Поточна версія на 20:23, 25 жовтня 2017

Світлово́дськ — місто обласного значення в Україні. Розташоване в північно-східній частині Кіровоградської області, на Кременчуцькому водосховищі, на відстані 320 км від Києва.

Герб міста

Прапор міста

Історія міста

Крилів-Новогеоргіївськ

Перша писемна згадка про край датується 1190 р. «Київським літописом» і представляє землі на яких виник Крилов — місцем для ловів князів .

1615 р. польська адміністрація при впадінні річки Тясмину до Дніпра заснувала укріплене містечко Крилів, що мало стратегічне положення, контролюючи переправи через обидві річки. Як місто, Крилов був започаткований в червні 1615 р. : "Коли польський король на прохання старости Чигиринського Даниловича дарував Крилову Магдебурзьке право.

В цих краях відбувалися часті бої козаків, поляків і татар; зокрема під час козацького повстання 1625 р. козаки під проводом М. Жмайла билися біля Крилова з поляками, 1662 — війська Юрія Хмельницького з росіянами. В 1625 р. біля села Таборища відбулася битва козаків з Польським військом, яка відома під назвою прийнятої угоди — Куруківської. Відомо, що в Крилові була козацька скарбівниця. Село Таборище своєю назвою зобов'язане табору козаків. Так 1647 роком датується перебування в Крилівській фортеці в ув'язненні Богдана Хмельницького.

До будівництва міста й Кременчуцької греблі на території міста існували поселення: Городець, Табурище, Попівка, Чорноморівка, Скобіївка, Білоконівка, Новоселки.

На місці теперішнього спортивного комплексу стояла церква в стилі українського бароко, збудована на кошти Петра Сагайдачного. Про неї писав поет-земляк, «Почесний громадянин» Світловодська Віктор Соколов.

В 1732 р. слобода була підпорядкована Миргородському полку, а в 1741 р. стала сотенним містечком під назвою Крилов шанець. У 1752—1764 роках у Табурищі була 2 рота новосербського Пандурського полку.

У 19 ст. це було заштатне містечко Олександрійського повіту Херсонської губернії; 1822 р. перейменоване на Новогеоргіївськ; 1845-53рр. в Новогеоргіївську служив унтер-офіцером кірасирського полку російський поет Афанасій Фет. 1897 р. — 11 600 жит., 1926 р. — 5100 жит.

Світловодськ

25 березня 1954 року Рада Міністрів СРСР ухвалила рішення про початок будівництва Кременчуцького гідровузла на Дніпрі, яке і почалося з квітня-травня 1954 р.

Кременчуцька ГЕС

Одночасно з гідровузлом за генеральним планом, розробленим в комплексі з основними спорудами ГЕС, будували селище гідробудівників: за 1954 і першу половину 1955 року ввели в експлуатацію 5182 м² житлової площі, 2 їдальні, клуб, літній кінотеатр, школу, лікарню на 25 ліжок тощо. 1956 року житлова площа збільшилася ще на 18 тис. м². Головні квартали міста розмістили вздовж берега Кременчуцького водосховища на високому Табурищанському мисі, вкритому лісом. В основу архітектурної структури міста покладено прямокутну сітку вулиць. Паралельно до берега пройшло три магістралі: Набережна — вздовж парку, Приморська вулиця, забудована тільки з одного боку і звернута фасадом до моря, та головна магістраль — вулиця Героїв України, що тягнеться від греблі до вершини Табурищанського мису. Спочатку вулиця звалася проспектом Леніна, згодом — вулицею Леніна. Колишні лісові масиви перетворили на центральний парк культури і відпочинку ім. Т. Г. Шевченка та лісопарк. Вздовж вулиць і на площах було висаджено багато фруктових і декоративних дерев.

Спорудження ГЕС і водосховища вимагало перенести на нові місця деякі населені пункти району, зокрема Новогеоргіївськ. 17 березня 1961 року селище гідробудівників Кременчукгесбуду, до складу якого ввійшло і давнє село Табурище, та перенесений із зони затоплення Новогеоргіївськ об'єднали в одне місто, яке назвали на честь тодішнього першого керівника СРСР Микити Хрущова — Хрущов, дарма що за кілька років до цього в СРСР почала діяти прийнята з ініціативи самого ж М. Хрущова заборона називати міста іменами живих керівників держави. Вдруге відвідавши влітку 1962 року нове місто, Хрущов дав прочухана за це місцевим керівникам, і наступного ж дня радянські газети вийшли з інформацією про те, що Перший секретар ЦК КПРС М. С. Хрущов відвідав місто КремГЕС. 25 жовтня 1962 року Президія Верховної Ради УРСР присвоїла місту назву КремГЕС.Так місто і називалося до 1969 року, коли його перейменували на Світловодськ.

Населення міста сягало тоді майже 35 тис. осіб. Генеральний план забудови Світловодська тих часів, складений Харківським філіалом державного Інституту проектування міст, передбачав, що у 1980 році місто матиме вже 100 тис. жителів, і на початку 1970-х в ньому збиралися навіть прокладати тролейбусну лінію.

У 1956 році на будівництві Кременчуцької ГЕС побував кінорежисер і письменник Олександр Довженко, а через два роки тут знімались окремі кадри «Поеми про море». Перед зодчими ГЕС виступали письменники О. Гончар, О. Корнійчук, А. Малишко, В. Василевська та інші. Влітку 1957 року тут гостював Павло Тичина.

Культура та мистецтво

У сфері культури міста діє 16 закладів: два Будинки культури, 9 бібліотек, 4 школи естетичного виховання для дітей та міський краєзнавчий музей. Тут працюють 220 культосвітніх працівників.

Палац культури

У гуртках та колективах художньої самодіяльності займається понад 2 тис. чол. Особливого розвитку набуває театральне, циркове дитяче хореографічне мистецтво, народний вокальний спів. У місті працюють молодіжні гуртки естрадної пісні. Світловодські аматори відомі в області та за її межами. Вони є учасниками та переможцями численних обласних та всеукраїнських різножанрових конкурсів та фестивалів.

Характерною ознакою для шкіл естетичного виховання є високий рівень професіоналізму, виконавської майстерності викладачів та учнів.

Місто багате на талановитих людей. Світловодськ пишається своїми самодіяльними композиторами та поетами. У репертуарі музичних вокальних колективів пісні про рідний край на слова В. Сідуна, Ю. Френкеля, А. Загребельного, місцевих композиторів М. Донця, Д. Дейнеги. На багатих традиціях навчається і творча молодь Світловодщини. Улюбленицею глядача стала молода виконавиця власних пісень Юлія Алєксахіна.

У місті працюють вишивальниці, майстри з обробки дерева, килимарства, різьблення, виготовлення виробів з соломки. Серед них майстри В. В. Попов (медальєр), П. А. Бащук і І. М. Якименко (майстри з обробки дерева), М. В. Пасько (вишивальниця), К. Мельник, О. Овсянников (гончарі). Пейзажі рідного краю, життя його людей у творах відображають на своїх персональних виставках професійні художники В. Чумаченко, Н. Бойчук, В. Товкайло.

Краєзнавчий музей

У місті діє міський краєзнавчий музей, директор якого О. П. Аболмасова — лауреат обласної краєзнавчої премії імені В. Ястребова.

Краєзнавчий музей

Музей розташовано у зеленій зоні, в приміщенні будинку, у якому колись проживав Герой Соціалістичної Праці, першобудівник міста М. Д. Карпов. На сьогоднішній день будинок є пам'яткою історії місцевого значення. У його фондах налічується майже 4,5 тис. предметів, що відображають історію краю.

Пам'ятки міста

На території міста знаходиться 12 пам'яток історії, занесених до Державного реєстру. Більшість з них пов'язана з подіями Другої Світової війни. Серед них пам'ятник на честь 20-річчя Перемоги над Німеччиною, і пам'ятник радянським воїнам, які загинули при форсуванні Дніпра; пам'ятний знак на честь членів підпільної групи та пам'ятний знак воїнам-землякам, чотири братські могили та ін.

Вічний вогонь

У самому центрі міста знаходиться парк культури і відпочинку імені Тараса Шевченка, де в 1978 р. було встановлено пам'ятник Кобзарю (скульптор А.Мацієвський, архітектор А. Губенко)

Пам'ятником історії є будинок в якому жив Герой соціального праці М. Д. Карпов. Сьогодні в ньому розміщено міський краєзнавчий музей.

В 1975 р. під час будівництва водоводу «Дніпро-Кіровоград» було виявлено давнє поховання, яке датується IV-Ш ст. до. не. Сьогодні поховання є пам'яткою археології — ґрунтовим могильником скіфської культури.

Найбільше в місті пам'ятників монументального мистецтва на тему Другої Світової війни. В 1956 р. було перенесено із зони затоплення водосховищем Кременчуцької ГЄС на міський цвинтар пам'ятник з братської могили загиблих воїнів при звільнені Новогеоргіївська в грудні 1943 р. Того ж року тут було встановлено пам'ятник і перенесено могилу борців за Радянську владу, загиблих у 1918–1920 р. Пам'ятник встановлено в Хмельницькому мікрорайоні міста на могилі радянських воїнів, які загинули в боях за Табурище і Власівку.

Пам'ятник на честь 20-річчя перемоги над нацистською Німеччиною

На честь двадцятої річниці закінчення Другої Світової війни було встановлено обеліск (архітектури Самохвалов, Маяк, Мощенський).

В ознаменування 30-річчя закінчення Другої Світової війни на Приморському бульварі було відкрито пам'ятник загиблим при форсуванні Дніпра, сюди ж було перенесено з села Бугруватка і перепоховано рештки солдатів.

У боях на території краю у 1943 р. брали участь воїни 5 гвардійської повітряно — десантної дивізії, в пам'ять про їх подвиг на вул. Гагаріна встановлено пам'ятний технічний знак — літак МіГ-19.

Об'єктами архітектурної спадщини України у Світловодську є Палац культури і будинки по вул. Шевченко і вул. Чорноморівська, які були збудовані в 1954–1956 рр.

Екологія,природничі пам'ятки

Білецьківські плавні-2

З метою створення умов для збереження природної флори і фауни, ландшафтів створено 9 заповідних територій загальною площею до 286 га. Серед них комплексна пам'ятка природи місцевого значення «Придніпровські кургани», ботанічна пам'ятка природи місцевого значення «Степовий горб», ландшафтний заказник місцевого значення «Кінські острови», комплексна пам'ятка природи місцевого значення острів «Обеліск» (дві останні знаходяться в Кременчуцькому водосховищі). Продовжуються роботи зі створення нових природно-заповідних територій, насамперед, Світловодського регіонального ландшафтного парку та ландшафтного заказника загальнодержавного значення «Білецьківські плавні-2».

Персоналії

   - Боровський Микола Степанович — український художник, член Спілки художників СРСР,
заслужений художник УРСР.
   - Бойко Вадим Леонідович — журналіст, народний депутат України 1-го скликання.
   - Космонавт Юрій Маленченко
   - Головко Катерина Іванівна — депутат Верховної ради УРСР
   - Ільїн Андрій Миколайович (1984—2015) — лейтенант Збройних сил України, 
 учасник російсько-української війни 2014—2017.
   - Конько Іван Кузьмич (1919—1944) — Герой Радянського Союзу.
   - Соколов Віктор Вікторович (1919—2002) — український поет.
   - Хомчук Олег Васильович — солдат Збройних сил України, загинув під Іловайськом.
   - Цимбал Андрій Калинович (1916—2006) — український партизан, Герой Радянського Союзу.

Рідне місто на карті України Google карти

Карта Світловодська

Найважливіші події на території Світловодщини

Ресурси:

• Презентація [[1]] Google Диск;

• Фотоальбом [[2]] Google Диск;
• Посилання на власний блог у Blogger;

• Посилання на опитування або анкету [[3]]

Сторінка проекту Проект "Моє рідне місто або село"