Відмінності між версіями «Користувач:Драгоморецька Анна Сергіївна 2015»

Версія за 21:43, 4 травня 2015

РОЗУМОВЕ ВИХОВАННЯ В СПОРТІ '

Розумове виховання — цілеспрямована діяльність педагогів із розвитку інтелектуальних здібностей і мислення людини, прищеплення культури розумової праці.

Умови ефективності розумового виховання..

Ефективність розумового виховання значною мірою залежить від багатьох чинників. Узагальнено їх можна звести до таких положень:

— уміння педагога виділити в навчальному предметі світоглядні твердження, ідеї, закони, закономірності, концепції й реалізувати їх під час навчання;

— дотримання педагогом принципу внутріпредметних і міжпредметних зв'язків як фактора єдності та взаємозв'язку явищ, процесів реального світу;

— оволодіння учнями, студентами аналізом, синтезом, порівнянням, узагальненням, вироблення навичок аргументувати свої думки, відстоювати свої світоглядні позиції;

— залучення учнів, студентів до активної громадської діяльності з метою зміцнення єдності світогляду і поведінки;

— своєчасне коригування відхилень у поведінці окремих учнів, студентів;

— відповідність світоглядної позиції педагогів і батьків потребам суспільства.

'Спорт – це всі форми фізичної активності, направлені на вираження або удосконалення фізичного та розумового стану людини, формування

соціальних відносин, шляхом участі у змагальній діяльності будь-якого рівня на організованій регулярній або епізодичній основі.

Спорт, фізична культура, здоровий спосіб життя мають стати надійної захистом, здатної допомогти дітям адаптуватися до нових умов життєдіяльності,

протистояти безупинно погіршення екологічної обстановці. Це своє чергу, актуалізує вимога формування в дітей й молоді ціннісними орієнтаціями і

мислення щодо свідомого зміцнення власного здоров'я та перемоги фізичного вдосконалення.

Особливість феномена спорту на відміну від інших її сфер полягає, передусім, у цьому, що вона найприроднішим чином з'єднує у єдине ціле соціальне і

біологічне у людині. Процес тілесного розвитку будь-якої людини виявляється у вдосконаленні форм і державних функцій організму, його реалізації

фізичних можливостей. Але було б неправильним вважати, що біологічних процесів розвитку людини відбуваються ізольовано з його соціальних функцій,

поза істотно громадських відносин. Вплив природних чинників в розвитку фізичного потенціалу людини має об'єктивного характеру, та його специфіка у

тому, що може посилюватися чи слабшати залежно від активності людини, котрі можуть свідомо впливати перебіг цього об'єктивного процесу, спираючись

на пізнання його законів та сутність.