Відмінності між версіями «Світловодськ-перлина в серці України»

Матеріал з Вікі ЦДУ
Перейти до: навігація, пошук
(Створена сторінка: Файл:630_360_1538047167-6488таня.jpg Файл:кропивка.jpg На землях навколо сучасного Кропивницько...)
 
 
(не показана одна проміжна версія ще одного учасника)
Рядок 1: Рядок 1:
−
[[Файл:630_360_1538047167-6488таня.jpg]]
+
[[Файл:6.jpg_640.jpg]]
−
[[Файл:кропивка.jpg]]
+
[[Файл:65134_600x450.jpg]]
 +
На берегах Дніпра, там де зеленіли кручі і гомоніла вода розкинулось нове, сучасне , неймовірне місто - Світловодськ.
 +
Світлово́дськ (у 1961–1962 роках — Хрущов, у 1962–1969 роках — Кремгес) — місто обласного значення в Україні.
  
−
На землях навколо сучасного Кропивницького у 17-му столітті існували розрізнені зимівники запорізьких козаків: слободи та хутори. Мешканці поселень селились тут на свій страх і ризик, оскільки перебували на незахищених прикордонних землях. Колонізаторство Задніпровських місць, а саме так тоді називались землі між Дніпром та Південним Бугом, почалося козаками Миргородського та Полтавського полків наприкінці 17-го — на початку 18-го століття[1].
+
Зелені насадження оточують місто практично з усіх сторін, входять у житлові квартали. Центральна вулиця обсаджена пірамідальними тополями, на вулиці Шевченка ростуть липи, на вулиці Гагаріна — каштани. У місті декілька парків і скверів, мальовничий вигляд має набережна, що пролягає вздовж берегів Кременчуцького водосховища і разом з прибережною зеленою зоною охоплює місто зі сходу і півночі.
  
−
До 1751 року за версіями краєзнавців на території сучасного Кропивницького існували слободи, засновані козаками:  Кущівка[2] (увійшла до складу міста у 19 ст.), Завадівка[3], Інгульська слобода, яка пізніше злилась з Лелеківкою (всі увійшли до складу міста у 20-му ст.) та Знаменська слобода, заснована старообрядцями[4].
+
Окрім цього, у самому центрі міста майже на стогектарній території розкинувся лісовий масив з насаджень сосни звичайної, акації білої, клену та інших порід дерев. Тут облаштований парк культури і відпочинку ім. Т. Г. Шевченка з літнім концертним залом на 2 тисячі місць, численними атракціонами, ігровими майданчиками та тенісними кортами. На території парку, біля центрального входу, встановлено пам'ятник Тарасу Григоровичу Шевченку, висічений із червоного граніту.
 +
Природні запаси підземних вод становлять 27,1 млн м3. Головні джерела водопостачання — Кременчуцьке водосховище, артезіанські свердловини, шахти, колодязі. Зелені масиви й насадження загального користування в межах міста займають 325 га, на одного жителя припадає 36,3 м ² зелених насаджень. У місті насаджено 164 види дерев і кущів (одного лише клена 12 видів).
  
−
Згодом, згідно з указом від 29 грудня 1751 р.[5] була утворена Нова Сербія. За клопотанням колишнього підданого Австро-Угорщини серба Івана Хорвата для оселення сербів, угорців, волохів, молдаван, хорват була виділена територія, частина Задніпровських місць. Також згідно з указом колишні мешканці цієї території підлягали виселенню на «прежние места». Указ передбачав побудову земляної фортеці, «которую именовать крепость святыя Елисаветы»[6]. Указ не вказував місце побудови фортеці. Очевидно, що вона мала бути збудована в межах новоствореної Нової Сербії.
+
Кожна вулиця міста має своє неповторне зелене вбрання: вул. Героїв України — пірамідальні тополі, вул. Приморська — білі акації, вул. Єгорова — чорні тополі, вул. Шевченка — липи, вул. Гагаріна — каштани. У самому центрі міста розташовано Парк культури і відпочинку ім. Т. Шевченка. Це лісовий масив площею 109 га, де переважають кримська і сибірська сосна, клени, акації, квітучі кущі.
  
−
На початку 1752 року генерал Іван Глєбов доручив геодезисту Омеляну Гур'єву обрати місце для майбутньої фортеці. Гур'єв та два його помічники зупинили свій вибір на місці за межами Нової Сербії на правому березі Інгулу до впадіння Сугоклеї[7]. Таке розташування визначило долю майбутнього міста, адже воно було вигідне тому, що місце було залюднене, зручне в з погляду транспортної розв'язки (дорога на Хаджибей, Крим та з Січі до Польщі).
+
Загальна площа території держлісфонду Світловодського держлісгоспу становить 17 495 га, у тому числі вкритої лісом — 16 099,5 га. У місті та районі налічується більше 10 рибальських господарств. У промислових уловах домінують такі види: плотва, лящ, товстолобик.[3]
  
−
Указ Єлизавети про переселення з території Нової Сербії зустрів серед українців опір. Про це свідчать чисельні архівні документи: звернення, донесення, рапорти, відомості, сенатські укази. У лютому 1752 року почався опис поселень Задніпровських місць. Одночасно розпочався процес добровільного виселення незаможних козаків[8]. Існували випадки примусового виселення. Достеменно не відомо про кількість козаків, які повернулись на «прежние места». Вірогідно, що таких серед козаків-переселенців зовсім не було, оскільки для повернення потрібно було перейти Дніпро, крім того, зазвичай переселенці шукають нові місця, а не повертаються на попередні. Достеменно відомо, що частина козаків пішла на південь, на землі запорізьких вольностей, та у бік Дністра, на територію Польщі, яка на той час починалась вже за сучасними Новоархангельськом та Первомайськом. Частина населення документально підтверджувала своє право на займані землі, законно залишилась на них. Частина законно залишилась через відсутність у сербів майстрів (ковалів, теслярів та ін.) та небажання сербів вести господарство, зокрема для забезпечення коней фуражом. Частина залишилась на території Нової Сербії незаконно під виглядом сербів, оскільки сербський генерал Хорват не зміг забезпечити переселення заявленої кількості сербів та цілком успішно обдурив російську владу[9]. В результаті цього фактична чисельність українців на території Нової Сербії була більша за кількість сербів, що й засвідчив перепис у 1764 році (етнічний склад Єлисаветинської провінції був наступним: українці — 65,37 %, молдавани — 15,4 %, росіяни — 12,66 %, серби −3,22 %, поляки — 1,56 %[10]).
+
А тепер трохи детальніше про історію винникнення міста.
 +
1615 р. польська адміністрація при впадінні річки Тясмину до Дніпра заснувала укріплене містечко Крилів, що мало стратегічне положення, контролюючи переправи через обидві річки. Як місто, Крилов був започаткований в червні 1615 р. : "Коли польський король на прохання старости Чигиринського Даниловича дарував Крилову Магдебурзьке право.
  
−
Намагаючись загасити конфлікт, продовжити заселення Нової Сербії та одночасно не допустити переселення українців на підпольську, ханську Україну, в землі запорізьких вольностей, сенат протягом 1752—1753 років приймає цілий ряд указів (від заборони виїзджати за межі Російської імперії до дозволу козакам лишитися в Новій Сербії на обжитих місцях). Але реальним рішенням стало прийняття сенатом указу 18 серпня 1753 року, який дозволяв селитись південніше Нової Сербії, в тому числі біля місця, де мала бути зведена фортеця святої Єлизавети. Цей указ фактично поклав початок Слобідському козацькому полку[11] та дав поштовх утворенню міста. Полк був утворений за прикладом козацьких полків Слобідської України. Деякий час полк перебував у невизначеному стані. З одного боку козаки, які переселились з Нової Сербії отримали ініціативу організовувати полк та засновувати нові поселення, з іншого боку полк підпорядковувася коменданту єлисаветинської фортеці, який вважався заступником Івана Глєбова.[12]
+
В цих краях відбувалися часті бої козаків, поляків і татар; зокрема під час козацького повстання 1625 р. козаки під проводом М. Жмайла билися біля Крилова з поляками, 1662 — війська Юрія Хмельницького з росіянами. В 1625 р. біля села Таборища відбулася битва козаків з Польським військом, яка відома під назвою прийнятої угоди — Куруківської. Відомо, що в Крилові була козацька скарбівниця. Село Таборище своєю назвою зобов'язане табору козаків. Так 1647 роком датується перебування в Крилівській фортеці в ув'язненні Богдана Хмельницького.
  
−
Однак виявилось, що простий дозвіл селитися не сприяв переселенню з території Нової Сербії та поверненню з Польщі тих, хто встиг туди виїхати з Нової Сербії. Сенат надає пільги переселенцям. Іван Глєбов займається організацією першого ярмарку: отримує дозвіл Сенату на проведення ярмарку та допуск на нього іноземців, розсилає повідомлення про ярмарок запорожцям, туркам.[13] За дозволом селитись біля ще не побудованої фортеці до коменданта фортеці звертаються торгові люди та ремісники. На правому березі Інгулу нижче місця, на якому планували будувати фортецю, з'являється Грецька слобода (сучасна вулиця Пушкіна), в якій розташувалась нечисельна грецька община (близько 50 чоловік).[14] На лівому протилежному від фортеці березі Інгулу виникає Міщанська слобода (сучасна вулиця Преображенська), в якій селились українці та старообрядці. На лівому березі Інгулу на берегах річки Біянки з'явились Криничуваті хутори або Балка, де крім українців селились молдовани. Саме в мікрорайоні Балка до цього часу знаходиться найстаріший будинок міста, побудований в 1753 році[15]. Розкольники ж, яким дозволили повернутися на попередні місця, утворили на лівому березі Інгулу Безпопівську слободу (район заводу імені Таратути). 29 червня 1754 року через декілька тижнів після урочистого закладання фортеці у Міщанській слободі на території сучасного центрального ринку проходить перший петропавлівський ярмарок.[13] Ярмарок мав успіх, що посприяв заселенню міста.
+
До будівництва міста й Кременчуцької греблі на території міста існували поселення: Городець, Табурище, Попівка, Чорноморівка, Скобіївка, Білоконівка, Новоселки.
  
 +
На місці теперішнього спортивного комплексу стояла церква в стилі українського бароко, збудована на кошти Петра Сагайдачного. Про неї писав поет-земляк, «Почесний громадянин» Світловодська Віктор Соколов.
  
−
==Кропивницький на карті України  [https://www.google.com.ua/maps Google карти]==
+
В 1732 р. слобода була підпорядкована Миргородському полку, а в 1741 р. стала сотенним містечком під назвою Крилов шанець. У 1752—1764 роках у Табурищі була 2 рота новосербського Пандурського полку.
−
[[Файл:Снимоктаня.jpg ]]
+
  
−
==Таблиця "Найважливіші події на території рідного краю"==
+
У 19 ст. це було заштатне містечко Олександрійського повіту Херсонської губернії; 1822 р. перейменоване на Новогеоргіївськ; 1845-53рр. в Новогеоргіївську служив унтер-офіцером кірасирського полку російський поет Афанасій Фет.
 +
 
 +
Історія Світловодська
 +
25 березня 1954 року Рада Міністрів СРСР ухвалила рішення про початок будівництва Кременчуцького гідровузла на Дніпрі, яке і почалося з квітня-травня 1954 р.
 +
 
 +
Одночасно з гідровузлом за генеральним планом, розробленим в комплексі з основними спорудами ГЕС, будували селище гідробудівників: за 1954 і першу половину 1955 року ввели в експлуатацію 5182 м² житлової площі, 2 їдальні, клуб, літній кінотеатр, школу, лікарню на 25 ліжок тощо. 1956 року житлова площа збільшилася ще на 18 тис. м². Головні квартали міста розмістили вздовж берега Кременчуцького водосховища на високому Табурищанському мисі, вкритому лісом. В основу архітектурної структури міста покладено прямокутну сітку вулиць. Паралельно до берега пройшло три магістралі: Набережна — вздовж парку, Приморська вулиця, забудована тільки з одного боку і звернута фасадом до моря, та головна магістраль — вулиця Героїв України, що тягнеться від греблі до вершини Табурищанського мису. Спочатку вулиця звалася проспектом Леніна, згодом — вулицею Леніна. Колишні лісові масиви перетворили на центральний парк культури і відпочинку ім. Т. Г. Шевченка та лісопарк. Вздовж вулиць і на площах було висаджено багато фруктових і декоративних дерев.
 +
 
 +
Спорудження ГЕС і водосховища вимагало перенести на нові місця деякі населені пункти району, зокрема Новогеоргіївськ. 17 березня 1961 року селище гідробудівників Кременчукгесбуду, до складу якого ввійшло і давнє село Табурище, та перенесений із зони затоплення Новогеоргіївськ об'єднали в одне місто, яке назвали на честь тодішнього першого керівника СРСР Микити Хрущова — Хрущов, дарма що за кілька років до цього в СРСР почала діяти прийнята з ініціативи самого ж М. Хрущова заборона називати міста іменами живих керівників держави. Вдруге відвідавши влітку 1962 року нове місто, Хрущов дав прочухана за це місцевим керівникам, і наступного ж дня радянські газети вийшли з інформацією про те, що Перший секретар ЦК КПРС М. С. Хрущов відвідав місто КремГЕС. 25 жовтня 1962 року Президія Верховної Ради УРСР присвоїла місту назву КремГЕС.Так місто і називалося до 1969 року, коли його перейменували на Світловодськ.
 +
 
 +
Населення міста сягало тоді майже 35 тис. осіб. Генеральний план забудови Світловодська тих часів, складений Харківським філіалом державного Інституту проектування міст, передбачав, що у 1980 році місто матиме вже 100 тис. жителів, і на початку 1970-х в ньому збиралися навіть прокладати тролейбусну лінію.
 +
 
 +
У 1956 році на будівництві Кременчуцької ГЕС побував кінорежисер і письменник Олександр Довженко, а через два роки тут знімались окремі кадри «Поеми про море». Перед зодчими ГЕС виступали письменники О. Гончар, О. Корнійчук, А. Малишко, В. Василевська та інші. Влітку 1957 року тут гостював Павло Тичина.
 +
 
 +
5 серпня 1974 р. село Ревівка[6] (разом з землями села загальною площею 341,5 га) Світловодської міськради включено в смугу міста Світловодська.[7]
 +
Промисловість
 +
 
 +
Кременчуцька ГЕС
 +
Місто Світловодськ має потужний виробничий потенціал та соціальну інфраструктуру. Наявність Кременчуцької гідроелектростанції та створеної у зв'язку з її будівництвом потужної будівельної індустрії, водних ресурсів, залізничних колій та інших умов сприяють розвитку промисловості.
 +
 
 +
Промисловий комплекс міста утворюють 15 великих підприємств.
 +
 
 +
Основними галузями промисловості є:
 +
 
 +
електроенергетична — Кременчуцька гідроелектростанція;
 +
промисловість будівельних матеріалів — ТДВ «Об'єднання Дніпроенергобудпром» — знаходиться в смт. Власівка, виробництво одно — і двоповерхових споруд для промислових потреб, гаражів, складів залізобетонних стояків ліній електропередач та зв'язку, вироби для промислового будівництва, траверс для залізобетонних опор ЛЕП, металоформ для залізобетонних виробів, металевої єврочерепиці, пиломатеріалів, столярних виробів, стінових і покрівельних панелей з оцинкованого сталевого профільованого листа, блок-контейнерів для житла піонерних поселень, піску, каменещебеневої продукції, каміння бутового, гранульованого відсіву;
 +
ВАТ «Світловодський завод теплоізоляційних та будівельних матеріалів» — вироби з пінополіуретану у виглядіплит різної товщини, напівциліндрів та суцільноізольованих труб різного діаметра для утеплення різних приміщень та трубопроводів;
 +
АТЗТ «Спецзалізобетон» — виробництво залізобетонних опор низьковольтних ліній електропередач, адсорбента для очищення трансформаторних масел;
 +
Машинобудування — ВАТ «Олімп» — станції тропосферного та електрозв'язку, кормозбиральні комбайни, котли опалювальні, телемагнітоли, радіопристрої, магнітоли, ланцюги для сільськогосподарської техніки, каркаси офісних меблів, деталі та вироби з пластмас;
 +
Кольорова металургія — СП «Силікон», ВАТ «Чисті метали» — напівпровідникова продукція — виготовлення у великих розмірах зливків та пластин кремнію, які застосовуються для виготовлення сонячних елементів та батарей, електронних та електронно-оптичних приладів;
 +
ВАТ «Придніпровське управління Запорізького алюмінієвого комбінату» — вироби з алюмінієвого профілю, геліонагрівачі);
 +
Легка (місцева) промисловість — (TOB «Луч» — виготовляє ранцеві оприскувачі «Ера», садово-городній інвентар, вироби з пластмас, географія поставок — Україна, держави СНД, Єгипет, Індія, В'єтнам;
 +
TOB «Скло» виробляє гутне скло, різноманітні вази, плафони для світильників, стакани, декоративні вироби на індивідуальне замовлення винно-горілчаних підприємств;
 +
TOB «Порцеляна» виготовляє порцеляновий посуд, сувенірні вази, шкатулки;
 +
Завод чистих металів;
 +
У місті діють підприємства легкої, харчової та переробної промисловості.
 +
 
 +
У місті бере початок водовід Дніпро — Кіровоград, який забезпечує водою, окрім Світловодська, ще й міста обласного підпорядкування Олександрію, Знам'янку, Кіровоград.
 +
 
 +
 
 +
Позашкільна освіта
 +
Позашкільну освіту здобувають 2 800 учнів через систему гуртків трьох позашкільних закладів: ЦДЮТ, СЮН, ЦВПВ.
 +
 
 +
У місті проводяться традиційні заходи: фестивалі дитячої творчості «Шлях до успіху», екологічних бригад, юних пожежників, конкурс «Що? Де? Коли?», благодійні акції «Хай живе надія», ярмарки-продажі учнівських робіт, кошти від яких використовуються на благодійні акції.
 +
 
 +
Послідовно й цілеспрямовано проводиться оздоровлення дітей і підлітків на базі освітніх закладів. Усі 15 дитячих дошкільних закладів щороку працюють в оздоровчо-санаторному режимі.
 +
 
 +
Середня спеціальна освіта
 +
Світловодський політехнічний коледж заснований у 1988 році. Це навчальний заклад І рівня акредитації. У ньому можна набути таких спеціальностей: на базі 9 класів — програмування для електронно-обчислювальної техніки і автоматизованих систем; конструювання, виробництво та технічне обслуговування радіотехнічних пристроїв; технічне обслуговування та ремонт електронно-обчислювальної техніки; обробка матеріалів на верстатах та автоматичних лініях; економіка підприємств; на базі 11 класів — бухгалтерський облік; економіка підприємств (вечірня форма). Нині в технікумі навчається 660 студентів: 600 чоловік на денному і 60 на вечірньому відділеннях. Після закінчення коледжу студенти мають можливість продовжити навчання на другому-третьому курсах вищих навчальних закладів 3-4 рівня акредитації, з якими технікум має довгострокові договори про співробітництво.
 +
 
 +
Професійно-технічне училище № 5 засноване в листопаді 1975 року. Сьогодні воно готує спеціалістів за такими професіями: тракторист-машиніст сільськогосподарського виробництва; продавець непродовольчих товарів; оператор комп'ютерного набору; верстатник широкого профілю; продавець продовольчих товарів; електрогазозварник; кухар, кондитер; водій категорії «С». На базі училища проводяться курси перепідготовки спеціалістів за договором з міськрайцентром зайнятості населення. Щороку понад 200 чоловік набувають нових спеціальностей та влаштовуються на роботу на підприємства та в установи міста.[16]
 +
 
 +
Культура та мистецтво
 +
 
 +
Палац культури
 +
У сфері культури міста діє 16 закладів: два Будинки культури, 9 бібліотек, 4 школи естетичного виховання для дітей та міський краєзнавчий музей. Тут працюють 220 культосвітніх працівників.
 +
 
 +
Бібліотечна система
 +
У місті працюють 2 дитячі бібліотеки, центральна бібліотека та 6 її філіалів.[17]
 +
 
 +
Краєзнавчий музей
 +
У місті діє міський краєзнавчий музей, директор якого О. П. Аболмасова — лауреат обласної краєзнавчої премії імені В. Ястребова.
 +
 
 +
Музей розташовано у зеленій зоні, в приміщенні будинку, у якому колись проживав Герой Соціалістичної Праці, першобудівник міста М. Д. Карпов. На сьогоднішній день будинок є пам'яткою історії місцевого значення. У його фондах налічується майже 4,5 тис. предметів, що відображають історію краю.
 +
 
 +
Пам'ятки міста
 +
На території міста знаходиться 12 пам'яток історії, занесених до Державного реєстру. Більшість з них пов'язана з подіями Другої Світової війни. Серед них пам'ятник на честь 20-річчя Перемоги над Німеччиною, і пам'ятник радянським воїнам, які загинули при форсуванні Дніпра; пам'ятний знак на честь членів підпільної групи та пам'ятний знак воїнам-землякам, чотири братські могили та ін.
 +
 
 +
У самому центрі міста знаходиться парк культури і відпочинку імені Тараса Шевченка, де в 1978 р. було встановлено пам'ятник Кобзарю (скульптор А.Мацієвський, архітектор А. Губенко)
 +
 
 +
Пам'ятником історії є будинок в якому жив Герой соціального праці М. Д. Карпов. Сьогодні в ньому розміщено міський краєзнавчий музей.
 +
 
 +
В 1975 р. під час будівництва водоводу «Дніпро-Кіровоград» було виявлено давнє поховання, яке датується IV-Ш ст. до. не. Сьогодні поховання є пам'ятнкою археології — ґрунтовим могильником скіфської культури.
 +
 
 +
Найбільше в місті пам'ятників монументального мистецтва на тему Другої Світової війни. В 1956 р. було перенесено із зони затоплення водосховищем Кременчуцької ГЄС на міський цвинтар пам'ятник з братської могили загиблих воїнів при звільнені Новогеоргіївська в грудні 1943 р. Того ж року тут було встановлено пам'ятник і перенесено могилу борців за Радянську владу, загиблих у 1918–1920 р. Пам'ятник встановлено в Хмельницькому мікрорайоні міста на могилі радянських воїнів, які загинули в боях за Табурище і Власівку.
 +
 
 +
На честь двадцятої річниці закінчення Другої Світової війни було встановлено обеліск (архітектури Самохвалов, Маяк, Мощенський).
 +
 
 +
В ознаменування 30-річчя закінчення Другої Світової війни на Приморському бульварі було відкрито пам'ятник загиблим при форсуванні Дніпра, сюди ж було перенесено з села Бугруватка і перепоховано рештки солдатів.
 +
 
 +
У боях на території краю у 1943 р. брали участь воїни 5 гвардійської повітряно — десантної дивізії, в пам'ять про їх подвиг на вул. Гагаріна встановлено пам'ятний технічний знак — літак МіГ-19.
 +
 
 +
Об'єктами архітектурної спадщини України у Світловодську є Палац культури і будинки по вул. Шевченко і вул. Чорноморівська, які були збудовані в 1954–1956 рр.[18]
 +
 
 +
Персоналії
 +
В Світловодську народилися:
 +
 
 +
Бетін Сергій Юрійович (1974—2015) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
 +
Боровський Микола Степанович — український художник, член Спілки художників СРСР, заслужений художник УРСР.
 +
Бойко Вадим Леонідович — журналіст, народний депутат України 1-го скликання.
 +
Космонавт Юрій Маленченко
 +
Головко Катерина Іванівна — депутат Верховної ради УРСР
 +
Ільїн Андрій Миколайович (1984—2015) — лейтенант Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
 +
Конько Іван Кузьмич (1919—1944) — Герой Радянського Союзу.
 +
Носенко Артем В'ячеславович (1991—2015) — старший солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
 +
Пашинін Анатолій Анатолійович (1978—) — український та російський актор театру та кіно, доброволець Збройних сил України під час АТО.
 +
Селянко Лідія Сергіївна (* 1988) — українська художниця графік, живописець.
 +
Соколов Віктор Вікторович (1919—2002) — український поет.
 +
Хомчук Олег Васильович (1988—2014) — солдат Збройних сил України, загинув під Іловайськом.
 +
Цимбал Андрій Калинович (1916—2006) — український партизан, Герой Радянського Союзу.
 +
похований Шаповал Ігор Анатолійович (1975—2017) — майор міліції у відставці, молодший сержант Збройних сил України, розвідник, учасник російсько-української війни.
 +
 
 +
 
 +
==Світловодськ на карті України  [https://www.google.com.ua/maps Google карти]==
 +
[[Файл:2019-11-01_07-09-21.png ]]
 +
 
 +
==Таблиця "Короткий історичний екскурс"==
  
 
<TABLE BORDER=1>
 
<TABLE BORDER=1>
Рядок 31: Рядок 140:
 
  </TR>
 
  </TR>
 
   
 
   
−
<TR><TD height=24px>      1754 </TD><TD>    заснування міста</TD></TR>
+
<TR><TD height=24px>      1961 </TD><TD>    заснування міста</TD></TR>
−
<TR><TD height=24px>      29 грудня 1751</TD><TD>   Івана Хорвата видає указ про створення Нової Сербії та про будівництво для захисту Нової Сербії фортеці святої Єлисавети. </TD></TR>
+
<TR><TD height=24px>      25 березня 1954 1751</TD><TD>   початок будівництва Кременчуцької ГЕС. </TD></TR>
−
<TR><TD height=24px>      1755</TD><TD>  Міщанська слобода отримує атрибути міста (магдебурзьке право, магістрат та бургомістра) і назву.</TD></TR>
+
<TR><TD height=24px>      1956</TD><TD>  створено парк Т.Шевченка</TD></TR>
−
<TR><TD height=24px>    1753 </TD><TD>  у місті завдяки грекам з'явились правильні вулиці за європейським зразком.</TD></TR>
+
<TR><TD height=24px>    1962 </TD><TD>  місто під назвою КремГЕС</TD></TR>
−
<TR><TD height=24px>    1764 </TD><TD>  фортеця стає центром Єлисаветинської провінції</TD></TR>
+
<TR><TD height=24px>    1969 </TD><TD>  місто під назвою Світловодськ</TD></TR>
−
<TR><TD height=24px>    1775 /TD><TD>  повітовим центром Єлисаветинської провінції</TD></TR>
+
<TR><TD height=24px>    5 серпня 1974 /TD><TD>  приєднання селища Ревівка</TD></TR>
−
<TR><TD height=24px>    1775 </TD><TD>  поряд з назвою Єлисавет почали вживатись русифіковані варіанти Єлисаветоград та Єлисаветград.</TD></TR>
+
−
<TR><TD height=24px>    19 грудня 1917</TD><TD>  Міська дума визнала Центральну Раду УНР.</TD></TR>
+
−
<TR><TD height=24px>    1924  </TD><TD>  місто перейменоване на Зінов'євськ.</TD> </TR>
+
−
<TR><TD height=24px>    1934</TD><TD>  перейменоване на Кірово</TD></TR>
+
−
<TR><TD height=24px>    1939 </TD><TD>  перейменування на Кіровоград</TD></TR>
+
−
<TR><TD height=24px>    2015</TD><TD>  перейменування на Кропивницький.</TD></TR>
+
 
</TABLE>
 
</TABLE>
  
 
=='''Ресурси:'''==
 
=='''Ресурси:'''==
 
   
 
   
−
*Посилання на презентацію  у '''Google Диск'''  [https://docs.google.com/presentation/d/e/2PACX-1vSjPZafe5HUk6mgh6Zk06siSlD37kLfIy9M9DkegRgx2VafbNkZV6TjmMfMNMdXfNxSjQPGpVses8xG/pub?start=true&loop=true&delayms=5000];  
+
*Посилання на презентацію  у '''Google Диск'''  [https://docs.google.com/presentation/d/1FmRpF5s7dBxmbo7n0ZqIzZ9uu8NCixqSQc8rWSIBxd4/edit?usp=sharing];  
−
 
+
−
*Посилання на власний фотоальбом у  '''Google Диск'''  [https://drive.google.com/open?id=1gGOc0tv9Xhbs2seuxBQkrtW79sybYTXN];
+
−
*Посилання на власний блог у [https://kirovogradisthedreamcity.blogspot.com/b/post-preview?token=APq4FmBCKmueBjSY5K0sfDJvPUdHA5bJL7o12uoDyNfMQthClLialC_wxyBdHK56k99EQ-Q7Y2H_Wktc7D7_tfEx7B5bn0MASLQ3x23Tcuwco69K1Yk_8phoXrIzq_IV2P2bGNmwZSIu&postId=7431821998239656700&type=POST]
+
−
*Посилання на добірку відеоматеріалів [ https://www.youtube.com/watch?v=bOa8UxR7008]
+
−
 
+
−
*Посилання на опитування або анкету у '''Google Форми''';  [https://forms.gle/BHkJkqBQcot8F4oo8]
+
−
 
+
−
*Посилання на спільноту у фейсбуці. [https://www.facebook.com/KropyvnytskyiCity/]
+
  
 +
*Посилання на власний фотоальбом у  '''Google Диск'''  [https://drive.google.com/open?id=1j4MS9QYovdZQs_zn7Dn0oIhKID7coYX0];
 +
*Посилання на добірку відеоматеріалів [https://www.youtube.com/watch?v=ynnvLrvCpS0]
 +
*Посилання на опитування або анкету у '''Google Форми''';  [https://drive.google.com/open?id=1hE-_NtpgumUyysmgP0v_XfnUAMEJBffQBmiWE3bXsiA]
  
  

Поточна версія на 11:23, 6 листопада 2019

6.jpg 640.jpg 65134 600x450.jpg На берегах Дніпра, там де зеленіли кручі і гомоніла вода розкинулось нове, сучасне , неймовірне місто - Світловодськ. Світлово́дськ (у 1961–1962 роках — Хрущов, у 1962–1969 роках — Кремгес) — місто обласного значення в Україні.

Зелені насадження оточують місто практично з усіх сторін, входять у житлові квартали. Центральна вулиця обсаджена пірамідальними тополями, на вулиці Шевченка ростуть липи, на вулиці Гагаріна — каштани. У місті декілька парків і скверів, мальовничий вигляд має набережна, що пролягає вздовж берегів Кременчуцького водосховища і разом з прибережною зеленою зоною охоплює місто зі сходу і півночі.

Окрім цього, у самому центрі міста майже на стогектарній території розкинувся лісовий масив з насаджень сосни звичайної, акації білої, клену та інших порід дерев. Тут облаштований парк культури і відпочинку ім. Т. Г. Шевченка з літнім концертним залом на 2 тисячі місць, численними атракціонами, ігровими майданчиками та тенісними кортами. На території парку, біля центрального входу, встановлено пам'ятник Тарасу Григоровичу Шевченку, висічений із червоного граніту. Природні запаси підземних вод становлять 27,1 млн м3. Головні джерела водопостачання — Кременчуцьке водосховище, артезіанські свердловини, шахти, колодязі. Зелені масиви й насадження загального користування в межах міста займають 325 га, на одного жителя припадає 36,3 м ² зелених насаджень. У місті насаджено 164 види дерев і кущів (одного лише клена 12 видів).

Кожна вулиця міста має своє неповторне зелене вбрання: вул. Героїв України — пірамідальні тополі, вул. Приморська — білі акації, вул. Єгорова — чорні тополі, вул. Шевченка — липи, вул. Гагаріна — каштани. У самому центрі міста розташовано Парк культури і відпочинку ім. Т. Шевченка. Це лісовий масив площею 109 га, де переважають кримська і сибірська сосна, клени, акації, квітучі кущі.

Загальна площа території держлісфонду Світловодського держлісгоспу становить 17 495 га, у тому числі вкритої лісом — 16 099,5 га. У місті та районі налічується більше 10 рибальських господарств. У промислових уловах домінують такі види: плотва, лящ, товстолобик.[3]

А тепер трохи детальніше про історію винникнення міста. 1615 р. польська адміністрація при впадінні річки Тясмину до Дніпра заснувала укріплене містечко Крилів, що мало стратегічне положення, контролюючи переправи через обидві річки. Як місто, Крилов був започаткований в червні 1615 р. : "Коли польський король на прохання старости Чигиринського Даниловича дарував Крилову Магдебурзьке право.

В цих краях відбувалися часті бої козаків, поляків і татар; зокрема під час козацького повстання 1625 р. козаки під проводом М. Жмайла билися біля Крилова з поляками, 1662 — війська Юрія Хмельницького з росіянами. В 1625 р. біля села Таборища відбулася битва козаків з Польським військом, яка відома під назвою прийнятої угоди — Куруківської. Відомо, що в Крилові була козацька скарбівниця. Село Таборище своєю назвою зобов'язане табору козаків. Так 1647 роком датується перебування в Крилівській фортеці в ув'язненні Богдана Хмельницького.

До будівництва міста й Кременчуцької греблі на території міста існували поселення: Городець, Табурище, Попівка, Чорноморівка, Скобіївка, Білоконівка, Новоселки.

На місці теперішнього спортивного комплексу стояла церква в стилі українського бароко, збудована на кошти Петра Сагайдачного. Про неї писав поет-земляк, «Почесний громадянин» Світловодська Віктор Соколов.

В 1732 р. слобода була підпорядкована Миргородському полку, а в 1741 р. стала сотенним містечком під назвою Крилов шанець. У 1752—1764 роках у Табурищі була 2 рота новосербського Пандурського полку.

У 19 ст. це було заштатне містечко Олександрійського повіту Херсонської губернії; 1822 р. перейменоване на Новогеоргіївськ; 1845-53рр. в Новогеоргіївську служив унтер-офіцером кірасирського полку російський поет Афанасій Фет.

Історія Світловодська 25 березня 1954 року Рада Міністрів СРСР ухвалила рішення про початок будівництва Кременчуцького гідровузла на Дніпрі, яке і почалося з квітня-травня 1954 р.

Одночасно з гідровузлом за генеральним планом, розробленим в комплексі з основними спорудами ГЕС, будували селище гідробудівників: за 1954 і першу половину 1955 року ввели в експлуатацію 5182 м² житлової площі, 2 їдальні, клуб, літній кінотеатр, школу, лікарню на 25 ліжок тощо. 1956 року житлова площа збільшилася ще на 18 тис. м². Головні квартали міста розмістили вздовж берега Кременчуцького водосховища на високому Табурищанському мисі, вкритому лісом. В основу архітектурної структури міста покладено прямокутну сітку вулиць. Паралельно до берега пройшло три магістралі: Набережна — вздовж парку, Приморська вулиця, забудована тільки з одного боку і звернута фасадом до моря, та головна магістраль — вулиця Героїв України, що тягнеться від греблі до вершини Табурищанського мису. Спочатку вулиця звалася проспектом Леніна, згодом — вулицею Леніна. Колишні лісові масиви перетворили на центральний парк культури і відпочинку ім. Т. Г. Шевченка та лісопарк. Вздовж вулиць і на площах було висаджено багато фруктових і декоративних дерев.

Спорудження ГЕС і водосховища вимагало перенести на нові місця деякі населені пункти району, зокрема Новогеоргіївськ. 17 березня 1961 року селище гідробудівників Кременчукгесбуду, до складу якого ввійшло і давнє село Табурище, та перенесений із зони затоплення Новогеоргіївськ об'єднали в одне місто, яке назвали на честь тодішнього першого керівника СРСР Микити Хрущова — Хрущов, дарма що за кілька років до цього в СРСР почала діяти прийнята з ініціативи самого ж М. Хрущова заборона називати міста іменами живих керівників держави. Вдруге відвідавши влітку 1962 року нове місто, Хрущов дав прочухана за це місцевим керівникам, і наступного ж дня радянські газети вийшли з інформацією про те, що Перший секретар ЦК КПРС М. С. Хрущов відвідав місто КремГЕС. 25 жовтня 1962 року Президія Верховної Ради УРСР присвоїла місту назву КремГЕС.Так місто і називалося до 1969 року, коли його перейменували на Світловодськ.

Населення міста сягало тоді майже 35 тис. осіб. Генеральний план забудови Світловодська тих часів, складений Харківським філіалом державного Інституту проектування міст, передбачав, що у 1980 році місто матиме вже 100 тис. жителів, і на початку 1970-х в ньому збиралися навіть прокладати тролейбусну лінію.

У 1956 році на будівництві Кременчуцької ГЕС побував кінорежисер і письменник Олександр Довженко, а через два роки тут знімались окремі кадри «Поеми про море». Перед зодчими ГЕС виступали письменники О. Гончар, О. Корнійчук, А. Малишко, В. Василевська та інші. Влітку 1957 року тут гостював Павло Тичина.

5 серпня 1974 р. село Ревівка[6] (разом з землями села загальною площею 341,5 га) Світловодської міськради включено в смугу міста Світловодська.[7] Промисловість

Кременчуцька ГЕС Місто Світловодськ має потужний виробничий потенціал та соціальну інфраструктуру. Наявність Кременчуцької гідроелектростанції та створеної у зв'язку з її будівництвом потужної будівельної індустрії, водних ресурсів, залізничних колій та інших умов сприяють розвитку промисловості.

Промисловий комплекс міста утворюють 15 великих підприємств.

Основними галузями промисловості є:

електроенергетична — Кременчуцька гідроелектростанція; промисловість будівельних матеріалів — ТДВ «Об'єднання Дніпроенергобудпром» — знаходиться в смт. Власівка, виробництво одно — і двоповерхових споруд для промислових потреб, гаражів, складів залізобетонних стояків ліній електропередач та зв'язку, вироби для промислового будівництва, траверс для залізобетонних опор ЛЕП, металоформ для залізобетонних виробів, металевої єврочерепиці, пиломатеріалів, столярних виробів, стінових і покрівельних панелей з оцинкованого сталевого профільованого листа, блок-контейнерів для житла піонерних поселень, піску, каменещебеневої продукції, каміння бутового, гранульованого відсіву; ВАТ «Світловодський завод теплоізоляційних та будівельних матеріалів» — вироби з пінополіуретану у виглядіплит різної товщини, напівциліндрів та суцільноізольованих труб різного діаметра для утеплення різних приміщень та трубопроводів; АТЗТ «Спецзалізобетон» — виробництво залізобетонних опор низьковольтних ліній електропередач, адсорбента для очищення трансформаторних масел; Машинобудування — ВАТ «Олімп» — станції тропосферного та електрозв'язку, кормозбиральні комбайни, котли опалювальні, телемагнітоли, радіопристрої, магнітоли, ланцюги для сільськогосподарської техніки, каркаси офісних меблів, деталі та вироби з пластмас; Кольорова металургія — СП «Силікон», ВАТ «Чисті метали» — напівпровідникова продукція — виготовлення у великих розмірах зливків та пластин кремнію, які застосовуються для виготовлення сонячних елементів та батарей, електронних та електронно-оптичних приладів; ВАТ «Придніпровське управління Запорізького алюмінієвого комбінату» — вироби з алюмінієвого профілю, геліонагрівачі); Легка (місцева) промисловість — (TOB «Луч» — виготовляє ранцеві оприскувачі «Ера», садово-городній інвентар, вироби з пластмас, географія поставок — Україна, держави СНД, Єгипет, Індія, В'єтнам; TOB «Скло» виробляє гутне скло, різноманітні вази, плафони для світильників, стакани, декоративні вироби на індивідуальне замовлення винно-горілчаних підприємств; TOB «Порцеляна» виготовляє порцеляновий посуд, сувенірні вази, шкатулки; Завод чистих металів; У місті діють підприємства легкої, харчової та переробної промисловості. 

У місті бере початок водовід Дніпро — Кіровоград, який забезпечує водою, окрім Світловодська, ще й міста обласного підпорядкування Олександрію, Знам'янку, Кіровоград.


Позашкільна освіта Позашкільну освіту здобувають 2 800 учнів через систему гуртків трьох позашкільних закладів: ЦДЮТ, СЮН, ЦВПВ.

У місті проводяться традиційні заходи: фестивалі дитячої творчості «Шлях до успіху», екологічних бригад, юних пожежників, конкурс «Що? Де? Коли?», благодійні акції «Хай живе надія», ярмарки-продажі учнівських робіт, кошти від яких використовуються на благодійні акції.

Послідовно й цілеспрямовано проводиться оздоровлення дітей і підлітків на базі освітніх закладів. Усі 15 дитячих дошкільних закладів щороку працюють в оздоровчо-санаторному режимі.

Середня спеціальна освіта Світловодський політехнічний коледж заснований у 1988 році. Це навчальний заклад І рівня акредитації. У ньому можна набути таких спеціальностей: на базі 9 класів — програмування для електронно-обчислювальної техніки і автоматизованих систем; конструювання, виробництво та технічне обслуговування радіотехнічних пристроїв; технічне обслуговування та ремонт електронно-обчислювальної техніки; обробка матеріалів на верстатах та автоматичних лініях; економіка підприємств; на базі 11 класів — бухгалтерський облік; економіка підприємств (вечірня форма). Нині в технікумі навчається 660 студентів: 600 чоловік на денному і 60 на вечірньому відділеннях. Після закінчення коледжу студенти мають можливість продовжити навчання на другому-третьому курсах вищих навчальних закладів 3-4 рівня акредитації, з якими технікум має довгострокові договори про співробітництво.

Професійно-технічне училище № 5 засноване в листопаді 1975 року. Сьогодні воно готує спеціалістів за такими професіями: тракторист-машиніст сільськогосподарського виробництва; продавець непродовольчих товарів; оператор комп'ютерного набору; верстатник широкого профілю; продавець продовольчих товарів; електрогазозварник; кухар, кондитер; водій категорії «С». На базі училища проводяться курси перепідготовки спеціалістів за договором з міськрайцентром зайнятості населення. Щороку понад 200 чоловік набувають нових спеціальностей та влаштовуються на роботу на підприємства та в установи міста.[16]

Культура та мистецтво

Палац культури У сфері культури міста діє 16 закладів: два Будинки культури, 9 бібліотек, 4 школи естетичного виховання для дітей та міський краєзнавчий музей. Тут працюють 220 культосвітніх працівників.

Бібліотечна система У місті працюють 2 дитячі бібліотеки, центральна бібліотека та 6 її філіалів.[17]

Краєзнавчий музей У місті діє міський краєзнавчий музей, директор якого О. П. Аболмасова — лауреат обласної краєзнавчої премії імені В. Ястребова.

Музей розташовано у зеленій зоні, в приміщенні будинку, у якому колись проживав Герой Соціалістичної Праці, першобудівник міста М. Д. Карпов. На сьогоднішній день будинок є пам'яткою історії місцевого значення. У його фондах налічується майже 4,5 тис. предметів, що відображають історію краю.

Пам'ятки міста На території міста знаходиться 12 пам'яток історії, занесених до Державного реєстру. Більшість з них пов'язана з подіями Другої Світової війни. Серед них пам'ятник на честь 20-річчя Перемоги над Німеччиною, і пам'ятник радянським воїнам, які загинули при форсуванні Дніпра; пам'ятний знак на честь членів підпільної групи та пам'ятний знак воїнам-землякам, чотири братські могили та ін.

У самому центрі міста знаходиться парк культури і відпочинку імені Тараса Шевченка, де в 1978 р. було встановлено пам'ятник Кобзарю (скульптор А.Мацієвський, архітектор А. Губенко)

Пам'ятником історії є будинок в якому жив Герой соціального праці М. Д. Карпов. Сьогодні в ньому розміщено міський краєзнавчий музей.

В 1975 р. під час будівництва водоводу «Дніпро-Кіровоград» було виявлено давнє поховання, яке датується IV-Ш ст. до. не. Сьогодні поховання є пам'ятнкою археології — ґрунтовим могильником скіфської культури.

Найбільше в місті пам'ятників монументального мистецтва на тему Другої Світової війни. В 1956 р. було перенесено із зони затоплення водосховищем Кременчуцької ГЄС на міський цвинтар пам'ятник з братської могили загиблих воїнів при звільнені Новогеоргіївська в грудні 1943 р. Того ж року тут було встановлено пам'ятник і перенесено могилу борців за Радянську владу, загиблих у 1918–1920 р. Пам'ятник встановлено в Хмельницькому мікрорайоні міста на могилі радянських воїнів, які загинули в боях за Табурище і Власівку.

На честь двадцятої річниці закінчення Другої Світової війни було встановлено обеліск (архітектури Самохвалов, Маяк, Мощенський).

В ознаменування 30-річчя закінчення Другої Світової війни на Приморському бульварі було відкрито пам'ятник загиблим при форсуванні Дніпра, сюди ж було перенесено з села Бугруватка і перепоховано рештки солдатів.

У боях на території краю у 1943 р. брали участь воїни 5 гвардійської повітряно — десантної дивізії, в пам'ять про їх подвиг на вул. Гагаріна встановлено пам'ятний технічний знак — літак МіГ-19.

Об'єктами архітектурної спадщини України у Світловодську є Палац культури і будинки по вул. Шевченко і вул. Чорноморівська, які були збудовані в 1954–1956 рр.[18]

Персоналії В Світловодську народилися:

Бетін Сергій Юрійович (1974—2015) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни. Боровський Микола Степанович — український художник, член Спілки художників СРСР, заслужений художник УРСР. Бойко Вадим Леонідович — журналіст, народний депутат України 1-го скликання. Космонавт Юрій Маленченко Головко Катерина Іванівна — депутат Верховної ради УРСР Ільїн Андрій Миколайович (1984—2015) — лейтенант Збройних сил України, учасник російсько-української війни. Конько Іван Кузьмич (1919—1944) — Герой Радянського Союзу. Носенко Артем В'ячеславович (1991—2015) — старший солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни. Пашинін Анатолій Анатолійович (1978—) — український та російський актор театру та кіно, доброволець Збройних сил України під час АТО. Селянко Лідія Сергіївна (* 1988) — українська художниця графік, живописець. Соколов Віктор Вікторович (1919—2002) — український поет. Хомчук Олег Васильович (1988—2014) — солдат Збройних сил України, загинув під Іловайськом. Цимбал Андрій Калинович (1916—2006) — український партизан, Герой Радянського Союзу. похований Шаповал Ігор Анатолійович (1975—2017) — майор міліції у відставці, молодший сержант Збройних сил України, розвідник, учасник російсько-української війни.


Світловодськ на карті України Google карти

2019-11-01 07-09-21.png

Таблиця "Короткий історичний екскурс"

Дата Історична подія
1961 заснування міста
25 березня 1954 1751 початок будівництва Кременчуцької ГЕС.
1956 створено парк Т.Шевченка
1962 місто під назвою КремГЕС
1969 місто під назвою Світловодськ
5 серпня 1974 /TD> приєднання селища Ревівка

Ресурси:

  • Посилання на презентацію у Google Диск [1];
  • Посилання на власний фотоальбом у Google Диск [2];
  • Посилання на добірку відеоматеріалів [3]
  • Посилання на опитування або анкету у Google Форми; [4]


Сторінка проекту Проект "Моє рідне місто або село"

Кіровоградський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка

Отримано з https://wiki.cusu.edu.ua/index.php?title=Світловодськ-перлина_в_серці_України&oldid=360794