Вікі-стаття учня: Історія народження терміна "химерна проза"
Зміст
Назва проекту
Драма Абсурду: ірреальність та магічність химерної прози
Автори проекту
Білоконь Катерина Сергіївна та учні 11-А класу НВО № 31
Тема дослідження
Українська химерна проза: історія народження терміна
Проблема дослідження
Термін химерний досить уміло оминався літературознавцями.
Наприклад, у виданій збірці матеріалів V пленуму правління Спілки письменників України 12-13 квітня 1978 року "Український роман сьогодні" у ряді статей, зокрема М. Жулинського "Поглиблення аналітичності – вимога часу", йде мова про оновлення форм романного мислення, про наповнення сучасного художнього мислення міфологізованими образами і символами, про щедре використання умовних форм, як жартування, гротеск, гіпербола, а також необхідність "включення" в процесі співтворчості абстрактно-асоціативного сприймання, про руйнування традиційної схеми побудови сюжету, про іронічно-бурлескну манеру викладу. Зрештою, називаються автори – О. Ільченко, В. Земляк, П. Загребельний, Р. Федорів, В. Яворівський, проте термін химерний не вживається.
Крім того, простежується намагання закопати це явище у надра соцреалізму, тому його розглядають переважно як різновид філософського роману, який ніби органічно вписується в загальну картину розвитку української прози.
Гіпотеза дослідження
Вважаємо, що деякі художні прорахунки авторів химерних творів не дають підстав говорити про безперспективність або умовність названого поняття. Були і досить обережні, не такі категоричні, а дипломатичні зауваження, що "все вирішує проникливість художньої думки, її совісність перед життям, її актуальність для суспільної самосвідомості і пекучість для самого письменника. Тільки це й може виправдати і врівноважити з морально-естетичним чуттям читача будь-які сюжетні та образні химерії".
Мета дослідження
Оскільки поява химерного роману не "давала українській науці про літературу повністю зупинитися чи рухатись тільки в хибному напрямку" (можна сказати одне з відстані сьогоднішнього дня, що література у той час випереджала літературознавчу науку), вона вимагала від критики "бути уважнішою до літературної форми, чимдалі допевнюючись, що література таки не ілюструє життя, а постійно щось у ньому відкриває. Вважаємо за доцільне зробити спробу уніфікувати усі існуючі на сьогодні терміни стосовно літератури написаної у жанрі магічного реалізму.
Результати дослідження
Найповнішу спробу вивчити химерну прозу здійснив А. Кравченко у праці "Художня умовність в українській радянській прозі". Він відштовхується від думки, що одним із центральних питань поетики химерної прози є умовність або нежиттєподібність (поняття вживаються як синоніми), бо якраз деформація реальних зв’язків є характерною для химерної прози, тому теоретичне вирішення його послугує аналізу течії в цілому.
Не претендуючи на вичерпність і усвідомлюючи певну схематичність своєї класифікації, все ж робиться спроба запропонувати певну структуру умовних прийомів. Виділяється концептуальна умовність, коли будь-який епізод твору співвідноситься з центральним філософським задумом, умовність характерологічна, що передбачає нежиттєподібність характерів роману, ситуаційна умовність і умовність манери розповіді, вона як правило іронічна, споріднена зі стилем народних казок. Проте і ця, в цілому найґрунтовніша праця, не дала відповіді на всі висунуті питання, автор і сам користується терміном химерний через відсутність іншого, чомусь усвідомлюючи його незадовільність, як уже зазначалось вище.
Висновки
Витоки химерного роману сягають іще "Енеїди" І.П. Котляревського, яка утвердила в українській літературі нові принципи художнього освоєння дійсності, народний світогляд. Близькими є також "Конотопська відьма" Г. Квітки-Основ’яненка, "Марко у пеклі" О. Стороженка, "Співомовки" С. Руданського, "Лісова пісня" Лесі Українки, "Тіні забутих предків" М. Коцюбинського, "Вечори на хуторі біля Диканьки" М. Гоголя. При всій різності цих творів, співзвучності знаходимо у високому синтезі набутків народної творчості з літературними прийомами, в осмисленні фольклорного світобачення. Отже, ми можемо говорити про національні витоки, власне підґрунтя химерної прози, яка не була запозичена. Це явище являє собою синтез національних фольклорних набутків і літературної традиції. Тому найвідповіднішим даному явищу є і сам термін химерний. Штучно накладати на нього типологічно інші, як ось магічний, параболічний, або карнавальний, означає не враховувати самої національної специфіки. Так само подібні явища у грузинській, латино-американській, киргизькій літературах закорінені у свої традиції. Зіставлення тут може бути лише типологічне.
Корисні ресурси
- Боярська Л. В. Фольклорні мотиви в дилогії В. Земляка “Лебедина зграя” та “Зелені Млини” : електронний ресурс / Режим доступу: http://journlib.univ.kiev.ua/index.php?act=article&article=996
- Дрозд В. Бібліографія: електронний ресурс / Режим доступу:http://ukrcenter.com/Література/19192/Володимир-Дрозд
- Семків Р. Елементи постмодерної естетики в романі В. Земляка “Лебедина зграя” : електронний ресурс / Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/naukma/Fil/1999_17/14_semkiv_r.pdf
- Січкар О.М.Жанрово-стильове розмаїття прози В. Дрозда: електронний ресурс / Режим доступу:http://eprints.zu.edu.ua/1905/1/5.pdf
- Чайковська В.Т. Українська химерна проза: історія народження терміна : електронний ресурс / Режим доступу: http://studentam.net.ua/content/view/8711/97/
Сторінка проекту [Драма Абсурду: ірреальність та магічність химерної прози]
Кіровоградський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка
