Відмінності між версіями «Місто , де я хочу жити»
3223745 (обговорення • внесок) (Скасування редагування № 299449 користувача 3223745 (обговорення)) |
3223745 (обговорення • внесок) |
||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
| + | Вік залишків стародавнього мангрового болота, виявленого в околицях Дубая під час будівлі колекторних мереж, оцінюється приблизно в 7000 років. Приблизно 5000 років тому берегова лінія, відступивши всередину країни, прийняла сучасний вигляд, при цьому територія покрилася піском. До приходу ісламу люди в цій області поклонялися Баджаї (або Баджар). Під владою Візантійської імперії і імперії Сасанідів регіон досяг розквіту, причому Сасаніди контролювали велику частину регіону. | ||
| + | На початку XIX століття одна з гілок клану Аль-Бу-Фаласа — Бану Яс — утвердилася в Дубаї, який правив Абу-Дабі до 1833 року. 8 січня 1820 року шейх Дубая та інші шейхи в області підписали з британським урядом «Загальний морської мирний договір». Однак 1833 року династія аль-Мактум (також нащадки родини Аль-Бу-Фаласа) племені Бану Яс залишила врегулювання Абу-Дабі і прийняла Дубай від Абу клану Фасай без опору. Дубай вийшов з-під управління Сполученого Королівства відповідно до «Виняткової Угоди» 1892 року, з домовленістю захищати Дубай від будь-яких нападів Османської імперії. | ||
| + | Протягом XIX століття дві катастрофи завдали великої шкоди добробуту міста: 1841 року в місті спалахнула епідемія віспи, змушуючи жителів переміститися на схід від Дейри, а 1894 року вогонь пронісся через Дейру, знищивши більшість будинків. Однак географічне місце розташування міста продовжувало залучати торговців з усієї області. Емір Дубая сильно бажаючи залучити іноземних торговців, використовував низьке оподаткування, яке приваблювало торговців з Шарджі — головного торгового центру регіону того часу. | ||
| − | + | До 1940-х років Дубай був невеликим поселенням. Жителі займалися видобутком перлів і обмінювали їх на їжу. Пізніше в Японії навчилися виводити перли штучним способом, і потреба в них значно впала. Внаслідок цього в країні почалася криза. Однак, коли знайшли нафту, все змінилося, і почалася «хвиля забудов» в Дубаї і в усьому ОАЕ. | |
| − | |||
| − | + | ==Місто мрії на мапі [https://www.google.gr/maps/@24.9796429,54.9892704,9z]== | |
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | == | + | |
[[Файл:Карта пед универ.png|800px|thumb|center|Кіровоградський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка ]] | [[Файл:Карта пед универ.png|800px|thumb|center|Кіровоградський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка ]] | ||
Версія за 11:00, 11 грудня 2017
Вік залишків стародавнього мангрового болота, виявленого в околицях Дубая під час будівлі колекторних мереж, оцінюється приблизно в 7000 років. Приблизно 5000 років тому берегова лінія, відступивши всередину країни, прийняла сучасний вигляд, при цьому територія покрилася піском. До приходу ісламу люди в цій області поклонялися Баджаї (або Баджар). Під владою Візантійської імперії і імперії Сасанідів регіон досяг розквіту, причому Сасаніди контролювали велику частину регіону.
На початку XIX століття одна з гілок клану Аль-Бу-Фаласа — Бану Яс — утвердилася в Дубаї, який правив Абу-Дабі до 1833 року. 8 січня 1820 року шейх Дубая та інші шейхи в області підписали з британським урядом «Загальний морської мирний договір». Однак 1833 року династія аль-Мактум (також нащадки родини Аль-Бу-Фаласа) племені Бану Яс залишила врегулювання Абу-Дабі і прийняла Дубай від Абу клану Фасай без опору. Дубай вийшов з-під управління Сполученого Королівства відповідно до «Виняткової Угоди» 1892 року, з домовленістю захищати Дубай від будь-яких нападів Османської імперії. Протягом XIX століття дві катастрофи завдали великої шкоди добробуту міста: 1841 року в місті спалахнула епідемія віспи, змушуючи жителів переміститися на схід від Дейри, а 1894 року вогонь пронісся через Дейру, знищивши більшість будинків. Однак географічне місце розташування міста продовжувало залучати торговців з усієї області. Емір Дубая сильно бажаючи залучити іноземних торговців, використовував низьке оподаткування, яке приваблювало торговців з Шарджі — головного торгового центру регіону того часу.
До 1940-х років Дубай був невеликим поселенням. Жителі займалися видобутком перлів і обмінювали їх на їжу. Пізніше в Японії навчилися виводити перли штучним способом, і потреба в них значно впала. Внаслідок цього в країні почалася криза. Однак, коли знайшли нафту, все змінилося, і почалася «хвиля забудов» в Дубаї і в усьому ОАЕ.
Місто мрії на мапі [1]
Ресурси:
- Посилання на презентацію у Google Диск;
- Посилання на власний фотоальбом у Google Диск;
- Посилання на власний блог у Blogger;
- Посилання на добірку відеоматеріалів;
- Посилання на опитування або анкету у Google Форми;
- Посилання на спільний груповий постер.
Сторінка проекту Проект "Моє рідне місто або село"
Кіровоградський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка
