Відмінності між версіями «Моє місто Рівне»

Матеріал з Вікі ЦДУ
Перейти до: навігація, пошук
 
(не показано 16 проміжних версій цього учасника)
Рядок 1: Рядок 1:
 +
[[Файл:Example.jpg|міні]]
 +
===== Історія міста Рівне =====
  
 +
Перша відома письмова згадка про Рівне як про один з населених пунктів Галицько-Волинського князівства датована 1283 р.  Цей запис зроблений  латинською мовою у польській хроніці «Рочнік капітульни Краковскі». Однак останні розкопки можуть перетворити Рівне на стародавнє українське місто. Рівне на 250 років старше, стверджують місцеві археологи. Під час останніх досліджень місцеві науковці відшукали будівлі, керамічний посуд, залишки зброї і будівель, датованих 10 століттям. Ці знахідки, як запевняють археологи, здатні перевернути і збагатити історію Рівне.
 +
Місто стало регулярно фігурувати в історичних джерелах з XV ст. З другої половини XIV століття місто перебувало під владою литовських князів. У 1492 під час правління польського короля і великого князя Казимира Ягеллона місто отримує Магдебурзьке право. З 1518 по 1621 місто перебувало у власності князів Острозьких. C 1569 м. Рівне переходить від Литви до Польщі.
 +
У 1667 в результаті Андрусівської угоди Рівне залишається під владою Речі Посполитої. У тому ж році в місті була епідемія чуми, а в 1691 його спустошила сильна пожежа.
 +
Найстародавніший архітектурний пам'ятник міста Рівне відноситься до XV ст. Це замок князів Любомирських (за прізвищем останніх власників). У 1461 р. Рівне купив волинський князь С. Несвицькій, представник російсько-литовської династії Гедиміновичив. Після його смерті в 1479 р. вдова князя іменувала себе М. Рівненською. Вона побудувала на одному з річкових островів замок і незабаром досягла для свого маєтку Магдебурзького права. Протягом XVI-XVII ст., переходячи з рук в руки, замок перебудовувався. У ньому по черзі княжило декілька родів — Острозьких, Замойських, Конецпольських, Валевських, а з 1723 р. — Любомирських, які відновили замок, перетворивши його в розкішний палац, який більше двох століть був їхньою резиденцією.
 +
У 1706 в ході російсько-шведської війни місто було захоплено військами Карла XII.
 +
У середині XVIII ст. С. Любомирський вважався найбагатшою людиною в Польщі і навіть боровся за королівську корону з С.А. Понятовським. Хто знає, як склалася б сучасна карта Центральної Європи, якби він не програв цю боротьбу Станіславу-Августу, при якому Річ Посполита була розділена між Австрією, Прусією і Росією. З 1793 р. Рівне стає повітовим містом Волинського намісництва, а з 1797 р. — губернії.
 +
У 1837 р. біля палацу Любомирських розпочалося будівництво гімназичного корпусу. У Рівненській гімназії в 1844—1845 рр. працював видатний український історик, письменник і громадсько-політичний діяч Микола Костомаров, а в 1866—1871 рр. в ній навчався письменник-гуманіст Володимир Короленко.
 +
У 1857 р. через місто пролягали шосейні дороги Київ-Брест, а в 1873 р. — залізна дорога між цими містами. У 1906г. в місті з'явився перший музей, в 1912 р. увійшла в дію перша електростанція.
 +
Під час Першої світової війни Рівне протягом тривалого часу було прифронтовим містом. У 1916 р. перед наступом російських військ його відвідали імператор Микола II та генерал О. Брусилов.
 +
У період з 1917 по 1920 рр. місто по черзі перебувало під владою німецько-австрійських, польських та більшовицьких окупаційних військ. У квітні-травні 1919 р. у Рівне тимчасово засідав уряд Української Народної Республіки та були розміщені війська Директорії на чолі з С. Петлюрою.
 +
19 вересня 1920 р. Рівне захоплюють польські війська, і до вересня 1939 р. місто перебувало у складі Польської держави як повітовий центр Волинського воєводства. Всупереч репресіям з боку польських властей у місті тривало українське культурне життя, активно працювали громадські організації національно-патріотичного толку — «Просвіта» (до 1929 р.), «Пласт», Союз українок та інші, а також нелегальні організації ОУН і КПЗУ.
 +
У вересні 1939 р. згідно з пактом Молотова-Ріббентропа західно-українські землі відійшли до СРСР. В цей же рік Рівне стає обласним центром новоствореної Рівненської області у складі УРСР.
 +
У роки фашистської окупації місто стає своєрідною столицею окупованих українських земель. З вересня 1941 р. тут розташувався «Райхскоміссаріат України» та резиденція гауляйтера. В цей же час у місті відроджуються українські громадські та нелегальні організації, Рівне стає одним із центрів українського національно-визвольного руху. Паралельно існувало і кілька радянських підпільних організацій.
 +
У лютому 1944 р. місто було звільнено від фашистів. І відразу після цього почалися масові репресії проти учасників національно-визвольного руху, насамперед — проти воїнів УПА. Влада організувала масову міграцію в місто управлінських кадрів з інших районів України.
 +
У 1950 році було завершено відновлення зруйнованого війною господарства. Наступні десятиліття стали періодом інтенсивного росту і розвитку міста. Будувалися нові житлові квартали в центрі міста, з'явилися нові мікрорайони. Створювалися нові потужні підприємства, такі як гігант легкої індустрії України Рівненський льонокомбінат, хімічне підприємство «Азот» та ін., відкривалися нові установи освіти, науки, культури.
  
На цьому місці розмість статтю, у якій висвітліть свій досвід та враження, знайдені матеріали з історії рідного міста або села. Також у статтю добавте посилання на документи, що Ви створили і завантажили у різних ресурсах, таблицю (зразок поданий у завданні та нижче) та фотографії рідного краю.  
+
===== Відомі люди =====
 +
 
 +
Носаль Михайло Андрійович — відомий фітотерапевт, почесний громадянин м. Рівне (2004 р.)
 +
Ольжич Олег — український поет, археолог і політичний діяч; очільник Революційного Трибуналу ОУН, член ПУН;син Олександра Олеся.
 +
Орлик Григор — учасник Національно-Визвольних змагань, син гетьмана Пилипа Орлика.[24]
 +
Пасічник Ігор — ректор Національного університету «Острозька академія», доктор психологічних наук, професор кафедри психолого-педагогічних дисциплін, академік Міжнародної слов'янської академії наук та АН ВШ України, заслужений працівник народної освіти України, ветеран праці, герой України.
 +
Рудницька Анжеліка — віце-президент мистецької агенції «Територія А», шеф-редактор програм Першого національного телеканалу, член Громадського фонду Святого Андрія Первозванного, заслужена артистка України.
 +
Самчук Улас — класик української літератури, член уряду УНР на вигнанні.
 +
Василь Селезінка — актор, письменник, журналіст, театральний і телевізійний режисер, театральний критик, краєзнавець, громадський діяч. Заслужений діяч мистецтв України.
 +
Сеницька Лідія — російська письменниця, поет, критик, перекладач.
 +
Синько Михайло Семенович — учасник Другої Світової війни, Герой Радянського Союзу.
 +
Смородський Петро — адміністративний полковник Армії УНР, начальник штабу УПА Поліська Січ Тараса Бульби-Боровця.
 +
Солтановський Автоном — український педагог і мемуарст родом зі східного Поділля.
 +
Степура Григорій — український громадський і політичний діяч.
 +
Хасевич Ніл — український художник, графік, активний громадський і політичний діяч, член Організації українських націоналістів і Української головної визвольної ради.
 +
Теліга Олена — українська поетеса, літературний критик, діяч української культури, член ОУН.
 +
Цупер Алла Петрівна — білоруська фристайлістка, олімпійська чемпіонка.
 +
Червоній Василь Михайлович — український політик.
 +
Чуйкевич Петро — український педагог, етнограф.
 +
Шарлай Михайло Михайлович (1937—2000) — заслужений лікар України та заслужений лікар УРСР.
 +
Шморгун Євген — письменник, видавець, краєзнавець, громадський діяч.
 +
Штаєрман Михайло — український графік.
 +
Ярунський Сергій — композитор, диригент, філософ. У 1989-91 роках навчався в Рівненському інституті культури.
 +
«От Вінта» — український рок-гурт.
 +
Історична подія пов'язана з Рівним
 +
У роки фашистської окупації місто стає своєрідною столицею окупованих українських земель. З вересня 1941 р. тут розташувався «Райхскоміссаріат України» та резиденція гауляйтера. В цей же час у місті відроджуються українські громадські та нелегальні організації, Рівне стає одним із центрів українського національно-визвольного руху. Паралельно існувало і кілька радянських підпільних організацій.
 +
У лютому 1944 р. місто було звільнено від фашистів. І відразу після цього почалися масові репресії проти учасників національно-визвольного руху, насамперед — проти воїнів УПА. Влада організувала масову міграцію в місто управлінських кадрів з інших районів України.
 +
Перший музей у Рівному було створено 1906 року професором римського права В. Океницьким. Історія головного і найбільшого рівненського музею — обласного краєзнавчого бере свій початок від 1940 року.
 +
===== Визначні подія =====
 +
Рівненський тролейбус відкрито 24 грудня 1974 року[21]. Тепер наявні 10 маршрутів, у тролейбусному парку перебуває 78 машин. У 2011 році тролейбусами міста було перевезено 27 371 тис. чол., що на 8 % менше ніж у 2010 році, коли було перевезено 29 761 тис. пасажирів
 +
Автобусне сполучення забезпечують автовокзал «Рівне» та «Чайка» (здебільшого здійснюються рейси в Сарненському напрямку). Міський аеропорт розташований на відстані 8 км від центру Рівного, практично в межах міста. Біля аеропорту проходять автомобільні магістралі (зокрема E40), що дає можливість за лічені хвилини дістатись до залізничного вокзалу, автовокзалу та центру міста. Через місто проходить автошляхи Київ—Житомир—Рівне—Дубно—Львів—Чоп (М06, частина E40), Рівне—Луцьк—Устилуг (Н22) і Старокостянтинів — Острог — Здолбунів — Рівне — Сарни — Житковичі (Білорусь) (Р05).
 +
 
 +
Рівне — пасажирська та вантажна залізнична станція, що підпорядкована Рівненській дирекції Львівській залізниці. рух нею було відкрито 23 липня 1873 року. Станція Рівне розміщена на лінії Здолбунів — Ковель. На станції зупиняються усі потяги далекого сполучення, що проходять через неї та приміські потяги. До станції курсують також регіональні електропотяги з Києва та Львова та регіональний потяг локомотивної тяги Ковель — Тернопіль (через Луцьк, Здолбунів — Красне).
 +
===== Пам’ятка архітектури =====
 +
Рівненський обласний краєзнавчий музей — головне і найбільше (бл. 140 000 музейних експонатів, 2006) зібрання матеріалів і предметів матеріальної та духовної культури Рівненщини;
 +
Музей українського мистецтва;
 +
Музей бойової слави 13-го Армійського корпусу;
 +
Бурштиновий музей — наймолодший музейний заклад міста (відкритий улітку 2010 року), в основі якого — дві бурштинові кімнати, де представлено ювелірні вироби та картини, унікальні злитки бурштину, знайдені на Рівненщині, а також одяг та взуття, прикрашені цим каменем. Ідея влаштувати Бурштиновий музей належить Рівненській обласній державній адміністрації, оформлення 2 «бурштинових кімнат» здійснено жителькою села Каноничі Дубровицького району Галиною Лемець
 +
===== Пам’ятка природи =====
 +
Рівненський природний заповідник
 +
Розташований в чотирьох, значно віддалених один від одного масивах: Білоозерський (Володимирецький р-н), Перебродівський (Дубровицький р-н), Сира Погоня (Рокитнівський р-н) та Сомино (Сарненський р-н). Це найбільший за площею заповідник в Україні – 42 289 га, з яких 44,2 % - ліси, 53,5 % - болотні масиви. З 700 видів рослин та 320 видів тварин до Червоної книги України занесені відповідно 13 та 25 видів.
 +
Пам’ятка природи Рівного
 +
РЕГІОНАЛЬНІ ЛАНДШАФТНІ ПАРКИ
 +
„Надслучанський”
 +
розташований на території Березнівського району. Тут зростають 77 рідкісних видів рослин, в тому числі – 1 вид Європейського Червоного списку, 19 – з Червоної книги України, 57 регіонально рідкісних видів.
 +
„Дермансько-Мостівський”
 +
розташований на території Здолбунівського району. Флора парку відзначається багатством та різноманітністю. В її складі – 31 вид, занесений до Червоної книги України, 1 – до Світового та Європейського Червоних списків.
 +
„Прип”ять-Стохід”
 +
розташований на території  Зарічненського району. Цей парк представляє один з найунікальніших  природних комплексів як в Україні, так і у Східній Європі. Особливо привабливими є озера з піщаними берегами, річки Прип’ять та Стохід, які нагадують дельту Дунаю. На цій території зростає більш ніж 550 видів рослин та зустрічається 219 видів тварин.
  
При складанні висновків до статті враховуйте, що задача роботи у проекті, дати відповіді на такі запитання:
 
  
*А ви знаєте історію рідного села?
 
*Які відомі люди Ваші земляки?
 
*Які історичні події пов'язані із вашим рідним селом?
 
*Які визначні події, явища і процеси відбувалися на території краю?
 
*Якими пам’ятками археології, історії, архітектури і містобудування, монументального мистецтва багате Ваше рідне місто?
 
*Якими пам’ятками природи багатий рідний край?
 
  
 
==Рідне місто або село на карті України  [https://www.google.com.ua/maps Google карти]==
 
==Рідне місто або село на карті України  [https://www.google.com.ua/maps Google карти]==
[[Файл:РІВНЕЕЕ.JPG ]]
+
[[Файл:Безымянный.PNG]]
  
 
==Таблиця "Найважливіші події на території рідного краю"==
 
==Таблиця "Найважливіші події на території рідного краю"==
До XIV ст.
 
XIII ст. до н.е. — перші поселення на околицях міста біля сучасного села Бармаки
 
V ст. до н.е. — поселення найдавніших землеробів на правому березі р. Устя біля сучасного Басівкутського водосховища
 
VI—IX століття н. е. — поселення ранніх слов'ян на північ від сучасного села Бармаки
 
X—XII століття — поблизу ріки Устя закладено фортецю Київської Русі.
 
1283 — перша писемна згадка про Рівне як про один з населених пунктів Галицько-Волинського князівства в польскій хрониці «Rocznik kapituły krakowskiej».
 
1340 — майже на два століття місто у складі Волині переходить до Литви
 
XV століття
 
1434 — відповідно до грамоти литовського князя Свидригайла (Свидригелла) Ольгердовича Рівне передається у володіння луцьких шляхтичів Дичків
 
1461 — Івашко Дичко продає Рівне «за 300 кіп широких грошів чеської лічби» князю Семену Васильовичу Несвіцькому, представнику русько-литовської династії Ґедиміновичів.
 
1479 — після смерті князя Несвіцького Рівне стало власністю його дружини Марії Несвицької, яка стала іменувати себе княгинею Рівненською.
 
1481 — на одному з насипних островів річки Усті, княгинею Марією збудовано замок із дубових колод, який обнесено оборонними ровами
 
1492 — великий князь литовський Казимир Ягайло, польський король Сигізмунд I Старий надали містечку магдебурзьке право 1500 — княгиня Марія Несвицька отримала для міста привілей на щорічний ярмарок на свято Семена Літопроводця
 
XVI століття
 
 
    липень 1507 — король Сигізмунд І королівською грамотою надає княгині Марії право вічного володіння замком та містом
 
    1508 — пожежа в замку; розпочато будівництво нового замку
 
    1518 — після смерті княгині Несвіцької Рівне переходить у власність князів Острозьких
 
    1521 — Рівне з околицями та ближніми селами відходить до Іллі Острозького
 
    1538 — Ілля Острозький одружується з позашлюбною донькою короля Сиґізмунда І Старого Беатою Косьцелецькою
 
    1539 — після смерті Іллі Острозького Рівне «під заклад» переходить у спадщину Беаті Косьцелецькій.
 
    1548 — княгиня Острозька (Косьцелецька) надає кошти на побудову костелу у Рівному
 
    1554 — на географічній карті Європи фламандського картографа Герарда Меркатора (1512—1594) серед 29 населених пунктів Волині позначене місто Рівне
 
    1556 — у Рівному з'являються перші поселення єврейських родин, які займаються переважно торговельними справами.
 
    1563 — Рівне згадується у вересневих переговорах російського царя Івана IV (1530—1584) з послами польського короля Сигізмунда-Августа (1520—1572) про повернення Росії захоплених Литвою міст
 
    1565 — місто переходить у власність Альбрехта Ласького.
 
    1565–1575 — судова тяганина за право володіння містом; часті пограбування Рівного
 
    1569 — за Люблінською унією Рівне підпорядковується Луцькому повіту. Знищення міста татарами, спалення церкви та костелу.
 
    1574 — Королівською грамотою місто знову проголошене володінням князя Костянтина Острозького
 
    1575 — за свідченням німецького історика і географа А.Гушинґа в місті налічується 543 будинки
 
    1583 — перша згадка про річку Устю (інша назва — Оствиця)
 
 
XVII століття
 
 
    1606 — Анна Острозька (вдова Олександра Острозького) надає кошти на відбудову костелу
 
    1614 — над містом влітку пронеслася велика буря, під час якої «людей носило поверх дерев, інших мертвих знаходили у різних місцях»
 
    1617–1619 — татарські набіги, спалення замку
 
    1620 — як посаг місто переходить до рук князя Томаша Замойського (1594—1638); в Рівному налічується понад 200 будинків
 
    1621 — містом володіє донька князя Олександра Острозького Катерина, дружина Т. Замойського
 
    1624 — пожежа в Рівному нищить майже все місто
 
    1625 — підготовка угоди Речі Посполитої з козаками Запорозької Січі в Рівненському замку Томаша Замойського
 
    1629 — складено акт із достеменним описом міста, де зафіксовано, що в Рівному є 505 будинків, 10 вулиць (Замкова, Шкільна, Дубенська, Литовська та ін.) і проживає понад 3 тисячі мешканців (у Києві в той час було 18 тисяч мешканців)
 
    1634 — король надає привілеї місту на проведення ярмарку
 
    1636 — перше свідчення про написання у місті літературного твору. Це вірш «Лямент о утрапеню мещан острозких», присвячений українському митрополиту Петру Могилі (1596—1647), підписаний криптонімом «М. Н.»
 
    1637 — облаштування першого в місті шпиталю на кошти Томаша Замойського
 
    1640 — спустошення Рівного татарами
 
    1642 — місто стає власністю князів Конецпольських; на документах, датованих 15 липня 1642 року, зберігся відтиск печатки міста
 
    1648 — козацько-польська війна на Волині; спустошення Рівного загоном Колодки
 
    літо 1651 — Рівненщина стає центром визвольної боротьби українців під проводом Богдана Хмельницького
 
    9 лютого 1667 — за Андрусівським миром місто переходить під владу Польщі
 
    1667 — великий мор у Рівному, загинуло 1600 осіб
 
    1680 — спустошення Рівного загоном українських козаків
 
    1691 — пожежа, внаслідок якої місто було майже повністю знищене
 
 
XVIII століття
 
Успенська Церква та Дзвіниця
 
 
    1706 — у ході російсько-шведської війни Рівне було зруйноване та зайняте військами Карла XII, який у червні побував у місті
 
    1706–1707 — захоплення міста російськими військами та розквартирування їх у місті та околицях
 
    1723 — Рівне переходить у власність польських шляхтичів Любомирських. Володарем Рівного стає Єжи Александр Любомирський. У XVIII ст. князі Любомирські були найбагатшим магнатським родом на Волині, часами всієї Польщі.
 
    1728 — розпочато будівництво замку коштом Є. А. Любомирського
 
    1738 — Станіслав Любомирський (бл. 1704—1793) відбудовує в Рівному мурований замок-палац
 
    1750 — у місті налічується 683 споруди, в тому числі 313 в передмістях, які облаштовуються за національною та соціальною ознакою (були німецька та єврейські вулиці, квартали міських урядників, духівництва, ремісників тощо); працює млин та лісопильне підприємство
 
    1755 — ведеться активне будівництво, в місті налічується понад 700 будинків, населення зростає
 
    1756 — завершення будівництва і освячення Свято-Успенської (Омелянської) церкви в Рівному. За легендами в цій церкві молився Іван Гонта.
 
    1760 — варшавський архітектор Тоушер модернізує палац Любомирських у стилі рококо, зводиться перша мурована єврейська синагога
 
    1765 — Тоушер складає план міста
 
    1770 — епідемія чуми у місті, закладення пам'ятника-колони на честь Божої Матері як рятівниці від мору
 
    1775 — будівництво мурованого костелу
 
    1778 — місто отримує привілей короля на чотиритижневий ярмарок
 
    1779[4]/1780 — князь Юзеф Любомирський підтверджує права євреїв та дозволяє будівництво дерев'яної синагоги
 
    1781 — будівництво дерев'яного Святовоскресенського собору на місці старенької церкви
 
    1785 — збудована уніатська каплиця на кладовищі Волі
 
    1792 — у Рівному побував національний герой Польщі генерал Тадеуш Косцюшко, який приїздив до тодішньої господині рівненського палацу Людвіки Любомирської — предмету свого юнацького кохання.
 
    23 квітня (4 травня) 1793 — внаслідок другого поділу Польщі Рівне переходить до Росії; до міста входять російські війська під командуванням М. Кречетнікова.
 
    29 серпня (9 вересня) 1793 — Рівне набуває статусу повітового центру в складі новоутвореного Волинського намісництва (з 1797 року — губернії)
 
 
XIX століття
 
Костел, 1858
 
 
    1804 — Рівне та його околиці спустошує нашестя сарани; неврожай і голод у місті
 
    1805 — починає діяти двокласна початкова школа, заснована Тадеушем Чацьким; пожежа у місті
 
    1815 — остання, особливо вишукана перебудова палацу Любомирських
 
    1836 — початок будівництва гімназійного корпусу неподалік від палацу Любомирських
 
    1839 — із Клеваня до Рівного переведено класичну гімназію за сприяння дідича Фридерика Любомирського — батька Казімєжа.[5] 24 липня розпочинає роботу Рівненська гімназія.
 
    1844–1845 — у Рівненській гімназії старшим викладачем працює видатний історик, письменник і політичний діяч Микола Костомаров
 
    1848 — споруджено каплицю св. Степана на кладовищі Грабник
 
    1849 — згідно з переписом населення в місті проживає близько 3000 мешканців
 
    1856 — епідемія холери в місті; біля пам'ятника-колони на честь Божої Матері вивішено незгасиму лампаду
 
    1857 — прокладання через Рівне шосе Київ — Берестя
 
    1858 — початок будівництва мурованого костелу за пожертви князя Казімєжа Любомирського
 
    1861 — російська селянська реформа; Рівне починає швидко зростати і його населення становить 3294 мешканці
 
    1862 — у місті відкрито телеграф
 
    1863 — відкриття в Рівному жіночої гімназії; арешт діячів польського повстання
 
    1865 — реформування Рівненської гімназії із класичної в реальну
 
    1866–1871 — у Рівненській гімназії навчається видатний письменник Володимир Короленко
 
    11 серпня 1867 — у місті перебуває видатний український композитор Микола Лисенко
 
    1868 — розпочато будівництво костелу св. Антонія (нині зал органної музики)
 
    1871 — смерть, похорони в Рівненському костелі князя Казимира Любомирського; влітку в місті перебуває видатний науковець та політичний діяч Михайло Драгоманов
 
    1872 — гімназію перетворено в реальне училище, яке діяло до 1922 року
 
    12 травня 1873 — відкрито залізничне сполучення через місто (Київ—Берестя), відкрита залізнична станція Рівне, налагоджено сполучення з прикордонним Радивиловом
 
    1877 — збудовано та освячено військовий шпиталь
 
    1880 — у Варшаві виходить нарис Т. Стецького про Рівне «Miasto Równe»
 
    12 червня 1881 — велика пожежа в місті; згоріла соборна Воскресенська церква, 800 дворів, поштамт
 
    30 серпня 1890 — розпочато будівництво парафіяльного костелу та Свято-Воскресенського собору (архітектор Дейнека)
 
    1891 — пожежа в західній частині міста; згоріло понад 300 будинків
 
    8 (20) жовтня 1895 — освячення та перше богослужіння в новозбудованому православному соборі
 
    1896 — спорудження в місті євангельсько-лютеранського молитовного будинку
 
    1897 — за даними всеросійського перепису населення в Рівному мешкають 24752 людини, працюють 23 дрібних підприємства
 
    90-ті роки XIX століття — у місті будується військове містечко
 
    1899 — завершення будівництва парафіяльного костелу св. Антонія
 
    7 жовтня 1900 — освячення костелу св. Антонія
 
 
Знак при в'їзді у місто
 
XX століття
 
 
    1905 — революційні виступи рівнян
 
    1906 — засновано перший в Рівному музей
 
    2 лютого 1908 — на місті згорілого театру Л. Зафраном збудовано новий театр на 17 лож, 18 рядів крісел, 2 ряди балкону та 3 ряди галереї
 
    1909 — місто відвідує видатний учений Володимр Вернадський; Л.Зафран розпочинає будівництво першої електростанції
 
    1910 — розпочинає роботу пивзавод «Берґшльос».
 
    квітень 1911 — відновлення автобусного сполучення (3 пасажирські автобуси та 1 вантажна машина) Рівне—Корець—Новоград-Волинський—Житомир
 
    1912 — уведена в дію перша електростанція; перший політ моноплану над містом
 
    1914 — початок Першої світової війни. Мобілізація чоловічого населення Рівного. У жовтні Рівненський військовий шпиталь відвідує Російський імператор Микола II із сестрою — Великою Княжною Ольгою Олександрівною.
 
    1915 — часткова евакуація міста під час відступу російських військ
 
    1916 — перед наступом російських військ місто відвідують імператор Микола II і генерал Брусилов.
 
    1917 — рівняни разом із військовими вперше вільно відзначили свято 1 травня; підтримка рівнянами Центральної Ради та більшовицького уряду
 
    1918 — окупація міста німецько-австрійськими військами
 
    1919 — українська влада в місті; Рівне — тимчасова столиця УНР. Відступ українських військ під проводом Петлюри. Влада більшовиків. Окупація Рівного польськими військами.
 
    1920 — повернення більшовицької влади після прориву I Кінної армії Будьонного; повернення польської армії
 
    1922 — польська влада дає дозвіл на відновлення діяльності Рівненської повітової «Просвіти»
 
    1923–1940 — діяльність у місті відомого польського вченого та освітянина Якуба Гофмана (зокрема редагував збірку «Річник Волинський»).
 
    1927 — пожежа в замку Любомирських. Продовження руйнації пам'яток старовинної архітектури. Реставрація костелу св. Антонія.
 
    30 квітня 1929 — офіційна ліквідація Рівненської «Просвіти»
 
    11 березня 1930 — польська поліція проводить репресії проти учасників Шевченківської академії в театрі Зафрана
 
    1933 — з'їзд преси в Рівному. Українське населення збирає пожертви для допомоги голодуючим Радянської України. Закладено новий Міський парк на Грабнику.
 
    17 вересня 1939 — відповідно до пакту Молотова-Ріббентропа західноукраїнські землі відійшли до СРСР; до міста входять частини Червоної армії
 
    1939–1941 — знищено та депортовано до Сибіру близько 150 тис. рівнян та мешканців навколишніх сіл
 
    4 грудня 1939 — Указом Президії Верховної Ради СРСР утворено Ровенську область у складі Української РСР із центром у місті Рівному
 
    1939 — засновано музично-драматичний театр імені Миколи Островського
 
    28 червня 1941 — бомбардування та окупація міста німецькими військами
 
    3 липня 1941 — створення міської управи, головою міської управи став фармацевт Полікарп Бульба, професора гімназії Івана Сав'юка було призначено другим посадником, правника Сергія Іллюка — першим членом управи, Назара Шевчука — другим
 
    20 серпня 1941 — значну частину українських земель було включено до складу так званого Райхскомісаріату «Україна» з центром у Рівному, комісаром України призначено гауляйтера і оберпрезидента Еріха Коха
 
    1 вересня 1941 — місто стало адміністративним центром однойменної округи, утвореної у складі генеральної округи Волинь-Поділля
 
    10 березня 1942 — німецькою адміністрацією спільно з фірмою Центрального емісійного банку України було випущено для грошового обігу «окупаційні гроші» — вісім банкнот номіналом в 1, 5, 10, 20, 50, 100, 200 та 500 карбованців; в анотації був текст: «Рівне 10 березня 1942. Центральний емісійний банк Україна.»
 
    1941–1942 — винищення близько 90 тис. рівнян
 
    1943 — вбивства німецьких офіцерів радянським диверсантом НКВС Миколою Кузнецовим, внаслідок яких гітлерівці стратили 700 невинних рівнян, керівництво рівненської ОУН
 
    2 лютого 1944 — Рівне визволене від німецьких загарбників частинами Радянської армії. Розпочинається відбудова господарства міста.
 
    1945 — співробітники НКВС у січні влаштовують публічну страту вояків Української повстанської армії
 
    1947 — узимку зруйновано пам'ятник Сталіну в Рівному (район нинішньої Театральної площі)
 
    1950 — завершено відбудову зруйнованого війною господарства
 
    22 квітня 1952 — зруйновано пам'ятник-колону на честь Божої Матері
 
    1954 — із Києва до Рівного переведено меліоративний інститут (Український інститут інженерів водного господарства)
 
    1957 — уведення в дію Рівненського заводу високовольтної апаратури
 
    1958 — рівняни отримали можливість переглянути першу телепрограму (регулярне телемовлення розпочалось у 1967 році)
 
    1959 — відкриття погруддя на могилі учасника громадянської війни Олеко Дундича. Відкриття малої (дитячої) Рівненської залізниці.
 
    1960 — завершення будівництва Рівненського обласного музично-драматичного театру ім. Миколи Островського
 
    1962 — закриття Свято-Воскресенського собору; закінчення будівництва газопроводу
 
 
    1963 — уведено в дію Рівненський льонокомбінат — гігант легкої промисловості
 
    1967 — закінчено будівництво кінотеатру «Жовтень» (сучасна назва — Кінопалац «Україна»)
 
    1969 — уведено в дію першу чергу заводу мінеральних добрив (сучасний ВАТ «Рівнеазот»)
 
    24 грудня 1974 — відкрито тролейбусний рух по місту
 
    1977 — у Рівному відкрито аеровокзал міжнародного класу
 
    1980 — закінчення будівництва першого в місті 14-поверхового будинку по вулиці Київській, 17
 
  
СУ-100 із номерним знаком «029» на вулиці Соборній
+
<TABLE BORDER=1>
 +
<TR>
 +
  <TH> Дата        </TH> <TH>  Історична подія  </TH>
 +
</TR>
  
    1983 — урочисте відзначення 700-річного ювілею міста
+
<TR>
     1985 — відкриття монументу Слави
+
  <TD  height=24px;>1434  </TD><TD> відповідно до грамоти литовського князя Свидригайла (Свидригелла) Ольгердовича Рівне передається у володіння луцьких шляхтичів Дичків     </TD>
    1986 — завершення будівництва міського гідропарку.
+
</TR>
     1990 — Перші демократичні вибори до міської Ради. Розпочато будівництво Покровського собору методом народної будови.
+
     11 червня 1991 — ухвалено Постанову Президії Верховної Ради УРСР «Про приведення назви міста Ровно і Ровенської області у відповідність до правил українського правопису», згідно з якою місто Ровно іменувалося Рівне, а область — Рівненська.[2] Відразу ж після провалу путчу 25 серпня 1991 року в місті було демонтовано пам'ятник Леніну.
+
<TR><TD height=24px>    1461    </TD><TD>  Івашко Дичко продає Рівне «за 300 кіп широких грошів чеської лічби» князю Семену Васильовичу Несвіцькому, представнику русько-литовської династії Ґедиміновичів.   </TD></TR>
     17 травня 1994 — Перенесено на вулицю Ясну пам'ятник партизану-розвіднику Миколі Кузнецову, який стояв перед адмінбудинком міської ради. На постаменті цього пам'ятника було встановлено пам'ятний знак «Загиблим за Україну». Демонтовано пам'ятник командиру партизанського загону Д. Медведєву.
+
<TR><TD height=24px>     1479  </TD><TD>    після смерті князя Несвіцького Рівне стало власністю його дружини Марії Несвицької, яка стала іменувати себе княгинею Рівненською. </TD></TR>
    22 травня 1999 — на майдані Незалежності відбулося урочисте відкриття пам'ятника Тарасу Шевченку. На площі Короленка відкрито пам'ятник «Загиблим у збройних конфліктах».
+
<TR><TD height=24px>     1481  </TD><TD> на одному з насипних островів річки Усті, княгинею Марією збудовано замок із дубових колод, який обнесено оборонними ровами  </TD></TR>
XXI століття
+
<TR><TD height=24px>     1492  </TD><TD>  великий князь литовський Казимир Ягайло, польський король Сигізмунд I Старий надали містечку магдебурзьке право </TD></TR>
 +
<TR><TD height=24px>  1500 </TD><TD>  княгиня Марія Несвицька отримала для міста привілей на щорічний ярмарок на свято Семена Літопроводця </TD></TR>
 +
<TR><TD height=24px>  1563    </TD><TD>  Рівне згадується у вересневих переговорах російського царя Івана IV (1530—1584) з послами польського короля Сигізмунда-Августа (1520—1572) про повернення Росії захоплених Литвою міст </TD></TR>
 +
<TR><TD height=24px>    1569  </TD><TD> за Люблінською унією Рівне підпорядковується Луцькому повіту. Знищення міста татарами, спалення церкви та костелу. </TD></TR>
 +
<TR><TD height=24px>    1574  </TD><TD>  Королівською грамотою місто знову проголошене володінням князя Костянтина Острозького </TD></TR>
 +
<TR><TD height=24px>  1575  </TD><TD> за свідченням німецького історика і географа А.Гушинґа в місті налічується 543 будинки  </TD> </TR>
 +
<TR><TD height=24px> 1640    </TD><TD> спустошення Рівного татарами  </TD></TR>
 +
<TR><TD height=24px>  1642    </TD><TD> місто стає власністю князів Конецпольських; на документах, датованих 15 липня 1642 року, зберігся відтиск печатки міста  </TD></TR>
 +
</TABLE>
  
    2002 — За результатами Всеукраїнського перепису населення 2001 року в Рівному проживають 248 813 тис. осіб (228 тис. осіб у 1989 році). Населення області становить 1173 тис. осіб (в тому числі 555 тис. чоловіків та 618 тис. жінок).
+
[[Зображення:Photo 5.jpg|right|450px|]]
    25 серпня 2003 — місто святкує своє 720-річчя. Відкрито колону Божої Матері. Оновлено фасади більшості будинків на центральних вулицях міста.
+
  
 
=='''Ресурси:'''==
 
=='''Ресурси:'''==
  
*Посилання на презентацію  у '''Google Диск''';  
+
*Посилання на презентацію  у '''Google Диск'''; [https://drive.google.com/file/d/0B_--5E2TT3BBbXR2OUYzaEZRR0k/view?usp=sharing]
  
*Посилання на власний фотоальбом у  '''Google Диск''';  
+
*Посилання на власний фотоальбом у  '''[https://photos.google.com/album/AF1QipOQrPeYrSKqbbh1BgChviAEr35HlRoppCEpcl4d]''';  
*Посилання на власний блог у [http://www.blogger.com Blogger];
+
*Посилання на власний блог у [https://www.blogger.com/profile/02824246780752569048];
  
*Посилання на добірку відеоматеріалів;
+
*Посилання на добірку відеоматеріалів[https://www.youtube.com/watch?v=NiRbdu3qfK];
  
*Посилання на опитування або анкету у '''Google Форми''';
+
*Посилання на опитування або анкету у '''[https://docs.google.com/forms/d/e/1FAIpQLSfszKEzHQLPP_Bk7b0gR64SWaStW-lG-SKAOQlvVLKoIb5Pug/viewform]''';
  
 
*Посилання на спільний груповий постер.
 
*Посилання на спільний груповий постер.

Поточна версія на 10:14, 30 листопада 2016

Example.jpg
Історія міста Рівне

Перша відома письмова згадка про Рівне як про один з населених пунктів Галицько-Волинського князівства датована 1283 р. Цей запис зроблений латинською мовою у польській хроніці «Рочнік капітульни Краковскі». Однак останні розкопки можуть перетворити Рівне на стародавнє українське місто. Рівне на 250 років старше, стверджують місцеві археологи. Під час останніх досліджень місцеві науковці відшукали будівлі, керамічний посуд, залишки зброї і будівель, датованих 10 століттям. Ці знахідки, як запевняють археологи, здатні перевернути і збагатити історію Рівне. Місто стало регулярно фігурувати в історичних джерелах з XV ст. З другої половини XIV століття місто перебувало під владою литовських князів. У 1492 під час правління польського короля і великого князя Казимира Ягеллона місто отримує Магдебурзьке право. З 1518 по 1621 місто перебувало у власності князів Острозьких. C 1569 м. Рівне переходить від Литви до Польщі. У 1667 в результаті Андрусівської угоди Рівне залишається під владою Речі Посполитої. У тому ж році в місті була епідемія чуми, а в 1691 його спустошила сильна пожежа. Найстародавніший архітектурний пам'ятник міста Рівне відноситься до XV ст. Це замок князів Любомирських (за прізвищем останніх власників). У 1461 р. Рівне купив волинський князь С. Несвицькій, представник російсько-литовської династії Гедиміновичив. Після його смерті в 1479 р. вдова князя іменувала себе М. Рівненською. Вона побудувала на одному з річкових островів замок і незабаром досягла для свого маєтку Магдебурзького права. Протягом XVI-XVII ст., переходячи з рук в руки, замок перебудовувався. У ньому по черзі княжило декілька родів — Острозьких, Замойських, Конецпольських, Валевських, а з 1723 р. — Любомирських, які відновили замок, перетворивши його в розкішний палац, який більше двох століть був їхньою резиденцією. У 1706 в ході російсько-шведської війни місто було захоплено військами Карла XII. У середині XVIII ст. С. Любомирський вважався найбагатшою людиною в Польщі і навіть боровся за королівську корону з С.А. Понятовським. Хто знає, як склалася б сучасна карта Центральної Європи, якби він не програв цю боротьбу Станіславу-Августу, при якому Річ Посполита була розділена між Австрією, Прусією і Росією. З 1793 р. Рівне стає повітовим містом Волинського намісництва, а з 1797 р. — губернії. У 1837 р. біля палацу Любомирських розпочалося будівництво гімназичного корпусу. У Рівненській гімназії в 1844—1845 рр. працював видатний український історик, письменник і громадсько-політичний діяч Микола Костомаров, а в 1866—1871 рр. в ній навчався письменник-гуманіст Володимир Короленко. У 1857 р. через місто пролягали шосейні дороги Київ-Брест, а в 1873 р. — залізна дорога між цими містами. У 1906г. в місті з'явився перший музей, в 1912 р. увійшла в дію перша електростанція. Під час Першої світової війни Рівне протягом тривалого часу було прифронтовим містом. У 1916 р. перед наступом російських військ його відвідали імператор Микола II та генерал О. Брусилов. У період з 1917 по 1920 рр. місто по черзі перебувало під владою німецько-австрійських, польських та більшовицьких окупаційних військ. У квітні-травні 1919 р. у Рівне тимчасово засідав уряд Української Народної Республіки та були розміщені війська Директорії на чолі з С. Петлюрою. 19 вересня 1920 р. Рівне захоплюють польські війська, і до вересня 1939 р. місто перебувало у складі Польської держави як повітовий центр Волинського воєводства. Всупереч репресіям з боку польських властей у місті тривало українське культурне життя, активно працювали громадські організації національно-патріотичного толку — «Просвіта» (до 1929 р.), «Пласт», Союз українок та інші, а також нелегальні організації ОУН і КПЗУ. У вересні 1939 р. згідно з пактом Молотова-Ріббентропа західно-українські землі відійшли до СРСР. В цей же рік Рівне стає обласним центром новоствореної Рівненської області у складі УРСР. У роки фашистської окупації місто стає своєрідною столицею окупованих українських земель. З вересня 1941 р. тут розташувався «Райхскоміссаріат України» та резиденція гауляйтера. В цей же час у місті відроджуються українські громадські та нелегальні організації, Рівне стає одним із центрів українського національно-визвольного руху. Паралельно існувало і кілька радянських підпільних організацій. У лютому 1944 р. місто було звільнено від фашистів. І відразу після цього почалися масові репресії проти учасників національно-визвольного руху, насамперед — проти воїнів УПА. Влада організувала масову міграцію в місто управлінських кадрів з інших районів України. У 1950 році було завершено відновлення зруйнованого війною господарства. Наступні десятиліття стали періодом інтенсивного росту і розвитку міста. Будувалися нові житлові квартали в центрі міста, з'явилися нові мікрорайони. Створювалися нові потужні підприємства, такі як гігант легкої індустрії України Рівненський льонокомбінат, хімічне підприємство «Азот» та ін., відкривалися нові установи освіти, науки, культури.

Відомі люди

Носаль Михайло Андрійович — відомий фітотерапевт, почесний громадянин м. Рівне (2004 р.) Ольжич Олег — український поет, археолог і політичний діяч; очільник Революційного Трибуналу ОУН, член ПУН;син Олександра Олеся. Орлик Григор — учасник Національно-Визвольних змагань, син гетьмана Пилипа Орлика.[24] Пасічник Ігор — ректор Національного університету «Острозька академія», доктор психологічних наук, професор кафедри психолого-педагогічних дисциплін, академік Міжнародної слов'янської академії наук та АН ВШ України, заслужений працівник народної освіти України, ветеран праці, герой України. Рудницька Анжеліка — віце-президент мистецької агенції «Територія А», шеф-редактор програм Першого національного телеканалу, член Громадського фонду Святого Андрія Первозванного, заслужена артистка України. Самчук Улас — класик української літератури, член уряду УНР на вигнанні. Василь Селезінка — актор, письменник, журналіст, театральний і телевізійний режисер, театральний критик, краєзнавець, громадський діяч. Заслужений діяч мистецтв України. Сеницька Лідія — російська письменниця, поет, критик, перекладач. Синько Михайло Семенович — учасник Другої Світової війни, Герой Радянського Союзу. Смородський Петро — адміністративний полковник Армії УНР, начальник штабу УПА Поліська Січ Тараса Бульби-Боровця. Солтановський Автоном — український педагог і мемуарст родом зі східного Поділля. Степура Григорій — український громадський і політичний діяч. Хасевич Ніл — український художник, графік, активний громадський і політичний діяч, член Організації українських націоналістів і Української головної визвольної ради. Теліга Олена — українська поетеса, літературний критик, діяч української культури, член ОУН. Цупер Алла Петрівна — білоруська фристайлістка, олімпійська чемпіонка. Червоній Василь Михайлович — український політик. Чуйкевич Петро — український педагог, етнограф. Шарлай Михайло Михайлович (1937—2000) — заслужений лікар України та заслужений лікар УРСР. Шморгун Євген — письменник, видавець, краєзнавець, громадський діяч. Штаєрман Михайло — український графік. Ярунський Сергій — композитор, диригент, філософ. У 1989-91 роках навчався в Рівненському інституті культури. «От Вінта» — український рок-гурт. Історична подія пов'язана з Рівним У роки фашистської окупації місто стає своєрідною столицею окупованих українських земель. З вересня 1941 р. тут розташувався «Райхскоміссаріат України» та резиденція гауляйтера. В цей же час у місті відроджуються українські громадські та нелегальні організації, Рівне стає одним із центрів українського національно-визвольного руху. Паралельно існувало і кілька радянських підпільних організацій. У лютому 1944 р. місто було звільнено від фашистів. І відразу після цього почалися масові репресії проти учасників національно-визвольного руху, насамперед — проти воїнів УПА. Влада організувала масову міграцію в місто управлінських кадрів з інших районів України. Перший музей у Рівному було створено 1906 року професором римського права В. Океницьким. Історія головного і найбільшого рівненського музею — обласного краєзнавчого бере свій початок від 1940 року.

Визначні подія

Рівненський тролейбус відкрито 24 грудня 1974 року[21]. Тепер наявні 10 маршрутів, у тролейбусному парку перебуває 78 машин. У 2011 році тролейбусами міста було перевезено 27 371 тис. чол., що на 8 % менше ніж у 2010 році, коли було перевезено 29 761 тис. пасажирів Автобусне сполучення забезпечують автовокзал «Рівне» та «Чайка» (здебільшого здійснюються рейси в Сарненському напрямку). Міський аеропорт розташований на відстані 8 км від центру Рівного, практично в межах міста. Біля аеропорту проходять автомобільні магістралі (зокрема E40), що дає можливість за лічені хвилини дістатись до залізничного вокзалу, автовокзалу та центру міста. Через місто проходить автошляхи Київ—Житомир—Рівне—Дубно—Львів—Чоп (М06, частина E40), Рівне—Луцьк—Устилуг (Н22) і Старокостянтинів — Острог — Здолбунів — Рівне — Сарни — Житковичі (Білорусь) (Р05).

Рівне — пасажирська та вантажна залізнична станція, що підпорядкована Рівненській дирекції Львівській залізниці. рух нею було відкрито 23 липня 1873 року. Станція Рівне розміщена на лінії Здолбунів — Ковель. На станції зупиняються усі потяги далекого сполучення, що проходять через неї та приміські потяги. До станції курсують також регіональні електропотяги з Києва та Львова та регіональний потяг локомотивної тяги Ковель — Тернопіль (через Луцьк, Здолбунів — Красне).

Пам’ятка архітектури

Рівненський обласний краєзнавчий музей — головне і найбільше (бл. 140 000 музейних експонатів, 2006) зібрання матеріалів і предметів матеріальної та духовної культури Рівненщини; Музей українського мистецтва; Музей бойової слави 13-го Армійського корпусу; Бурштиновий музей — наймолодший музейний заклад міста (відкритий улітку 2010 року), в основі якого — дві бурштинові кімнати, де представлено ювелірні вироби та картини, унікальні злитки бурштину, знайдені на Рівненщині, а також одяг та взуття, прикрашені цим каменем. Ідея влаштувати Бурштиновий музей належить Рівненській обласній державній адміністрації, оформлення 2 «бурштинових кімнат» здійснено жителькою села Каноничі Дубровицького району Галиною Лемець

Пам’ятка природи

Рівненський природний заповідник Розташований в чотирьох, значно віддалених один від одного масивах: Білоозерський (Володимирецький р-н), Перебродівський (Дубровицький р-н), Сира Погоня (Рокитнівський р-н) та Сомино (Сарненський р-н). Це найбільший за площею заповідник в Україні – 42 289 га, з яких 44,2 % - ліси, 53,5 % - болотні масиви. З 700 видів рослин та 320 видів тварин до Червоної книги України занесені відповідно 13 та 25 видів. Пам’ятка природи Рівного РЕГІОНАЛЬНІ ЛАНДШАФТНІ ПАРКИ „Надслучанський” розташований на території Березнівського району. Тут зростають 77 рідкісних видів рослин, в тому числі – 1 вид Європейського Червоного списку, 19 – з Червоної книги України, 57 регіонально рідкісних видів. „Дермансько-Мостівський” розташований на території Здолбунівського району. Флора парку відзначається багатством та різноманітністю. В її складі – 31 вид, занесений до Червоної книги України, 1 – до Світового та Європейського Червоних списків. „Прип”ять-Стохід” розташований на території Зарічненського району. Цей парк представляє один з найунікальніших природних комплексів як в Україні, так і у Східній Європі. Особливо привабливими є озера з піщаними берегами, річки Прип’ять та Стохід, які нагадують дельту Дунаю. На цій території зростає більш ніж 550 видів рослин та зустрічається 219 видів тварин.


Рідне місто або село на карті України Google карти

Безымянный.PNG

Таблиця "Найважливіші події на території рідного краю"

Дата Історична подія
1434 відповідно до грамоти литовського князя Свидригайла (Свидригелла) Ольгердовича Рівне передається у володіння луцьких шляхтичів Дичків
1461 Івашко Дичко продає Рівне «за 300 кіп широких грошів чеської лічби» князю Семену Васильовичу Несвіцькому, представнику русько-литовської династії Ґедиміновичів.
1479 після смерті князя Несвіцького Рівне стало власністю його дружини Марії Несвицької, яка стала іменувати себе княгинею Рівненською.
1481 на одному з насипних островів річки Усті, княгинею Марією збудовано замок із дубових колод, який обнесено оборонними ровами
1492 великий князь литовський Казимир Ягайло, польський король Сигізмунд I Старий надали містечку магдебурзьке право
1500 княгиня Марія Несвицька отримала для міста привілей на щорічний ярмарок на свято Семена Літопроводця
1563 Рівне згадується у вересневих переговорах російського царя Івана IV (1530—1584) з послами польського короля Сигізмунда-Августа (1520—1572) про повернення Росії захоплених Литвою міст
1569 за Люблінською унією Рівне підпорядковується Луцькому повіту. Знищення міста татарами, спалення церкви та костелу.
1574 Королівською грамотою місто знову проголошене володінням князя Костянтина Острозького
1575 за свідченням німецького історика і географа А.Гушинґа в місті налічується 543 будинки
1640 спустошення Рівного татарами
1642 місто стає власністю князів Конецпольських; на документах, датованих 15 липня 1642 року, зберігся відтиск печатки міста
Photo 5.jpg

Ресурси:

  • Посилання на презентацію у Google Диск; [1]
  • Посилання на власний фотоальбом у [2];
  • Посилання на власний блог у [3];
  • Посилання на добірку відеоматеріалів[4];
  • Посилання на опитування або анкету у [5];
  • Посилання на спільний груповий постер.



Сторінка проекту Проект "Моє рідне місто або село"

Кіровоградський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка