Відмінності між версіями «Моє місто мрії - Париж»
2829795 (обговорення • внесок) |
2829795 (обговорення • внесок) |
||
Рядок 49: | Рядок 49: | ||
<TR><TD height=24px> 2002 рік </TD><TD> В Парижі запроваджена практика сортування сміття. </TD></TR> | <TR><TD height=24px> 2002 рік </TD><TD> В Парижі запроваджена практика сортування сміття. </TD></TR> | ||
− | <TR><TD height=24px> 24 серпня 1572 | + | <TR><TD height=24px> 24 серпня 1572 рік </TD><TD> У Варфоломіївську ніч в Парижі було вбито тисячі гугенотів. </TD></TR> |
<TR><TD height=24px> 1844 рік </TD><TD> Довкола міста будується третій міський мур. </TD></TR> | <TR><TD height=24px> 1844 рік </TD><TD> Довкола міста будується третій міський мур. </TD></TR> | ||
<TR><TD height=24px> 1793 рік </TD><TD> Музей Лувр відкритий в колишній резиденції французьких королів. </TD></TR> | <TR><TD height=24px> 1793 рік </TD><TD> Музей Лувр відкритий в колишній резиденції французьких королів. </TD></TR> |
Версія за 08:43, 7 грудня 2017
Заснування міста
Місто було засноване в середині III століття до н. е., розвинувшись із кельтського поселення Лютеція племені паризіїв на місці острова Сіте. Сучасна назва міста походить від імені цього племені. Перша письмова згадка про Лютецію зустрічається в 6-й книзі Юлія Цезаря про Галльську війну 53 р до н. е.
Коли 52 році до н. е. римляни після першої невдалої спроби вдруге спробували підійти до міста, парізії підпалили Лютецію й зруйнували мости. Римляни залишили їм острів і побудували на лівому березі Сени нове місто. Там вони звели терми, форум і амфітеатр. У Римській імперії місто не мало великого впливу.
Відомі люди Парижа: Наполеон Бонапарт, Жанна Д`Арк, Жюль Верн, Жарль Ожье де Бац де Кастельмор, граф д’Артаньян
Історичні події: Революція 1789-1794.1799 р. — державний переворот Наполеона Бонапарта. Наполеон Бонапарт. Прославившись завдяки ряду блискучих перемог за кордоном, Наполеон привласнив собі найвищу владу в 1799 році.
1804 р. — Бонапарт приймає титул імператора Франції — Наполеон І. Почалася нескінченна серія воєн (Наполеонівські війни), внаслідок яких Франція домоглася контролю над значною частиною Європи. Франція — найвпливовіша держава в скореній нею Європі.
1812 р. — похід у Росію і загибель «Великої армії». Закінчилося все катастрофічною кампанією проти Росії у 1812 році, яка призвела до повалення Бонапарта і висилки його на крихітний середземноморський острів Ельба.
1814 р. — російські війська в Парижі. Реставрація Бурбонів.
1815 р. — повернення до влади Наполеона («Сто днів») і його остаточна катастрофа (битва під Ватерлоо). Франція повернута до дореволюційних границь. Англійці заслали Бонапарта на південно-атлантичний острів Святої Єлени, де він і помер у 1821 році.
Музей Лувр, відкритий в 1793 в колишній резиденції французьких королів, складається з 8 тематичних відділів де на площі 60 600 м² представлена одна з найбільших світових колекцій, що складається з 35 000 експонатів — шедеврів західноєвропейського мистецтва від Середньовіччя аж до 1848 року, а також античних цивілізацій стародавніх єгиптян, римлян, етрусків, цивілізацій Близького сходу і мистецтва ісламських народів[44]. Саме тут зберігаються такі світові шедеври, як [Мона Ліза] (Джоконда) і Венера Мілоська.Музей д'Орсе розташувався в приміщенні колишнього залізничного вокзалу Орсе на березі Сени. Вокзальну будівлю споруджено за проектом Віктора Лалу 1900 року для сполучення між Парижем і Орлеаном, однак вокзал було закрито 1939 року. У 1980-х роках під керівництвом Гае Ауленте будівлю переробили під новий музей. Музей д'Орсе насамперед знаменитий колекцією французьких імпресіоністов. Окрім того тут виставляються картини, скульптури, фотографії та меблі періоду 1848—1914 років.
Центр Жоржа Помпіду, побудований в 1977 за проектом Ренцо Піано, Річарда Роджерса і Жанфранко Франчіні, є головним осередком сучасного мистецтва Франції. У будівлі знаходиться не тільки музей сучасного мистецтва, але й бібліотека, кінозали, книжкові магазини і студії дитячої творчості. Особливою є вже сама будівля центру — вся інфраструктура (ліфти, вентиляційні шахти, ескалатори) винесена назовні і розфарбована в яскраві кольори.
Музей Пікассо містить лише близько 250 картин, але є одним з найкрасивіших музеїв Парижа. Експозицію складають роботи самого Пікассо, а також зібрана ним колекція робіт інших художників — Жоржа Брака , Поля Сезанна, Анрі Матісса і Амедео Модільяні. Музей розташувався у відбудованому в 1656—1659 роках особняку Салі в кварталі Маре.
До Всесвітньої виставки 1900 року спроектовано Великий і Малий палаци, що й досі правлять за виставкові павільйони. У Великому палаці не тільки виставляються предмети мистецтва, але також проходять різні ярмарки-виставки, наприклад, автомобільна виставка Mondial de l'automobile de Paris. У Малому палаці розташувалися колекції живопису французького та італійського Ренесансу, а також картини фламандських і голландських майстрів.
Паризька опера внесла значний внесок у розвиток оперного мистецтва. Сьогодні в Парижі два оперні театри: Опера Гарньє, відома також як «Ґранд Опера», і Опера на Бастилії. Опера, що споруджена в 1875 і названа іменем архітектора Гарньє, має площу 11 237 м ² і є найбільшим оперним театром у світі. Нова Бастільская опера існує лише з 1989 року. З моменту відкриття нової опери Палац Гарньє програє в технічному оснащенні й використовується насамперед для балетних і класичних оперних вистав.
Знаменитий театр Комеді Франсез виник у 1680 із злиттям колишнього театру Мольєра Illustre Théâtre з кількома театральними трупами. Серед акторів, що грали на сцені Комеді Франсез, були такі відомі особистості, як Сара Бернар і Жан-Луї Барро. Сьогодні театр виступає в основному з класичним репертуаром.
Місто славиться своїми парками й садами, що окрім рекреаційної функції мають неабияке історичне й культурне значення. Два найстарші сади в самому центрі Парижа — це сад Тюїльрі і Люксембурзький сад. Сад Тюїльрі створено в XVI столітті, на правому березі річки Сена поблизу Лувра, це був палацовий сад, що існує й досі. Люксембурзький сад, на лівому березі річки, в минулому належав приватному замку, і був побудований для Марії Медічі в 1625 році. Також відомий Сад рослин, закладений в ті самі часи, і створений Гі де ля Броссе, лікарем Людовика XIII, для вирощування лікарської рослини, згодом набув статусу першого громадського саду в Парижі.
Другим періодом розвитку паризьких садів були часи імператорські. В ті часи, створення зелених просторів є важливим аспектом політики аерації містоупорядників, оскільки швидкими темпами зростало населенням Парижа. Під керівництвом інженера Жана-Шарля Альфана (Jean-Charles Alphand) і художника-пейзажиста Жана-П'єра Баріллет-Дешана (Jean-Pierre Barillet-Deschamps) створено нові садові комплекси — Булонський ліс і Венсенський ліс, що розміщувалися в передмісті Парижа, (відповідно розташовані на крайньому заході та крайньому сході тогочасного Парижа, вони тепер є зеленою зоною самого міста). Також у нових районах міста розбито парки: Монсо (раніше відомий як «Фолі де Шартрі»), Монсурі (Montsouris), Бют-Шомон (Buttes-Chaumont). З часом кількість парків і садів у Парижі ще більше зросла:
Рідне місто або село на карті України Google карти
Таблиця "Найважливіші події на території рідного краю"
Дата | Історична подія |
---|---|
III століття до н. е. | Місто було засноване. |
2002 рік | В Парижі запроваджена практика сортування сміття. |
24 серпня 1572 рік | У Варфоломіївську ніч в Парижі було вбито тисячі гугенотів. |
1844 рік | Довкола міста будується третій міський мур. |
1793 рік | Музей Лувр відкритий в колишній резиденції французьких королів. |
1977 рік | Центр Жоржа Помпіду, побудований за проектом Ренцо Піано, Річарда Роджерса і Жанфранко Франчіні, є головним осередком сучасного мистецтва Франції. |
1875 рік | Споруджена опера Опера Гарньє. |
1989 рік | Засновується нова Бастільская опера |
28 грудня 1895 рік | В «Гран-кафе» на бульварі Капуцинок відбувся перший публічний показ «Сінематограф братів Люм'єр». |
1889 рік | Будується Ейфелева вежа, яка розміщена на Марсовому полі, символ сучасної Франції. |
1680 рік | Знаменитий театр Комеді Франсез виник із злиттям колишнього театру Мольєра Illustre Théâtre з кількома театральними трупами. |
1988 рік | Президент Франсуа Міттеран оголосив про будівництво нової будівлі Національної бібліотеки за проектом архітектора Домініка Перро. |
Ресурси:
- Посилання на презентацію у Google Диск;
- Посилання на власний фотоальбом у Google Диск;
- Посилання на власний блог у Blogger;
- Посилання на добірку відеоматеріалів;
- Посилання на опитування або анкету у Google Форми;
- Посилання на спільний груповий постер.
Сторінка проекту Проект "Моє рідне місто або село"
Кіровоградський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка