Відмінності між версіями «Місто Кіровоград»

Матеріал з Вікі ЦДУ
Перейти до: навігація, пошук
(→‎Таблиця "Найважливіші події на території рідного краю")
(→‎Назва)
 
(не показано 29 проміжних версій цього учасника)
Рядок 1: Рядок 1:
  
  
−
== Кіровоград ==
+
{{Місто України
 +
|назва            = Кіровоград
 +
|засноване        = [[1754]]
 +
|статус            = [[1784]]
 +
|зображення        = Кіровоградський поштамп.jpg
 +
|зображення_розмір = 300px
 +
|зображення_підпис = Головний поштамт
 +
|регіон            = [[Кіровоградська область]]
 +
|район = [[Кіровоградська міська рада]]
 +
|код КОАТУУ = 3510100000
 +
|поділ = 2 райони
 +
|код=522
 +
|розташування = Kirowohrad-Ukraine-Map.png
 +
|опис розташування = Кіровоград на карті України. Кіровоградська область виділена
 +
|адреса = 25006, Кіровоградська обл., м. Кіровоград, [[Велика Перспективна вулиця|вулиця Велика Перспективна]], 41
 +
|мер = [[Марковський Іван Іванович|Іван Марковський]] (в.о.)<ref name="Відставка Олександра Саінсуса"/>
 +
|веб-сторінка = [http://www.kr-rada.gov.ua Кіровоградська міська рада]
 +
|координати = {{coord|48|30|36|N|32|16|0|E|display=inline,title}}
 +
|населення = {{зменшення}}{{Населення міст Кіровоградської області|Кіровоград}}
 +
|густота = 2255.5
 +
|поштові індекси = 25000-25490
 +
|прапор = Flag of Kirovograd.svg
 +
|опис прапора = Прапор Кіровограда
 +
|герб = Coat_of_Arms_of_Kirovohrad.png
 +
|опис герба = Великий герб Кіровограда
 +
|водойма = р. [[Інгул]], [[Сугоклія (Кіровоград)|Сугоклія]], [[Біянка|Біанка]]
 +
|висота = 113
 +
|день міста = третя неділя вересня
 +
|домен = kr.ua
 +
|етнікон = кіровоградці
 +
|міста-побратими = {{Прапорець20|BGR}} [[Добрич]] ([[Болгарія]])
 +
|станція = [[Кіровоград (станція)|Кіровоград]]
 +
|площа=103
 +
|автошлях с = 302
 +
|фізична с = 250
 +
|залізниця с= 362
 +
}}
  
−
укр. Кіровоград
+
'''Кіровогра́д''' (до [[1924]] року&nbsp;— '''Єлисаветград'''<ref>Також використовувалась назва ''Лисаветград'' ([[s:Про перейменування м. Лисаветграду в м. Зінов'євськ і Лисаветградської округи в Зінов'євську округу|Постанова ВУЦВК «Про перейменування м. Лисаветграду в м. Зінов'євськ і Лисаветградської округи в Зінов'євську округу»]])</ref>, у [[1924]]–[[1934]] роках&nbsp;— '''Зінов'євськ''', у [[1934]]–[[1939]] роках&nbsp;— '''Кірово'''{{рвкмр2|3900}})&nbsp;— [[місто]] в [[Україна|Україні]], [[Адміністративний поділ України|адміністративний]] центр [[Кіровоградська область|Кіровоградської області]], центр [[Кіровоградський район|Кіровоградського району]]; промисловий і культурний осередок у [[Центральна Україна|центрі]] країни; вузол автошляхів, [[Кіровоград (станція)|залізнична станція]], [[Кіровоград (аеропорт)|аеропорт]].
−
Флаг Герб
+
−
Флаг Герб
+
−
Страна
+
−
Украина
+
−
Статус
+
−
областной центр
+
−
Область
+
−
Кировоградская
+
−
Городской совет
+
−
Кировоградский
+
−
Координаты
+
−
48°30′36″ с. ш. 32°16′00″ в. д. (G) (O) (Я)Координаты: 48°30′36″ с. ш. 32°16′00″ в. д. (G) (O) (Я)
+
−
Показать географическую карту
+
−
Городской голова
+
−
Александр Саинсус
+
−
Основан
+
−
1754
+
−
Прежние названия
+
−
до 1924 — Елисаветград
+
−
до 1934 — Зиновьевск
+
−
до 1939 — Кирово
+
−
Город с
+
−
1775
+
−
Площадь
+
−
103 км²
+
−
Тип климата
+
−
умеренно-континентальный
+
−
Население
+
−
▼232 052[1][2] человек (2015)
+
−
Плотность
+
−
2 266 чел./км²
+
−
Национальный состав
+
−
украинцы — 86%, русские — 12%
+
−
Этнохороним
+
−
кировоградцы
+
−
Часовой пояс
+
−
UTC+2, летом UTC+3
+
−
Телефонный код
+
−
+380 522
+
−
Почтовые индексы
+
−
25000—25490
+
−
Автомобильный код
+
−
BA, НА / 12
+
−
КОАТУУ
+
−
3510100000
+
−
Официальный сайт
+
−
kr-rada.gov.ua
+
−
Кировоград (Украина) Кировоград
+
−
Кировоград (Кировоградская область) Кировоград
+
−
Кировоград на Викискладе
+
−
Кировогра́д (укр. Кіровогра́д, до 1924 — Елисаветград; до 1934 — Зиновьевск; до 1939 — Кирово) — город в центре Украины, административный центр Кировоградской области и Кировоградского района, промышленный и культурный центр, узел автодорог, железнодорожная станция на линии Знаменка — Помошная, аэропорт. К началу 2016 года город будет переименован (см. ниже).
+
  
−
Кировоград расположен на Приднепровской возвышенности, в долине и на берегах реки Ингул (приток реки Южный Буг), при впадении в неё меньших рек Сугоклеи и Бианки. Площадь населённого пункта — 10,3 тысячи га[3]. Население — 254 103 жителей (по данным переписи населения Украины 2001 года), вместе с другими населёнными пунктами, подчинёнными Кировоградскому городскому совету — 262 543 жителя[4].
+
Кіровоград розташований у межах [[Придніпровська височина|Придніпровської височини]], на берегах ріки [[Інгул]], при впаданні в неї менших річок&nbsp;— [[Сугоклія (Кіровоград)|Сугоклії]] та [[Біянка|Біянки]].
  
−
Город с 1775 года[5], в середине XIX — начале XX веков Елисаветград пережил «золотой век»[6] — развивалась промышленность, расцвела культура[7], в частности, здесь был открыт первый украинский профессиональный театр[8].
+
Місто було утворене у середині [[18 століття|XVIII століття]] після будівництва [[Фортеця святої Єлисавети|фортеці святої Єлисавети]]. Відтоді відоме як ''Єлисаветград'', місто пережило у середині [[19 століття|XIX]]&nbsp;— на початку [[20 століття|ХХ]] століть «золоту еру»&nbsp;— розвивалась [[промисловість]], розбудовувалась міська інфраструктура, розквітла [[культура]], зокрема тут був відкритий [[Театр корифеїв|перший український професійний театр]]. У [[1939]] році місто стало центром [[Кіровоградська область|Кіровоградської області]]. Нині промисловий комплекс Кіровограда налічує понад 70 [[підприємство|підприємств]], місто має розвинену соціальну інфраструктуру, численні заклади освіти й культури зі сталими багатими традиціями.
  
−
В 1939 году город стал центром Кировоградской области[9]. Сейчас промышленный комплекс 250-тысячного Кировограда насчитывает около 70 предприятий[10], город имеет развитую социальную инфраструктуру, многочисленные учреждения образования и культуры.
+
== Назва ==
 +
[[Файл:Rotation of 1948.jpg|thumbnail|ліворуч|170пкс|Пам'ятник [[Кіров Сергій Миронович|С.&nbsp;М.&nbsp;Кірову]], встановлений у [[1937]], демонтований у [[2014]] році. Фото [[1948]] року (скульптор [[Манізер Матвій Генріхович|М.&nbsp;Г.&nbsp;Манізер]])]]
 +
{{main|Назви Кіровограда}}
 +
Починаючи від [[10 січня]] [[1939]] року, місто має назву ''Кіровоград'', дану на честь [[Росія|російського]] [[Союз Радянських Соціалістичних Республік|радянського]] політичного діяча [[Кіров Сергій Миронович|Сергія Кірова]], який за життя ніколи у ньому не був і жодним чином із ним не пов'язаний.
  
−
Город-побратим — Добрич (Болгария).
+
У попередні роки Кіровоград мав такі назви:
 +
* 10 (21) лютого [[1784]]&nbsp;— [[7 серпня]] [[1924]]&nbsp;— '''Єлисаветград''';
 +
* [[7 серпня]] [[1924]]&nbsp;— [[27 грудня]] [[1934]] року&nbsp;— '''Зінов'євськ'''
 +
* [[27 грудня]] [[1934]]&nbsp;— [[10 січня]] [[1939]] року&nbsp;— '''Кірово''';
 +
* від [[10 січня]] [[1939]] року&nbsp;— '''Кіровоград'''.
  
−
Содержание  [убрать]
+
Оскільки [[Зінов'єв Григорій Овсійович|Григорій Зінов'єв]] вважався ворогом народу, у радянських джерелах часто назва «Зінов'євськ» не згадувалася. У них писали, що місто називалося Єлисаветградом до 1934 року.
−
1 Название
+
−
2 География и климат
+
−
2.1 Геологическое строение, грунты и полезные ископаемые
+
−
2.2 Рельеф и гидрография
+
−
2.3 Климат
+
−
3 История
+
−
3.1 Елисаветград
+
−
3.2 Советское время
+
−
3.3 Независимая Украина
+
−
4 Население
+
−
5 План, улицы и районы Кировограда
+
−
6 Администрация
+
−
7 Экономика
+
−
7.1 Почта, связь, банковская сфера и страхование
+
−
8 Транспорт
+
−
9 Коммунальное хозяйство
+
−
10 СМИ
+
−
11 Культура и образование
+
−
11.1 Вузы Кировограда
+
−
11.2 Техникумы и колледжи
+
−
11.3 Культура и спорт
+
−
11.4 СМИ, печатные издания
+
−
11.4.1 Радиостанции
+
−
12 Религия
+
−
13 Архитектура, достопримечательности и памятники
+
−
13.1 Архитектурный облик города
+
−
13.2 Памятники
+
−
14 Галерея видов города
+
−
15 Воинские объединения, соединения, части
+
−
16 Примечания
+
−
17 Литература
+
−
18 Источники и ссылки
+
−
Название[править | править вики-текст]
+
−
Основная статья: Названия Кировограда
+
−
Изначально город был назван Елисаветградом по имени крепости, которая была заложена в 1754 году. Крепость была названа в честь святой Елисаветы. В 1784 году крепость упразднена.
+
  
−
Прежние названия города:
+
25 жовтня в Кіровограді відбулося опитування щодо нової назви міста.
  
−
до 7 августа 1924 года — Елисаветград (от названия крепости Св. Елисаветы);
+
Про це заявив заступник Кіровоградського міського голови Сергій Колодяжний.
−
7 августа 1924 года — 27 декабря 1934 года — Зиновьевск[11] (в честь советского политического деятеля Г. Е. Зиновьева)
+
−
27 декабря 1934 года — 10 января 1939 года — Кирово (в честь советского политического деятеля С. М. Кирова)[12].
+
−
10 января 1939 года при образовании Кировоградской области название города изменили на Кировоград.[9] Это было сделано для различия с уже существовавшей Кировской областью, и для того, чтобы не путать город с Кировом — бывшей Вяткой, и Кировом — городом Калужской области. Поскольку Г. Зиновьев был объявлен врагом народа, в советских источниках название «Зиновьевск» не упоминалось. В них писали, что город назывался Елисаветградом до 1934 года[13]. В конце 1990-х годов в Кировограде началось движение за возвращение исконного исторического названия. В 2000 году прошёл референдум по вопросу возвращения исторического названия Елисаветград, но вопрос о переименовании не прошёл — 70 % кировоградцев посчитали, что делать это не нужно. В 2008 году было принято решение провести новый референдум по этому вопросу, который решили совместить с внеочередными выборами в Верховную Раду, однако президент Украины указ о перевыборах отменил, и городской референдум не состоялся.
+
  
−
Согласно принятому Верховной радой Украины в апреле и подписанному Президентом Украины в мае 2015 г. закону «О запрете пропаганды коммунистического и национал-социалистического тоталитарных режимов», в течение 9 месяцев город должен быть переименован[источник не указан 93 дня].
+
В опитуванні взяли участь 45 863 людей. З них більше 35 000 проголосувало за назву Єлисаветград.
  
−
География и климат[править | править вики-текст]
+
"З 8.00 до 17.00 біля всіх виборчих дільниць працювали наші групи опитування громадян щодо перейменування міста. Після виходу з дільниці людей, які проголосували, їм пропонували проголосувати за зімну назви міста
−
Кировоград расположен в центре Кировоградской области и Кировоградского района[3].
+
  
−
Геологическое строение, грунты и полезные ископаемые[править | править вики-текст]
+
Людям за паспортом видавався бюлетень, в якому були представлені 7 назв, громадяни робили свою позначку і кидали його в ящик.
−
Геологическое строение территории Кировограда обусловлено его расположением на украинском кристаллическом щите, в основе которого лежит древний докембрийский фундамент, сложенный гранитами, гнейсами, чарнокитами и габро-лабрадоритами.
+
  
−
Грунты — чернозёмы обычные, глубокие мало- и среднегумусные на лессовых породах. Обладают высоким естественным плодородием, хотя в пахотном слое разрыхлены и частично потеряли в прошлом комковатую структуру.
+
Також були представлені такі варіанти назв міста як Інгульськ, Златопіль, Кропивницький, Багомір, Ексампей та Козацький.
  
−
Полезные ископаемые на территории и в окрестностях Кировограда представлены, прежде всего, строительным сырьем. Известны Кировоградские месторождение огнеупорных глин и гранитное месторождение, расположенное на правом берегу реки Сугоклеи. Энергетические запасы недр города представлены залежами бурого угля (Балашовско-Кировоградское месторождение) и урана. Имеются залежи высококачественного песка, пригодного для производства стекла[3].
+
== Географія і клімат ==
  
−
Рельеф и гидрография[править | править вики-текст]
+
=== Геологічна будова, ґрунти і корисні копалини ===
  
−
Река Ингул в Кировограде
+
Геологічна будова території Кіровограда зумовлена його розташуванням на площі [[Український кристалічний щит|Українського кристалічного щита]] та його структурної одиниці&nbsp;— [[Кіровоградський тектонічний блок|Кіровоградського тектонічного блоку]], в основі якого лежить давній [[докембрій]]ський фундамент, складений [[граніт]]ами, [[гнейс]]ами, чарнокітами, габро-лабрадоритами.
  
−
Река Сугоклея на окраине Кировограда
+
[[Ґрунт]]и&nbsp;— [[чорнозем]]и звичайні, глибокі мало- і середньогумусні на [[Глинисті породи|лесових породах]]. Мають високу природну родючість, хоч в [[Орна земля|орному]] шарі розпушені і частково втратили в минулому грудкувату структуру.
−
Рельеф в городе определён геологическим строением. Кировоград расположен в пределах Приднепровской возвышенности. Поверхность города волниста и равнинна, расчленена речной долиной, каньонами и балками (глубина эрозийного расчленения 80 м).
+
  
−
Город пересекает река Ингул и её приток Сугоклея, ряд ручьёв. Им присущи глубокие долины, в которых расширенные участки меняются узкими каньоноподобными, где берега крутые и скалистые. Русло Ингула в пределах города извилистое, пойма — двухсторонняя. Возведены Кировоградское (260 га) и Лелековское водохранилища. Сток Ингула в пределах Кировограда распределяется следующим образом:
+
[[Корисні копалини]] на території і в околицях Кіровограда представлені, перш за все, будівельною сировиною. Відомими є Кіровоградські [[Кіровоградське родовище вогнетривких глин|родовище вогнетривких глин]] і [[граніт]]не родовище, розташоване на правому березі ріки [[Сугоклія (Кіровоград)|Сугоклії]]. Енергетичні запаси надр міста представлені покладами [[Буре вугілля|бурого вугілля]] (''Балашівсько-Кіровоградське родовище'') та [[уран (елемент)|урану]]. Є поклади високоякісного [[Пісок|піску]], придатного для виробництва [[Скло|скла]].
  
−
март—май — 70 %;
+
=== Рельєф і гідрографія ===
−
июнь—август — 9 %;
+
[[Файл:Інгул у Кіровограді.jpg|міні|ліворуч|230пкс|Річка [[Інгул]] у Кіровограді]]
−
сентябрь—ноябрь — 6 %;
+
[[Файл:Sugokliya River near the Elgran2.jpg|thumb|230px|Річка [[Сугоклія (Кіровоград)|Сугоклія]] в околицях Кіровограда]]
−
декабрь—февраль — 15 %.
+
[[Рельєф]] у місті визначений геологічною будовою. Кіровоград розташований у межах [[Придніпровська височина|Придніпровської височини]]. Кіровоград лежить на рівнинах, обабіч ріки [[Інгул]]. Місто також перетинає притоки Інгулу [[Сугоклія (Кіровоград)|Сугоклія]] та [[Біянка]], низка [[Струмок (потік води)|струмків]]. Їм притаманні глибокі долини, у яких розширені ділянки змінюються вузькими [[каньйон]]оподібними, де береги круті і скелясті. [[Річище]] Інгулу в межах міста звивисте, [[заплава]]&nbsp;— двостороння. Зведено [[Кіровоградське водосховище|Кіровоградське]] (260 га) та [[Лелеківське водосховище|Лелеківське]] [[водосховище|водосховища]]. Стік Інгулу в межах Кіровограда розподіляється таким чином:
−
Средняя продолжительность ледостава — 2,5 месяца. Толщина льда достигает 20—40 см[3].
+
* березень—травень&nbsp;— 70&nbsp;%;
 +
* червень—серпень&nbsp;— 9%;
 +
* вересень—листопад&nbsp;— 6%;
 +
* грудень—лютий&nbsp;— 15%.
  
−
Климат[править | править вики-текст]
+
Середня тривалість [[льодостав]]у&nbsp;— 2,5 місяці. Товщина льоду сягає 20—40&nbsp;см.
−
Климатограмма Кировограда
+
  
−
Источник: Климат Кировограда [14]
+
=== Клімат ===
−
Климат Кировограда обусловлен его расположением в степной зоне умеренного пояса. Средняя температура января составляет −5,6 ˚C, июня +20,2 ˚C. Среднегодовое количество осадков — 474 мм[3] (в среднем за год в городе наблюдается 130 дней с осадками), меньше всего — в марте и октябре, больше всего — в июле.
+
{{Кліматограма|Кіровограда
 +
|-8|-2|32
 +
|-6|-1|31
 +
|-2|3|27
 +
|5|13|36
 +
|10|20|45
 +
|13|23|66
 +
|15|25|72
 +
|14|24|48
 +
|10|19|38
 +
|4|12|27
 +
|0|5|35
 +
|-4|0|42
 +
|float=right
 +
|clear=both
 +
|Джерело=<ref name="Клімат Кіровограда"/>
 +
}}
 +
[[Клімат]] Кіровограда обумовлений його розташуванням у [[степ]]овій зоні. Середня температура [[Січень|січня]] становить −5,6˚C, липня +20,2˚C. Середньорічна кількість [[Опади|опадів]]&nbsp;— 474 мм<ref name="Інформація про місто Кіровоград на офіційному веб-сайті Кіровоградської міської ради">[http://www.kr-rada.gov.ua/istoriya_kirovograd.html Інформація про місто Кіровоград] на офіційному сайті Кіровоградської міської ради</ref> (у середньому за рік у місті спостерігається 130 днів з опадами), найменше&nbsp;— у березні та жовтні, найбільше&nbsp;— у липні.
  
−
Самая низкая среднемесячная температура воздуха в январе (−15,1 °C) зафиксирована в 1963 году, самая высокая (+1,6 °C) — в 2007 году. Самая низкая среднемесячная температура в июле (+17,6 °C) наблюдалась в 1912 году, самая высокая (+25,6 °C) — в 1936 году. Абсолютный минимум температуры воздуха (−39,3 °C) зафиксирован 9 января 1935 года, абсолютный максимум (+38,7 °C) — 27 июля 1909 года и 20 августа 1929 года.
+
Найнижча середньомісячна температура повітря в січні (−15,1&nbsp;°C) зафіксована [[1963]] року, найвища (+1,6&nbsp;°C)&nbsp;— [[2007]] року. Найнижча середньомісячна температура в [[Липень|липні]] (+17,6&nbsp;°C) спостерігалась у [[1912]] році, найвища (+25,6&nbsp;°C)&nbsp;— в [[1936]] році. Абсолютний мінімум температури повітря (−35,3&nbsp;°C) зафіксовано [[9 січня]] [[1935]] року, абсолютний максимум (+38,7&nbsp;°C)&nbsp;— [[27 липня]] [[1909]] року і [[20 серпня]] [[1929]] року<ref name="Клімат Кіровограда">[http://web.archive.org/web/20100216042118/http://www.meteoprog.ua/ru/climate/Kirovohrad/ Клімат Кіровограда] (підготовлено Вишневським В. І.) {{ref-ru}}</ref>.
  
−
За последние 100—120 лет температура воздуха в Кировограде, равно как и в целом на Земле, имеет тенденцию к повышению. В течение этого периода среднегодовая температура воздуха повысилась по меньшей мере на 1,0 °C. Самым тёплым за всю историю наблюдений оказался 2007 год. Большим в целом является повышение температуры в первую половину года[15].
+
За останні 100–120 років температура повітря в Кіровограді, так само як і в цілому на [[Земля|Землі]], має тенденцію до підвищення. Протягом цього періоду середньорічна температура повітря підвищилася щонайменше на 1,0&nbsp;°C. Найтеплішим за всю історію спостережень виявився [[2007]] рік. Більшим у цілому є підвищення температури в першу половину року<ref name="Клімат Кіровограда"/>.
  
−
Преобладающие направления ветров зимой — северо-западные, летом — южные. Наибольшая скорость ветра — в феврале, наименьшая — летом. В январе она в среднем составляет 4,5 м/с, в июле — 3,4 м/с.[16]
+
Переважні напрями [[Вітер|вітрів]] узимку&nbsp;— північно-західні, влітку&nbsp;— південні. Найбільша швидкість вітру&nbsp;— в лютому, найменша&nbsp;— влітку. У січні вона в середньому становить 4,5 м/с, у липні&nbsp;— 3,4 м/с.
 +
== Історія ==
 +
{{main|Історія Кіровограда}}
 +
В околицях Кіровограда є значна кількість [[Пам'ятка археології|пам'яток археології]]. Зокрема, в долині Інгулу знайдено викопні пам'ятки, що засвідчують перебування людини в околицях сучасного Кіровограда з часів ''[[Середній палеоліт|середнього палеоліту]]''<ref>[http://www.uahistory.kiev.ua/kirov/part1.html Кизименко П., Тупчієнко М., Босий П. Єлисаветград. Історія. Науково-популярний нарис історії Кіровограда]</ref>. Розкопки поховань, кількість яких обраховується десятками, провадяться і в межах обласного центру&nbsp;— так, у [[2000-ні|2000-х]] був виявлений практично не пошкоджений дерев'яний корабель у ході розкопок на кіровоградській [[Вулиця Космонавта Попова (Кіровоград)|вулиці Космонавта Попова]]<ref>''Тетяна ЮЛЬСЬКА'' [http://www.vechirka.uafor.net/history/bxxcen/1608155104.php А тепер&nbsp;— човен] // ''«Вечірня газета»'', 2004</ref>.
  
−
История[править | править вики-текст]
+
У [[16 століття|XVI]]&nbsp;— 1-й половині [[18 століття|XVIII]] століть землі сучасного Кіровограда і прилеглих територій були володіннями [[Запорозька Січ|Запорозької Січі]].
−
Раскопки захоронений проводятся и в пределах Кировограда — так, в 2000-х годах была обнаружена практически не повреждённая телега в ходе раскопок на кировоградской улице Космонавта Попова[17].
+
  
−
В XVI — 1-й половине XVIII веков земли современного Кировограда и прилегающих территорий были владениями Запорожской Сечи.
+
Історія сучасного міста починається із заснування [[Фортеця святої Єлисавети|фортеці святої Єлисавети]] ([[1754]]).
  
−
В 1854 году в городе проживало 2 323 евреев и 4750 — христиан, а на рубеже XIX—XX веков еврейское население города достигло почти 50 %[18].
+
=== Єлисаветград ===
  
−
История современного города Кировоград напрямую связана с образованием Елисаветинской крепости.
+
Місто, відоме зараз під назвою Кіровоград, виникло усередині [[18 століття|XVIII століття]] на території, яку в той час було прийнято називати Задніпровські місця<ref>''Поселення задніпрських місць до утворення Нової Сербії в
 +
документах середини ХVІІІ століття / А.В. Пивовар. – К. : Академперіодика,
 +
2003. – 336 с.''</ref>. Ця територія була колонізована спочатку козаками Миргородського та Полтавського полків, а згодом [[Серби|сербськими]] переселенцями, які отримали дозвіл на поселення від російської влади (''[[Нова Сербія]]'').
  
−
Елисаветгра--[[Користувач:4031626|Бабійчук А.О.]] ([[Обговорення користувача:4031626|обговорення]]) 14:46, 31 жовтня 2015 (EET)д[править | править вики-текст]
+
[[Файл:План-схема Фортеці Святої Єлисавети в Кіровограді.jpg|міні|ліворуч|185пкс|План [[Фортеця святої Єлисавети|Єлисаветинської фортеці]]]]
−
Stamp of Ukraine s610.jpg
+
Згодом поруч із цими селами та слободами була збудована фортеця [[Фортеця святої Єлисавети|св. Єлисавети]], первинно розташована на високому правому (західному) березі Інгулу. У подальшому вона планомірно забудовувалося й поповнювалась переселенцями, чим створювався образ «нового» міста, протиставлений хаотично розвинутим давнішим поселенням. Так, від [[1764]] року Фортеця св. Єлисавети стала осередком Єлисаветинської провінції [[Новоросійська губернія|Новоросійської губернії]], а вже за декілька років фортеця містечка відіграла непересічне значення у [[Російсько-турецька війна 1768—1774|російсько-турецькій війні 1768–1774]], що не тільки перегрупувала розклад сил у регіоні, а й непрямо спричинилася до [[Запорозька Січ#Кінець Запорізької Січі. Підсумок|ліквідації Запорозької Січі]].
−
Современный Кировоград развился в XVIII веке как продукт агломерации сельских и военных казацких поселений. А. Шмидт в середине XIX века отмечал, что приградская слобода Ново-Казачьего полка была заселена великорусскими раскольниками, освободившими земли, занятые сербами[19].
+
  
−
Впоследствии рядом с этими сёлами и слободами была построена крепость св. Елисаветы, изначально расположенная на высоком правом (западном) берегу Ингула. В дальнейшем она планомерно застраивалась и пополнялась переселенцами, чем создавался образ «нового» города, противопоставленный хаотически развитым более давним поселениям. Так, с 1764 года Крепость св. Елисаветы стала центром Елисаветинской провинции Новороссийской губернии, а уже через несколько лет крепость города сыграла большое значение в русско-турецкой войне 1768—1774, что не только перегруппировало расклад сил в регионе, но и косвенно стало причиной ликвидации Запорожской Сечи. В 1775 году поселение получает права города и имя Елисаветград[20].
+
І хоча військово-стратегічне значення Єлисаветграда та його фортеці зменшилось із просуненням кордонів [[Російська імперія|імперії]] на південь і приєднанням [[Кримське ханство|Кримського ханства]] ([[1783]]) наприкінці [[18 століття|XVIII століття]] містечко почало відігравати все більшу роль як важливий економічний і [[Торгівля|торговельний]] центр. Адже місто опинилось на перетині важливих шляхів з [[Чорне море|Чорноморського]] узбережжя вглиб Росії, а до заснування [[Одеса|Одеси]], [[Херсон]]а, [[Миколаїв|Миколаєва]] взагалі було єдиним значним поселенням на півдні України, згодом правлячи за важливий пункт на шляху від цих міст у внутрішні райони.
 +
[[Файл:Пашутін Олександр Миколайович.jpg|міні|160пкс|[[Пашутін Олександр Миколайович|Олександр Пашутін]]]]
 +
[[Файл:Єлисаветград_1914.jpg|міні|300пкс|План Єлисаветграда [[1914]] року]]
  
−
И, хотя военно-стратегическое значение Елисаветграда и его крепости уменьшилось с продвижением границ Российской империи на юг и присоединением Крымского ханства (1783) в конце XVIII века, город начал играть всё большую роль как важный экономический и торговый центр. Ведь город оказался на пересечении важных путей из Черноморского побережья вглубь России, а до основания Одессы, Херсона, Николаева вообще был единственным значительным поселением на юге Украины, впоследствии оставаясь важным пунктом на пути от этих городов во внутренние районы.
+
У [[1784]]–[[1795]] роки Єлисаветград&nbsp;— центр [[Єлисаветградський повіт|Єлисаветградського повіту]] [[Катеринославське намісництво|Катеринославського намісництва]], [[1795]]–[[1797]]&nbsp;— [[Вознесенське намісництво|Вознесенського намісництва]], [[1797]]–[[1801]]&nbsp;— [[повіт]]ове місто [[Новоросійська губернія|Новоросійської губернії]], у [[1802]] році&nbsp;— [[Миколаївська губернія|Миколаївської губернії]], у [[1803]]–[[1828]]&nbsp;— [[Херсонська губернія|Херсонської губернії]], а у період [[1829]]–[[1864]] років&nbsp;— центр [[Військові поселення|військових поселень]] у [[Південна Україна|Південній Україні]] (у місті виникло [[Військове містечко (Кіровоград)|військове містечко]]), нарешті від [[1865]] року&nbsp;— знову повітовий центр Херсонської губернії.
  
−
В 1784—1795 годах Елисаветград — центр Елисаветградского уезда Екатеринославского наместничества, 1795—1797 — Вознесенского наместничества, 1797—1801 — Новороссийской губернии, в 1802 году — Николаевской губернии, в 1803—1828 — Херсонской губернии, а в период 1829—1864 годов; — центр военных поселений в Южной Украине (в городе возник военный городок[21]), наконец с 1865 года — вновь уездный центр Херсонской губернии.
+
У 1880 році Я. Гордін організував у Єлисаветграді Духовно-біблейське братство, яке мало на меті провести реформу єврейського побуту та релігії<ref>{{ЕЄЕ|12088|Кировоград}}</ref>.
  
−
Фактически это время — 3-я треть XIX — начало ХХ века стало золотым веком Елисаветграда. Большая этого времени пришлось на городского голову Александра Пашутина (1878—1905).
+
Фактично цей час&nbsp;— 3-я третина XIX&nbsp;— початок XX століття став «золотою добою» Єлисаветграда. Більшість цього часу припало на урядування в місті міського голови [[Пашутін Олександр Миколайович|Олександра Пашутіна]] ([[1878]]–[[1905]]).
  
−
Экономический рост города шёл параллельно с культурным развитием. Так, в Елисаветграде быстро развивались рыночные капиталистические отношения, прежде всего, в аграрном секторе. Значительную роль для экономики города имело введение в эксплуатацию железной дороги Харьков-Елисаветград-Одесса (1868—1869), за считанные годы город из аграрного превратилсь в аграрно-промышленный. Строились мастерские и заводы по ремонту и производству сельскохозяйственной и сопутствующей техники, в частности, эпохальным стал запуск в 1874 году предприятия англичан Братьев Эльворти, которому суждено превратиться во флагман местной промышленности Красная Звезда.
+
Економічне зростання міста йшло паралельно із культурним розвитком. Так, у Єлисаветграді швидко розвивались [[Капіталізм|ринкові капіталістичні]] відносини, перш за все, в [[Сільське господарство|аграрному секторі]]. Значну роль для економіки міста мало введення в експлуатацію [[залізниця|залізниці]] [[Харків]]—Єлисаветград—[[Одеса]] ([[1868]]–[[1869]]), за лічені роки місто з аграрного перетворилось на аграрно-промислове. Зводились майстерні і заводи з ремонту й виробництва сільськогосподарської і супутньої техніки, зокрема, епохальним став запуск [[1874]] року підприємства англійців [[Ельворті Роберт і Томас|Братів Ельворті]], яке перетворилося на флагман місцевої промисловості [[ВАТ «Червона зірка»]].
 +
[[Файл:Кіровоград трамвай.jpeg|200px|ліворуч|thumb|[[Кіровоградський трамвай|Єлисаветградський електричний трамвай.]]]]
 +
Місто відразу ж за столичними містами імперії запустило своїми вулицями [[Єлисаветградський трамвай|електричний трамвай]], [[телефон]]ну станцію, [[телеграф]], [[Єлисаветградський водогін|водогін]] (у [[1893]] році), а на кінець століття тут діяло понад 20 [[Гімназія|гімназій]], училищ, семінарій, чоловічі та жіночі школи, зокрема і перший (від [[1870]] року) заклад середньої освіти в місті [[Єлисаветградське земське реальне училище]]. Єлисаветград активно розбудовувався, набувши європейського вигляду, а [[1882]] року став «колискою української драматургії»&nbsp;— в місті відкрився [[Театр корифеїв|перший український професійний театр]], у якому працювали видатні українські культурні діячі [[Марко Кропивницький]], [[Іван Карпенко-Карий]], [[Марія Заньковецька]], [[Микола Садовський]] тощо.
  
  
−
Театральная площадь в Елисаветграде, начало XX века
+
[[1897]] року в Єлисаветграді відкрито [[Єлисаветградський трамвай|електричний трамвай]].
−
В городе сразу же за столичными городами империи были запущены электрический трамвай, телефонная станция, телеграф, водопровод (в 1893 году), а на конец века здесь действовало более 20 гимназий, училищ, семинарий, мужские и женские школы, в частности, и первое (c 1870 года) заведение среднего образования в городе — Елисаветградское земское реальное училище. Елисаветград активно перестраивался, приобретя европейский вид, а 1882 году стал «колыбелью украинской драматургии» — в городе открылся первый украинский профессиональный театр, в котором работали выдающиеся украинские культурные деятели Марк Кропивницкий, Иван Карпенко-Карый, Мария Заньковецкая, Николай Садовский и т. д.
+
  
−
В 1897 году в городе насчитывалось около 61.5 тысяч человек (евреев — 38 %, русских — 35 %, украинцев — 24 %)[22]
+
Перші десятиліття [[20 століття|ХХ століття]] були позначені для Єлисаветграда посиленням соціального напруження на тлі військових кампаній та економічних ускладнень. Особливо великий неспокій охопив регіон після [[Жовтневий переворот 1917|Жовтневого перевороту]] ([[1917]]). У період [[1917]]–[[1919]] років влада в місті неодноразово переходила із одних рук в інші ([[Українська Центральна Рада]], [[Австро-Угорщина|австро-угорці]], [[більшовики]], [[Григор'єв Матвій Олександрович|Григор'єв]], [[Денікін Антон Іванович|Денікін]])&nbsp;— наприклад, протягом 2 місяців Єлисаветград був адмінцентром [[Земля УНР|Землі УНР]] ''[[Низ (УНР)|Низ]]'', але з поразкою визвольних змагань українців по всій країні остаточно відійшов до більшовиків. Останні зайняли напівзруйнований Єлисаветград, значна частина мешканців якого у пошуках порятунку перебралася за місто. Під час громадянської війни та у перші роки радянської влади у Єлисаветграді були в обігу власні [[єлисаветградські гроші]].
  
−
Первые десятилетия XX века прошли в Елисаветграде под знаком усиления социального напряжения на фоне военных кампаний и экономических осложнений. Особенно большое беспокойство охватило регион после Октябрьской революции. В период революции на Украине в течение 1917—1919 годов власть в городе неоднократно переходила от одной политической силы к другой (Центральная рада Украинской народной республики, Австро-Венгрия, большевики, Григорьев, Деникин) — например, в течение 2 месяцев Елисаветград был админцентром Земли УНР Низ, но с поражением украинских освободительных движений Елисаветград окончательно отошёл к большевикам. Последние заняли полуразрушенный Елисаветград, значительная часть жителей которого в поисках спасения перебралась за город. Во время гражданской войны и в первые годы советской власти в Елисаветграде были в ходу собственные Елисаветградские деньги.[23]
+
=== Радянський час ===
  
−
Советское время[править | править вики-текст]
+
Від [[1923]] року місто&nbsp;— [[Зинов'євська округа|окружний]] центр [[УСРР]]. [[1924]] року місто перейменоване на ''Зінов'євськ'', від [[1932]] року&nbsp;— у складі [[Одеська область|Одеської області]], у грудні [[1934]] року перейменоване на ''Кірово'', а разом з новим перейменуванням на ''Кіровоград'' у січні [[1939]] року стало [[Кіровоградська область|обласним]] центром.
−
С 1923 года город — окружной центр УССР. В 1924 году город переименован в Зиновьевск, с 1932 года — в составе Одесской области, с декабря 1934 года — был переименован в Кирово, и вместе с новым переименованием в январе 1939 года в Кировоград стал областным центром.
+
  
−
В годы Великой Отечественной войны с 5 августа 1941 года город был оккупирован немецкими войсками. Во время оккупации в городе были расстреляны почти все евреи. В память об этом у кировоградской синагоги во времена независимости был установлен знак. В первый год оккупации немецкая власть пыталась использовать украинские национальные силы в своих интересах. Некоторые улицы в городе были переименованы. Вместо памятника С. М. Кирову была установлена пушка. Город был освобождён от гитлеровских захватчиков 8 января 1944 года в результате Кировоградской наступательной операции советскими войсками 2-го Украинского фронта.[24]
+
У радянські часи в місті було засновано багато нових навчальних закладів. Зокрема у квітні [[1929]] року в Зінов'євську було створено вечірній робітничий інститут сільськогосподарського машинобудування. На жаль, інститут проіснував недовго. [[26 лютого]] [[1933]] року Народний комісаріат важкої промисловості СРСР видав наказ про його ліквідацію. Значну частину студентів ліквідованого інституту було переведено до організованого технікуму сільськогосподарського машинобудування. У травні [[1956]] року на базі Кіровоградського технікуму сільськогосподарського машинобудування було організовано вечірнє відділення [[Харківський політехнічний інститут|Харківського політехнічного інституту]]. У [[1962]] році відбулася реорганізація Кіровоградського вечірнього відділення у філіал Харківського політехнічного інституту. [[9 червня]] [[1967]] року було створено Кіровоградський інститут сільськогосподарського машинобудування (КІСМ).
  
−
В послевоенное время Кировоград превратился в важный центр лёгкой и машиностроительной промышленности с определённой (исторически и географически сформированной) ориентацией на сельское хозяйство. В частности, на полную мощность заработали заводы сельскохозяйственных машин Красная Звезда, гидравлических насосов «Гидросила», радиодеталей «Радий», по производству пишущих машинок «Друкмаш» и т. д.
+
[[1 жовтня]] 1930 року Рада Народних Комісарів УСРР прийняла постанову про відкриття у місті інституту народної освіти. 1933 року інститут реорганізується в педагогічний інститут з фізико-математичним і хіміко-біологічним факультетами зі строком навчання чотири роки. 1935 року на базі Кіровоградського педінституту утворюється учительський інститут з дворічним строком навчання. Одночасно продовжували навчання студенти II–IV курсів, які працювали за програмою педагогічного інституту. [[1 вересня]] 1939 року поряд з учительським інститутом відновлюється і педагогічний інститут.
  
−
В течение 1960—1980-х годов Кировоград продолжал наращивать экономическую базу, а население города вновь удвоилось. В это время была в целом оформлена современная городская инфраструктура, а в 1970-х годах со строительством набережной Ингула была решена давняя проблема затопления прибрежной городской зоны.[23][25]
+
У роки [[Німецько-радянська війна|Німецько-радянської війни]] від [[5 серпня]] [[1941]] року місто було [[Окупація|окуповане]] гітлерівськими військами, а з [[15 листопада]] [[1941]] стало центром [[Кіровоградський ґебіт|Кіровоградської округи]]. Місто було зайняте радянськими військами [[8 січня]] [[1944]] року в результаті ''[[Кіровоградська операція|Кіровоградської наступальної операції]]''.
  
−
Независимая Украина[править | править вики-текст]
+
1951 року було створено Кіровоградське військове авіаційне училище льотчиків далекої авіації, перейменоване згодом в 60-ті роки у Вище авіаційне училище льотчиків ВПС. Першим начальником училища став генерал-майор авіації А.&nbsp;Г.&nbsp;Мельников. З 1960 по 1978&nbsp;роки училище було Кіровоградською школою вищої льотної підготовки цивільної авіації.
−
В 1990-е годы Кировоград переживал социально-экономический кризис, хотя в сложных экономических условиях городу удалось сохранить коммунальную и транспортную инфраструктуры, медицинскую и образовательную отрасли.
+
  
−
После 1991 года обострился вопрос переименования Кировограда — местная интеллигенция и представители широкой общественности не раз обращались с подобными предложениями и петициями к городским чиновникам. В 2000 году прошёл местный референдум по вопросу переименования, но переименование не было поддержано. В октябре 2008 года горсовет Кировограда решил провести одновременно с внеочередными выборами в Верховною Раду Украины повторно местный референдум о возвращении городу названия «Елисаветград» (1754—1924 гг.). К тому времени идею такого референдума и переименования поддерживали депутаты влиятельных фракций БЮТ, «Нашей Украины» и Партии регионов. Однако референдум не был проведён.[26][27][28][29][30][31][32][33]
+
У [[1959]] році було створене [[Кіровоградське музичне училище]]. Спочатку воно розташовувалося у будинках на вулиці [[Вулиця Дворцова (Кіровоград)|Дворцовій]] (тоді Леніна). У [[1991]] році музичне училище переїхало у будинок колишнього ленінського райкому [[КПРС]] на [[Вулиця Маланюка (Кіровоград)|вулиці Маланюка]].
  
−
После принятия 9 апреля 2015 года закона «о запрете пропаганды коммунистического и национал-социалистического тоталитарных режимов» в течение 9 месяцев парламент или местные органы власти должны принять решения о переименовании Кировограда[34][35].
+
У повоєнний час Кіровоград перетворився на важливий осередок [[Легка промисловість|легкої]] та [[Машинобудування|машинобудівної]] промисловості з певною (історично та географічно сформованою) орієнтацією на [[сільське господарство]]. Зокрема, на повну потужність запрацювали заводи сільськогосподарських машин [[Червона Зірка (ВАТ)|«Червона зірка»]], гідравлічних насосів [[Гідросила|«Гідросила»]], радіодеталей [[Радій (підприємство)|«Радій»]], з виробництва [[друкарська машинка|друкарських машинок]] «Друкмаш» (нині не існує), завод Більшовик (нині не існує), завод імені Таратути (нині не існує), завод Дозуючих автоматів.
  
−
Население[править | править вики-текст]
+
За радянських часів у Кіровограді працював найбільший у [[СРСР]] виробник електричних [[Друкарська машинка|друкарських машинок]] ''«Ятрань»''&nbsp;— завод «[[Друкмаш]]».
−
Численность населения города по данным на 1 марта 2015 года составляет 228 911 постоянных жителей и 232 052 человека наличного населения, в рамках горсовета —  237 018 постоянных жителей и 240 684 человека наличного населения.[2]
+
  
−
Численность населения
+
Протягом [[1960-ті|1960]]—[[1980-ті|1980]]-их років Кіровоград продовжував нарощувати економічну базу, а населення міста знову подвоїлося. У цей час була в цілому оформлена сучасна міська інфраструктура, а у [[1970-ті|1970-х роках]] з будівництвом [[Вулиця Набережна (Кіровоград)|набережної]] [[Інгул]]у було вирішено давню проблему затоплення прибережної міської зони. У той же час були знищені деякі пам'ятки архітектури міста. Наприклад, при ремонті приміщення театру було знищене все внутрішнє оздоблення. При розширенні вулиці [[Велика Перспективна вулиця|Великої Перспективної]] (тоді Карла Маркса) був підірваний будинок Заславського.
−
1897[36] 1970[37] 1979[38] 1989[39] 2001[40] 2010[41] 2011[42] 2012[43] 2013[44]
+
−
62500 188795 236652 269803 254103 236059 235377 234830 234183
+
−
План, улицы и районы Кировограда[править | править вики-текст]
+
−
План Кировограда  [скрыть]
+
−
Kirovohrad Plan.png
+
−
Балашёвка
+
−
Сладкая
+
−
Балка
+
−
Ковалёвка
+
−
Некрасовка
+
−
Озёрная
+
−
Балка
+
−
Беляева
+
−
Черёмушки
+
−
Никаноровка
+
−
Новоалексеевка
+
−
Арнаутово
+
−
Масляниковка
+
−
посёлок
+
−
Горный
+
−
Завадовка
+
−
Кущёвка
+
−
Большая Балка
+
−
Катрановка
+
−
Крепость
+
−
св. Елисаветы
+
−
Центр
+
−
село Соколовское
+
−
село Черняховка
+
−
Площадь Кирова — центральная в городе
+
−
Значения цветов:
+
  
−
    Жилые районы
+
=== Незалежна Україна ===
−
    Промышленные районы
+
−
    Другие населённые пункты
+
−
    Парки, леса
+
−
    Сады
+
−
    Кладбища
+
−
    Водоёмы
+
−
Современный Кировоград делится на два административные района — Кировский и Ленинский. Кировоградскому горсовету также подчиняется посёлок Новый.
+
  
−
Главными городскими магистралями являются улицы Большая Перспективная (ось центральной части города, ранее Карла Маркса), Улица 40-летия Победы (дорога на Николаев), Полтавская (дорога на Кременчуг), Университетский проспект (дороги на Умань и Кишинёв). Важное значение для защиты от паводков имеет Набережная.
+
На початку 90-х років промисловість у місті занепадає, частково ж відбувається переорієнтація міської економіки. Так, припинила діяльність низка виробництв, зокрема&nbsp;— «[[Друкмаш]]», завод ім. Таратути, кондитерська фабрика, молокозавод. Фактично припинив роботу міський аеропорт. І хоча ці підприємства були [[Приватизація|приватизовані]], нові власники не спромоглися налагодити їхню роботу за нових економічних умов та збанкрутували. В кінці 90-х років почалося пожвавлення діяльності приватних підприємців. Було побудовано нове підприємство з виробництва рослинних жирів та олій&nbsp;— [[Промислова група «Креатив»|Креатив]]. Модернізовано [[м'ясокомбінат Ятрань]]. Було відкрито нові магазини, аптеки, кількість робочих місць зросла. Окрім того, місто стало набувати кращого вигляду&nbsp;— як владою, так і підприємцями було зроблено ремонти фасадів деяких державних та приватних будівель.
  
−
Основная статья: Улицы Кировограда
+
У [[2000-ні|2000-х]] в Кіровограді реалізується програма заходів з розбудови міста: здійснюється ремонт доріг, реконструкція музеїв та капітальний ремонт зовнішнього освітлення, доброустрій території колишньої [[Фортеця святої Єлисавети|фортеці Святої Єлисавети]], комунальне господарство та підприємства міста придбали нову техніку, тролейбуси, автобуси, завершується газифікація приватного сектора, почали зводитись нові житлові та громадські будівлі, пожвавився економічний і торговельний сектор міста.
−
Кировоград имеет ряд микрорайонов:
+
  
−
Ковалёвка;
+
[[Фінансово-економічна криза 2008—2009 року в Україні|Фінансово-економічна криза]] в Україні наприкінці [[2000-ні|2000-х років]] сильно вплинула на економіку Кіровограда&nbsp;— тенденції розвитку змінилися стагнаційними, що зачепили в тому числі й найуспішнішу промислову галузь міста&nbsp;— [[сільськогосподарське машинобудування]].
−
Большая Балка;
+
−
Кущёвка;
+
−
Завадовка;
+
−
Катрановка;
+
−
Посёлок Горный;
+
−
Лелековка
+
−
Некрасовка;
+
−
Балашовка;
+
−
Старая Балашовка;
+
−
Новониколаевка;
+
−
Озёрная Балка;
+
−
Масляниковка;
+
−
Арнаутово;
+
−
Черёмушки;
+
−
Никаноровка;
+
−
Беляева;
+
−
Новоолексеевка;
+
−
Сладкая Балка.
+
−
Жадова
+
−
Администрация[править | править вики-текст]
+
−
В состав Кировоградского городского совета[45] входят 76 депутатов, избираемых общиной города сроком на 5 лет.
+
  
−
Исполнительную власть в городе возглавляет городской голова[46] и Исполнительный комитет (Исполком), который по состоянию на конец 2000-х годов состоит из 15 членов[47]. Ему подчинены 5 департаментов, каждый из которых отвечает за определенную сферу городской жизни: экономику и финансы, жилищно-коммунальное хозяйство, развитие торговли, бытовое обслуживание, транспорт и связь, градостроительство и капитальное строительство, административный, 8 управлений, 10 отделов, 2 службы (контрольная и по делам детей), регистрационная палата и городской Центр социальных служб для семьи, детей и молодежи. В 2 районах города (Ленинский и Кировский) и подчиненном горсовету поселке Новое органами исполнительной власти являются соответственно Ленинский и Кировский районные советы и совет посёлка Новое.
+
Після [[1991]] року загострилось питання перейменування Кіровограда&nbsp;— місцева інтелігенція і представники широкої громадськості не раз зверталися з подібними пропозиціями і петиціями до міських можновладців. Нарешті у жовтні [[2008]] року міськрада Кіровограда вирішила провести одночасно з позачерговими виборами до [[Верховна Рада України|Верховної Ради України]] ''місцевий референдум про повернення місту назви «'''Єлисаветград'''» (1754–1924&nbsp;рр.)''. На той час ідею такого референдуму та перейменування підтримували депутати впливових фракцій [[БЮТ]], [[Наша Україна — Народна самооборона|«Нашої України»]] та [[Партія регіонів|Партії регіонів]]. Однак рішення про проведення дочасних парламентських виборів одночасно з [[Вибори Президента України 2010|Президентськими виборами]] [[2010]] року в межах країни ухвалено не було, відтак наразі місцева влада мусить визначитись з подальшою долею і перспективою проведення подібного референдуму<ref>[http://unian.net/ukr/news/news-318927.html Рішення про перейменування Кіровограда ухвалюватимуть депутати міськради] // повідомлення за [[2 червня]] [[2009]] року від [[УНІАН]]</ref>. В 2015 в рамках [[Декомунізація в Україні|декомунізації в Україні]] паралельно із виборами до місцевих рад проводилось опитування про зміну назви міста, на запропоновані варіанти: Благомир, Ексампей, Єлисаветград, Златопіль, Інгульськ, Козацький, Кропивницький.
  
−
Действующим городским головой Кировограда (с ноября 2010 года) является Александр Саинсус, член Партии регионов.[48] По результатам выборов в местные органы власти, состоявшихся 31 октября 2010 в Кировоградском городском совете в многомандатном избирательном округе, были избраны 38 депутатов, представляющих 6 политических партий: «Партия Регионов» (14 депутатов), ВО «Батькивщина» (12 депутатов), «Фронт изменений» (укр. — Фронт змін) (5 депутатов), «Солидарность женщин Украины» (3 депутата), «Коммунистическая партия Украины» и «Социалистическая партия Украины» (по 2 депутата). Кроме того, в Кировоградский городской совет вошли ещё 38 депутатов, избранных в одномандатных мажоритарных избирательных округах, преимущественно представители Партии Регионов.[49]
+
== План, вулиці та місцевості Кіровограда [[Файл:Screenshot 2.png|міні]]==
  
−
Экономика[править | править вики-текст]
 
−
Основой промышленности Кировограда является машиностроение, пищевая и горная промышленность. Ряд месторождений уникален не только для Украины, но и для всей Европы. В основном в недрах земли очень много урановой руды. Основным её добытчиком является Ингульская шахта Восточного Горнообогатительного комбината — ВостГОК.
 
−
 
−
Основой машиностроения Кировограда является сельскохозяйственное. Такие крупные машиностроительные заводы, как ЗАО «Гидросила Групп» (укр. ЗАТ «Гідросила Груп», разработка и производство гидравлических силовых машин и компонентов гидромашин), ОАО «Красная Звезда» (укр. ВАТ «Червона зірка», производство посевной и почвообрабатывающей техники), ЗАО НПП "Радий" (укр. ЗАТ НВП «Радій», электроника, системы защиты и управления для атомных электростанций) ЗАТ «Креатив» (обеспечивает большое количество рабочих мест), известны широко за пределами Украины. В городе также представлены лёгкая и пищевая промышленность.
 
−
 
−
Почта, связь, банковская сфера и страхование[править | править вики-текст]
 
−
 
−
Почтамт (стиль модерн, конец XIX века)
 
−
В 1869 году в Елисаветграде был открыт телеграф, а в 1884 году — новая почтовая контора[50].
 
−
 
−
В настоящее время главным оператором предоставления населению и бизнесу почтовых услуг в Кировограде (и области) является филиал национального оператора предприятия УГППС «Укрпочта» — Кировоградская дирекция УГППС «Укрпочта», которая в своем составе имеет обособленные структурные подразделения: 7 центров почтовой связи, 12 цехов обслуживания потребителей, многие отделений в городе и области[51].
 
−
 
−
В Кировограде работает управление НБУ в Кировоградской области, и действуют региональные представительства и филиалы более 40 Украинских банков, существует разветвленная сеть банкоматов[52].
 
−
 
−
Рынок страхования в городе представляют более 30 компаний, многочисленные страховые компании-ответвления коммерческих банков[53].
 
−
 
−
Транспорт[править | править вики-текст]
 
−
 
−
Кировоградский железнодорожный вокзал
 
−
Через город проходят автодороги европейского значения: Ужгород — Тернополь — Кировоград — Донецк — Должанское (E 50), Слобозия — Галац — Кишинев — Кировоград — Полтава (E 584); региональные автодороги: Кировоград — Николаев, Кировоград — Александровка; железная дорога Котовск — Помошная — Знаменка.
 
−
 
−
В городе работает 2 автостанции и железнодорожный вокзал, функционирует аэропорт Кировоград (2 взлетно-посадочные полосы, одна из которых является действующей), что соответствует 3-й категории ИКАО, 2 коммерческие авиакомпании «УРГА» и «Чайка», в основном работающих в Африке.
 
−
 
−
До 1941 года в Кировограде работали 2 трамвайные линии. В 1941 году при отступлении советских войск была подорвана трамвайная электростанция, разрушено хозяйство. После войны были неудачные (из-за нехватки средств) попытки восстановить кировоградский трамвай.[54].
 
−
 
−
Сейчас городской общественный транспорт представлен троллейбусами, автобусами и маршрутными такси. Автобусные пассажирские перевозки в Кировограде осуществляются машинами «Автобусного парка 13527» — принадлежит ООО «Елисаветградская транспортная компания». Это полугосударственное предприятие, наряду с несколькими частными операторами, представлено и на рынке перевозок маршрутными такси города (всего более 20 маршрутов), что составляет основу внутригородского пассажиропотока.
 
−
 
−
Основная статья: Кировоградский троллейбус
 
−
Троллейбусное движение в Кировограде было открыто 2 ноября 1967 года. Пережив кризисное состояние в начале 2000-х, в середине десятилетия отрасль была восстановлена. По состоянию на апрель 2012 года в городе работало 6 троллейбусных маршрутов (№ 1, 2, 4, 5, 7, 9, 10). Троллейбусные перевозки осуществляет ООО «Елисаветградская транспортная компания». Подвижной состав: троллейбусы ЗиУ-682, ElectroLAZ-12, ЮМЗ-Т2, ЗиУ-682Г-016.
 
−
 
−
Коммунальное хозяйство[править | править вики-текст]
 
−
 
−
Железнодорожный мост
 
−
Большинство городских коммуникаций в Кировограде построены ещё при СССР, а в 1990-е годы на них не хватало финансирования, поэтому в городе проблемы с коммунальным хозяйством. Среди позитива отмечается относительное решение проблемы с водоснабжением.
 
−
 
−
Газоснабжение в Кировограде осуществляется ОАО «Кировоградгаз»[55]. Поставка электрической энергии в область осуществляет оператор ОАО «Кировоградоблэнерго», являющийся монополистом, к основным видам лицензируемой деятельности которого относятся производство, передача и поставка электроэнергии потребителям Кировограда (и Кировоградской области) по тарифам, которые регулируются в соответствии с действующим законодательством.
 
−
 
−
 
−
Кировоградский краеведческий музей (Дом Барского) (июнь 2012 года)
 
−
Для водоснабжения Кировограда (и ряда других населенных пунктов области) в 1973 году был введён в эксплуатацию водопровод «Днепр — Кировоград». Мощности сооружений — 168 000 м³ питьевой воды в сутки. По состоянию на 2005 год, централизованным водоснабжением охвачено 88,6 % города.
 
−
 
−
Орган, ответственный за водоснабжение в городе, находится на данный момент в коммунальной собственности — коммунальное предприятие «Кировоградское водопроводно-канализационное хозяйство Кировоградского городского совета». Также системе коммунального хозяйства Кировограда принадлежат жилищно-эксплуатационные конторы (ЖЭКи № 1, 2, 7, 12, 13, 15) и коммунальные ремонтно-эксплуатационные предприятия (КРЕПы № 3, 4, 6, 9, 10, 11), ГКП «Аварийно-диспетчерская служба». На коммунальное предприятие «Теплоэнергетик» возложена функция контроля за городскими тепловыми сетями.
 
−
 
−
В городе созданы также специальные службы — коммунальные предприятия по содержанию городских дорог и мостов, «Горсвет», отвечающий за состояние электрических сетей и наружное освещение города, «Трест зелёного хозяйства», осуществляющий функцию озеленения и т. д[56].
 
−
 
−
Вывоз мусора с придомовых территорий осуществляют предприятия «РАФ-плюс» и «Универсал-2005» (последнее находится в коммунальной собственности). Остаётся насущной проблема вывоза мусора из частного сектора города.
 
−
 
−
СМИ[править | править вики-текст]
 
−
В Кировограде развиваются как печатные, так и электронные СМИ, в том числе и в сети Интернет. Главные региональные общественно-политические периодические издания — газеты: «Диалог» (разовый тираж — 54 000), «Кировоградская правда»[57], «Украина-Центр»[58], «Вечерняя газета», «Первая городская газета»,«21-й канал», «Народное слово».
 
−
 
−
Местное вещание осуществляет областная гостелерадиокомпания[59] Есть также ФМ вещание — ООО «АБ-Радио» на частоте 104.2
 
−
 
−
В регионе активно развивается Интернет. Главные центральные региональные государственные органы и большинство учреждений различных отраслей города по состоянию на 2012 год имеют собственные веб-страницы.
 
−
 
−
Культура и образование[править | править вики-текст]
 
−
В Кировограде насчитывается 46 детских дошкольных заведений и 43 школы, в которых учатся 39 145 учеников. Особенной популярностью пользуются учебные заведения нового типа: школы-гимназии, лицеи, колледжи. Имеются 11 вузов и филиалов
 
−
 
−
Вузы Кировограда[править | править вики-текст]
 
−
 
−
Кировоградский педагогический университет
 
−
Кировоградская Лётная Академия Национального Авиационного Университета
 
−
Кировоградский государственный педагогический университет имени Владимира Винниченко
 
−
Кировоградский национальный технический университет
 
−
Кировоградский институт государственного и муниципального управления Классического приватного университета
 
−
Кировоградский институт коммерции
 
−
Кировоградский институт регионального управления и экономики
 
−
Кировоградский филиал Национальной Академии статистики, учёта и аудита
 
−
Кировоградский филиал Межрегиональной академии управления персоналом
 
−
Кировоградский факультет менеджмента и бизнеса Киевского национального университета культуры и искусств
 
−
Кировоградский институт Развития человека «Украина»
 
−
Социально-педагогический институт Педагогическая академия
 
−
Кировоградское музыкальное училище
 
−
Техникумы и колледжи[править | править вики-текст]
 
−
Кировоградский Колледж Статистики НАСОА
 
−
Кировоградский кибернетико-технический колледж
 
−
Кировоградский машиностроительный колледж КНТУ (Техникум Кировоградского государственного технического университета)
 
−
Кировоградский коммерческий техникум
 
−
Кировоградский техникум механизации сельского хозяйства
 
−
Кировоградский экономико-правовой колледж
 
−
Кировоградский медицинский колледж имени Е. И. Мухина
 
−
Кировоградский строительный колледж
 
−
Кировоградский кооперативный колледж экономики и права им. М. П. Сая
 
−
Культура и спорт[править | править вики-текст]
 
−
Имеются 2 театра, 2 кинотеатра, краеведческий и художественный музеи, филармония. Сегодня в городе работают Кировоградский украинский академический музыкально-драматический театр им. М. Кропивницкого, кукольный театр, студенческий театр-студия «Резонанс». Зал областной филармонии — один из лучших на Украине (890 мест). На её базе действует детская филармония. Концерты проходят также в городском дворце культуры им. Компанийца (550 мест). В нём работает немало интересных коллективов. Четыре музыкальные школы, одна художественная и две школы искусств позволяют всем желающим получить начальное художественное образование.
 
−
 
−
Репутацию одного из центров украинской народной хореографии создали Кировограду знаменитые танцевальные коллективы: Академический театр музыки, песни и танца «Зоряне» (Кировоградская областная филармония), заслуженный ансамбль народного танца Украины «Ятрань», победитель международных фестивалей и конкурсов: «Золотая Пальмира» в г. Санкт-Петербург, «Осенняя сказка» в Чехии, «Веспремские игры» в Венгрии образцовый хореографический ансамбль «Надежда», ансамбль песни и танца «Весна», народный ансамбль бального танца «Конвалия», детские коллективы «Пролисок», «Росинка» и другие. Широко известны на Украине и за её пределами солисты Кировоградской областной филармонии народные артисты Украины Антонина Червинская и Раиса Валькевич, заслуженный артист Украины Сергей Дёмин.
 
−
 
−
В городе широко развитая сеть спортивных заведений. Работает 9 детско-юношеских спортивных школ, 3 стадиона, плавательный бассейн, легкоатлетический манеж. В городе подготовлен целый ряд спортсменов, которые стали чемпионами и призёрами чемпионатов Украины, Европы, мира.
 
−
 
−
Любимыми местами отдыха кировоградцев являются парки — Ковалёвский, дендропарк и другие.
 
−
 
−
В 2011 году команда г. Кировограда победила в самом масштабном за историю телевидения шоу «Майданс» на телеканале Интер и таким образом завоевала звание Танцевальной столицы Украины. Кроме титула майдансеры выиграли 1 миллион гривен для развития города, который был направлен на строительство детских площадок. Команда состояла из 500 обычных жителей города и области, хореографом был назначен Александр Лещенко. Эта победа стала победой не только участников, но и всего города, так как поддержка и активность горожан была на феноменально высоком уровне.
 
−
 
−
СМИ, печатные издания[править | править вики-текст]
 
−
Общественно-политические издания Кировограда: газеты «Первая городская газета», «Ведомости-плюс», «Диалог», «Украина-Центр», «Телеклуб», «Народное слово», газета «СІТІ», «Кировоградская правда», и другие. Рекламно-информационные издания: еженедельник «Трудоустройство», «Утренний город», «Все про все», «Из рук в руки», «Новости Кировоградщины», «Типичный Кировоград»; журналы:«Ланруж»[60]
 
−
 
−
Радиостанции[править | править вики-текст]
 
−
В Кировограде вещают следующие радиостанции. Частота указана в МГц:
 
−
 
−
66,98 — 1 программа Радио Украины
 
−
68,84 — Радио Проминь
 
−
99,3 — Europa Plus
 
−
100,0 — Super Radio
 
−
101,5 — Ретро FM
 
−
101,9 — Радио Рокс Украина
 
−
102,6 — Авторадио
 
−
103,4 — Kiss FM
 
−
103,8 — Русское радио
 
−
104,2 — Best FM
 
−
104,6 — Радио Эра
 
−
105,3 — Хит FM
 
−
105,8 — DJFM
 
−
106,2 — Перец FM
 
−
106,7 — Радио Скифия-Центр / Радио Шансон
 
−
107,2 — Люкс FM
 
−
107,8 — Наше радио
 
−
Религия[править | править вики-текст]
 
−
 
−
Преображенская церковь в Кировограде
 
−
Религия в Кировограде, представлена различными конфессиями, наиболее распространенная среди которых православие, также присутствуют протестантизм, католические и иудейские общины. По состоянию на 2007 год в Кировограде было зарегистрировано 63 религиозные общины[61]. Первый храм появился с образованием крепости в 1755 году — это была православная Свято-Троицкая церковь, в том же году в деревне рядом с крепостью была построена Успенская церковь. В окрестностях крепости, которая впоследствии стала городом Елисаветград, начали селиться старообрядцы. В 1880 году был основан Елисаветградский викариат при Херсонской епархии РПЦ, первым епископом которого стал Неофит (Неводчиков). Викариат просуществовал до 1931 года, когда, уже как зиновьевский, был ликвидирован во время гонений на Церковь. В 1947 году викариат, уже как Кировоградский, восстановили, а впоследствии была создана епархия с центром в городе.
 
−
 
−
Самым влиятельным в церковно-религиозной жизни города является православие. В настоящее время в городе (на 2013 год) сосуществуют общины 3 православных церквей — УПЦ МП (9 общин), также присутствуют непризнанные православные церкви УПЦ КП (6 общин) и Украинская автокефальная православная церковь (3 общины). Сейчас Кировоградскую кафедру в Украинской православной церкви (Московского патриархата) занимает Иоасаф (Губень). С 1992 года действует Кировоградская римско-католическая парафия Святого Духа, которая имеет собственный храм — костел Святого Духа на улице Дворцовой. Верующие УГКЦ с разрешения местного римско-католического священника проводят регулярные службы в подвале этого храма.
 
−
 
−
Из различных направлений протестантизма существуют 34 религиозные организации города. Среди религиозных организаций можно отметить Свидетелей Иеговы, (12 собраний на русском языке, одно на языке жестов и одна украиноязычная группа). Также существуют евангельские христиане-баптисты (7 общин), христиане веры евангельской (6 общин), адвентисты седьмого дня (4 общины). Поочередно проводят богослужения в помещении синагоги представители иудейских религиозных общин прогрессивного и ортодоксального направления. Для удовлетворения духовных потребностей верующих кировоградцев религиозные организации по состоянию на конец 2007 года использовали 13 культовых сооружений, 5 из которых являются памятниками архитектуры (3 принадлежащих УПЦ МП, по однму — УАПЦ и иудейской общине). Ещё ряд храмов продолжают или планируют возвести в городе, в том числе кафедральный собор УПЦ КП, который должен стать копией древней культовой постройки — Петропавловской церкви.
 
−
 
−
Архитектура, достопримечательности и памятники[править | править вики-текст]
 
−
Архитектурный облик города[править | править вики-текст]
 
−
 
−
Центральная городская площадь Героев Майдана
 
−
В Кировограде во многом сохранилась старая застройка (преимущественно второй половины XIX века), в том числе ряд культовых сооружений, остатки российских укреплений, еврейские кварталы и пр.
 
−
 
−
Уже с конца XVIII века город застраивался зданиями в стиле классицизма (неоклассицизма), однако свойственным именно Елисаветграду стало господство в конце XIX — в начале XX века стиля модерн, как в жилой, так и общественной архитектуре. В значительной степени архитектурный облик Кировограда определяли рабочие кварталы.
 
−
 
−
Видное место в композиционном планировании центра города занимала Успенская церковь, которая была уничтожена коммунистами после Второй мировой войны. Сейчас на её месте находится городская администрация.
 
−
 
−
Во времена СССР Кировоград был застроен многоэтажными административными, общественными и жилыми домами. В 1970-х годах успехом местных инженеров и строителей стала реализация проекта по благоустройству и застройке городской набережной реки Ингул[62].
 
−
 
−
В 2000-х годах, после длительного экономического кризиса, в городе возобновилась сфера капитального строительства.
 
−
 
−
Памятники[править | править вики-текст]
 
−
В городе установлен ряд памятников — как в советское время (Мемориал Славы, Кирову — снесён 23.02.2014 г., Шевченко и др.), так и во время независимой Украины (с 1991 г.) (братьям Эльворти, жертвам Чернобыльской трагедии, Владимиру Винниченко и др.).
 
−
Всего в Кировограде около 40 памятников, памятных знаков, мемориалов и бюстов.
 
−
 
−
Значительным сосредоточением памятников и памятных знаков в городе являются так называемые Валы (местоположение Елисаветинской крепости) — здесь содержится Мемориал Славы, ряд других монументов и символов, посвящённых событиям и персоналиям ВОВ, памятные кресты Голодомора и первому православному храму города.
 
−
Одним из новейших (осень 2009 года) в Кировограде памятников стала скульптура городского головы Елисаветграда Александра Пашутина, торжественно открытая во время празднования Дня города 19 сентября 2009 года на площади перед городским советом.
 
−
Осенью 2010 года на площади перед Кировоградским государственным педагогическим университетом открыт памятник Владимиру Винниченко.
 
−
В Кировограде в монументальной форме отмечены персоналии, чьи жизнь и творчество связаны с городом, — М. Л. Кропивницкий, В. И. Григорович, братья Эльворти.
 
−
Сразу несколько памятников появилось в Кировограде к 250-летию города в 2004 году, среди них — монументальный «Ангел-хранитель Украины» и памятник братьям Эльворти в честь основателей завода «Красная Звезда», разместившийся неподалеку от предприятия.
 
−
 
−
Во время политических событий зимой 2014 года памятник С. М. Кирову (Кострикову) был демонтирован. Что породило множество противоречивых мнений среди горожан в социальных сетях, в частности сообществе «Типичный Кировоград[63]». .
 
−
 
−
Галерея видов города[править | править вики-текст]
 
−
 
−
Здание Елисаветградского окружного суда
 
−
(на нач. ХХІ ст.)
 
−
 
−
 
−
Кировоградское областное управление СБУ
 
−
(модерн)
 
−
 
−
 
−
Кировоградский художественный музей
 
−
 
−
 
−
Кировоградский городской совет,
 
−
сентябрь 2005 года; в 2009 году были проведены работы по благоустройству площади перед зданием
 
−
 
−
 
−
На набережной Ингула
 
−
(застройка советского времени)
 
−
 
−
 
−
Здание ГНС в Кировоградской области
 
−
на берегу Ингула (ул. Большая Перспективная, 55)
 
−
Воинские объединения, соединения, части[править | править вики-текст]
 
−
С июня 1922 г. по март 1923 г. управление 6-го стрелкового корпуса находилось в г. Елисаветграде[64].
 
−
Примечания[править | править вики-текст]
 
−
↑ Показывать компактно
 
−
↑ Указано наличное население города
 
−
↑ Перейти к: 1 2 Чисельність населення на 1 березня 2015 року (население на 01.03.2015) (укр). Управление статистики в Кировоградской области.
 
−
↑ Перейти к: 1 2 3 4 5 Информация про город Кировоград на официальном сайте Кировоградского городского совета
 
−
↑ Всеукраинская перепись населения 2001. Численность имеющегося населения и его распределение по полу. Кировоградская область, г. Кировоград (горсовет)
 
−
↑ В 1775 г. поселение получает права города и имя Елисаветград. http://library.kr.ua/elib/ketsko/kirovohrad.html
 
−
↑ Місто і люди. Єлисаветград — Кіровоград, 1754—2004. Ілюстрована енциклопедія., Кіровоград: , «Імекс-ЛТД», 2004, 303 стор.
 
−
↑ Матеріали щодо краєзнавства Кіровоградської області
 
−
↑ Час корифеїв. 125 років тому було створено перший професійний український театр. Газета «День». № 219, 14 грудня 2007
 
−
↑ Перейти к: 1 2 Указ Президиума Верховного Совета СССР от 10 января 1939 года «Об образовании Сумской, Кировоградской и Запорожской областей в составе Украинской ССР»
 
−
↑ Кіровоградська міська рада — Підприємства міста
 
−
↑ Постановление Всеукраинского Центрального Исполнительного Комитета от 7 августа 1924 года «О переименовании Елисаветградского округа в Зиновьевский округ и гор. Елисаветграда в гор. Зиновьевск»
 
−
↑ Постановление ЦИК СССР от 27 декабря 1934 года «Об утверждении решений организаций УССР о переименованиях для увековечивания памяти т. Кирова С. М.»
 
−
↑ Стаття «Кіровоград» в УРЕ
 
−
↑ (подготовлено Вишневским В. И.) на www.meteoprog.ua (Погода в Україні й світі. Прогноз погоди.)
 
−
↑ Климат Кировограда (подготовлено Вишневским В. И.)
 
−
↑ METEOPROG.UA: Клімат Кіровоград
 
−
↑ Тетяна ЮЛЬСЬКА А тепер — човен // «Вечірня газета», 2004
 
−
↑ [1] Еврейская Украина: 10 фактов о Кировограде // Еврейские новости.
 
−
↑ А. Шмидт. Материалы для географии и статистики России, собранные офицерами генерального штаба… Елисаветград
 
−
↑ Историко-градостроительный анализ развития г. Кировограда
 
−
↑ и организация Елисаветградское кавалерийское училище. История и организация
 
−
↑ Первая всеобщая перепись населения Российской Империи 1897 г.
 
−
↑ Перейти к: 1 2 Город и люди. Елисаветград — Кировоград, 1754-2004. Иллюстрированная энциклопедия = Місто і люди. Єлисаветград — Кіровоград, 1754-2004. Ілюстрована енциклопедія. — Кіровоград: Імекс-ЛТД, 2004. — 300 с. — 1000 экз. — ISBN 966-7822-80-X.
 
−
↑ Справочник «Освобождение городов: Справочник по освобождению городов в период Великой Отечественной войны 1941—1945» / М. Л. Дударенко, Ю. Г. Перечнев, В. Т. Елисеев и др. М.: Воениздат, 1985. 598 с.
 
−
↑ Кіровоград // Українська Радянська Енциклопедія. — 2-е видання. — Т. 5. — Київ, 1980., стор. 202—203
 
−
↑ 35. Центр України серед Дикого Поля. // Автомобільна прогулянка Україною. Путівник, К.: Балтія-Друк, стор. 366—371
 
−
↑ Кіровоград, вересень 2007 року на приватному сайті подорожей Україною Сергія Клименка  (укр.)  (рус.)  (англ.)
 
−
↑ Фото Кіровограда
 
−
↑ «Канал Кіровоград», веб-сторінка Кіровоградської обласної державної телерадіокомпанії (веб-портал міських новин)
 
−
↑ Новини Кіровограда (і області) (від 16 лютого 2007 року дотепер) на інтернет-видання ХайВей (Портал громадянської журналістики)
 
−
↑ Тематичний каталог сайтів Кіровограда  (рус.)
 
−
↑ Новини Кіровограда та Кіровоградщини  (рус.)
 
−
↑ Бизнес портал Кировограда  (рус.)
 
−
↑ На Украине города и улицы с советскими названиями будут переименованы
 
−
↑ На Украине готовятся переименовать города и другие населенные пункты, а также улицы, названия которых напоминают о советской эпохе
 
−
↑ Население согласно переписи 1897
 
−
↑ Население согласно переписи 1970
 
−
↑ Население согласно переписи 1979
 
−
↑ Население согласно переписи 1989
 
−
↑ Население согласно переписи 2001
 
−
↑ Население по данным управления статистики на 01 февраля 2010 года
 
−
↑ Население по данным управления статистики на 01 февраля 2011 года
 
−
↑ Население по данным управления статистики на 01 февраля 2012 года
 
−
↑ Население по данным управления статистики на 01 февраля 2013 года
 
−
↑ Официальный сайт Кировоградского городского совета
 
−
↑ Міський голова на Офіційний сайт Кіровоградської міської ради
 
−
↑ Склад виконавчого комітету Кіровоградської міської ради на Офіційний сайт Кіровоградської міської ради
 
−
↑ Кіровоградська міська рада — Міський голова Кіровограда
 
−
↑ Кіровоградська міська рада — Депутатський корпус
 
−
↑ Інформація про місто Кіровоград на офіційному веб-сайті Кіровоградської міської ради
 
−
↑ Загальна інформація про Кіровоградську дирекцію УДППЗ «Укрпошта» на официальном сайте Кировоградской дирекции УДППЗ «Укрпошта»
 
−
↑ Банки Кіровограда на www.creditdeposit.com.ua
 
−
↑ Страхові компанії в розділі «Фінансові установи»
 
−
↑ «Україна молода». «Поки металобрухт їздить…»
 
−
↑ Посольство України у Сполучених Штатах Америки — Публікації
 
−
↑ http://web.archive.org/web/20090920004142/http://www.kr-rada.gov.ua/files/document/ua-document-200.doc
 
−
↑ Електронна версія газети «Кіровоградська правда»
 
−
↑ Електронна версія всеукраїнського щотижневика «Україна-Центр»
 
−
↑ Офіційна веб-сторінка Кіровоградської обласної державної телерадіокомпанії
 
−
↑ Печатные издания Кировограда и Кировоградской области
 
−
↑ Новости Кировограда. Релігійне життя Кіровоградщини :: Р. К.С
 
−
↑ Місто і люди, 2004, с. 195
 
−
↑ Исследование мнений горожан об информированности касательно биографии Кострикова С.М..
 
