Відмінності між версіями «Проект "Моє рідне місто або село"»
| Рядок 46: | Рядок 46: | ||
---- | ---- | ||
| + | <b><font face="Bookman Old Style" color="#2E8B57">[[Сторінка координування проекту "Моє рідне місто або село"]] </font></b> | ||
| − | #Знайти своє рідне місто або село на карті України за допомогою сервісу '''Карти Google''' [ | + | <b><font face="Bookman Old Style" color="#2E8B57">[[Колекція "Сторінки історії моєї Батьківщини"]]</font></b> |
| + | |||
| + | ---- | ||
| + | <center><i><b><font color="#660066" size="5">Завдання проекту «Моє рідне місто або село»</font></b></i></center> | ||
| + | |||
| + | |||
| + | <font face="Comic Sans MS" color="#008B8B" size="3">У мережі інтернет, у бібліотеках та архівах рідного міста або села здійснити пошук даних, що описують історичні події, внесок у розвиток української і світової культури митців краю, економічні досягнення на території краю, природні багатства тощо.</font> | ||
| + | |||
| + | #Знайти своє рідне місто або село на карті України за допомогою сервісу '''Карти Google''' [Файл:Карта пед универ.png|1200px|thumb|center|Кіровоградський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка ]. | ||
#Створити статтю на Вікі-КДПУ, у якій висвітлити свій досвід та враження від реалізованого проекту за зразком [[Шаблон:Сторінка проекту "Моє рідне місто або село"]]. Посилання на цю статтю розмістити на власній сторінці користувача у розділі "Мої роботи". | #Створити статтю на Вікі-КДПУ, у якій висвітлити свій досвід та враження від реалізованого проекту за зразком [[Шаблон:Сторінка проекту "Моє рідне місто або село"]]. Посилання на цю статтю розмістити на власній сторінці користувача у розділі "Мої роботи". | ||
#Добавити посилання на свою сторінку користувача у розділі [[Сторінка координування проекту "Моє рідне місто або село"]]. | #Добавити посилання на свою сторінку користувача у розділі [[Сторінка координування проекту "Моє рідне місто або село"]]. | ||
Версія за 11:20, 19 жовтня 2015
[[Файл:|міні]]*Історія заснування м.Кіровограда
Перші документальні згадки, які можна пов’язати з історією Кіровограда, датуються ще вісімнадцятим століттям. Вони стосуються заснування на території степового краю військових поселень під назвою Нова Сербія. Згодом виникла потреба побудувати потужну фортецю, яка б стала форпостом держави на півдні, адміністративним та військовим центром краю.У жалуваній грамоті Івану Хорвату від 11 січня 1752 року йшлося про те, що майбутня фортеця мала отримати ім’я Святої Єлисавети. Місце її розташування було обрано в грудні 1752 року на узвишші правого берега річки Інгулу.
Будівництво розпочалося 18 червня 1754 року, а за три роки над диким українським степом уже височіла унікальна земляна споруда, аналогів якої не було. Цитадель фортеці Св. Єлисавети складалася із шести бастіонів у вигляді п'ятикутних виступів і зверху нагадувала шестикутну морську зірку. Згодом біля фортеці з’явилось і цивільне поселення у формі слободи. Першими поселенцями там стали представники різних національностей, проте значною була і кількість вихідців із українських губерній. З 1764 року слобода стала центром Єлисаветградської провінції, а з 1775 - отримала права міста Єлисаветграда. Управляв містом магістрат, який відав адміністративними, господарськими, фінансовими та судовими справами. У другій половині 18 ст. із загрозою татарських набігів було покінчено завдяки перемозі й війні 1768-1774 років; ліквідація Запорізької Січі (1775 р.), а за нею й остаточне викорінення гайдамаччини, розділи Речі Посполитої (1772, 1793, 1795 рр.), що знищили Польску державу, приєднання Криму у 1783 р, – всі ці фактори обумовили просування імперських кордонів далеко від фортеці Св. Єлисавети, отже вона втратила своє стратегічне значення, була роззброєна, а зрештою і ліквідована як військова одиниця. У рескрипті від 10 лютого 1784 року зазначалося, що фортеця «за своїм становищем всередині держави фортецею більше вважатися не може, а тому обертається на внутрішнє місто». З цього часу фортеця разом з передмістями отримала права міста і стала іменуватися містом Єласаветградом.
- Відомі люди Кіровограда
•Балаханов Дмитро Олександрович.Батальйонний комісар.Народився 7 листопада 1904 року в селищі Нова Прага Олександрійського району Кіровоградської області. Героїчно загинув в бою 12 грудня 1939 року. •Нестеренко Микола Дементійович. Кавалер трьох орденів Слави Народився 1 вересня 1918 року в с. Ульянівка Олександрійського району Кіровоградської області •Герой Радянського Союзу.Кошовий Петро Кирилович Петро Кирилович Кошовий народився 8 грудня 1904 року в Олександрії, в бідній, багатодітній робітничій сім”ї. •Федченко Степан Михайлович. Гвардії старший сержант.Народився 14 серпня 1913 року у с. Піщаний Брід Олександрійського району Кіровоградської області. Учасник Великої Вітчизняної війни з червня 1941 року (Сталінградського, Донського, Воронежського, Українського, Білоруського, Прибалтійського фронтів). В роки війни був командиром мінометного розрахунку моторизованого батальйону, автоматником 19 гвардійської танкової бригади.
- Історичні події пов'язані з Кіровоградом
В роки Першої світової війни місто відчуло на собі зміну ситуації, що відбулась в Російській імперії. Посилення соціальної напруги на фоні економічних негараздів, розшарування суспільства, активізація різного роду політичних рухів та партій істотно вплинули на мешканців Єлисаветграда.
Тож революція лютого 1917 року була зустрінута масою заворушень і мітингів. Протягом 1917-1919 років влада в місті неодноразово переходила від однієї політичної сили до іншої (австро-угорці, більшовики, Центральна Рада, Григор’єв, Денікін). Після поразки визвольних змагань і утвердження по всій Україні радянської влади Єлисаветград остаточно зайняли більшовики. Вони застали зруйноване і виморене громадянською війною місто з непрацюючими підприємствами. Значна частина кіровоградців, рятуючись від голоду та епідемій, перекочувала до села. За роки НЕПу та періоду індустріалізації обличчя міста дещо змінилося. Збільшилася майже удвічі кількість мешканців. Історичну назву міста в 1924 році було змінено на Зінов’євськ, в 1934 році – на Кірово, а 10 січня 1939 року, щоб не плутати з населеними пунктами інших республік СРСР з такою ж назвою, перейменовано на Кіровоград. Таким чином, протягом п’ятнадцяти років (1924 – 1939) почергово місто носило чотири назви: Єлисаветград, Зінов’євськ, Кірово, Кіровоград. 5 серпня 1941 року Кіровоград був окупований гітлерівцями. Велика Вітчизняна війна навпіл розколола історію міста, долю кожної сім’ї. Городянам випали тяжкі випробування: грабіжницька окупація, поневіряння сотень тисяч наших людей в полоні та на примусових роботах, терор і репресії. Майже 37 тисяч воїнів, славних синів і дочок нашого народу віддали своє життя за звільнення міста від гітлерівської окупації. Імена багатьох із них викарбувані на стелах і гранітних плитах Меморіального кладовища на Фортечних валах. У результаті напруженої цілодобової праці вже весною 1944 року у місті почали випускати першу продукцію заводи “Червона Зірка”, “Червоний Прапор”, два хлібозаводи, була підготовлена до пуску перша турбіна електростанції. Після війни колишні фронтовики, солдатські вдови, дідусі і бабусі за три роки підняли з руїн міське господарство і досягли рівня 1940 року. Це яскравий приклад мужності і самовіддачі для сьогоднішнього покоління молодої незалежної України.
Протягом 60-80-их років у Кіровограді з’явилися нові підприємства, населення міста подвоїлося. Місто знову піднялося, розквітло.
У 90-і роки Кіровоград не тільки вистояв в умовах глибокої економічної кризи, що вразила всі галузі, але й зберіг комунальну і транспортну інфраструктури, медичну і освітню галузі. У цей час місто отримало свій герб і прапор, розпочалося будівництво і реставрація будинків, пам’яток архітектури. Кіровоград вперше почав відзначати День міста, який з часом став традиційним і улюбленим святом усіх його мешканців. Сьогодні в місті реалізується широка програма заходів по розбудові міста: здійснюється капітальний ремонт доріг, реконструкція музеїв та капітальний ремонт зовнішнього освітлення, благоустрій території колишньої фортеці Святої Єлисавети. Підприємства міста придбали нову дорожну та спеціалізовану техніку для ремонту і утримання доріг, тролейбуси, автобуси, завершується газифікація приватного сектора. Минуле і сучасне об’єднують усіх мешканців Кіровограда в одну велику родину, допомагають долати потужний натиск щоденних життєвих негараздів, закладати основи перспективного майбутнього, згуртовують у бажанні працювати на благо рідного міста.
- визначні подія Кіровограда
Перший проект побудови кінного трамвая з’явився у 1887 році. Вдруге подібний проект надійшов до міської управи від московського купця П.А.Алексєєва в 1890 році. У квітні 1895 року інженер залізничних шляхів І.А.Лихачов, який був також виконавчим директором Бельгійського трамвайного товариства в Москві, подав прохання до міської управи про дозвіл прокласти вулицями Єлисаветграда лінії електричного трамвая. У травні того ж року управа дала згоду і підписала угоду з Лихачовим на побудову та експлуатацію трамвая на 50 років. Укладати колію почали у квітні 1897 року. Лінія робилася однопутною з роз’їздами. На заводі в Кельні були замовлені п’ять закритих і три відкритих вагони, електрообладнання було змонтоване німецькою фірмою АЕГ. Регулярний рух вагонів електричного трамвая розпочався 13 липня 1897 року від вокзалу нинішніми вулицями Фрунзе, Леніна, Карла Маркса і Великою Пермською до пивзаводу Зельцера. В 1899 році побудована лінія на Кущівці довжиною 3,6 км, і у листопаді того ж року нею курсувало чотири вагони. Загальна довжина всіх ліній складала 9,7 км. У 1901 році в депо було 22 моторних і 3 причіпних вагони, які перевезли до того часу 2045,8 тисячі пасажирів. Рух трамвая припинився 8 січня 1918 року, а відновився 1 травня
- Культура Кіровограда
Сто двадцять два роки тому, всупереч всіляким заборонам, у місті народився перший реалістичний театр. Його фундатором став уродженець степового краю Марко Кропивницький – блискучий актор, режисер, драматург. 27 жовтня 1882 року виставою “Наталка Полтавка” він заявив світові про зрілість української театральної культури та його самобутність. У 2006 році обласному українському музично-драматичному театру імені М.П.Кропивницького присвоєно статус академічного. Гордістю Кіровограда є відомий у всьому світі ансамбль народного танцю “Ятрань”, який зачарував запальними українськими танцями і милозвучною піснею глядачів Європи, Азії, Америки.
Серед дитячих найвідоміших танцювальних колективів є народний хореографічний ансамбль “Пролісок” – лауреат міжнародних республіканських фестивалів та конкурсів, володар Гран-прі міжнародного фестивалю “Слов’янський базар-97”. Співом уславлює наше місто чи не на всіх континентах земної кулі народна артистка України, художній керівник Академічного театру музики, пісні і танцю „Зоряни” Кіровоградської обласної філармонії Антоніна Червінська.
Лауреатом та дипломантом Всесвітнього фестивалю “Райдужний світ народних мелодій” став оркестр народних інструментів Кіровоградської дитячої школи мистецтв. У місті діють 17 музеїв. Серед них особливе місце займають художньо-меморіальний музей О.О.Осмьоркіна, літературно-меморіальний музей І.К.Карпенка-Карого, музей Г.Г.Нейгауза, народний меморіальний музей Ю.С.Мейтуса. Кіровоград подарував Україні і світові ціле сузір’я видатних музикантів. З 1991 року засновано музей музичної культури ім.К.Шимановського, якому надано статус державного. Щороку на високому художньому рівні проводяться традиційні фестивалі виконавців на народних інструментах “Провесінь”, фортепіанної музики “Нейгаузівські музичні зустрічі”, дитячого хорового співу “Золотий Орфей”. Участь Кіровоградського муніципального камерного хору у фестивалях “Золотоверхий Київ” (2003 р.), “Ріхтерфест” (Одеса, 2004, 2005 рр.), виступи у музичній академії імені П.І.Чайковського (Київ, 2005 р.) ще раз засвідчили високий рівень хорового мистецтва Кіровоградщини. Художній керівник колективу, заслужений діяч мистецтв України Ю.Любович – Почесний громадянин міста Кіровограда. Вагомий внесок у розвиток культурно-художнього середовища в місті вносить дитяча художня школа ім. О.О.Осмьоркіна, яка є лауреатом премії ім. Ю.Яновського. Юні її учні представляють свої роботи на престижних виставках образотворчого мистецтва не тільки в Україні, а і за її межами. У місті працюють обласна філармонія, обласний академічний український музично-драматичний театр ім. М.Кропивницького, театр ляльок, 10 клубних закладів, Будинок творчості, Будинок учителя, 23 бібліотеки, 4 телерадіокомпанії. Кіровоград багатий пам’ятками історії, монументального мистецтва, архітектури. Їх близько 300. Серед них є такі, що мають державне значення – Єлисаветградська фортеця, споруджена у 1754-1760 рр., Грецька, Преображенська та Покровська церкви, ансамбль військово-адміністративних споруд, будинок театру ім. Кропивницького.
- Пам’ятка природи Кіровограда
Каскади є одним з небагатьох місць поширення природних водоспадів на Придніпровській височині та рівнинній частині України в цілому. Урочище — це приклад типових рівнинних лісостепових східноєвропейських ландшафтів річкових долин лісостепової смуги, збережених у своєму природному місці розташування.
Сторінка координування проекту "Моє рідне місто або село"
Колекція "Сторінки історії моєї Батьківщини"
У мережі інтернет, у бібліотеках та архівах рідного міста або села здійснити пошук даних, що описують історичні події, внесок у розвиток української і світової культури митців краю, економічні досягнення на території краю, природні багатства тощо.
- Знайти своє рідне місто або село на карті України за допомогою сервісу Карти Google [Файл:Карта пед универ.png|1200px|thumb|center|Кіровоградський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка ].
- Створити статтю на Вікі-КДПУ, у якій висвітлити свій досвід та враження від реалізованого проекту за зразком Шаблон:Сторінка проекту "Моє рідне місто або село". Посилання на цю статтю розмістити на власній сторінці користувача у розділі "Мої роботи".
- Добавити посилання на свою сторінку користувача у розділі Сторінка координування проекту "Моє рідне місто або село".
- Переглянути веб-ресурс Google та зареєструватися.
- Зробити висновки із проведеного дослідження, які представити у вигляді презентації Критерії оцінювання презентації до проекту "Моє рідне місто або село". Поради для створення гарних презентацій
- Завантажити презентацію до проекту "Моє рідне місто або село" у Google Диск. Посилання на презентацію розмістити у власній статті на Вікі-КДПУ.
- Переглянути веб-ресурс для ведення щоденника Blogger (можна також завантажити зі сторінок Google).
- Створити власний блог, у якому написати пост про історію рідного міста або села. Бажано додати до блогу фото, посилання на презентацію та інші матеріали.
- Посилання на блог розмістити на власній сторінці користувача у Вікі-КДПУ та на власній сторінці проекту "Моє рідне місто або село".
- Переглянути приклади анкет та питальників: Опитування "Подорожі", Опитувальник, Анкета про парфуми та Опитування "Невербальне спілкування".
- Дібрати матеріал для власної анкети з проблем пов'язаних з проектом "Моє рідне місто або село" (3-7 запитань). Створити опитувальник у Google Диск Форми. Посилання розмістити на власній сторінці користувача у Вікі-КДПУ та на власній сторінці проекту "Моє рідне місто або село" .
- Створити власний фотоальбом до проекту "Моє рідне місто або село", у якому розмістити фотографії та ілюстрації до проекту (не менше 5 фото). Посилання на власний фотоальбом розмістити у власній статті у Вікі-КДПУ (фотоальбои можна зберігати у ресурсі на власний вибір).
- Приняти учать у створенні групового постеру до проекту, посилання на який розміщене на Сторінка координування проекту "Моє рідне місто або село" для Вашої групи.
- Переглянути веб-ресурси для збереження відеозаписів, наприклад YouTube. Дібрати цікаві відеоролики пов'язані з історією рідного краю. Якщо у Вас є власний відеозапис свого рідного села або міста, то розмістіть його у ресурсі. Посилання на власний та знайдені відеороліки розмістити у власній вікі-статті до проекту та блозі.
- Проаналізувавши знайдені дані про історію рідного міста або села, укласти хронологічну таблицю "Найважливіші події на території рідного краю" (можна змінювати шаблон таблиці) і розмістити її у власній вікі-статті:
| Дата | Історична подія |
|---|---|
| </TD><TD> Відкрита перша школа для дітей офіцерів. Нарикінці ХУІІІ ст. в ній навчалося 53 учні. </TD> |
