Відмінності між версіями «Вікі-стаття учня: Історія народження терміна "химерна проза"»

Матеріал з Вікі ЦДУ
Перейти до: навігація, пошук
Рядок 12: Рядок 12:
  
 
==Проблема дослідження==
 
==Проблема дослідження==
 +
ермін химерний досить уміло оминався літературознавцями.
 +
  Наприклад, у виданій збірці матеріалів V пленуму правління Спілки письменників України 12-13 квітня 1978 року "Український роман сьогодні"[1: 89] у ряді статей, зокрема М. Жулинського "Поглиблення аналітичності – вимога часу", йде мова про оновлення форм романного мислення, про наповнення сучасного художнього мислення міфологізованими образами і символами, про щедре використання умовних форм, як жартування, гротеск, гіпербола, а також необхідність "включення" в процесі співтворчості абстрактно-асоціативного сприймання, про руйнування традиційної схеми побудови сюжету, про іронічно-бурлескну манеру викладу. Зрештою, називаються автори – О. Ільченко, В. Земляк, П. Загребельний, Р. Федорів, В. Яворівський, проте термін химерний не вживається.
 +
  Крім того, простежується намагання закопати це явище у надра соцреалізму, тому його розглядають переважно як різновид філософського роману, який ніби органічно вписується в загальну картину розвитку української прози.
  
 
==Гіпотеза дослідження==
 
==Гіпотеза дослідження==

Версія за 23:36, 8 лютого 2017


Назва проекту

Драма Абсурду: ірреальність та магічність химерної прози

Автори проекту

Білоконь Катерина Сергіївна та учні 11-А класу НВО № 31

Тема дослідження

Українська химерна проза: історія народження терміна

Проблема дослідження

ермін химерний досить уміло оминався літературознавцями.

  Наприклад, у виданій збірці матеріалів V пленуму правління Спілки письменників України 12-13 квітня 1978 року "Український роман сьогодні"[1: 89] у ряді статей, зокрема М. Жулинського "Поглиблення аналітичності – вимога часу", йде мова про оновлення форм романного мислення, про наповнення сучасного художнього мислення міфологізованими образами і символами, про щедре використання умовних форм, як жартування, гротеск, гіпербола, а також необхідність "включення" в процесі співтворчості абстрактно-асоціативного сприймання, про руйнування традиційної схеми побудови сюжету, про іронічно-бурлескну манеру викладу. Зрештою, називаються автори – О. Ільченко, В. Земляк, П. Загребельний, Р. Федорів, В. Яворівський, проте термін химерний не вживається.
  Крім того, простежується намагання закопати це явище у надра соцреалізму, тому його розглядають переважно як різновид філософського роману, який ніби органічно вписується в загальну картину розвитку української прози.

Гіпотеза дослідження

Мета дослідження

Результати дослідження

Висновки

Корисні ресурси


Сторінка проекту [Драма Абсурду: ірреальність та магічність химерної прози]

Кіровоградський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка