|
|
| Рядок 49: |
Рядок 49: |
| | | | |
| | [http://www.zarlit.com/biography/alkey.html] | | [http://www.zarlit.com/biography/alkey.html] |
| − | ступ
| |
| | | | |
| − | Актуальність теми. Сучасний розвиток вітчизняного літературознавства характеризується зростаючим інтересом народних пісень, а також літературного походження, творчу спадщину яких донедавна в Україні частково було вилучено з національного художньо-культурного життя, і тому не вивчено належним чином. Усна народна творчість, як і художня література взагалі є словесною поетичною творчістю, тому між ними існує тісний зв'язок. Він починається з того, що усна народна творчість є джерелом виникнення літератури. Проаналізувавши літературні та фольклорні тексти, а також їх жанрові системи, можна побачити, що між усною народною творчістю та літературою є багато відмінного, і навіть спільні риси є зовнішніми відрізняючись внутрішнім змістом. Серед ознак, характерних для усної народної творчості та літератури, першою, безумовно, є мова, за допомогою якої творяться і функціонують народнопоетичні та літературні твори. Наступним чинником що зближає усну народну творчість та літературу, є жанрова система. Художні засоби, які використовуються в обох видах словесної творчості, як і жанрові характеристики, належать до сфери поетики. Розгляд поетики як “сукупності прийомів для вираження художніх цілей і світу думок та емоцій”, дає підставу до висновку, що художні засоби, слугуючи в усній народній творчості та літературі різній меті, виконують в них і відмінні зображально-виражальні функції. Окрім уже відзначених відмінностей усна народна творчість у порівнянні з літературою має ще ряд специфічних рис, які відрізняють фольклор від авторської творчості. Все це дає підстави вважати обрану наукову проблему новою і актуальною.
| + | [http://www.refine.org.ua/pageid-5202-1.html] |
| − | | + | |
| − | Об'єктом дослідження є народні пісні. Бо навіть літературні пісні у процесі побутування, передаючись з уст в уста, проходять своєрідне шліфування з точки зору народного ставлення до моралі, життєвих засад.
| + | |
| − | | + | |
| − | Предмет дослідження – твори, що увійшли у народну словесність з професійної літератури, та їх поетика.
| + | |
| − | | + | |
| − | Мета наукової роботи – вивчення особливостей пісень літературного походження та виявлення своєрідності їх поетики.
| + | |
| − | | + | |
| − | Реалізація поставленої мети передбачає розв'язання таких основних завдань:
| + | |
| − | | + | |
| − | - розглянути ступінь вивчення пісень літературного походження у вітчизняному літературознавстві;
| + | |
| − | | + | |
| − | - виявити яким чином в усній словесності фіксується колективне ставлення до світу і явищ в ньому, до людини і природи, в чому виявляється її народність;
| + | |
| − | | + | |
| − | - дослідити які риси є відмінними, а які спільними у народній та авторській творчості;
| + | |
| − | | + | |
| − | - дослідити особливостей використання епітетів, метафор, порівнянь у народній творчості і порівняти їх оригінальність в літературі.
| + | |
| − | | + | |
| − | -
| + | |
| − | | + | |
| − | Науково-теоретичною основою є праці П.І.Майбороди, О.А,Правдюка, М.М.Гордійчука, В.Проппа, М.Плановика, А.А.Потебні та інших дослідників вивчаючих пісні літературного походження.
| + | |
| − | | + | |
| − | Наукова новизна роботи полягає в тому, що в ній вперше в українському літературознавстві здійснено спробу спеціального системного дослідження поетики пісень літературного походження. Вивчення цієї наукової проблеми зумовило певний підхід до аналізу пісень літературного походження; по-перше, з'ясувати не тільки спільні а й відмінні риси пісень літературного походження з піснями народної творчості; по-друге, визначити авторську позицію і форми її виявлення у творах, окреслити прийоми та засоби творення характерів. У цьому плані поетика пісень літературного походження, ще не вивчалась.
| + | |
| − | | + | |
| − | Практичне значення роботи. Основні положення та висновки роботи можуть бути використані у вузівському та шкільному курсах української літератури, у спецкурсах та спецсемінарах, при написанні курсових та диплом них робіт.
| + | |
| − | | + | |
| − | Розділ 1
| + | |
| − | | + | |
| − | Вивчення пісень літературного походження у
| + | |
| − | | + | |
| − | вітчизняній фольклористиці.
| + | |
| − | | + | |
| − | 1.1. Українська пісенна культура
| + | |
| − | | + | |
| − | Українська пісенна культура - одне з найцінніших духовних надбань народу за багатовікову його історію. Ставши невід’ємною складовою частиною кращих набутків світу, вона посіла в них справді визначне місце. У народних піснях відображено найрізноманітніші прояви життя трудового народу - його нелегку, але героїчну історію, тривалу й запеклу боротьбу з чужоземними поневолювачами, поміщиками, побут та уподобання трудящих.
| + | |
| − | | + | |
| − | Народна пісня - незатьмарене джерело життя і повсякденних турбот трудівників. Вона правдиво відгукувалась на найрізноманітніші події в житті простих людей. Виняткова мистецька краса випливає з поетичних слів і мелодій пісень про кохання, правдиво й сердечно передано в них взаємну любов і щастя закоханих. А скільки смутку, горя, журби й печалі в піснях про невірність чи підступність!
| + | |
| − | Кожна пісня літературного походження має свою історію (яка, однак, не завжди зберігається в народній пам’яті), проходить різні періоди поширення, шліфування, переробки; поки входить в народну традицію, зазнає певних змін (часом досить значних), нашарувань різних епох і т. п. Але , незважаючи на ретельну народну обробку (подекуди упродовж кількох століть), пісні літературного походження все ж відрізняються від народних специфічними рисами. Це дає підставу відносити до їх розряду пісень, авторство яких не збереглося, які не мають літературних відповідників, але певними ознаками виокремлюється з-поміж власне народних. Найвизначальнішою їх рисою є інший рівень індивідуалізації. У той час, як усна творчість вибирає усе найтиповіше, творить схематичні сюжети і доволі абстрактні узагальнені образи, літературна пісня як індивідуальна творчість побудована на основі особистих переживань, нетрадиційних ситуацій: фольклорне узагальнення життєвих явищ тут поступається місцем індивідуальним почуттям, які викликані конкретними обставинами. Ліричний герой таких пісень висловлює своє власне бачення і розуміння світу, яке, як правило не збігається із загально прийнятим. Зародженні в його душі почуття виходять за рамки народної психології (яка тяжіє до спрощення) – вони драматизуються, поетизуються, зображаються як щось не буденне, унікальне за своїми проявами. Як вказує І. Франко, “...така часто індивідуальна лірика...являється не на початку, а на кінці еволюції, рівночасно с тим, як і сама людська індивідуальність робиться самостійною, одержує певну ціну і почуває свою вартість супроти переможного зв’язку громади, роду, сім’ї. З другого боку, історія поетичних форм, будови вірша, ритму, рими та мелодії показує нам, що все се появи зовсім не відвічні, не природжені чоловікові, але витворені цивілізацією, переношені в певнім часі і серед певних обставин від народу до народу, а спеціально до нас занесені досить пізно”.
| + | |
| − | | + | |
| − | Для передачі цілого спектра почувань та ідей, невластивих для народної творчості, у піснях літературного походження використовується дещо відмінний арсенал художньо-поетичних засобів. Поряд з традиційними прийомами і тромпи тут з’являються й оригінальні авторські: не традиційні порівняння й епітети, складна асоціативна метафорика, навіть лексичні неологізми. Це виводить народну лірику на якісно новий рівень: у ній не лише фіксуються окремі життєві явища (як це робить народна уява), а й з’являється філософське осмислення дійсності, висловлюється індивідуальне ставлення. Це призводить до переосмислення тематики пісенної лірики. Переносяться акценти з побутових тем і конфліктів у в сферу людських почуттів і переживань, підсилюється психологізм поезії. Тому пісня набуває рис елегійності, медитативності. Це у свою чергу спричиняє й інші особливості. Зокрема, в текст вводиться пейзаж, який як композиційний елемент відсутній у народній ліриці (де використовується практично лише у випадках паралелізму і ніколи не набуває вигляду розгорнутих картин природи). З властивих для фольклору рис відтворення життєвої конкретики (реалій побуту, подій, явищ), увага переноситься на саму людину, її думки і почуття. Елементи сюжетності чи по дієвості поступаються місцем відтворенню душевних станів, а отже, пісня тяжіє до описово-споглядального характеру.
| + | |
| − | | + | |
| − | Ці пісні відрізняються і формальними зовнішніми образами. У них спостерігається значно складніша, ніж у народних, ритмомелодика: поряд з усталеними в традиції ямбом і амфібрахієм набувають поширення й інші віршові розміри та їх комбінації (різноскладова метричність). Відбуваються зміни у способі римування: від традиційної дієслівної рими здійснюється перехід до складніших іменникових, прикметникових рим, з’являється складне багатоскладове римування.
| + | |
| | | | |
| | ==Результати проекту== | | ==Результати проекту== |
Проект з ОІТ та Монодійна пісенна лірика та її найвизначніші представники: поезія Сапфо та Анакреонта
група 13,108 підгрупа ФІМ 2013
