Стаття до проекту "Моє рідне місто" Круть Анастасія

                                                      Історія  і сучасність міста

Новоукраїнка— місто в Україні, центр Новоукраїнської міської територіальної громади і Новоукраїнського району Кіровоградської області. Засноване в 1770 році, статус міста з 1938 року.

Місто Новоукраїнка розташоване на берегах річки Чорного Ташлику та її приток Грузької й Помічної. Населення міста становить 17945 осіб. Земельні ресурси міста становлять 2060 га, з них 319 га — землі, зайняті промисловими підприємствами, 837 га — під забудовами. Місто Новоукраїнка має статус міста з 1832 року і згідно з адміністративно-територіальним устроєм України входить до складу Новоукраїнського району Кіровоградської області.

Історія Новоукраїнки

Період заселення Новоукраїнщини нараховує багато тисячоліть. Починаючи від доби палеоліту кожна з епох залишала на теренах краю свої відмітки: сліди ямної, катакомбної, ранньослов'янської культур знайдені на території району та безпосередньо на території міста.

З розкопок у 1994 році кургану на території селища цукрового заводу Новоукраїнки Кіровоградською обласною археологічною експедицією стала відомою сторінка ямною і катакомбної культури на території міста1. Землі нинішньої Новоукраїнщини входили до західної окраїни Вольностей війська Запорозького, зокрема до Буго-Гардської паланки Нової Січі2. Власне, багато століть це була частина Дикого Поля, у пізньому Середньовіччі і на початку Нових часів своєрідна нейтральна зона між Річчю Посполитою, Османською імперією, та Московською (Російською) державою.

Рідна мова населення Новоукраїнки за даними перепису 2001 року З початком Російсько—турецької війни 1768–1774 років, «прожектом» командуючого другою Російською армією графа Петра Івановича Паніна був заснований Павловський редут з розміщенням у ньому першої роти і штабу Молдавського гусарського поселенського полку, сформованого капітаном Звєрєвим із вихідців з Молдавії3. Місце вибране при впадінні річок Помічної і Грузької у Чорний Ташлик. На правому березі Чорного Ташлика було збудоване таке ж укріплення Чорноташлицьке. Практично обидва укріплення з десятьма гарматами на валах кожного становили серйозний вузол оборони. Навколо них виникли однойменні поселення, які і стали ядром формування сучасного міста Новоукраїнка.

У червні 1774 року академік Йоган — Антон Гільденштедт подорожуючи Єлисаветградською провінцією зазначив: «До 1769 г. местность эта была необитаема, в этом же году основано поселение, которое тепер служит административным центром Молдавскому полку4.»[2]

З приєднанням у 1775 році Криму до Росії та ліквідацією Запорізької Січі оборонне значення Павлівськ втратив та перейменовується у торговий посад Новопавлівськ5.

Етнічні групи, які сформували населення міста молдовани, українці, євреї, росіяни тощо5. В результаті взаємопроникнення і взаємозбагачення різних культур асиміляції в український етнос, сформувалось сучасне населення Новоукраїнки.

З початком бурхливої землеробської колонізації краю Новопавлівськ стає торгово-адміністративним центром та перехрестям сухопутних шляхів, які ведуть з Поділля, Київщини, Черкащини до Причорномор'я та Молдавії.

Після створення військових поселень на Півдні України Новопавлівськ 1821 року передано у відомство ІІІ Української уланської дивізії і тут розміщують штаб І-го українського уланського полку. У зв'язку з чим 1832 року посад перейменовано в Новоукраїнку6.

У 1857 році в посаді проживало 6346 чоловік7. 1869 року закінчено прокладання залізниці Одеса -Кременчук, та збудовано залізничну станцію Новоукраїнка, що послужило поштовхом для прискореного розвитку різноманітних виробництв — переважно з ремонту сільськогосподарських знарядь та переробки сільськогосподарської сировини. Щорічно відбувалося три ярмарки8.

У 1877–1878 році під час Російсько—турецької війни в Новоукраїнці успішно працював лазарет Пермського санітарного загону, який відвідав з інспекцією М. Пирогов9.

На початку XX століття зросли соціальні протиріччя, що спричинило успіх роботи серед населення різних революційних груп.

Відомі постаті міста

• Чорновол Андрій Іванович
  

  

  Чорновол Андрій Іванович
• Чернега Василь Якимович
• Соколенко Олексій Дорофійович
• Синовець Станіслав Антонович
• Сергієнко Раїса Михайлівна
• Сергієнко Василь Миколайович
• Одиниця Василь Данилович
• Новикова Aнастасія Андріївна
• Мокряк Марко Ісайович
• Мірошниченко Олександр Якович
• Кофман Борис Мойсейович
• Коваль Андрій Тимофійович
• Ємельянова Ніна Петрівна
• Іліца Олександр Миколайович
• Ігнатьєв Микола Якимович
• Демченко Іван Данилович

Історичні події

У 1905—1907 рр. революційні виступи охопили робітників і селян Новоукраїнщини. Перша Світова війна призвела до реального зубожіння основної маси населення і загострення класових протиріч.

У 1921 році Новоукраїнка вперше стає адміністративним центром Новоукраїнського району і після короткої перерви зв'язаної із тимчасовим скасуванням районної ланки в адміністративному поділі, у 1923 році і до нинішнього часу Новоукраїнка — адміністративний центр району10.У другій половині 20-х років, посилюється кооперативний рух, а в 1928 році почалося масовий вступ селян до колгоспів. Лише протягом першого півріччя понад 50 проц.селянських господарств Новоукраїнки обєдналися в чотири колгоспи.

У березні 1932 році до Новоукраїнки прибув голова ВУЦВК Григорій Петровський, у своєму виступи у райвиконкомі він поставив завдання щодо організаційного зміцнення колгоспів та розгортання соціалістичного змагання. А у жовтні до Новоукраїнки прибув перший секретар ЦК КП(б)У Станіслав Косіор, він побував в ряді господарств, відвідав МТС, поцікавився виконнанням планів сівби й хлібозаготівель. Через деякий час Новоукраїнська МТС першою в області закінчила весняну оранку і сівбу ранніх зернових і одержала премію Наркомзему УРСР.

У 1937 році в господарствах району вже нараховувалося 174 трактори,56 комбайнів. За роки довоєнних п'ятирічок у Новоукраїнці було збудовано ТЕС, елеватор, цегельний завод, інкубаторну станцію. Відкрилась райлікарня.

З 1938 року Новоукраїнка одержує статус міста районного підпорядкування11.

Визначні події, явища і процеси відбувалися на території краю

Новоукраїнка є найбільшим транспортним вузлом району, до якої сходяться 7 доріг з твердим покриттям та залізниця Харків—Одеса.

Через район проходить бетонна автотраса Кишинів-Кіровоград. Майже всі населенні пункти району зв'язані з районним центром дорогами з твердим покриттям або покращеними дорогами. Працівники Новоукраїнського райавтодору здійснюють догляд за 1246 км доріг, з них 486 км — з твердим покриттям.

Всі населені пункти району охоплені поштовим зв'язком. Населенню, підприємствам і організаціям надається понад 60 видів послуг.

У районі працює традиційна телефонна мережа, планується встановлення цифрової АТС на 4.5 тис. номерів. Територія району покрита мобільним зв'язком більшості загальноукраїнських операторів стільникового зв'язку.

Доступ до швидкісного інтернету надають провайдери: «Укртелеком», «Інтертелеком».

У районі розташована станція Адабаш, через яку проходить залізниця Київ—Одеса. На межі Новоукраїнського та Добровеличківського районів розташована вузлова станція Помічна.

Основний перевізник у районі — ВАТ АТП-13546, яке займається перевезенням пасажирів у місті й на приміських маршрутах, охоплюючи 9-ма кільцевими маршрутами території всіх сільрад.

З 17 березня 2009 року в Новоукраїнці працює ФМ-радіо, на частоті 104,8 FM.

Пам’ятки археології, історії, архітектури і містобудування, монументального мистецтва

Визначна пам’ятка історії міста Новоукраїнки – млин Вігдора Варшавського . Млин Варшавського є однією з найвизначніших споруд міста Новоукраїнки. На сьогодні, коли він перебуває в жахливому стані руйнації, ми хочемо привернути увагу державних, громадських організацій, широкого кола громадян, меценатів до збереження та відродження історико-культурної спадщини нашого краю. З цією метою намагаємось популяризувати відомості про цю пам'ятку техніки.

I love Novoukrainka

Арт-об'єкт "I love Novoukrainka" відкрито в центральній частині міста Новоукраїнка

з нагоди другої річниці створення

I love Novoukrainka

Новоукраїнської об'єднаної територіальної громади та 247-річчя з дня заснування міста Новоукраїнка.

Пам’ятки природи

Пам'ятка природи « Ташлицькі скелі» знаходяться на лівому березі річки Чорний Ташлик. Землекористування колгоспу « Росія». Площа близько 10 га. На схилі південно-західної експедиції виявлені високі - до 20 м. заввишки - скелі, на протилежному більш низькі та плескаті виходи: разом вони утворюють свого роду кальйони по річці Чорний Ташлик. На відсоленнях гранітів добре виявлена типова петрофітна флора. Тут рясно зростають гвоздика прибузька, занесена до «Червоної книги України»; ендемічний вид - очиток Борисової, малопоширешшй вид - шипшина найколючніша, а також такі типові для відслонень види, як цибуля Паченського, жабриця Паласса, спірея звіробселиста, кизильник чорноплідний, чебрець двовидний. На плескатій верхівці скелі виявлена степова смуга із картини ковили волосистої, занесеної до « Червоної Книги України», перлівника трансільванського.

Галерея

• 
• 
• 
• 
• 
• 
• 

Рідне місто або село на карті України Google карти

Найважливіші події на території рідного краю

Дата	Історична подія
1921	Новоукраїнка вперше стає адміністративним центром Новоукраїнського району
1923	Новоукраїнка — адміністративний центр району
1928	почалося масовий вступ селян до колгоспів
березень 1932	до Новоукраїнки прибув голова ВУЦВК Григорій Петровський
1937	в господарствах району вже нараховувалося 174 трактори,56 комбайнів.
1938	Новоукраїнка одержує статус міста районного підпорядкування
2 серпня 1941	фашистські варвари увірвалися в Новоукраїнку
1970	будується медичний комплекс на 240 ліжок
17 березня 2009 року	в Новоукраїнці працює ФМ-радіо, на частоті 104,8 FM.

Ресурси:

• Посилання на презентацію у Google Диск ;

• Посилання на власний фотоальбом у Google Диск;
• Посилання на власний блог у Blogger;

• Посилання на добірку відеоматеріалів ;

• Посилання на опитування або анкету у Google Форми ;

• Посилання на спільний груповий постер.

---

Сторінка проекту "Моя рідна Новоукраїнка"

Кіровоградський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка