Моє місто і його історія

Між широким Дніпром і Південним Бугом розкинулась щедра земля Кіровоградщини. Дві могутні ріки обіймають її, а перетинають десятки рік і річечок, отих тихоплинних і говірких Біанок, Синюх , Сріблянок, що, мов разки намиста, розсипані по всьому краю, а серед них і чарівна Ятрань. Кіровоград- Місто над сивим Інгулом. Історія краю починається з III - IV тисячоліття до нашої ери з часів трипільської культури. Знайдено рештки поселень чорноліської, черняхівської культур, а також скіфських племен. У кінці I тисячоліття н. е. північна частина області входила до складу Київської Русі. Згодом землі краю були під владою Литви, Польщі. У другій половині ХV століття ці терени стали частиною земель, на яких виникло Запорізьке козацтво. Перша битва Визвольної війни українського народу 1648–1654 рр. під Жовтими Водами відбулася саме на території сучасної Кіровоградщини. У середині ХVІІІ століття розпочалось активне заселення краю вихідцями з Росії, Сербії, Болгарії. У 1752 році була адміністративно заснована Нова Сербія.ЗГОДОМ ВИНИКЛА ПОТРЕБА ПОБУДУВАТИ ПОТУЖНУ ФОРТЕЦЮ, ЯКА Б СТАЛА ФОРПОСТОМ ДЕРЖАВИ НА ПІВДНІ, АДМІНІСТРАТИВНИМ ЦЕНТРОМ КРАЮ.У жалуваній грамоті Івану Хорвату від 11 січня 1752 року йшлося про те, що майбутня фортеця мала отримати ім’я Святої Єлисавети. Місце її розташування було обрано в грудні 1752 року на узвиші правого берега річки Інгулу. Будівництво розпочалося 18 червня 1754 року, а за три роки над диким українським степом уже височіла унікальна земляна споруда, аналогів якої не було. Цитадель фортеці Св. Єлисавети складалася із шести бастіонів у вигляді п'ятикутних виступів і зверху нагадувала шестикутну морську зірку.