−
↑ «Архивы России», Центральный государственный архив Советской Армии. РАЗДЕЛ VIII. УПРАВЛЕНИЯ И ШТАБЫ СТРЕЛКОВЫХ СОЕДИНЕНИЙ И ЧАСТЕЙ. УПРАВЛЕНИЯ СТРЕЛКОВЫХ КОРПУСОВ.
 
−
Литература[править | править вики-текст]
 
−
Петраков В. В., Машковцев В. П. (авторы-составители). — Маленький Париж. Елисаветград в старой открытке. — М.: Пинакотека, 2004. — 240 с.: ил.
 
−
Справочник «Освобождение городов: Справочник по освобождению городов в период Великой Отечественной войны 1941—1945» / М. Л. Дударенко, Ю. Г. Перечнев, В. Т. Елисеев и др. М.: Воениздат, 1985. 598 с.
 
−
Исаев А. В. От Дубно до Ростова. — М.: АСТ; Транзиткнига, 2004.
 
−
Краснознамённый Киевский. Очерки истории Краснознамённого Киевского военного округа (1919—1979). Издание второе, исправленное и дополненное. Киев, издательство политической литературы Украины, 1979.
 
−
Источники и ссылки[править | править вики-текст]
 
−
commons: Кировоград на Викискладе?
 
−
n: Кировоград в Викиновостях?
 
−
voy: Кировоград в Викигиде?
 
−
Місто і люди. Єлисаветград — Кіровоград, 1754—2004. Ілюстрована енциклопедія., Кіровоград: , «Імекс-ЛТД», 2004, 303 стор.
 
−
Кіровоград // Українська Радянська Енциклопедія. — 2-е видання. — Т. 5. — Київ, 1980., стор. 202—203
 
−
Бажан О. Г. Кіровоград // www.history.org.ua е-Енциклопедія історії України // Шаблон:ЕІУ/2, стр. 329—330
 
−
Матеріали щодо краєзнавства Кіровоградської області на Веб-сторінка Кіровоградської обласної універсальної наукової бібліотеки ім. Д. І. Чижевського
 
−
35. Центр України серед Дикого Поля. // Автомобільна прогулянка Україною. Путівник, К.: Балтія-Друк, стор. 366—371
 
−
Кіровоград, вересень 2007 року на приватному сайті подорожей Україною Сергія Клименка  (укр.)  (рус.)  (англ.)
 
−
Фото Кіровограда
 
−
«Канал Кіровоград», веб-сторінка Кіровоградської обласної державної телерадіокомпанії (веб-портал міських новин)
 
−
www.region.in.ua/elisavet/ (Веб-ресурс, присвячений Єлисаветграду-Кіровограду)
 
−
www.kirovograd.net («Весь Кіровоград», інтернет-портал, присвячений місту)
 
−
Указ Президії Верховної Ради СРСР від 10 січня 1939 року «Про утворення Сумської, Кіровоградської та Запорізької областей у складі Української РСР»
 
−
Официальный сайт Кировоградского городского совета
 
−
Кировоградские новости с фотографиями
 
−
Верховная Рада Украины: Органы местного самоуправления: г. Кировоград
 
−
 
−
При складанні висновків до статті враховуйте, що задача роботи у проекті, дати відповіді на такі запитання:
 
−
 
−
*А ви знаєте історію рідного села?
 
−
*Які відомі люди Ваші земляки?
 
−
*Які історичні події пов'язані із вашим рідним селом?
 
−
*Які визначні події, явища і процеси відбувалися на території краю?
 
−
*Якими пам’ятками археології, історії, архітектури і містобудування, монументального мистецтва багате Ваше рідне місто?
 
−
*Якими пам’ятками природи багатий рідний край?
 
−
 
−
==Рідне місто або село на карті України  [http://google.com.ua Google] (вставити фотокопію карти)==
 
−
 
−
[[Файл:Карта пед универ.png|1200px|thumb|center|Кіровоградський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка ]]
 
−
 
−
<gallery>
 
−
Файл:Example.jpg|Опис1
 
−
Файл:Example.jpg|Опис2
 
−
</gallery>
 
 
==Таблиця "Найважливіші події на території рідного краю"==
 
==Таблиця "Найважливіші події на території рідного краю"==
  
Рядок 562: Рядок 192:
  
 
  <TR>
 
  <TR>
−
   <TD  height=24px;>   </TD><TD>     </TD>  
+
   <TD  height=24px;> 24 вересня 1922  </TD><TD> у місті на зборах єлисаветградських комуністів виступив із промовою Михайло Фрунзе    </TD>  
 
  </TR>
 
  </TR>
 
   
 
   
−
<TR><TD height=24px>       </TD><TD>    </TD></TR>
+
<TR><TD height=24px> 24 січня 1917 року     </TD><TD> Єлисаветград відвідала Велика княгиня Олена Петрівна, донька короля Сербії Петра Карагеоргієвича, дружина Великого князя Івана Романова   </TD></TR>
−
<TR><TD height=24px>     </TD><TD>   </TD></TR>
+
<TR><TD height=24px> 27 вересня 1782 року    </TD><TD> до Єлисаветграда прибув князь Григорій Потьомкін   </TD></TR>
−
<TR><TD height=24px>      </TD><TD>   </TD></TR>
+
<TR><TD height=24px> 17 вересня 1842 року      </TD><TD> до Єлисаветграда на військові маневри прибув російський імператор Микола   </TD></TR>
−
<TR><TD height=24px>       </TD><TD>  </TD></TR>
+
<TR><TD height=24px> 5 липня 1917 року     </TD><TD> до Єлисаветграда прибула відома діячка революційного руху Катерина Костянтинівна Брешко-Брешковська, яка виступила на мітингу в приміщенні цирку  </TD></TR>
−
<TR><TD height=24px>       </TD><TD>  </TD></TR>
+
 
−
<TR><TD height=24px>      </TD><TD>  </TD></TR>
+
−
<TR><TD height=24px>      </TD><TD>  </TD></TR>
+
−
<TR><TD height=24px>      </TD><TD>   </TD></TR>
+
−
<TR><TD height=24px>    </TD><TD>  </TD> </TR>
+
−
<TR><TD height=24px>    </TD><TD>  </TD></TR>
+
−
<TR><TD height=24px>    </TD><TD>  </TD></TR>
+
 
</TABLE>
 
</TABLE>
  
Рядок 582: Рядок 206:
 
=='''Ресурси:'''==
 
=='''Ресурси:'''==
  
−
*Посилання на презентацію у '''Google Диск''';
+
*Посилання на презентацію у ''''''[https://docs.google.com/presentation/d/1LeZoJ2nXugQKloKyhww2akolZDWJFSeDHySUGSGWxmE/edit?usp=sharing];
−
 
+
−
*Посилання на власний фотоальбом у  '''Google Диск''';
+
−
 
+
−
*Посилання на власний блог у [http://www.blogger.com Blogger];
+
  
−
*Посилання на добірку відеоматеріалів;
+
*Посилання на власний фотоальбом у  ''''''[https://drive.google.com/folderview?id=0BzfyWHe8tq_CNGtOcmlaUWptQVE&usp=sharing];
  
−
*Посилання на опитування або анкету у '''Google Форми''';
+
*Посилання на власний блог у [https://vghvhj.blogspot.com. ];
  
−
*Посилання на спільний груповий постер.
+
*Посилання на опитування або анкету у [https://docs.google.com/forms/d/1dxOYIsjYwUkawjUTBL6o_cOGewp0VBIdQ1OpptHXgds/viewform?usp=send_form];
  
  

Поточна версія на 11:34, 16 листопада 2015


місто Кіровоград

Кіровогра́д (до 1924 року — Єлисаветград[1], у 1924–1934 роках — Зінов'євськ, у 1934–1939 роках — КіровоКірово) — місто в Україні, адміністративний центр Кіровоградської області, центр Кіровоградського району; промисловий і культурний осередок у центрі країни; вузол автошляхів, залізнична станція, аеропорт.

Кіровоград розташований у межах Придніпровської височини, на берегах ріки Інгул, при впаданні в неї менших річок — Сугоклії та Біянки.

Місто було утворене у середині XVIII століття після будівництва фортеці святої Єлисавети. Відтоді відоме як Єлисаветград, місто пережило у середині XIX — на початку ХХ століть «золоту еру» — розвивалась промисловість, розбудовувалась міська інфраструктура, розквітла культура, зокрема тут був відкритий перший український професійний театр. У 1939 році місто стало центром Кіровоградської області. Нині промисловий комплекс Кіровограда налічує понад 70 підприємств, місто має розвинену соціальну інфраструктуру, численні заклади освіти й культури зі сталими багатими традиціями.

Назва

Пам'ятник С. М. Кірову, встановлений у 1937, демонтований у 2014 році. Фото 1948 року (скульптор М. Г. Манізер)

Назва Починаючи від 10 січня 1939 року, місто має назву Кіровоград, дану на честь російського радянського політичного діяча Сергія Кірова, який за життя ніколи у ньому не був і жодним чином із ним не пов'язаний.

У попередні роки Кіровоград мав такі назви:

Оскільки Григорій Зінов'єв вважався ворогом народу, у радянських джерелах часто назва «Зінов'євськ» не згадувалася. У них писали, що місто називалося Єлисаветградом до 1934 року.

25 жовтня в Кіровограді відбулося опитування щодо нової назви міста.

Про це заявив заступник Кіровоградського міського голови Сергій Колодяжний.

В опитуванні взяли участь 45 863 людей. З них більше 35 000 проголосувало за назву Єлисаветград.

"З 8.00 до 17.00 біля всіх виборчих дільниць працювали наші групи опитування громадян щодо перейменування міста. Після виходу з дільниці людей, які проголосували, їм пропонували проголосувати за зімну назви міста

Людям за паспортом видавався бюлетень, в якому були представлені 7 назв, громадяни робили свою позначку і кидали його в ящик.

Також були представлені такі варіанти назв міста як Інгульськ, Златопіль, Кропивницький, Багомір, Ексампей та Козацький.

Географія і клімат

Геологічна будова, ґрунти і корисні копалини

Геологічна будова території Кіровограда зумовлена його розташуванням на площі Українського кристалічного щита та його структурної одиниці — Кіровоградського тектонічного блоку, в основі якого лежить давній докембрійський фундамент, складений гранітами, гнейсами, чарнокітами, габро-лабрадоритами.

Ґрунти — чорноземи звичайні, глибокі мало- і середньогумусні на лесових породах. Мають високу природну родючість, хоч в орному шарі розпушені і частково втратили в минулому грудкувату структуру.

Корисні копалини на території і в околицях Кіровограда представлені, перш за все, будівельною сировиною. Відомими є Кіровоградські родовище вогнетривких глин і гранітне родовище, розташоване на правому березі ріки Сугоклії. Енергетичні запаси надр міста представлені покладами бурого вугілля (Балашівсько-Кіровоградське родовище) та урану. Є поклади високоякісного піску, придатного для виробництва скла.

Рельєф і гідрографія

Річка Інгул у Кіровограді
Річка Сугоклія в околицях Кіровограда

Рельєф у місті визначений геологічною будовою. Кіровоград розташований у межах Придніпровської височини. Кіровоград лежить на рівнинах, обабіч ріки Інгул. Місто також перетинає притоки Інгулу Сугоклія та Біянка, низка струмків. Їм притаманні глибокі долини, у яких розширені ділянки змінюються вузькими каньйоноподібними, де береги круті і скелясті. Річище Інгулу в межах міста звивисте, заплава — двостороння. Зведено Кіровоградське (260 га) та Лелеківське водосховища. Стік Інгулу в межах Кіровограда розподіляється таким чином:

  • березень—травень — 70 %;
  • червень—серпень — 9%;
  • вересень—листопад — 6%;
  • грудень—лютий — 15%.

Середня тривалість льодоставу — 2,5 місяці. Товщина льоду сягає 20—40 см.

Клімат

Кліматограма Клімат Кіровограда обумовлений його розташуванням у степовій зоні. Середня температура січня становить −5,6˚C, липня +20,2˚C. Середньорічна кількість опадів — 474 мм[2] (у середньому за рік у місті спостерігається 130 днів з опадами), найменше — у березні та жовтні, найбільше — у липні.

Найнижча середньомісячна температура повітря в січні (−15,1 °C) зафіксована 1963 року, найвища (+1,6 °C) — 2007 року. Найнижча середньомісячна температура в липні (+17,6 °C) спостерігалась у 1912 році, найвища (+25,6 °C) — в 1936 році. Абсолютний мінімум температури повітря (−35,3 °C) зафіксовано 9 січня 1935 року, абсолютний максимум (+38,7 °C) — 27 липня 1909 року і 20 серпня 1929 року[3].

За останні 100–120 років температура повітря в Кіровограді, так само як і в цілому на Землі, має тенденцію до підвищення. Протягом цього періоду середньорічна температура повітря підвищилася щонайменше на 1,0 °C. Найтеплішим за всю історію спостережень виявився 2007 рік. Більшим у цілому є підвищення температури в першу половину року[3].

Переважні напрями вітрів узимку — північно-західні, влітку — південні. Найбільша швидкість вітру — в лютому, найменша — влітку. У січні вона в середньому становить 4,5 м/с, у липні — 3,4 м/с.

Історія

Назва В околицях Кіровограда є значна кількість пам'яток археології. Зокрема, в долині Інгулу знайдено викопні пам'ятки, що засвідчують перебування людини в околицях сучасного Кіровограда з часів середнього палеоліту[4]. Розкопки поховань, кількість яких обраховується десятками, провадяться і в межах обласного центру — так, у 2000-х був виявлений практично не пошкоджений дерев'яний корабель у ході розкопок на кіровоградській вулиці Космонавта Попова[5].

У XVI — 1-й половині XVIII століть землі сучасного Кіровограда і прилеглих територій були володіннями Запорозької Січі.

Історія сучасного міста починається із заснування фортеці святої Єлисавети (1754).

Єлисаветград

Місто, відоме зараз під назвою Кіровоград, виникло усередині XVIII століття на території, яку в той час було прийнято називати Задніпровські місця[6]. Ця територія була колонізована спочатку козаками Миргородського та Полтавського полків, а згодом сербськими переселенцями, які отримали дозвіл на поселення від російської влади (Нова Сербія).

План Єлисаветинської фортеці

Згодом поруч із цими селами та слободами була збудована фортеця св. Єлисавети, первинно розташована на високому правому (західному) березі Інгулу. У подальшому вона планомірно забудовувалося й поповнювалась переселенцями, чим створювався образ «нового» міста, протиставлений хаотично розвинутим давнішим поселенням. Так, від 1764 року Фортеця св. Єлисавети стала осередком Єлисаветинської провінції Новоросійської губернії, а вже за декілька років фортеця містечка відіграла непересічне значення у російсько-турецькій війні 1768–1774, що не тільки перегрупувала розклад сил у регіоні, а й непрямо спричинилася до ліквідації Запорозької Січі.

І хоча військово-стратегічне значення Єлисаветграда та його фортеці зменшилось із просуненням кордонів імперії на південь і приєднанням Кримського ханства (1783) наприкінці XVIII століття містечко почало відігравати все більшу роль як важливий економічний і торговельний центр. Адже місто опинилось на перетині важливих шляхів з Чорноморського узбережжя вглиб Росії, а до заснування Одеси, Херсона, Миколаєва взагалі було єдиним значним поселенням на півдні України, згодом правлячи за важливий пункт на шляху від цих міст у внутрішні райони.

Олександр Пашутін
План Єлисаветграда 1914 року

У 1784–1795 роки Єлисаветград — центр Єлисаветградського повіту Катеринославського намісництва, 1795–1797 — Вознесенського намісництва, 1797–1801 — повітове місто Новоросійської губернії, у 1802 році — Миколаївської губернії, у 1803–1828 — Херсонської губернії, а у період 1829–1864 років — центр військових поселень у Південній Україні (у місті виникло військове містечко), нарешті від 1865 року — знову повітовий центр Херсонської губернії.

У 1880 році Я. Гордін організував у Єлисаветграді Духовно-біблейське братство, яке мало на меті провести реформу єврейського побуту та релігії[7].

Фактично цей час — 3-я третина XIX — початок XX століття став «золотою добою» Єлисаветграда. Більшість цього часу припало на урядування в місті міського голови Олександра Пашутіна (1878–1905).

Економічне зростання міста йшло паралельно із культурним розвитком. Так, у Єлисаветграді швидко розвивались ринкові капіталістичні відносини, перш за все, в аграрному секторі. Значну роль для економіки міста мало введення в експлуатацію залізниці Харків—Єлисаветград—Одеса (1868–1869), за лічені роки місто з аграрного перетворилось на аграрно-промислове. Зводились майстерні і заводи з ремонту й виробництва сільськогосподарської і супутньої техніки, зокрема, епохальним став запуск 1874 року підприємства англійців Братів Ельворті, яке перетворилося на флагман місцевої промисловості ВАТ «Червона зірка».

Єлисаветградський електричний трамвай.

Місто відразу ж за столичними містами імперії запустило своїми вулицями електричний трамвай, телефонну станцію, телеграф, водогін (у 1893 році), а на кінець століття тут діяло понад 20 гімназій, училищ, семінарій, чоловічі та жіночі школи, зокрема і перший (від 1870 року) заклад середньої освіти в місті Єлисаветградське земське реальне училище. Єлисаветград активно розбудовувався, набувши європейського вигляду, а 1882 року став «колискою української драматургії» — в місті відкрився перший український професійний театр, у якому працювали видатні українські культурні діячі Марко Кропивницький, Іван Карпенко-Карий, Марія Заньковецька, Микола Садовський тощо.


1897 року в Єлисаветграді відкрито електричний трамвай.

Перші десятиліття ХХ століття були позначені для Єлисаветграда посиленням соціального напруження на тлі військових кампаній та економічних ускладнень. Особливо великий неспокій охопив регіон після Жовтневого перевороту (1917). У період 1917–1919 років влада в місті неодноразово переходила із одних рук в інші (Українська Центральна Рада, австро-угорці, більшовики, Григор'єв, Денікін) — наприклад, протягом 2 місяців Єлисаветград був адмінцентром Землі УНР Низ, але з поразкою визвольних змагань українців по всій країні остаточно відійшов до більшовиків. Останні зайняли напівзруйнований Єлисаветград, значна частина мешканців якого у пошуках порятунку перебралася за місто. Під час громадянської війни та у перші роки радянської влади у Єлисаветграді були в обігу власні єлисаветградські гроші.

Радянський час

Від 1923 року місто — окружний центр УСРР. 1924 року місто перейменоване на Зінов'євськ, від 1932 року — у складі Одеської області, у грудні 1934 року перейменоване на Кірово, а разом з новим перейменуванням на Кіровоград у січні 1939 року стало обласним центром.

У радянські часи в місті було засновано багато нових навчальних закладів. Зокрема у квітні 1929 року в Зінов'євську було створено вечірній робітничий інститут сільськогосподарського машинобудування. На жаль, інститут проіснував недовго. 26 лютого 1933 року Народний комісаріат важкої промисловості СРСР видав наказ про його ліквідацію. Значну частину студентів ліквідованого інституту було переведено до організованого технікуму сільськогосподарського машинобудування. У травні 1956 року на базі Кіровоградського технікуму сільськогосподарського машинобудування було організовано вечірнє відділення Харківського політехнічного інституту. У 1962 році відбулася реорганізація Кіровоградського вечірнього відділення у філіал Харківського політехнічного інституту. 9 червня 1967 року було створено Кіровоградський інститут сільськогосподарського машинобудування (КІСМ).

1 жовтня 1930 року Рада Народних Комісарів УСРР прийняла постанову про відкриття у місті інституту народної освіти. 1933 року інститут реорганізується в педагогічний інститут з фізико-математичним і хіміко-біологічним факультетами зі строком навчання чотири роки. 1935 року на базі Кіровоградського педінституту утворюється учительський інститут з дворічним строком навчання. Одночасно продовжували навчання студенти II–IV курсів, які працювали за програмою педагогічного інституту. 1 вересня 1939 року поряд з учительським інститутом відновлюється і педагогічний інститут.

У роки Німецько-радянської війни від 5 серпня 1941 року місто було окуповане гітлерівськими військами, а з 15 листопада 1941 стало центром Кіровоградської округи. Місто було зайняте радянськими військами 8 січня 1944 року в результаті Кіровоградської наступальної операції.

1951 року було створено Кіровоградське військове авіаційне училище льотчиків далекої авіації, перейменоване згодом в 60-ті роки у Вище авіаційне училище льотчиків ВПС. Першим начальником училища став генерал-майор авіації А. Г. Мельников. З 1960 по 1978 роки училище було Кіровоградською школою вищої льотної підготовки цивільної авіації.

У 1959 році було створене Кіровоградське музичне училище. Спочатку воно розташовувалося у будинках на вулиці Дворцовій (тоді Леніна). У 1991 році музичне училище переїхало у будинок колишнього ленінського райкому КПРС на вулиці Маланюка.

У повоєнний час Кіровоград перетворився на важливий осередок легкої та машинобудівної промисловості з певною (історично та географічно сформованою) орієнтацією на сільське господарство. Зокрема, на повну потужність запрацювали заводи сільськогосподарських машин «Червона зірка», гідравлічних насосів «Гідросила», радіодеталей «Радій», з виробництва друкарських машинок «Друкмаш» (нині не існує), завод Більшовик (нині не існує), завод імені Таратути (нині не існує), завод Дозуючих автоматів.

За радянських часів у Кіровограді працював найбільший у СРСР виробник електричних друкарських машинок «Ятрань» — завод «Друкмаш».

Протягом 1960—1980-их років Кіровоград продовжував нарощувати економічну базу, а населення міста знову подвоїлося. У цей час була в цілому оформлена сучасна міська інфраструктура, а у 1970-х роках з будівництвом набережної Інгулу було вирішено давню проблему затоплення прибережної міської зони. У той же час були знищені деякі пам'ятки архітектури міста. Наприклад, при ремонті приміщення театру було знищене все внутрішнє оздоблення. При розширенні вулиці Великої Перспективної (тоді Карла Маркса) був підірваний будинок Заславського.

Незалежна Україна

На початку 90-х років промисловість у місті занепадає, частково ж відбувається переорієнтація міської економіки. Так, припинила діяльність низка виробництв, зокрема — «Друкмаш», завод ім. Таратути, кондитерська фабрика, молокозавод. Фактично припинив роботу міський аеропорт. І хоча ці підприємства були приватизовані, нові власники не спромоглися налагодити їхню роботу за нових економічних умов та збанкрутували. В кінці 90-х років почалося пожвавлення діяльності приватних підприємців. Було побудовано нове підприємство з виробництва рослинних жирів та олій — Креатив. Модернізовано м'ясокомбінат Ятрань. Було відкрито нові магазини, аптеки, кількість робочих місць зросла. Окрім того, місто стало набувати кращого вигляду — як владою, так і підприємцями було зроблено ремонти фасадів деяких державних та приватних будівель.

У 2000-х в Кіровограді реалізується програма заходів з розбудови міста: здійснюється ремонт доріг, реконструкція музеїв та капітальний ремонт зовнішнього освітлення, доброустрій території колишньої фортеці Святої Єлисавети, комунальне господарство та підприємства міста придбали нову техніку, тролейбуси, автобуси, завершується газифікація приватного сектора, почали зводитись нові житлові та громадські будівлі, пожвавився економічний і торговельний сектор міста.

Фінансово-економічна криза в Україні наприкінці 2000-х років сильно вплинула на економіку Кіровограда — тенденції розвитку змінилися стагнаційними, що зачепили в тому числі й найуспішнішу промислову галузь міста — сільськогосподарське машинобудування.

Після 1991 року загострилось питання перейменування Кіровограда — місцева інтелігенція і представники широкої громадськості не раз зверталися з подібними пропозиціями і петиціями до міських можновладців. Нарешті у жовтні 2008 року міськрада Кіровограда вирішила провести одночасно з позачерговими виборами до Верховної Ради України місцевий референдум про повернення місту назви «Єлисаветград» (1754–1924 рр.). На той час ідею такого референдуму та перейменування підтримували депутати впливових фракцій БЮТ, «Нашої України» та Партії регіонів. Однак рішення про проведення дочасних парламентських виборів одночасно з Президентськими виборами 2010 року в межах країни ухвалено не було, відтак наразі місцева влада мусить визначитись з подальшою долею і перспективою проведення подібного референдуму[8]. В 2015 в рамках декомунізації в Україні паралельно із виборами до місцевих рад проводилось опитування про зміну назви міста, на запропоновані варіанти: Благомир, Ексампей, Єлисаветград, Златопіль, Інгульськ, Козацький, Кропивницький.

План, вулиці та місцевості Кіровограда
Screenshot 2.png

Таблиця "Найважливіші події на території рідного краю"

Дата Історична подія
24 вересня 1922 у місті на зборах єлисаветградських комуністів виступив із промовою Михайло Фрунзе
24 січня 1917 року Єлисаветград відвідала Велика княгиня Олена Петрівна, донька короля Сербії Петра Карагеоргієвича, дружина Великого князя Івана Романова
27 вересня 1782 року до Єлисаветграда прибув князь Григорій Потьомкін
17 вересня 1842 року до Єлисаветграда на військові маневри прибув російський імператор Микола
5 липня 1917 року до Єлисаветграда прибула відома діячка революційного руху Катерина Костянтинівна Брешко-Брешковська, яка виступила на мітингу в приміщенні цирку
Photo 5.jpg

Ресурси:

  • Посилання на презентацію у '[1];
  • Посилання на власний фотоальбом у '[2];
  • Посилання на власний блог у [3];
  • Посилання на опитування або анкету у [4];


Сторінка проекту Проект "Моє рідне місто або село"

Кіровоградський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка
Помилка цитування: Для наявного тегу <ref> не знайдено відповідного тегу <references/>

Отримано з https://wiki.cusu.edu.ua/index.php?title=Місто_Кіровоград&oldid=204040