Відмінності між версіями «Одеса- місто героїв»
4563657 (обговорення • внесок) |
4563657 (обговорення • внесок) |
||
Рядок 9: | Рядок 9: | ||
Григорій Маразлі. Будучи за походженням греком, він доклав всі свої сили до того, щоб зробити Одесу справжньою перлиною. Його ставлять в один ряд з Воронцовим і навіть де Рішельє, які теж багато чого робили для свого міста. Щедрість Маразлі як мецената увійшла в легенди. Оперний театр, пам'ятник Пушкіну, Археологічний музей ... багатьох найкрасивіших будівель в Одесі не було б без мецената Маразлі. | Григорій Маразлі. Будучи за походженням греком, він доклав всі свої сили до того, щоб зробити Одесу справжньою перлиною. Його ставлять в один ряд з Воронцовим і навіть де Рішельє, які теж багато чого робили для свого міста. Щедрість Маразлі як мецената увійшла в легенди. Оперний театр, пам'ятник Пушкіну, Археологічний музей ... багатьох найкрасивіших будівель в Одесі не було б без мецената Маразлі. | ||
+ | |||
+ | Організація оборони Одеським оборонним районом | ||
+ | |||
+ | Будівництво оборонних рубежів ООР явно відставало від розвитку обстановки. До 19 серпня були частково підготовлені три рубежі оборони: передовий — за 20-25 км від міста, головний — за 15 км від Одеси, і тиловий на околицях міста. лінія оборони складалася з трьох секторів оборони: східного, західного і південного (морського). | ||
+ | Радянські артилеристи в районі Одеси | ||
+ | |||
+ | Не зважаючи на те, що передовий рубіж оборони був підготовлений лише на 40 %, він запобігав обстрілу міста і порту дивізійною і корпусною артилерією противника. 25-та стрілецька дивізія Приморської армії займала оборону по фронту близько 25 км, 95-та — 20 км. Завдяки використанню в цілях сухопутної оборони берегової і корабельної артилерії щільність вогневої системи оборони на найважливіших напрямках становила до 50 стволів середнього і малого калібру на 1 км фронту. | ||
+ | |||
+ | 15 серпня війська 4-ї румунської армії здійснили першу спробу наступу на Одесу у напрямку Сичавка — Булдинка, але наступ успіху не мав. Через три дні, 18 серпня, румунські війська розгорнули наступ по всьому сухопутному фронту і, в ході триденних запеклих боїв, до 20 серпня вийшли в район Карсталь (28 км північно-західніше Одеси) — Вигода. Надалі, до 27 серпня румуни просунулися на рубіж Гільдендорф — Олександрівка, що дозволило йому здійснювати обстріл міста і порту корпусною та армійською артилерією місто, порт і підходи до останнього з моря. 12 вересня, отримавши підкріплення, румунські війська спрямували головний удар на Великий Дальник: вихід румунів у район між населеними пунктами Гросслібенталь і Клейнлібенталь, а також на західний берег Сухого лиману створив пряму загрозу морським перевезенням до Одеси, збільшив можливості обстрілу міста. | ||
+ | |||
+ | 14 вересня військова рада ООР була змушена запросити термінову допомогу у зв'язку з браком підкріплень. 17 вересня в Одесу з Новоросійська була перекинута повнокровна кадрова 157-ма стрілецька дивізія загальною чисельністю 12 600 чоловік під командуванням полковника Дмитра Томілова. Поповнення з резерву Ставки дозволило приступити до підготовки контрудару в Східному секторі оборони. | ||
+ | |||
+ | 22 вересня з метою оточення і знищення лівофлангового угруповання противника в районі Нова Дофінівка — Олександрівка 157-ма і 421-ша стрілецькі дивізії нанесли контрудар по позиціям 13-ї і 15-ї піхотних дивізій румун з одночасним комбінованим повітряно-морським десантом в найближчий тил румунських військ в районі села Григорівка. В результаті контрудару румуни змушені були в кінці вересня перейти до оборони на всьому фронті під Одесою. Однак ситуація, що склалася до того часу на південному крилі радянсько-німецького фронту, була така, що подальше утримання Одеської військово-морської бази ставало все менш доцільним. | ||
+ | |||
+ | В повітяному бою 28 вересня 1941 року загинув разом з Митрофаном Стребковим льотчик Іван Щепоткін. Той день став першим «чорним днем» для транспортної авіації Люфтваффе на Східному фронті. 11 І-16 69-го полку та 2 штурмовики Іл-2 46-ї ескадрильї ВПС Чорноморського флоту вилетіли із завданням штурмувати румунську вантажну колону в районі дороги Спиридонівка — Свердлове. Колона в зазначеному місці не була виявлена, на звортньому шляху зустріли повітряний караван — «Юнкерси» тягли за собою планери з набоями. У повітряному бою було збито чотири Junkers Ju 52 та три планери DFS 230, з радянської сторони були збиті два І-16. Рештки двох сильно розбитих винищувачів були виявлені між Визиркою і Тишково. У звіті 104-ї транспортної групи Люфтваффе записано, що 2 радянські літаки були збиті кулеметним вогнем бортових стрільців. | ||
+ | |||
+ | 30 вересня Ставка Верховного Головнокомандування прийняла рішення про евакуацію Одеського оборонного району, яка і була проведена в період з 1 по 16 жовтня 1941 року. | ||
*А ви знаєте історію рідного села? | *А ви знаєте історію рідного села? | ||
*Які відомі люди Ваші земляки? | *Які відомі люди Ваші земляки? |
Версія за 10:50, 16 листопада 2016
Оде́са до XVI століття — Коцюбіїв, Кочубі́їв, Кочуби́їв, Качубі́їв, Качуби́їв, Качибе́й тощо), до 1795 року — Хаджибе́й (або Аджибе́й, Гаджибе́й) — місто обласного підпорядкування на чорноморському узбережжі України; адміністративний центр Одеської області; культурний, освітньо-науковий, туристичний та торговий осередок країни; найбільший морський торговий порт країни; великий автомобільний та залізничний вузол. За чисельністю населення Одеса є третім у країні містом після столиці держави, Києва, та мегаполісу Харкова (станом на 1 вересня 2016 року в Одесі проживало 1 008 489 осіб. В Одесі діють: машинобудівна, хімічна, нафтопереробна, харчова та легка промисловості. Також налічується 37 вищих навчальних закладів, шість театрів, вісім кінотеатрів, філармонія, цирк, музеї, галереї тощо.
Леонід Утьосов, Ілля Ільф та Євген Петров
Не менш, а то й більш відомі одеські письменники-гумористи Ілля Ільф та Євген Петров. Напевно знайдеться мало таких, хто не читав «Дванадцять стільців» або хоча б не дивився фільм. До цих пір і книга, і фільм вважаються справжніми шедеврами, викликають посмішку і розуміння. Два одесита примудрилися створити неповторного героя Остапа Бендера, якого сьогодні іноді плутають зі Степаном Бандерою. В Одесі навіть стоїть пам'ятник дванадцятому стільцю, відкритий в 1999 році. До цих пір влаштовується ціла черга бажаючих сфотографуватися на ньому. Залишається ще для повноти картини встановити пам'ятник «Золотому теляті», роману-продовженню «Дванадцяти стільців».
Про те, що в Одесі народився і жив відомий співак Леонід Утьосов, свідчить присвячений йому пам'ятник. Утьосов багато співав про Одесу, це і «Ах, Одеса моя!» - І «Одесит Ведмедик», і багато інших пісень. Він міг виконувати найрізноманітніші жанри: від джазу до романсу. Крім того, Утьосов писав книги, в основному, про свою діяльність. І в них теж незмінно згадується Одеса.
Григорій Маразлі. Будучи за походженням греком, він доклав всі свої сили до того, щоб зробити Одесу справжньою перлиною. Його ставлять в один ряд з Воронцовим і навіть де Рішельє, які теж багато чого робили для свого міста. Щедрість Маразлі як мецената увійшла в легенди. Оперний театр, пам'ятник Пушкіну, Археологічний музей ... багатьох найкрасивіших будівель в Одесі не було б без мецената Маразлі.
Організація оборони Одеським оборонним районом
Будівництво оборонних рубежів ООР явно відставало від розвитку обстановки. До 19 серпня були частково підготовлені три рубежі оборони: передовий — за 20-25 км від міста, головний — за 15 км від Одеси, і тиловий на околицях міста. лінія оборони складалася з трьох секторів оборони: східного, західного і південного (морського). Радянські артилеристи в районі Одеси
Не зважаючи на те, що передовий рубіж оборони був підготовлений лише на 40 %, він запобігав обстрілу міста і порту дивізійною і корпусною артилерією противника. 25-та стрілецька дивізія Приморської армії займала оборону по фронту близько 25 км, 95-та — 20 км. Завдяки використанню в цілях сухопутної оборони берегової і корабельної артилерії щільність вогневої системи оборони на найважливіших напрямках становила до 50 стволів середнього і малого калібру на 1 км фронту.
15 серпня війська 4-ї румунської армії здійснили першу спробу наступу на Одесу у напрямку Сичавка — Булдинка, але наступ успіху не мав. Через три дні, 18 серпня, румунські війська розгорнули наступ по всьому сухопутному фронту і, в ході триденних запеклих боїв, до 20 серпня вийшли в район Карсталь (28 км північно-західніше Одеси) — Вигода. Надалі, до 27 серпня румуни просунулися на рубіж Гільдендорф — Олександрівка, що дозволило йому здійснювати обстріл міста і порту корпусною та армійською артилерією місто, порт і підходи до останнього з моря. 12 вересня, отримавши підкріплення, румунські війська спрямували головний удар на Великий Дальник: вихід румунів у район між населеними пунктами Гросслібенталь і Клейнлібенталь, а також на західний берег Сухого лиману створив пряму загрозу морським перевезенням до Одеси, збільшив можливості обстрілу міста.
14 вересня військова рада ООР була змушена запросити термінову допомогу у зв'язку з браком підкріплень. 17 вересня в Одесу з Новоросійська була перекинута повнокровна кадрова 157-ма стрілецька дивізія загальною чисельністю 12 600 чоловік під командуванням полковника Дмитра Томілова. Поповнення з резерву Ставки дозволило приступити до підготовки контрудару в Східному секторі оборони.
22 вересня з метою оточення і знищення лівофлангового угруповання противника в районі Нова Дофінівка — Олександрівка 157-ма і 421-ша стрілецькі дивізії нанесли контрудар по позиціям 13-ї і 15-ї піхотних дивізій румун з одночасним комбінованим повітряно-морським десантом в найближчий тил румунських військ в районі села Григорівка. В результаті контрудару румуни змушені були в кінці вересня перейти до оборони на всьому фронті під Одесою. Однак ситуація, що склалася до того часу на південному крилі радянсько-німецького фронту, була така, що подальше утримання Одеської військово-морської бази ставало все менш доцільним.
В повітяному бою 28 вересня 1941 року загинув разом з Митрофаном Стребковим льотчик Іван Щепоткін. Той день став першим «чорним днем» для транспортної авіації Люфтваффе на Східному фронті. 11 І-16 69-го полку та 2 штурмовики Іл-2 46-ї ескадрильї ВПС Чорноморського флоту вилетіли із завданням штурмувати румунську вантажну колону в районі дороги Спиридонівка — Свердлове. Колона в зазначеному місці не була виявлена, на звортньому шляху зустріли повітряний караван — «Юнкерси» тягли за собою планери з набоями. У повітряному бою було збито чотири Junkers Ju 52 та три планери DFS 230, з радянської сторони були збиті два І-16. Рештки двох сильно розбитих винищувачів були виявлені між Визиркою і Тишково. У звіті 104-ї транспортної групи Люфтваффе записано, що 2 радянські літаки були збиті кулеметним вогнем бортових стрільців.
30 вересня Ставка Верховного Головнокомандування прийняла рішення про евакуацію Одеського оборонного району, яка і була проведена в період з 1 по 16 жовтня 1941 року.
- А ви знаєте історію рідного села?
- Які відомі люди Ваші земляки?
- Які історичні події пов'язані із вашим рідним селом?
- Які визначні події, явища і процеси відбувалися на території краю?
- Якими пам’ятками археології, історії, архітектури і містобудування, монументального мистецтва багате Ваше рідне місто?
- Якими пам’ятками природи багатий рідний край?
Рідне місто або село на карті України Google карти
Таблиця "Найважливіші події на території рідного краю"
Дата | Історична подія |
---|---|
14 (25) вересня 1789 року | було завойовано козацько-російськими військами під командуванням Хосе де Рібаса. |
1324 році | захопило Велике князівство Литовське. |
1941 році | Під час Другої світової війни Одеса була окупована німецько-румунськими військами. |
2009 рік | знаходиться у попередньому списку об'єктів Світової спадщини ЮНЕСКО. |
Ресурси:
- Посилання на презентацію у Google Диск;
- Посилання на власний фотоальбом у Google Диск;
- Посилання на власний блог у Blogger;
- Посилання на добірку відеоматеріалів;
- Посилання на опитування або анкету у Google Форми;
- Посилання на спільний груповий постер.
Сторінка проекту Проект "Моє рідне місто або село"
Кіровоградський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка