 1987. – Лямент о пригоді... – С. 257–268; К.
  52. Українська література ХІV–ХVІ ст. – К., 1988. – П.Русин – С. 445–454.
  53. Федас Й. Ю. Український народний вертеп XVIII ст. – К., 1987. – 184 с.
  54. Федоров Б.Г. Кто был автором «Слова о полку Игореве» и Где расположена река Каяла. – М., 1960.
  55. Франко І. Зібр. Творів у 50-ти томах. К. – Т. 27. – С.273–276 («Піснь о світі» О. Падальського); С. 417–427 (Вірш про отця Негребецького).
  56. Франко І. Слово про збурення пекла. Українська пасійна драма // Зібр. Творів. – К., 1982. – С. 456–499.
  57. Черепін Л. В. Літописець Данила Галицького. Матеріали по вивченню Історії української літератури. – К., 1959. – Т. 1. – С. 101–104.
  58. Чижевський Д. Григорій Сковорода // Чижевський Д. Нариси з історії філософії на Україні. – К., 1992. – С. 43–79.
  59. Шарлемань Н.Б. Природа в «Слове» в книге «Слово о полку Игореве» // Сборник статей и исследований под ред. Анцриановой–Перецт. – М.-Л., 1950.
  60. Шевчук В. Георгій Кониський і його драма «Воскресіння мертвих» // Дивослово. – 1997. – № 10.
  61. Шевчук В. Григорій Сковорода – людини, мислитель, митець// Шевчук В. Дорога в тисячу років. – К., 1990. – С. 209–219.
  62. Шевчук В. Збережено навіки: «Про повість врем’яних літ та її авторів» // Шевчук В. Дорога в тисячу років. – К., 1990. – С. 16–24.
  63. Шевчук В. Сонячний геній: Штрихи до портрету автора «Слова...» // Дніпро. – 1985. – № 6. – С. 114–117.
  64. Шевчук Валерій. Вірші на честь Петра Могили // Українська мова та література. – 1996. – № 8.
  65. Шевчук Валерій. Загадкова «Велесова книга» // Хроніка. – 2000. – 1994. – № 3–4. – С. 61–71.
  66. Шевчук Валерій. Пісні крилатського зухвальства: Любовна лірика в Україні ХVІІ–ХVІІІ//Київ. – 1985. – №2. – С. 199–265.
  67. Яременко В. Два століття київської поезії // Аполлонова лютня. – К., 1984. – С. 5–20.
  68. Яременко В. На замовлення вічності // «Повість врем’яних літ. – К., 1990. – С. 474–498.
  69. Яременко В.В. Два віки київської поезії // Аполлонова лютня. – К., 1982.

Інформаційні ресурси

litopys.org.ua

---

Отримано з https://wiki.cusu.edu.ua/index.php?title=Навчальний_курс_%22Історія_української_літератури_Х_-_XVIII_ст._(давня_література)%22&oldid=166436