Відмінності між версіями «Користувач:4791791»

Версія за 12:38, 4 жовтня 2016

Баєва Анна Олегівна

Про себе

Учениця Педагогічного унівеситету ім. В. Винниченка.

Мої інтереси

Іноземні мови, література. мистецтво, подорожі.

Навчальні курси та проекти, в яких беру участь

В цьому розділі розміщуються посилання на проекти, в яких ви берете участь.

Мої роботи

Таблиця "Найважливіші події на території рідного краю"

Ресурси:

• Посилання на презентацію у Google Диск;

• Посилання на власний фотоальбом у Google Диск;
• Посилання на власний блог у Blogger;

• Посилання на добірку відеоматеріалів;

• Посилання на опитування або анкету у Google Форми;

• Посилання на спільний груповий постер.

Сторінка проекту Проект "Моє рідне місто або село"

Кіровоградський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка

Надзвичайно мальовничі краєвиди мого рідного Кіровограда, розташуваного на узбережжі річки Інгул, вкритого буйною зеленню, не залишать байдужим нікого з гостей міста. Сьогодні Кіровоград є не лише промисловим, а й одним з кращих історико –культурних центрів України. Це надзвичайно прекрасне і неповторне місто з великою кількістю парків та скверів, пам’яток архітектури та культури. Насьогодні у промисловому комплексі Кіровограда працюють більше 70 підприємств.

У місті розвинена соціальна інфраструктура, працюють багато освітніх і культурних зкладів, тобто сучасний Кіровоград – це місто зі своїми багатими звичаями і традиціями та найголовніше щирими та привітними мешканцями: зідки б не приїхала сюди людина — ми завжди раді всіх вітати у нашому чудовому місті! А показати у нас є що, поділитися завжди знайдемо чим!

Першими «парковками», знайденими на цій території є залишки помешкань епохи палеоліту. Так що наше місто має дуже древні і славні корені. Сучасну назву воно отримало 1939 році. Тоді ж стало обласним центром. До того воно називалося Єлисаветградом, а ще раніше — Зінов’євськом.

Наше місто утворилося спочатку як поселення у XVIII ст. після побудови відомої фортеці Святої Єлисавети. З того часу і стало називатися Єлисаветград, Середина XIX — початок ХХ ст. для ньго стали «золотою ерою»:швидкими темпами розвивалось виробництво і промисловість, розвивалась стрімко і міська інфраструктура, що сприяло і розвитку культури. Саме у нас було відкрио перший професійний український театр.

Як приємно сьогодні, прогулюючись вулицями Кіровограда, бачити і відчувати сліди історії і водночас насолоджуватися сучасними досягненнями, зокрема новими будинками, парками, спортмайданчиками. Наше місто живе і розвивається