Відмінності між версіями «Моє місто Рівне»

Версія за 10:42, 9 листопада 2016

На цьому місці розмість статтю, у якій висвітліть свій досвід та враження, знайдені матеріали з історії рідного міста або села. Також у статтю добавте посилання на документи, що Ви створили і завантажили у різних ресурсах, таблицю (зразок поданий у завданні та нижче) та фотографії рідного краю.

При складанні висновків до статті враховуйте, що задача роботи у проекті, дати відповіді на такі запитання:

• А ви знаєте історію рідного села?
• Які відомі люди Ваші земляки?
• Які історичні події пов'язані із вашим рідним селом?
• Які визначні події, явища і процеси відбувалися на території краю?
• Якими пам’ятками археології, історії, архітектури і містобудування, монументального мистецтва багате Ваше рідне місто?
• Якими пам’ятками природи багатий рідний край?

Рідне місто або село на карті України Google карти

Таблиця "Найважливіші події на території рідного краю"

До XIV ст. XIII ст. до н.е. — перші поселення на околицях міста біля сучасного села Бармаки V ст. до н.е. — поселення найдавніших землеробів на правому березі р. Устя біля сучасного Басівкутського водосховища VI—IX століття н. е. — поселення ранніх слов'ян на північ від сучасного села Бармаки X—XII століття — поблизу ріки Устя закладено фортецю Київської Русі. 1283 — перша писемна згадка про Рівне як про один з населених пунктів Галицько-Волинського князівства в польскій хрониці «Rocznik kapituły krakowskiej».

1340 — майже на два століття місто у складі Волині переходить до Литви

XV століття 1434 — відповідно до грамоти литовського князя Свидригайла (Свидригелла) Ольгердовича Рівне передається у володіння луцьких шляхтичів Дичків 1461 — Івашко Дичко продає Рівне «за 300 кіп широких грошів чеської лічби» князю Семену Васильовичу Несвіцькому, представнику русько-литовської династії Ґедиміновичів. 1479 — після смерті князя Несвіцького Рівне стало власністю його дружини Марії Несвицької, яка стала іменувати себе княгинею Рівненською. 1481 — на одному з насипних островів річки Усті, княгинею Марією збудовано замок із дубових колод, який обнесено оборонними ровами 1492 — великий князь литовський Казимир Ягайло, польський король Сигізмунд I Старий надали містечку магдебурзьке право 1500 — княгиня Марія Несвицька отримала для міста привілей на щорічний ярмарок на свято Семена Літопроводця XVI століття

   липень 1507 — король Сигізмунд І королівською грамотою надає княгині Марії право вічного володіння замком та містом
   1508 — пожежа в замку; розпочато будівництво нового замку
   1518 — після смерті княгині Несвіцької Рівне переходить у власність князів Острозьких
   1521 — Рівне з околицями та ближніми селами відходить до Іллі Острозького
   1538 — Ілля Острозький одружується з позашлюбною донькою короля Сиґізмунда І Старого Беатою Косьцелецькою
   1539 — після смерті Іллі Острозького Рівне «під заклад» переходить у спадщину Беаті Косьцелецькій.
   1548 — княгиня Острозька (Косьцелецька) надає кошти на побудову костелу у Рівному
   1554 — на географічній карті Європи фламандського картографа Герарда Меркатора (1512—1594) серед 29 населених пунктів Волині позначене місто Рівне
   1556 — у Рівному з'являються перші поселення єврейських родин, які займаються переважно торговельними справами.
   1563 — Рівне згадується у вересневих переговорах російського царя Івана IV (1530—1584) з послами польського короля Сигізмунда-Августа (1520—1572) про повернення Росії захоплених Литвою міст
   1565 — місто переходить у власність Альбрехта Ласького.
   1565–1575 — судова тяганина за право володіння містом; часті пограбування Рівного
   1569 — за Люблінською унією Рівне підпорядковується Луцькому повіту. Знищення міста татарами, спалення церкви та костелу.
   1574 — Королівською грамотою місто знову проголошене володінням князя Костянтина Острозького
   1575 — за свідченням німецького історика і географа А.Гушинґа в місті налічується 543 будинки
   1583 — перша згадка про річку Устю (інша назва — Оствиця)

XVII століття

   1606 — Анна Острозька (вдова Олександра Острозького) надає кошти на відбудову костелу
   1614 — над містом влітку пронеслася велика буря, під час якої «людей носило поверх дерев, інших мертвих знаходили у різних місцях»
   1617–1619 — татарські набіги, спалення замку
   1620 — як посаг місто переходить до рук князя Томаша Замойського (1594—1638); в Рівному налічується понад 200 будинків
   1621 — містом володіє донька князя Олександра Острозького Катерина, дружина Т. Замойського
   1624 — пожежа в Рівному нищить майже все місто
   1625 — підготовка угоди Речі Посполитої з козаками Запорозької Січі в Рівненському замку Томаша Замойського
   1629 — складено акт із достеменним описом міста, де зафіксовано, що в Рівному є 505 будинків, 10 вулиць (Замкова, Шкільна, Дубенська, Литовська та ін.) і проживає понад 3 тисячі мешканців (у Києві в той час було 18 тисяч мешканців)
   1634 — король надає привілеї місту на проведення ярмарку
   1636 — перше свідчення про написання у місті літературного твору. Це вірш «Лямент о утрапеню мещан острозких», присвячений українському митрополиту Петру Могилі (1596—1647), підписаний криптонімом «М. Н.»
   1637 — облаштування першого в місті шпиталю на кошти Томаша Замойського
   1640 — спустошення Рівного татарами
   1642 — місто стає власністю князів Конецпольських; на документах, датованих 15 липня 1642 року, зберігся відтиск печатки міста
   1648 — козацько-польська війна на Волині; спустошення Рівного загоном Колодки
   літо 1651 — Рівненщина стає центром визвольної боротьби українців під проводом Богдана Хмельницького
   9 лютого 1667 — за Андрусівським миром місто переходить під владу Польщі
   1667 — великий мор у Рівному, загинуло 1600 осіб
   1680 — спустошення Рівного загоном українських козаків
   1691 — пожежа, внаслідок якої місто було майже повністю знищене

XVIII століття Успенська Церква та Дзвіниця

   1706 — у ході російсько-шведської війни Рівне було зруйноване та зайняте військами Карла XII, який у червні побував у місті
   1706–1707 — захоплення міста російськими військами та розквартирування їх у місті та околицях
   1723 — Рівне переходить у власність польських шляхтичів Любомирських. Володарем Рівного стає Єжи Александр Любомирський. У XVIII ст. князі Любомирські були найбагатшим магнатським родом на Волині, часами всієї Польщі.
   1728 — розпочато будівництво замку коштом Є. А. Любомирського
   1738 — Станіслав Любомирський (бл. 1704—1793) відбудовує в Рівному мурований замок-палац
   1750 — у місті налічується 683 споруди, в тому числі 313 в передмістях, які облаштовуються за національною та соціальною ознакою (були німецька та єврейські вулиці, квартали міських урядників, духівництва, ремісників тощо); працює млин та лісопильне підприємство
   1755 — ведеться активне будівництво, в місті налічується понад 700 будинків, населення зростає
   1756 — завершення будівництва і освячення Свято-Успенської (Омелянської) церкви в Рівному. За легендами в цій церкві молився Іван Гонта.
   1760 — варшавський архітектор Тоушер модернізує палац Любомирських у стилі рококо, зводиться перша мурована єврейська синагога
   1765 — Тоушер складає план міста
   1770 — епідемія чуми у місті, закладення пам'ятника-колони на честь Божої Матері як рятівниці від мору
   1775 — будівництво мурованого костелу
   1778 — місто отримує привілей короля на чотиритижневий ярмарок
   1779[4]/1780 — князь Юзеф Любомирський підтверджує права євреїв та дозволяє будівництво дерев'яної синагоги
   1781 — будівництво дерев'яного Святовоскресенського собору на місці старенької церкви
   1785 — збудована уніатська каплиця на кладовищі Волі
   1792 — у Рівному побував національний герой Польщі генерал Тадеуш Косцюшко, який приїздив до тодішньої господині рівненського палацу Людвіки Любомирської — предмету свого юнацького кохання.
   23 квітня (4 травня) 1793 — внаслідок другого поділу Польщі Рівне переходить до Росії; до міста входять російські війська під командуванням М. Кречетнікова.
   29 серпня (9 вересня) 1793 — Рівне набуває статусу повітового центру в складі новоутвореного Волинського намісництва (з 1797 року — губернії)

XIX століття Костел, 1858

   1804 — Рівне та його околиці спустошує нашестя сарани; неврожай і голод у місті
   1805 — починає діяти двокласна початкова школа, заснована Тадеушем Чацьким; пожежа у місті
   1815 — остання, особливо вишукана перебудова палацу Любомирських
   1836 — початок будівництва гімназійного корпусу неподалік від палацу Любомирських
   1839 — із Клеваня до Рівного переведено класичну гімназію за сприяння дідича Фридерика Любомирського — батька Казімєжа.[5] 24 липня розпочинає роботу Рівненська гімназія.
   1844–1845 — у Рівненській гімназії старшим викладачем працює видатний історик, письменник і політичний діяч Микола Костомаров
   1848 — споруджено каплицю св. Степана на кладовищі Грабник
   1849 — згідно з переписом населення в місті проживає близько 3000 мешканців
   1856 — епідемія холери в місті; біля пам'ятника-колони на честь Божої Матері вивішено незгасиму лампаду
   1857 — прокладання через Рівне шосе Київ — Берестя
   1858 — початок будівництва мурованого костелу за пожертви князя Казімєжа Любомирського
   1861 — російська селянська реформа; Рівне починає швидко зростати і його населення становить 3294 мешканці
   1862 — у місті відкрито телеграф
   1863 — відкриття в Рівному жіночої гімназії; арешт діячів польського повстання
   1865 — реформування Рівненської гімназії із класичної в реальну
   1866–1871 — у Рівненській гімназії навчається видатний письменник Володимир Короленко
   11 серпня 1867 — у місті перебуває видатний український композитор Микола Лисенко
   1868 — розпочато будівництво костелу св. Антонія (нині зал органної музики)
   1871 — смерть, похорони в Рівненському костелі князя Казимира Любомирського; влітку в місті перебуває видатний науковець та політичний діяч Михайло Драгоманов
   1872 — гімназію перетворено в реальне училище, яке діяло до 1922 року
   12 травня 1873 — відкрито залізничне сполучення через місто (Київ—Берестя), відкрита залізнична станція Рівне, налагоджено сполучення з прикордонним Радивиловом
   1877 — збудовано та освячено військовий шпиталь
   1880 — у Варшаві виходить нарис Т. Стецького про Рівне «Miasto Równe»
   12 червня 1881 — велика пожежа в місті; згоріла соборна Воскресенська церква, 800 дворів, поштамт
   30 серпня 1890 — розпочато будівництво парафіяльного костелу та Свято-Воскресенського собору (архітектор Дейнека)
   1891 — пожежа в західній частині міста; згоріло понад 300 будинків
   8 (20) жовтня 1895 — освячення та перше богослужіння в новозбудованому православному соборі
   1896 — спорудження в місті євангельсько-лютеранського молитовного будинку
   1897 — за даними всеросійського перепису населення в Рівному мешкають 24752 людини, працюють 23 дрібних підприємства
   90-ті роки XIX століття — у місті будується військове містечко
   1899 — завершення будівництва парафіяльного костелу св. Антонія
   7 жовтня 1900 — освячення костелу св. Антонія

Знак при в'їзді у місто XX століття

   1905 — революційні виступи рівнян
   1906 — засновано перший в Рівному музей
   2 лютого 1908 — на місті згорілого театру Л. Зафраном збудовано новий театр на 17 лож, 18 рядів крісел, 2 ряди балкону та 3 ряди галереї
   1909 — місто відвідує видатний учений Володимр Вернадський; Л.Зафран розпочинає будівництво першої електростанції
   1910 — розпочинає роботу пивзавод «Берґшльос».
   квітень 1911 — відновлення автобусного сполучення (3 пасажирські автобуси та 1 вантажна машина) Рівне—Корець—Новоград-Волинський—Житомир
   1912 — уведена в дію перша електростанція; перший політ моноплану над містом
   1914 — початок Першої світової війни. Мобілізація чоловічого населення Рівного. У жовтні Рівненський військовий шпиталь відвідує Російський імператор Микола II із сестрою — Великою Княжною Ольгою Олександрівною.
   1915 — часткова евакуація міста під час відступу російських військ
   1916 — перед наступом російських військ місто відвідують імператор Микола II і генерал Брусилов.
   1917 — рівняни разом із військовими вперше вільно відзначили свято 1 травня; підтримка рівнянами Центральної Ради та більшовицького уряду
   1918 — окупація міста німецько-австрійськими військами
   1919 — українська влада в місті; Рівне — тимчасова столиця УНР. Відступ українських військ під проводом Петлюри. Влада більшовиків. Окупація Рівного польськими військами.
   1920 — повернення більшовицької влади після прориву I Кінної армії Будьонного; повернення польської армії
   1922 — польська влада дає дозвіл на відновлення діяльності Рівненської повітової «Просвіти»
   1923–1940 — діяльність у місті відомого польського вченого та освітянина Якуба Гофмана (зокрема редагував збірку «Річник Волинський»).
   1927 — пожежа в замку Любомирських. Продовження руйнації пам'яток старовинної архітектури. Реставрація костелу св. Антонія.
   30 квітня 1929 — офіційна ліквідація Рівненської «Просвіти»
   11 березня 1930 — польська поліція проводить репресії проти учасників Шевченківської академії в театрі Зафрана
   1933 — з'їзд преси в Рівному. Українське населення збирає пожертви для допомоги голодуючим Радянської України. Закладено новий Міський парк на Грабнику.
   17 вересня 1939 — відповідно до пакту Молотова-Ріббентропа західноукраїнські землі відійшли до СРСР; до міста входять частини Червоної армії
   1939–1941 — знищено та депортовано до Сибіру близько 150 тис. рівнян та мешканців навколишніх сіл
   4 грудня 1939 — Указом Президії Верховної Ради СРСР утворено Ровенську область у складі Української РСР із центром у місті Рівному
   1939 — засновано музично-драматичний театр імені Миколи Островського
   28 червня 1941 — бомбардування та окупація міста німецькими військами
   3 липня 1941 — створення міської управи, головою міської управи став фармацевт Полікарп Бульба, професора гімназії Івана Сав'юка було призначено другим посадником, правника Сергія Іллюка — першим членом управи, Назара Шевчука — другим
   20 серпня 1941 — значну частину українських земель було включено до складу так званого Райхскомісаріату «Україна» з центром у Рівному, комісаром України призначено гауляйтера і оберпрезидента Еріха Коха
   1 вересня 1941 — місто стало адміністративним центром однойменної округи, утвореної у складі генеральної округи Волинь-Поділля
   10 березня 1942 — німецькою адміністрацією спільно з фірмою Центрального емісійного банку України було випущено для грошового обігу «окупаційні гроші» — вісім банкнот номіналом в 1, 5, 10, 20, 50, 100, 200 та 500 карбованців; в анотації був текст: «Рівне 10 березня 1942. Центральний емісійний банк Україна.»
   1941–1942 — винищення близько 90 тис. рівнян
   1943 — вбивства німецьких офіцерів радянським диверсантом НКВС Миколою Кузнецовим, внаслідок яких гітлерівці стратили 700 невинних рівнян, керівництво рівненської ОУН
   2 лютого 1944 — Рівне визволене від німецьких загарбників частинами Радянської армії. Розпочинається відбудова господарства міста.
   1945 — співробітники НКВС у січні влаштовують публічну страту вояків Української повстанської армії
   1947 — узимку зруйновано пам'ятник Сталіну в Рівному (район нинішньої Театральної площі)
   1950 — завершено відбудову зруйнованого війною господарства
   22 квітня 1952 — зруйновано пам'ятник-колону на честь Божої Матері
   1954 — із Києва до Рівного переведено меліоративний інститут (Український інститут інженерів водного господарства)
   1957 — уведення в дію Рівненського заводу високовольтної апаратури
   1958 — рівняни отримали можливість переглянути першу телепрограму (регулярне телемовлення розпочалось у 1967 році)
   1959 — відкриття погруддя на могилі учасника громадянської війни Олеко Дундича. Відкриття малої (дитячої) Рівненської залізниці.
   1960 — завершення будівництва Рівненського обласного музично-драматичного театру ім. Миколи Островського
   1962 — закриття Свято-Воскресенського собору; закінчення будівництва газопроводу

   1963 — уведено в дію Рівненський льонокомбінат — гігант легкої промисловості
   1967 — закінчено будівництво кінотеатру «Жовтень» (сучасна назва — Кінопалац «Україна»)
   1969 — уведено в дію першу чергу заводу мінеральних добрив (сучасний ВАТ «Рівнеазот»)
   24 грудня 1974 — відкрито тролейбусний рух по місту
   1977 — у Рівному відкрито аеровокзал міжнародного класу
   1980 — закінчення будівництва першого в місті 14-поверхового будинку по вулиці Київській, 17

СУ-100 із номерним знаком «029» на вулиці Соборній

   1983 — урочисте відзначення 700-річного ювілею міста
   1985 — відкриття монументу Слави
   1986 — завершення будівництва міського гідропарку.
   1990 — Перші демократичні вибори до міської Ради. Розпочато будівництво Покровського собору методом народної будови.
   11 червня 1991 — ухвалено Постанову Президії Верховної Ради УРСР «Про приведення назви міста Ровно і Ровенської області у відповідність до правил українського правопису», згідно з якою місто Ровно іменувалося Рівне, а область — Рівненська.[2] Відразу ж після провалу путчу 25 серпня 1991 року в місті було демонтовано пам'ятник Леніну.
   17 травня 1994 — Перенесено на вулицю Ясну пам'ятник партизану-розвіднику Миколі Кузнецову, який стояв перед адмінбудинком міської ради. На постаменті цього пам'ятника було встановлено пам'ятний знак «Загиблим за Україну». Демонтовано пам'ятник командиру партизанського загону Д. Медведєву.
   22 травня 1999 — на майдані Незалежності відбулося урочисте відкриття пам'ятника Тарасу Шевченку. На площі Короленка відкрито пам'ятник «Загиблим у збройних конфліктах».

XXI століття

   2002 — За результатами Всеукраїнського перепису населення 2001 року в Рівному проживають 248 813 тис. осіб (228 тис. осіб у 1989 році). Населення області становить 1173 тис. осіб (в тому числі 555 тис. чоловіків та 618 тис. жінок).
   25 серпня 2003 — місто святкує своє 720-річчя. Відкрито колону Божої Матері. Оновлено фасади більшості будинків на центральних вулицях міста.

Ресурси:

• Посилання на презентацію у Google Диск;

• Посилання на власний фотоальбом у Google Диск;
• Посилання на власний блог у Blogger;

• Посилання на добірку відеоматеріалів;

• Посилання на опитування або анкету у Google Форми;

• Посилання на спільний груповий постер.

Сторінка проекту Проект "Моє рідне місто або село"

Кіровоградський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка