Єлисаветград. Історія старого міста.

Форте́ця свято́ї Єлисаве́ти — фортеця-зірка, адміністративний центр Новосербського поселення (Нової Сербії та Новослобідського козацького полку). Названа на честь святої Єлисавети, яку імператриця Єлизавета Петрівна вважала своєю покровителькою. Мала форму правильного шестикутника периметром (разом із зовнішніми укріпленнями) до 6 верст. Єлисаветинська фортеця була головним поселенням (штаб-квартирою) Новослобідського козацького (згодом Єлисаветградського пікінерного) полку. Фортеця була одним з оплотів російського впливу в регіоні: протягом 1753-64 вона була місцем перебування вищого російського командування на півдні України; у ній діяла слідча комісія у гайдамацьких справах (з 1756). Під час російсько-турецької війни 1768-74, коли у межі Єлисаветградської провінції вдерлися татари, гарнізон укріплення не тільки вдало витримав облогу. З 1775 фортеця Святої Єлисавети остаточно втрачає своє оборонне значення; у 1784 з неї було вивезено до Херсона всю артилерію. З 1785 вона перетворюється на місто Єлисаветград (тепер — місто Кропивницький, адміністративний центр Кіровоградської області).

Сучасний вид

"Найважливіші події на території рідного краю"

Дата	Історична подія
1754 рік	Заснування міста "Єлисавет"
1775 рік	Початок вживання назви Єлисаветград
1784 рік	Офіційне затвердження назви Єлисаветград
1784 рік	Отримало статус міста
1784	Фортеця приєднана до міста
1893 рік	У місті з`явився водогін
1897 рік	З`явився електричний трамвай
1870 рік	Заснування Земського реального училища
1882 рік	Відкриття першого українського професійного театру
6 березня 1918 року	Місто Єлисаветград було перейменоване на Єлизавет.
1920 рік	З приходом більшовиків повернулась назва Єлизаветград
1924 рік	Місто перейменоване на Зінов'євськ