Відмінності між версіями «Олександрія - моє рідне місто»

Версія за 11:49, 1 грудня 2015

Олександрі́я — місто обласного підпорядкування Кіровоградської області, центр Олександрійського району (місто до складу району не входить). ІСТОРІЯ В якому році землі Олександрії стали частиною вольностей війська Запорозького, важко встановити. Перші згадки про це зафіксовані ще в 1576 р. Як складова частина Запоріжжя, Олександрійщина входила в державу Богдана Хмельницького. У 1752–1764 роках в Усівці була розміщена 3 рота новосербського Пандурського полку.

В цей час було створено Нову Сербію, російський уряд створює військові поселення. Новими поселенцями були переважно серби, румуни, хорвати, болгари. Замість Усиківки з'являється шанець Бечея або Беча, нова назва походить від назви річки в Сербії. Взимку 1769 р. місцеве населення разом з гарнізоном успішно витримало облогу військ хана Керім-Гірея. У 1764 р. Нова Сербія була скасована і Усиківка ввійшла до складу Єлисаветинської провінції Новоросійської губернії, яка проіснувала до 1783 року, коли її територію було включено до складу Катеринославського намісництва. З 1784 року намісництво було розділене на дві губернії: Новоросійську і Азовську, укріплення Бечея стало повітовим містом з назвою Олександрійськ. Пізніше назва міста змінилася на Олександрію. 14 березня 1806 р. було створено Олександрійський повіт, що входив до складу Херсонської губернії. Повіт складався з п'яти волостей. На початок ХХ ст. в Олександрії мешкало 14 007 чоловік, це було третє за величиною місто на території, що у подальшому увійшла до складу Кіровоградської області, після Єлизаветграду (61 488 чол.) і Бобринця (14 281 чол.).[6]

До складу повіту входили Знам'янка, Нова Прага, Аджамка, Новгородка, Петрове, Онуфріївка, Червона Кам'янка. У 1917–1920 роках Олександрія пережила соціальні потрясіння, неодноразову зміну влади. В 1919 році була центром антибільшовицького повстання шостої стрілецької дивізії під командуванням Григор'єва. 23 травня 1919 року силами Червоної Армії повстання було ліквідовано. В Інтербелум в Олександрії набуває розвитку промисловість — було збудовано механічний завод, буровугільні підприємства. 6 серпня 1941 року війська Третього рейху зайняли Олександрію без бою. 15 листопада 1941 року місто стало центром Олександрійського ґебіту в складі Генеральної округи Миколаїв.[8]

За час окупації нацистами було знищено майже всю єврейську громаду міста (більше 2,5 тисяч осіб), розстріляно 320 мирних жителів і більше 5,5 тисяч військовополоненних. В місті діяло 5 підпільних груп. Олександрія була взята радянськими військами 6 грудня 1943 р. Наказом Верховного Головнокомандуючого 11 військовим частинам, що відзначилися при звільнені міста, було присвоєно найменування «Олександрійських». Під час Другої Світової війни житлова забудова міста майже не постраждала, в ньому не велось боїв, відступаючі війська залишали його ще до підходу супротивника, місто не зазнало великих бомбардувань чи обстрілів, за виключенням невеликих бомбардувань радянською авіацією. Після Другої Світової війни Олександрія стала містом шахтарів та машинобудівників. Протягом 1951–1971 років було збудовано близько 20 промислових підприємств, 9 з них для видобутку і переробки бурого вугілля.

ПАМ'ЯТКИ До мережі закладів культури міста належать 13 бібліотек, що об'єднані в централізовану бібліотечну систему, 2 музеї, 5 клубних закладів. В Олександрії діють 3 музичні колективи: народний хор «Веселка», ансамбль танцю «Віночок». З 1983 року в місті при музичній школі діяла дитяча філармонія, ліквідована 2010 р. у рамках оптимізації мережі закладів культури.

26 вересня 2014 року у одній із шкіл було відкрито меморіальну дошку на честь старшого лейтенанта Євгена Танковського, який загинув біля міста Тореза під час війни на сході України. ПРИРОДА На території міста знаходиться два лісових масиви: Звенигородський лісовий масив загальною площею 287 га і лісовий масив біля Будинку ветеранів загальною площею 83 га. Площа загальних насаджень становить 862,48 га. Тваринний світ лісів представлений досить великою кількістю видів: сарни, дикі кабани, зайці-русаки, лисиці, їжаки, кроти, миші лісові, кажани, багато птахів, а в водоймах риби — карасі, лящі, окуні тощо.

Площа Леніна на карті України Google (вставити фотокопію карти)

Кіровоградський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка

Таблиця "Найважливіші події на території рідного краю"

Ресурси:

Презентація

• Посилання на власний фотоальбом Фотоальбом;

• Посилання на власний блог у [olexandriya.blogspot.com Blog];

• Посилання на добірку відеоматеріалів Відео;

• Посилання на опитування або анкету Опитувальник;

• Посилання на спільний груповий постер.

Сторінка проекту Проект "Моє рідне місто або село"

Кіровоградський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка