Відмінності між версіями «Моє місто - Кременчук»

Матеріал з Вікі ЦДУ
Перейти до: навігація, пошук
Рядок 74: Рядок 74:
 
=='''Ресурси:'''==
 
=='''Ресурси:'''==
  
*Посилання на презентацію  у '''Google Диск'''[https://drive.google.com/file/d/1EdcdinbKsc91B2cvl0ibs3HJoqoMcr9S/view?usp=sharing];  
+
*Посилання на презентацію  у '''Google Диск'''[https://drive.google.com/drive/my-drive];  
  
*Посилання на власний фотоальбом у  '''Google Диск'''[https://drive.google.com/drive/folders/1SmtXqGVL0pKwfyfdp6zLsHBheJP9etmD?usp=sharing];  
+
*Посилання на власний фотоальбом у  '''Google Диск'''[https://photos.google.com/album/AF1QipNPueYd9rZ9ENZeFfCxk06D57spECs1CU9J5hr7];  
 
*Посилання на власний блог у [http://www.blogger.com Blogger][https://tvoya-domashnya-a.blogspot.com];
 
*Посилання на власний блог у [http://www.blogger.com Blogger][https://tvoya-domashnya-a.blogspot.com];
  

Версія за 22:36, 27 травня 2019

800px-Coat of Arms of Kremenchuk.svg.png

Кременчук

Кременчук— місто обласного підпорядкування в Полтавській області України, адміністративний центр Кременчуцького району.

Розташування

Місто розташоване на сході області, на відстані 75 км на північний схід від Кропивницького. Разом з підпорядкованими Олександрійській міській раді селищами міського типу Олександрійське, Пантаївка площа міста Олександрії становить 6 142 га.

Історія Кременчука

Перші поселення на території сучасного Кременчука були у V—III тисячолітті до н. е. Заснування Офіційною датою заснування Кременчука, за згадкою в хроніці Йоахима Бєльського (який продовжував історичну працю свого батька Мартина Бєльського), вважається 1571 (дату цю у XIX ст. спопуляризувала «Історія Малоросії» Миколи Марковича). У Бєльського згадка Кременчука навіяна проектом 1590 р., коли польський король видав наказ про побудову тут фортеці, куди також планували вивести козаків з Запоріжжя, аби менше конфліктували з турками. З історіографії XIX ст. (за непідтвердженою джерельно згадкою литовського історика Теодора Нарбута) походить версія про заснування Кременчука (1390-ті-1420-ті рр.) великим литовським князем Вітовтом. Джерельно засвідчене безперервне існування Кременчука як урбаністичного осередку (а не рибальського уходу, згадуваного ще за ревізією Черкаського замку 1552 р.) лише з 1637 р., коли «осадив» тут місто шляхтич-поліщук Стефан Рудзький (Степан Рутський). Утім, деякі дослідники, відштовхуючись від археологічних даних про проживання людей на території сучасного Кременчука, відстоюють києво-руський родовід міста.


Історичним центром міста є місце біля впадіння річки Березівки в Інгулець, завдяки зручності оборони поселення, обмеженого з двох сторін річками. Зараз на цьому місці знаходиться центральний міський парк культури і відпочинку імені Т. Г. Шевченка та культурно-спортивний комплекс «Ніка» (центральний міський стадіон).

У 1989 році розглядався проект створення Олександрійського національного ландшафтно-меморіального парку ім. Т. Г. Шевченка. Складовою частиною майбутнього дендропарку мав стати історико-архітектурний комплекс на острові Заснова в межиріччі Березівки та Інгульця. Було заплановано відтворити козацьке поселення та встановити пам'ятний знак козакам-засновникам міста. Але через відсутність належного фінансування цей проект так і не був реалізований.

Видатні особистості

Докладніше: Уродженці Кременчука літератори та мовознавці: Вишневський Давид Кельманович — письменник Дончик Віталій Григорович — літературознавець, академік Житецький Павло Гнатович — мовознавець Козакевич Еммануїл Генрихович — письменник Мусієнко Дмитро Михайлович — український сценарист, кінокритик Литвин А. — письменник Чичибабін Борис Олексійович — письменник художники, скульптори, архітектори: Блох Леонора Абрамівна — українська скульптор Литовченко Олександр Дмитрович — український історичний живописець Мане-Кац — французький та ізраїльський живописець і скульптор Ражба Яків — скульптор-монументаліст Рєзниченко Абрам Ісакович — український графік Крендовський Євграф Федорович — художник Харків Олекса — український маляр-монументаліст і графік Віктор Мусі — сучасний французькій художник живописець Логвин Юрій Григорович — український художник-графік та письменник актори, режисери: Дудка Сергій Михайлович — кінорежисер композитори, музиканти: Віленський Ілля Аркадійович — композитор, музично-громадський діяч. Колачевський Михайло Миколайович — композитор Лео Орнстайн — композитор Олег Рябов — диригент Тьомкін Дмитро — композитор, чотириразовий лауреат премії «Оскар» науковці: Бобирєва Марія Максимівна — український мовознавець Герасимович Борис Петрович — астрофізик Котляревський Олександр Олександрович — етнограф, філолог, славіст Самсон Олена Іларіонівна — медик, професор Супруненко Петро Михайлович — механік, академік Флейшиць Катерина Абрамівна — правознавець, доктор юридичних наук, перша жінка-адвокат Російської імперії Шарлемань Микола Васильович — зоолог військові: Нагнибіда Іван Лукич — підполковник Армії УНР.[143] Петрусь Яків Самойлович — підполковник Армії УНР.[144] Калинович Іван Олександрович — підполковник Армії УНР.[145] Готліб Емануїл Давидович — Герой Радянського Союзу Вашура Микола Васильович (1977—2016) — старший сержант Зброних сил України, учасник російсько-української війни[146] Довбня Олег Олександрович (1993—2016) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни. Молочников Микола Мусійович — Герой Радянського Союзу Приходько Петро Сергійович — Герой Радянського Союзу Таптунов Юрій Іванович — Герой Радянського Союзу Ткаченко Ілля Іванович — Герой Радянського Союзу політики, громадські та релігійні діячі: Йона Київський (в миру Іван Мірошниченко) — православний святий та чудотворець XIX століття Єгошуа Ханкін — піонер сіоністського руху на Близькому Сході спортсмени: Пояцика Денис Юрійович — український боксер, чемпіон Європи 2006 року Безус Роман Анатолійович — український футболіст Меморіальна дошка встановлена на честь В. В. Докучаєва та В. І. Вернадського, які зупинялися у 1890 році в будинку колишнього готелю «Вікторія» під час дослідження ґрунтів Кременчуцького повіту Меморіальна дошка встановлена на честь двічі Героя Радянського Союзу, почесного громадянина міста Олексія Леонова спортсмени: Душа Станіслав Леонідович (1983—2015) — старший лейтенант Збройних сил України, учасник російсько-української війни.

Міста-побратими

Яроцин, Польща Сінь-І, КНР Мозир, Білорусь Тервел, Болгарія


Рідне місто на карті України Google карти

Картакремень.JPG

Таблиця "Найважливіші події на території рідного краю"

Дата Історична подія
1576 Перша згадка під назвою Усиківка
1752—1764 Була розміщена 3 рота новосербського Пандурського полку
1760-ті Замість Усиківки з'являється шанець Бечея або Беча
1783 Включенння до складу Катеринославського намісництва
1873 Відкрилась жіноча гімназія
1904 Відкрилась чоловіча гімназія
1910 Відкрилась учительська семінарія
Травень 1919 Олександрія стала центром антибільшовицького повстання під проводом отамана Никифора Григор'єва
Інтербелум (міжвоєнний період) Розвиток промисловості
6 серпня 1941 Олександрія зайнята Третім рейхом без бою
15 листопада 1941 Місто стало центром Олександрійського ґебіту в складі Генеральної округи Миколаїв
6 грудня 1943 Взяття Олександрії військами Червоної армії
1951–1971 Збудовано близько 20 промислових підприємств, 9 з них для видобутку і переробки бурого вугілля
Diversity.jpg

Ресурси:

  • Посилання на презентацію у Google Диск[1];
  • Посилання на власний фотоальбом у Google Диск[2];
  • Посилання на власний блог у Blogger[3];
  • Посилання на добірку відеоматеріалів;
  • Посилання на опитування або анкету у Google Форми[4];
  • Посилання на спільний груповий постер.



Сторінка проекту Проект "Моє рідне місто або село"

Кіровоградський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка