|
|
| (не показано 20 проміжних версій цього учасника) |
| Рядок 19: |
Рядок 19: |
| | == Матеріали проекту == | | == Матеріали проекту == |
| | | | |
| − | Реферат на тему: "Велесова книга"-пам'ятка дохристиянської писемності Русі | + | [[Реферат на тему: "Велесова книга"-пам'ятка дохристиянської писемності Русі]] |
| | | | |
| − | Тема:"Велесова книга"-безцінна пам'ятка нашої культури
| + | [https://www.google.com/bookmarks/lookup?hl=en&bkmk=1 Колекція посилань на Веб-2.0] |
| − | | + | |
| − | Мета: Дати читачам загальні уявлення про "ВК", тобто історія її знайдення, особливості епохи, яку вона відображає, авторство, ідейні домінанти.Викликати інтерес до пам'ятки
| + | |
| − | | + | |
| − | Зміст: історія знаходження і проблематика твору
| + | |
| − | | + | |
| − | '''''Розділ 1'''''
| + | |
| − | | + | |
| − | '''1.1'''
| + | |
| − | | + | |
| − | «Велесова книга» – найдавніша пам’ятка українського народу, виконана різами на дощечках, що слугували сторінками книги.
| + | |
| − | Тобто кожна давньоукраїнська літера прорізана чи випалена на дощечці розміром 38х22 см й завтовшки до 1 см.
| + | |
| − | Ці історичні письмена (загалом 37 дощечок з двостороннім написом) були знайдені на Україні під час громадянської війни у серпні 1919 року і вивезені за кордон.
| + | |
| − | Білогвардійський полковник Алі Ізенбек (Добровольчої Армії Півдня Росії під командуванням А. І. Денікіна) з полком Маркова опинився у маєтку родини Задонських.
| + | |
| − | Це була поміщицька садиба Великий Бурлук поблизу Вовчанська та Куп'янська на Харківщині (помістя належало старовинному родові Донців-Захаржеських, не прямим нащадкам козацьких полковників, що розуміли цінність історичної пам’ятки).
| + | |
| − | Знайдені дощечки були розкидані по підлозі у панській бібліотеці і мали вигляд дуже давніх.
| + | |
| − | Вони були березові, завтовшки 6–8 мм, деякі частини їх були трухляві.
| + | |
| − | На кожній з дощечок у кутку було зображення сонця і якоїсь тварини, а на поверхні були накреслені лінії, під якими розміщувався текст.
| + | |
| − | Кожна літера була випалена розжареним стилом (відомі бронзові й кістяні стила довжиною 5-6 см з металевою вставкою – загостреним вістрям) з наступним нанесенням фарби.
| + | |
| − | Не виключно, що при написанні була використана техніка, яку дотепер користуються на Україні для розпису яєць-писанок: тобто на дощечку наносився віск, потім робилися в ньому подряпини, а далі занурювали у рідину, що насичувала кольором продерті місця.
| + | |
| − | Літери, зображені на дощечках (гліфи), складають давньоукраїнську абетку, що побутувала на Україні-Русі до так званої "кирилиці".
| + | |
| − | Вона складається з 25 букв та знаків для написання трьох подвійних звуків: оі – іо – іа.
| + | |
| − | | + | |
| − | '''1.2'''
| + | |
| − | | + | |
| − | Прикро склалася подальша доля дощечок Ізенбека.
| + | |
| − | У 1940 р. Бельгію окупували нацистські війська й життя круто змінилося в гірший бік.
| + | |
| − | Ізенбек залишається в Брюсселі, де в серпні 1941-го помирає.
| + | |
| − | В умовах німецької окупації піклуватися чиїмсь майном, коли на терезах долі лежало життя, було неможливо - дощечки загубилися остаточно.
| + | |
| − | Коли Миролюбов отримав те, що йому в спадок залишив Ізенбек, унікальних дощечок там не було...
| + | |
| − | | + | |
| − | '''1.3'''
| + | |
| − | | + | |
| − | Копіюючи дощечки, Юрій Миролюбов пересилав копії до музею Російського мистецтва в Сан-Франциско, тим самим прагнучи зберегти цінну пам'ятку, підстрахуватися.
| + | |
| − | «Я неясно передчував, що я їх якось втрачу, більше не побачу, що тексти можуть загубитися, а це буде втрата для історії4 писав Юрій Петрович. Секретарем музею був генерал Олександр Куренков, який узявся за ретельне дослідження копій, а оскільки, як свідчить Ребіндер, був ерудитом.
| + | |
| − | Володів кількома мовами, то справа пішла краще, і в 1954 роді в емігрантському літературному часописі «Жар-птиці» з’явилися перші публікації.
| + | |
| − | Це були публікації текстів «ВК» з коментарями Олександра Кура (це був псевдонім О. Куренкова).
| + | |
| − | І хоч виходив той часопис мізерним тиражем, публікаціями зацікавилися.
| + | |
| − | Зараз учені вельми неоднозначне оцінюють внесок О. Кура у вивчення «Велесової книги».
| + | |
| − | З одного боку, він зробив добру справу, вперше опублікувавши більшість текстів «ВК», а з іншого – досить свавільно готував до друку подані
| + | |
| − | Ю. Миролюбовим копії, крім того, багато з них через його вину взагалі пропали.
| + | |
| − | | + | |
| − | | + | |
| − | '''''Розділ 2'''''
| + | |
| − | | + | |
| − | '''1.1'''
| + | |
| − | | + | |
| − | Щодо проблем, то наявна проблема автентичності.Відомо, наскільки важко й довго визнавалась автентичність «Слова о полку Ігоревім».
| + | |
| − | Дискусії про справжність цієї пам'ятки спалахували кілька разів (останній раз - в 60-х роках XX ст.).
| + | |
| − | І лише зараз питання про автентичність «Слова...», можна вважати вирішеним.
| + | |
| − | Отже, певна настороженість учених щодо нової знахідки була цілком виправданою.
| + | |
| − | Ніхто з них не міг просто прийняти «на віру» таке сенсаційне відкриття.
| + | |
| − | Потрібна була ретельна експертиза авторитетних учених – лише її результати могли визначити майбутню долю «Велесової книги»: чи стане вона безцінною пам'яткою нашої вітчизняної історії та культури, чи, навпаки, буде визнана як фальсифікат, який потребуватиме відповідного до
| + | |
| − | себе ставлення.
| + | |
| − | | + | |
| − | '''1.2'''
| + | |
| − | | + | |
| − | Одним із перших, хто спробував побудувати систему доказів про справжність «Велесової книги», був уже згадуваний Сергій Лісний, учений із Австралії.
| + | |
| − | Він розглянув алфавіт, мову пам'ятки, проаналізував викладені в ній історичні факти. Коротко перекажемо його аргументи.
| + | |
| − | Усяка підробка, міркує Сергій Лісний, має такі чинники, як пошук фальсифікатором грошей, прагнення слави або, нарешті, жарт, тобто має намір
| + | |
| − | над кимось посміятися.
| + | |
| − | Жоден з них не є для нас прийнятним, стверджує дослідник.
| + | |
| − | По-перше, Ізенбек навіть не пробував продавати дощечки – значить, аргумент про його матеріальну зацікавленість відпадає.
| + | |
| − | Не шукав Ізенбек і слави, навпаки, йому можна тільки докорити, що він тримав їх майже в таємниці і не допускав до них учених.
| + | |
| − | Нарешті, дощечки не могли бути і предметом жарту, тому що для їх виготовлення необхідно витратити дуже багато часу, що зовсім не виправдовує
| + | |
| − | жарт.
| + | |
| − | Найголовнішими доказами на користь справжності дощечок є, одначе, вони самі, характер їх письма, а головне, зміст.
| + | |
| − | Як відомо, твердить Лісний, усяка підробка прагне «підробитися» під якийсь уже відомий зразок.
| + | |
| − | У дощечках Ізенбека таке прагнення абсолютно відсутнє - у них все оригінальне і несхоже на все нам відоме.
| + | |
| − | | + | |
| − | '''1.3'''
| + | |
| − | | + | |
| − | Останнім часом питання про автентичність «Велесової книги» втратило актуальність - уже надто багато переконливих аргументів накопичилося
| + | |
| − | на користь справжності цієї пам'ятки.
| + | |
| − | Та раптом несподівано почала заявляти про себе інша проблема: чи ж можна вважати цю пам'ятку праукраїнською? З'явилися публікації, задум
| + | |
| − | яких полягає в тому, щоб відібрати «Велесову книгу» в українців шляхом перенесення місця її народження а території, де проживали наші пращури, далеко на північ - у Великий Новгород.
| + | |
| − | Таким чином здійснюється спроба зробити цю пам'ятку російською.
| + | |
| − | Нікому не спаде на думку, наприклад, відібрати гомерівські поеми у греків, а «Рігведу» - в індійців.
| + | |
| − | А у нас, в українців, - можна.
| + | |
| − | Пробують відібрати та присвоїти, як дорогоцінну річ, що «погано лежить», що є нібито нічиєю і права на яку недостатньо рішуче заявлені.
| + | |
| − | Наперед скажемо, що спроба відібрати в нас «Велесову книгу» є по суті безнадійною - вже надто очевидною з багатьох точок зору є її яскраву
| + | |
| − | українськість.
| + | |
| − | Це легко розуміється навіть при поверховому знайомстві з текстами.
| + | |
| − | Згадаймо, наприклад, деякі аргументи Сергія Лісного на користь автентичності: «Не можна не звернути увагу на те, - писав він, - що усе в літописі зосереджено на півдні Русі, а про середню і північну не сказано по суті жодного слова (Виділено мною. - Г.К.).
| + | |
| − | Чому?
| + | |
| − | А просто тому, що літопис стосувався виключно південної Русі, яка була політично ізольована від інших частин майбутньої Русі, саме тому про них нема жодного слова.
| + | |
| − | І дійсно, знайомство з «Велесовою книгою» однозначно переконує, що в ній ідеться про територію, яку зараз займає Україна. Більше того, автори «Велесової книги» ідентифікують свій народ як виразно окремішний від північних сусідів: «Окремими є сумь, весь і чудь», - говориться в дощечці
| + | |
| − | 46.
| + | |
| − |
| + | |
| − | ===Інтернет ресурси проекту===
| + | |
| | | | |
| | + | [[Таблиця до проекту "Велесова книга"]] |
| | # [https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D0%B5%D0%BB%D0%B5%D1%81%D0%BE%D0%B2%D0%B0_%D0%BA%D0%BD%D0%B8%D0%B3%D0%B0 Історія тексту ] | | # [https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D0%B5%D0%BB%D0%B5%D1%81%D0%BE%D0%B2%D0%B0_%D0%BA%D0%BD%D0%B8%D0%B3%D0%B0 Історія тексту ] |
| | # [http://www.redkyb.ru/lozko/velesova.html Святе Письмо українців] | | # [http://www.redkyb.ru/lozko/velesova.html Святе Письмо українців] |
| − | | + | <br /> |
| | ===Додаткові матеріали проекту=== | | ===Додаткові матеріали проекту=== |
| | Посилання на файли, презентації та інші корисні матеріали | | Посилання на файли, презентації та інші корисні матеріали |
| Рядок 120: |
Рядок 32: |
| | ==Результати проекту== | | ==Результати проекту== |
| | Звіт у вигляді презентації. | | Звіт у вигляді презентації. |
| | + | |
| | + | [https://drive.google.com/file/d/0B8VIZepCR9hNU25UWjl3UHR5Rk0/view?usp=sharing Презентація до проекту] |
