Відмінності між версіями «Моє місто або село Панін Ігор Олександрович»
244618 (обговорення • внесок) |
244618 (обговорення • внесок) (→Ресурси:) |
||
(не показані 2 проміжні версії цього учасника) | |||
Рядок 53: | Рядок 53: | ||
</TR> | </TR> | ||
− | <TR> | + | <TR> |
− | <TD height=24px;> </TD><TD> </TD> | + | <TD height=24px;> 18 июня 1754 года </TD><TD> Торжественная закладка крепости</TD> |
</TR> | </TR> | ||
− | <TR><TD height=24px> | + | <TR><TD height=24px> 22 січня 1752 року</TD><TD> Фортеця імені св.Єлисавети</TD></TR> |
− | <TR><TD height=24px> </TD><TD> | + | <TR><TD height=24px> 1784 рік</TD><TD> Назва Єлисаветгад</TD></TR> |
− | <TR><TD height=24px> | + | <TR><TD height=24px> 1924—1934 рік</TD><TD> Місто переіменоване на Зеновьєвск</TD></TR> |
− | <TR><TD height=24px> | + | <TR><TD height=24px> 27 декабря 1934 года</TD><TD> Переіменування Зиновьєвска в «Кирово»</TD></TR> |
− | <TR><TD height=24px> </TD><TD> | + | <TR><TD height=24px> 10 января 1939 года</TD><TD> Назва «Кировоград»</TD></TR> |
<TR><TD height=24px> </TD><TD> </TD></TR> | <TR><TD height=24px> </TD><TD> </TD></TR> | ||
<TR><TD height=24px> </TD><TD> </TD></TR> | <TR><TD height=24px> </TD><TD> </TD></TR> | ||
Рядок 74: | Рядок 74: | ||
=='''Ресурси:'''== | =='''Ресурси:'''== | ||
− | *Посилання на презентацію | + | *Посилання на презентацію [[https://drive.google.com/file/d/0B28HLccVSpWRb0N1R3VqQ1MxNEk/view?usp=sharing]] |
*Посилання на власний фотоальбом у '''Google Диск'''; | *Посилання на власний фотоальбом у '''Google Диск'''; |
Поточна версія на 09:27, 22 грудня 2015
Кіровогра́д (до 1924 року — Єлисаветград[2], у 1924–1934 роках — Зінов'євськ, у 1934–1939 роках — Кірово[3]) — місто в Україні, адміністративний центр Кіровоградської області, центр Кіровоградського району; промисловий і культурний осередок у центрі країни; вузол автошляхів, залізнична станція, аеропорт.
Кіровоград розташований у межах Придніпровської височини, на берегах ріки Інгул, при впаданні в неї менших річок — Сугоклії та Біянки.
Утворення у середині XVIII століття міста пов'язане з будівництвом фортеці святої Єлисавети. Місто пережило у середині XIX — на початку ХХ століть «золоту еру» — розвивалась промисловість, розбудовувалась міська інфраструктура, розквітла культура, зокрема тут був відкритий перший український професійний театр. У 1939 році місто стало центром Кіровоградської області. Нині промисловий комплекс Кіровограда налічує понад 70 підприємств. Місто має розвинену соціальну інфраструктуру, численні заклади освіти й культури зі сталими багатими традиціями.
Рельєф у місті визначений геологічною будовою. Кіровоград розташований у межах Придніпровської височини. Кіровоград лежить на рівнинах, обабіч ріки Інгул. Місто також перетинає притоки Інгулу Сугоклія та Біянка, низка струмків. Їм притаманні глибокі долини, у яких розширені ділянки змінюються вузькими каньйоноподібними, де береги круті і скелясті. Річище Інгулу в межах міста звивисте, заплава — двостороння. Зведено Кіровоградське (260 га) та Лелеківське водосховища. Стік Інгулу в межах Кіровограда розподіляється таким чином:
березень—травень — 70 %; червень—серпень — 9%; вересень—листопад — 6%; грудень—лютий — 15%. Середня тривалість льодоставу — 2,5 місяці. Товщина льоду сягає 20—40 см
Історія Кіровограда.
В межах та околицях сучасного Кіровограда є значна кількість пам'яток археології. На території сучасного міста знаходилась велика кількість курганів, поховань. Розкопувати кургани починає перший очільник Новоросійської губернії Олександр Мельгунов. У кінці 19-го на початку 20-го століть дослідженнями займається краєзнавець Павло Рябков. Цікаві знахідки виявлено у кінці 20-го на початку 21-го століть. Зокрема, в долині Інгулу знайдено викопні пам'ятки, що засвідчують перебування людини в околицях сучасного Кіровограда з часів середнього палеоліту (доба мустьє). Також знайдено пам'ятки середньостогівської культури, пізньоямної культури, катакомбної культури, пам'ятки епохи бронзи.[10] Так, у 2004 році був виявлений практично не пошкоджений дерев'яний човен у ході розкопок на кіровоградській вулиці Космонавта Попова[11].
На території, до якої входила територія сучасного міста, в різні часи перебували кіммерійці, скіфи, сармати. Згодом на зміну прийшли тюркомовні племена гунів, обрів, хозарів, угрів та печенігів, слов'янське плем'я уличів (угличів).[10]
У XVI — 1-й половині XVIII століть землі сучасного Кіровограда і прилеглих територій були володіннями Запорозької Січі. Тут існували розрізнені зимівники запорізьких козаків: слободи та хутори. Мешканці поселень селились на свій страх і ризик, оскільки знаходились на незахищених прикордонних землях. Колонізаторство Задніпровських місць, а саме так тоді називались землі між Дніпром та Південним Бугом, почалося козаками Миргородського та Полтавського полків наприкінці 17-го – на початку 18-го століття[12].
До 1751 року за версіями краєзнавців на території сучасного Кіровограда існували слободи, засновані козаками: Кущівка[13] (увійшла до складу міста у 19 ст.), Завадівка[14], Інгульська слобода, яка пізніше злилась з Лелеківкою (всі увійшли до складу міста у 20-му ст.) та Знаменська слобода, заснована старообрядцями
Люди, пов'язані з Кіровоградом Із Кіровоградом (Єлисаветградом) пов'язані імена цілої плеяди діячів культури, історії, спорту тощо. Володимир Винниченко.Одним із найвідоміших уродженців Єлисаветграда є Володимир Кирилович Винниченко (1880–1951), Голова Секретаріату Центральної Ради, пото́му Директорії УНР, знаний літератор і публіцист. Тут він навчався у місцевій гімназії, провів молоді роки. На його честь названо проспект у центрі Кіровограда. У Кіровограді (Єлисаветграді) починали свій творчий шлях українські письменники і драматурги Іван Карпенко-Карий та Юрій Яновський; музикант Генріх Нейгауз і композитор Юлій Мейтус, художник-авангардист Олександр Осмьоркін. У середині 70-х років XIX століття у місті жив український композитор П. Ніщинський. А 1907 року в Єлисаветграді народився російський поет Арсеній Тарковський, батько режисера Андрія Тарковського.
Рідне місто або село на карті України Google ПБ.GIF
Таблиця "Найважливіші події на території рідного краю"
Дата | Історична подія |
---|---|
18 июня 1754 года | Торжественная закладка крепости |
22 січня 1752 року | Фортеця імені св.Єлисавети |
1784 рік | Назва Єлисаветгад |
1924—1934 рік | Місто переіменоване на Зеновьєвск |
27 декабря 1934 года | Переіменування Зиновьєвска в «Кирово» |
10 января 1939 года | Назва «Кировоград» |
Ресурси:
- Посилання на презентацію [[1]]
- Посилання на власний фотоальбом у Google Диск;
- Посилання на власний блог у Blogger;
- Посилання на добірку відеоматеріалів;
- Посилання на опитування або анкету у Google Форми;
- Посилання на спільний груповий постер.
Сторінка проекту Проект "Моє рідне місто або село"
Кіровоградський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка