Відмінності між версіями «Подорож до Кіровограду»
3980829 (обговорення • внесок) м |
3980829 (обговорення • внесок) |
||
| Рядок 70: | Рядок 70: | ||
*Посилання на добірку відеоматеріалів; | *Посилання на добірку відеоматеріалів; | ||
| − | *Посилання на опитування або анкету у '''Google Форми''' [https://docs.google.com/forms/d/1XyVjcaqJWMaINoWzfHQjPfGX0MACl4aNCKWayPI76eI/ | + | *Посилання на опитування або анкету у '''Google Форми''' [https://docs.google.com/forms/d/1XyVjcaqJWMaINoWzfHQjPfGX0MACl4aNCKWayPI76eI/viewform Чому Ви хочете відвідати Кіровоград?]; |
*Посилання на спільний груповий постер. | *Посилання на спільний груповий постер. | ||
Версія за 17:29, 21 листопада 2015
Кіровогра́д (до 1924 року — Єлисаветград[3], у 1924–1934 роках — Зінов'євськ, у 1934–1939 роках — Кірово[4]) — місто в Україні, адміністративний центр Кіровоградської області, центр Кіровоградського району; промисловий і культурний осередок у центрі країни; вузол автошляхів, залізнична станція, аеропорт.
Кіровоград розташований у межах Придніпровської височини, на берегах ріки Інгул, при впаданні в неї менших річок — Сугоклії та Біянки.
Місто було утворене у середині XVIII століття після будівництва фортеці святої Єлисавети. Відтоді відоме як Єлисаветград, місто пережило у середині XIX — на початку ХХ століть «золоту еру» — розвивалась промисловість, розбудовувалась міська інфраструктура, розквітла культура, зокрема тут був відкритий перший український професійний театр. У 1939 році місто стало центром Кіровоградської області. Нині промисловий комплекс Кіровограда налічує понад 70 підприємств, місто має розвинену соціальну інфраструктуру, численні заклади освіти й культури зі сталими багатими традиціями.
До історико-культурних та культових споруд і пам'яток Кіровограда належать:
•Спасо-Преображенський собор •Кафедральний собор Різдва Богородиці (Грецька церква), 1805-12 роки; •залишки Єлисаветинської фортеці; •комплекс будівель військового містечка (кін. 1840-х — поч. 1850-х років). •Спасо-Преображенський собор (пам'ятка архітектури XVIII—XIX ст.ст.); •Свято-Покровська церква, 1850—75 роки. •Велика хоральна синагога, 1853 рік.
Кіровоград є значним культурним осередком Центру країни — тут працюють театри і кінотеатри, обласна філармонія, численні музеї, 30 бібліотек, 9 будинків культури і центрів дозвілля, 4 дитячих музичних школи, по одній — мистецькій і художній дитячій школі, чимало музичних і фольклорних колективів тощо
Кіровоград є доволі зеленим містом — окрім великого числа парків («Ковалівський», Вид на парк «Перемоги», річку Сугоклію, телевізійну вежу, ім. 50-річчя Жовтня) і скверів («Молодіжний», «Центральний», «Трудової слави», «Шибанова», «Шевченка» тощо), в місті існують значні зелені масиви, наприклад, на Валах Єлисаветинської фортеці.
Із Кіровоградом (Єлисаветградом) пов'язані імена цілої плеяди діячів культури, історії, спорту тощо. Володимир Винниченко Одним із найвідоміших уродженців Єлисаветграда є Володимир Кирилович Винниченко (1880–1951), Голова Секретаріату Центральної Ради, пото́му Директорії УНР, знаний літератор і публіцист. Тут він навчався у місцевій гімназії, провів молоді роки. На його честь названо проспект у центрі Кіровограда. У Кіровограді (Єлисаветграді) починали свій творчий шлях українські письменники і драматурги Іван Карпенко-Карий та Юрій Яновський; музикант Генріх Нейгауз і композитор Юлій Мейтус, художник-авангардист Олександр Осмьоркін.
Рідне місто або село на карті України Google (вставити фотокопію карти)
Таблиця "Найважливіші події на території рідного краю"
| 1362р. | На території Кіровоградщини відбулась одна з наймасштабніших литовсько-татарських битв - Битва на Синіх Водах, внаслідок якої до ВКЛ було приєднано Поділля і відвойовано Київ. |
|---|---|
| 1648—1654 рр. | Перша битва Визвольної війни українського народу під Жовтими Водами відбулася саме на території сучасної Кіровоградщини. |
| 1754р. | Було адміністративно засновано фортецю Святої Єлисавети, що згодом з форштадтами стала Єлисаветградом (сучасний Кіровоград) — центром повіту Херсонської губернії. |
| 1768–1774р. | У ході російсько-турецької війни Єлисаветинська фортеця відіграла помітну роль у боротьбі Російської імперії за вихід до Чорного моря. У ці роки вона була резервною базою російських військ — тут часто розміщувалися штаби армій і полків, проводилися військові навчання. |
| 1775р. | Новокозачин отримав статус міста і назву Єлисаветград, хоча озброєння й військовий контингент майже повністю було переведено до Херсона. |
| (21) лютого 1784р. | Імператорським указом від року фортеця святої Єлисавети перетворена на місто. |
| 1784–1795рр. | Єлисаветград як центр Єлисаветградського повіту належав до Катеринославського намісництва. |
| 1795–1801рр. | Єлисаветград був повітовим містом Новоросійської губернії. |
| Від 1923 р. | Єлисаветград — окружний центр УСРР. |
| 1924р. | Місто перейменоване на Зінов'євськ на честь уродженця Єлисаветграда, одного з лідерів РКП(б) Г. О. Зінов'єва. |
| Від 1932р. | Зінов'ївськ/Кіровоград у складі Одеської області, від 1939 року — обласний центр |
| Грудень 1934р. | Місто перейменоване на Кірове (на честь убитого 1 грудня цього ж року партійного і державного діяча СРСР С. М. Кірова). |
| Січень 1939р. | Назву міста змінили на Кіровоград. |
Ресурси:
- Посилання на презентацію у Google Диск Подорож до Кіровограду;
- Посилання на власний фотоальбом у Google Диск Подорож до Кіровограду;
- Посилання на власний блог у Blooger Чарівний Кіровоград;
- Посилання на добірку відеоматеріалів;
- Посилання на опитування або анкету у Google Форми Чому Ви хочете відвідати Кіровоград?;
- Посилання на спільний груповий постер.
Сторінка проекту Проект "Моє рідне місто або село"
Кіровоградський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка
