Відмінності між версіями «Моє рідне село Червоновершка»

Матеріал з Вікі ЦДУ
Перейти до: навігація, пошук
Рядок 1: Рядок 1:
[[
+
== Історія мого села ==
  
На цьому місці розмість статтю, у якій висвітліть свій досвід та враження, знайдені матеріали з історії рідного міста або села. Також у статтю добавте посилання на документи, що Ви створили і завантажили у різних ресурсах, таблицю (зразок поданий у завданні та нижче) та фотографії рідного краю.  
+
В кінці XVIII століття в селі Федосіївка (після - Бородкін, Червоновершка) оселився поміщик Кирило Васильович Соколов-Бородкін. Старожили говорили, що він був людиною доброю і чуйною. Взагалі він з сім'єю жив у Санкт-Петербурзі, а тут була його літня резиденція. У 1867 році Соколов-Бородкін побудував собі прекрасний будинок, який зберігся донині. Є припущення, що архітектором, спроектували садибу, був Андрій Достоєвський. Справа в тому, що будівля поміщицького будинку дуже схоже на будівлю, в якому зараз розташований Апеляційний суд Кіровоградської області. А його точно проектував Достоєвський
  
При складанні висновків до статті враховуйте, що задача роботи у проекті, дати відповіді на такі запитання:
+
Поміщик не просто побудував будинок. Навколо нього був розбитий парк. Саджанці деяких рослин були привезені з Південної Америки і навіть Австралії. До сих пір тут ростуть вікові дуби, сосни, граби, туї, рідкісні види ялиці і модрини, аналогів яким дуже мало в Україні.
 +
Зараз в будівлі колишньої садиби знаходиться школа. І приміщення, і прилегла територія більше нагадують пансіонат, будинок відпочинку, ніж навчальний заклад. Те, що збереглася будівля, не дивно - воно досить міцне, щоб переживати століття. Селяни переказують, що, коли садиба будувалася, місцеві жителі збирали гусячі яйця для приготування спеціального будівельного розчину. Під час війни частина приміщення була зруйнована, але потім унікальну будову відновили.
 +
 
 +
== Земляки мого села ==
 +
 
 +
Сільський голова Микола Восьмак. Історію його перемоги на місцевих виборах, напевно, теж в майбутньому будуть переказувати односельців. Сам родом з Полтавської області. Був військовим, служив на Далекому Сході в званні прапорщика і посади фельдшера. Коли в 1986 році звільнився з армії, зневажати по знімних квартирах, вирішив оселитися там, де буде житло. А житло виявилося в Червоновершка, куди на той час переїхала мати Восьмака. І робота знайшлася - Микола Миколайович став завідувачем ФАПом.
 +
 
 +
Нестере́нко Гера́сим Ону́фрійович (псевдонім Орел), народився 3 березня 1890, с. Червоновершка, Єлисаветградський повіт, Херсонська губернія, Російська імперія  — український військовий та громадський діяч часів УНР, Головний отаман Холодного Яру.
 +
 
 +
Вільям Олексійович Лігостов (20 березня 1930, с. Червоновершка (нині Компаніївського району Кіровоградської області України) - 8 березня 2002, Київ) - український і радянський прозаїк, поет, драматург, гуморист. Журналіст.
 +
 
 +
== Пам'ятки історії та архітектури ==
 +
 
 +
У Червоновершка збережено багато пам'яток. Ще з часів Соколова-Бородкіна тут стоять будови колишньої поміщицької млини, комори, каретний. Але найдивніше - олійниця. Селянам вдалося зберегти не тільки приміщення, а й всі механізми, які до сих пір справно виробляють запашне, смачне соняшникову олію. Належить олійниця сільгосппідприємству «Надія». Насіння соняшнику здають жителі довколишніх сіл, а натомість отримують масло високої якості і макуху.
  
*А ви знаєте історію рідного села?
 
*Які відомі люди Ваші земляки?
 
*Які історичні події пов'язані із вашим рідним селом?
 
*Які визначні події, явища і процеси відбувалися на території краю?
 
*Якими пам’ятками археології, історії, архітектури і містобудування, монументального мистецтва багате Ваше рідне місто?
 
*Якими пам’ятками природи багатий рідний край?
 
  
 
==Рідне місто або село на карті України  [https://www.google.com.ua/maps Google карти]==
 
==Рідне місто або село на карті України  [https://www.google.com.ua/maps Google карти]==
Рядок 24: Рядок 31:
  
 
  <TR>
 
  <TR>
   <TD  height=24px;>   </TD><TD>     </TD>  
+
   <TD  height=24px;> кінці XVIII століття  </TD><TD> століття в селі Червоновершка) оселився поміщик Кирило Васильович Соколов-Бородкін  </TD>  
 
  </TR>
 
  </TR>
 
   
 
   
<TR><TD height=24px>       </TD><TD>   </TD></TR>
+
<TR><TD height=24px> 1867 рік    </TD><TD> Соколов-Бородкін побудував собі прекрасний будинок, який зберігся донині  </TD></TR>
 
<TR><TD height=24px>      </TD><TD>    </TD></TR>
 
<TR><TD height=24px>      </TD><TD>    </TD></TR>
 
<TR><TD height=24px>      </TD><TD>  </TD></TR>
 
<TR><TD height=24px>      </TD><TD>  </TD></TR>

Версія за 21:12, 11 жовтня 2016

Історія мого села

В кінці XVIII століття в селі Федосіївка (після - Бородкін, Червоновершка) оселився поміщик Кирило Васильович Соколов-Бородкін. Старожили говорили, що він був людиною доброю і чуйною. Взагалі він з сім'єю жив у Санкт-Петербурзі, а тут була його літня резиденція. У 1867 році Соколов-Бородкін побудував собі прекрасний будинок, який зберігся донині. Є припущення, що архітектором, спроектували садибу, був Андрій Достоєвський. Справа в тому, що будівля поміщицького будинку дуже схоже на будівлю, в якому зараз розташований Апеляційний суд Кіровоградської області. А його точно проектував Достоєвський

Поміщик не просто побудував будинок. Навколо нього був розбитий парк. Саджанці деяких рослин були привезені з Південної Америки і навіть Австралії. До сих пір тут ростуть вікові дуби, сосни, граби, туї, рідкісні види ялиці і модрини, аналогів яким дуже мало в Україні. Зараз в будівлі колишньої садиби знаходиться школа. І приміщення, і прилегла територія більше нагадують пансіонат, будинок відпочинку, ніж навчальний заклад. Те, що збереглася будівля, не дивно - воно досить міцне, щоб переживати століття. Селяни переказують, що, коли садиба будувалася, місцеві жителі збирали гусячі яйця для приготування спеціального будівельного розчину. Під час війни частина приміщення була зруйнована, але потім унікальну будову відновили.

Земляки мого села

Сільський голова Микола Восьмак. Історію його перемоги на місцевих виборах, напевно, теж в майбутньому будуть переказувати односельців. Сам родом з Полтавської області. Був військовим, служив на Далекому Сході в званні прапорщика і посади фельдшера. Коли в 1986 році звільнився з армії, зневажати по знімних квартирах, вирішив оселитися там, де буде житло. А житло виявилося в Червоновершка, куди на той час переїхала мати Восьмака. І робота знайшлася - Микола Миколайович став завідувачем ФАПом.

Нестере́нко Гера́сим Ону́фрійович (псевдонім Орел), народився 3 березня 1890, с. Червоновершка, Єлисаветградський повіт, Херсонська губернія, Російська імперія — український військовий та громадський діяч часів УНР, Головний отаман Холодного Яру.

Вільям Олексійович Лігостов (20 березня 1930, с. Червоновершка (нині Компаніївського району Кіровоградської області України) - 8 березня 2002, Київ) - український і радянський прозаїк, поет, драматург, гуморист. Журналіст.

Пам'ятки історії та архітектури

У Червоновершка збережено багато пам'яток. Ще з часів Соколова-Бородкіна тут стоять будови колишньої поміщицької млини, комори, каретний. Але найдивніше - олійниця. Селянам вдалося зберегти не тільки приміщення, а й всі механізми, які до сих пір справно виробляють запашне, смачне соняшникову олію. Належить олійниця сільгосппідприємству «Надія». Насіння соняшнику здають жителі довколишніх сіл, а натомість отримують масло високої якості і макуху.


Рідне місто або село на карті України Google карти

Село.JPG

Таблиця "Найважливіші події на території рідного краю"

Дата Історична подія
кінці XVIII століття століття в селі Червоновершка) оселився поміщик Кирило Васильович Соколов-Бородкін
1867 рік Соколов-Бородкін побудував собі прекрасний будинок, який зберігся донині
Photo 5.jpg

Ресурси:

  • Посилання на презентацію у Google Диск;
  • Посилання на власний фотоальбом у Google Диск;
  • Посилання на власний блог у Blogger;
  • Посилання на добірку відеоматеріалів;
  • Посилання на опитування або анкету у Google Форми;
  • Посилання на спільний груповий постер.



Сторінка проекту Проект "Моє рідне місто або село"

Кіровоградський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка]]