Відмінності між версіями «Кропивницький - місто майбутнього»

Матеріал з Вікі ЦДУ
Перейти до: навігація, пошук
 
(не показано 14 проміжних версій цього учасника)
Рядок 2: Рядок 2:
  
 
Кропивни́цький (у 1775–1924 роках — Єлисаветград, у 1924–1934 роках — Зінов'євськ, у 1934–1939 роках — Кірово, у 1939–2016 роках — Кіровоград) — місто в Україні, адміністративний центр Кіровоградської області, центр Кіровоградського району; промисловий і культурний осередок у центрі країни; вузол автошляхів, залізнична станція, аеропорт.
 
Кропивни́цький (у 1775–1924 роках — Єлисаветград, у 1924–1934 роках — Зінов'євськ, у 1934–1939 роках — Кірово, у 1939–2016 роках — Кіровоград) — місто в Україні, адміністративний центр Кіровоградської області, центр Кіровоградського району; промисловий і культурний осередок у центрі країни; вузол автошляхів, залізнична станція, аеропорт.
 +
 +
[[ Файл:V.jpg]]
 +
 
Кропивницький лежить у межах Придніпровської височини, на берегах річки Інгул, де в неї вливаються менші річки — Сугоклія та Біянка.
 
Кропивницький лежить у межах Придніпровської височини, на берегах річки Інгул, де в неї вливаються менші річки — Сугоклія та Біянка.
Утворення міста в середині XVIII століття пов'язане з будівництвом фортеці святої Єлисавети. Місто пережило у середині XIX — на початку ХХ століть «золоту еру» — розвивалась промисловість, розбудовувалась міська інфраструктура, розквітла культура, зокрема тут 1882 року був відкритий перший український професійний театр, засновником якого був Марко Лукич Кропивницький. У 1939 році місто стало центром Кіровоградської області. Нині промисловий комплекс Кропивницького налічує понад 70 підприємств. Місто має розвинену соціальну інфраструктуру, численні заклади освіти й культури зі сталими багатими традиціями.
+
Утворення міста в середині XVIII століття пов'язане з будівництвом фортеці святої Єлисавети. Місто пережило у середині XIX — на початку ХХ століть «золоту еру» — розвивалась промисловість, розбудовувалась міська інфраструктура, розквітла культура, зокрема тут 1882 року був відкритий перший український професійний театр, засновником якого був Марко Лукич Кропивницький.  
 +
 
 +
[[ Файл:Vv.jpg]] [[ Файл:Vvv.jpg]]
 +
У 1939 році місто стало центром Кіровоградської області. Нині промисловий комплекс Кропивницького налічує понад 70 підприємств. Місто має розвинену соціальну інфраструктуру, численні заклади освіти й культури зі сталими багатими традиціями.
 
Виникнення сучасного Кропивницького пов'язане з фортецею святої Єлисавети. 29 грудня 1751 (9 січня 1752) року сенат на підставі клопотання сербського полковника Івана Хорвата видає указ про створення Нової Сербії та про будівництво для захисту Нової Сербії фортеці святої Єлисавети. У січні 1752 указ був підписаний Єлизаветою Петрівною, на підставі нього була видана жалувана грамота Івану Хорвату та інструкція Івану Глєбову. Згадані документи не вказували місце побудови фортеці, тому його було обрано за наказом Івана Глєбова геодезистами за межами Нової Сербії на правому березі Інгулу до впадіння Сугоклеї.
 
Виникнення сучасного Кропивницького пов'язане з фортецею святої Єлисавети. 29 грудня 1751 (9 січня 1752) року сенат на підставі клопотання сербського полковника Івана Хорвата видає указ про створення Нової Сербії та про будівництво для захисту Нової Сербії фортеці святої Єлисавети. У січні 1752 указ був підписаний Єлизаветою Петрівною, на підставі нього була видана жалувана грамота Івану Хорвату та інструкція Івану Глєбову. Згадані документи не вказували місце побудови фортеці, тому його було обрано за наказом Івана Глєбова геодезистами за межами Нової Сербії на правому березі Інгулу до впадіння Сугоклеї.
Розквіт міста пов'язаний з графом Д. Є. Остен-Сакеном. З 1835 до 1850 року він очолював Новоросійські військові поселення, до складу яких з 1829 року увійшов Єлисаветград. Завдяки Д. Є. Остен-Сакену у місті з'явились «великий» міст через Інгул, нові кам'яні будинки, нові бульвари, сади, почалося озеленення та замощення вулиць[35].
+
Розквіт міста пов'язаний з графом Д. Є. Остен-Сакеном. З 1835 до 1850 року він очолював Новоросійські військові поселення, до складу яких з 1829 року увійшов Єлисаветград. Завдяки Д. Є. Остен-Сакену у місті з'явились «великий» міст через Інгул, нові кам'яні будинки, нові бульвари, сади, почалося озеленення та замощення вулиць.
 +
 +
[[ Файл:Vvvv.jpg]]
 +
 
 
У другій половині 19 століття у Єлисаветграді швидко розвивались ринкові капіталістичні відносини, перш за все, в аграрному секторі. Значну роль для економіки міста мало введення в експлуатацію залізниці Харків—Єлисаветград—Одеса (1868–1869), за лічені роки місто з аграрного перетворилось на аграрно-промислове. Зводились майстерні і заводи з ремонту й виробництва сільськогосподарської і супутньої техніки, зокрема, епохальним став запуск 1874 року підприємства англійців Братів Ельворті, яке перетворилося на флагман місцевої промисловості ВАТ «Червона зірка».
 
У другій половині 19 століття у Єлисаветграді швидко розвивались ринкові капіталістичні відносини, перш за все, в аграрному секторі. Значну роль для економіки міста мало введення в експлуатацію залізниці Харків—Єлисаветград—Одеса (1868–1869), за лічені роки місто з аграрного перетворилось на аграрно-промислове. Зводились майстерні і заводи з ремонту й виробництва сільськогосподарської і супутньої техніки, зокрема, епохальним став запуск 1874 року підприємства англійців Братів Ельворті, яке перетворилося на флагман місцевої промисловості ВАТ «Червона зірка».
 
Від 1923 року місто — окружний центр УСРР. 1924 року місто перейменоване на Зінов'євськ, від 1932 року — у складі Одеської області, у грудні 1934 року перейменоване на Кірово, а разом з новим перейменуванням на Кіровоград у січні 1939 року стало обласним центром.
 
Від 1923 року місто — окружний центр УСРР. 1924 року місто перейменоване на Зінов'євськ, від 1932 року — у складі Одеської області, у грудні 1934 року перейменоване на Кірово, а разом з новим перейменуванням на Кіровоград у січні 1939 року стало обласним центром.
Кропивницький є значним культурним осередком Центру країни — тут працюють театри і кінотеатри, обласна філармонія, численні музеї, 30 бібліотек, 9 будинків культури і центрів дозвілля, 4 дитячих музичних школи, по одній — мистецькій і художній дитячій школі, чимало музичних і фольклорних колективів тощо.
+
Кропивницький є значним культурним осередком Центру країни — тут працюють театри і кінотеатри, обласна філармонія, численні музеї, 30 бібліотек, 9 будинків культури і центрів дозвілля, 4 дитячих музичних школи, по одній — мистецькій і художній дитячій школі, чимало музичних і фольклорних колективів тощо.  
 +
 
 +
[[ Файл:Vvvvv.JPG]]
 
Функції з додержання державної політики в галузі культури й культурного розвитку громадян міста, як українців, так і представників національних меншин, здійснює Відділ культури і туризму Кропивницької міськради.
 
Функції з додержання державної політики в галузі культури й культурного розвитку громадян міста, як українців, так і представників національних меншин, здійснює Відділ культури і туризму Кропивницької міськради.
 
Місто, з яким у Кропивницького встановлені партнерські стосунки (єдине місто-побратим), — болгарський Добрич.
 
Місто, з яким у Кропивницького встановлені партнерські стосунки (єдине місто-побратим), — болгарський Добрич.
 
У 2011 році Кропивницький здобув звання танцювальної столиці України.
 
У 2011 році Кропивницький здобув звання танцювальної столиці України.
 +
 +
[[Файл:Vvvvvv.jpg ]]
 +
 
Кропивницький (Єлисаветград) відомий тим, що тут розпочав роботу перший український професійний театральний колектив — наприкінці XIX — на початку XX століть на сцені місцевого театру виступали корифеї української сцени — І. Тобілевич, М. Кропивницький, М. Садовський, П. Саксаганський, М. Старицький, М. Заньковецька. У приміщенні єлисаветградських театрів виступали вітчизняні та зарубіжні композитори і музиканти Ференц Ліст, Модест Мусоргський, Олександр Скрябін, Антон Рубінштейн, Микола Лисенко та співаки Федір Шаляпін, Леонід Собінов.
 
Кропивницький (Єлисаветград) відомий тим, що тут розпочав роботу перший український професійний театральний колектив — наприкінці XIX — на початку XX століть на сцені місцевого театру виступали корифеї української сцени — І. Тобілевич, М. Кропивницький, М. Садовський, П. Саксаганський, М. Старицький, М. Заньковецька. У приміщенні єлисаветградських театрів виступали вітчизняні та зарубіжні композитори і музиканти Ференц Ліст, Модест Мусоргський, Олександр Скрябін, Антон Рубінштейн, Микола Лисенко та співаки Федір Шаляпін, Леонід Собінов.
 +
 
Сучасні кропивницькі театри:
 
Сучасні кропивницькі театри:
 
академічний український музично-драматичний театр ім. М. Л. Кропивницького;
 
академічний український музично-драматичний театр ім. М. Л. Кропивницького;
Рядок 34: Рядок 49:
 
народний меморіальний музей Юлія Мейтуса;
 
народний меморіальний музей Юлія Мейтуса;
 
історичний музей «Євреї Єлисаветграда».
 
історичний музей «Євреї Єлисаветграда».
 +
 +
 +
[[ Файл:Vvvvvvvv.jpg]]
 +
 
Окрім фінансованих з міського бюджету, є низка відомчих музеїв, деякі з яких відкриті для загального огляду, — серед них Музей історії заводу «Червона зірка» та Музей Кіровоградської обласної лікарні. Велике й цінне зібрання стародруків зберігається у відділі краєзнавства та рідкісної книги обласної універсальної бібліотеки ім. Д. I. Чижевського.
 
Окрім фінансованих з міського бюджету, є низка відомчих музеїв, деякі з яких відкриті для загального огляду, — серед них Музей історії заводу «Червона зірка» та Музей Кіровоградської обласної лікарні. Велике й цінне зібрання стародруків зберігається у відділі краєзнавства та рідкісної книги обласної універсальної бібліотеки ім. Д. I. Чижевського.
 
У Кропивницькому розвивається як професіональний, так і аматорський спорт, для чого створено і діє відповідна спортивна інфраструктура.
 
У Кропивницькому розвивається як професіональний, так і аматорський спорт, для чого створено і діє відповідна спортивна інфраструктура.
Рядок 51: Рядок 70:
 
Розвиток професіонального спорту в Кропивницькому відбувається здебільшого на базі СДЮШОР «Надія», що має у своєму розпорядженні велику багатофункціональну спортивну споруду.
 
Розвиток професіонального спорту в Кропивницькому відбувається здебільшого на базі СДЮШОР «Надія», що має у своєму розпорядженні велику багатофункціональну спортивну споруду.
 
У Кропивницькому є давні бейсбольні традиції. Кропивничани є 12-разовими чемпіонами України та багаторазовими володарями Кубку України.
 
У Кропивницькому є давні бейсбольні традиції. Кропивничани є 12-разовими чемпіонами України та багаторазовими володарями Кубку України.
 +
 +
[[ Файл:Vvvvvvvvvv.jpg]]
 +
 
У Кропивницькому значною мірою збереглася стара забудова (переважно 2-а пол. XIX століття), в тому числі низка культових споруд, рештки російських укріплень, єврейські квартали тощо.
 
У Кропивницькому значною мірою збереглася стара забудова (переважно 2-а пол. XIX століття), в тому числі низка культових споруд, рештки російських укріплень, єврейські квартали тощо.
 
Вже з кінця XVIII ст. місто забудовувалось спорудами у стилі класицизму (неокласицизму), однак притаманною са́ме Єлисаветграду стало панування наприкінці XIX — на початку ХХ століття стилю модерн, як у житловій, так і громадській архітектурі. Значною мірою архітектурне обличчя Кропивницького визначали робочі квартали.
 
Вже з кінця XVIII ст. місто забудовувалось спорудами у стилі класицизму (неокласицизму), однак притаманною са́ме Єлисаветграду стало панування наприкінці XIX — на початку ХХ століття стилю модерн, як у житловій, так і громадській архітектурі. Значною мірою архітектурне обличчя Кропивницького визначали робочі квартали.
 
Видне місце у композиційній будові центру міста займала Успенська церква, що була знищена комуністами після Другої світової війни. Зараз на її місці знаходиться мерія.
 
Видне місце у композиційній будові центру міста займала Успенська церква, що була знищена комуністами після Другої світової війни. Зараз на її місці знаходиться мерія.
За СРСР Кропивницький був забудований багатоповерховими адміністративними, громадськими та житловими будинками. У 1970-х роках успіхом місцевих інженерів та будівничих стала реалізація проекту з упорядкування і забудови міської набережної річки Інгул[131].
+
За СРСР Кропивницький був забудований багатоповерховими адміністративними, громадськими та житловими будинками. У 1970-х роках успіхом місцевих інженерів та будівничих стала реалізація проекту з упорядкування і забудови міської набережної річки Інгул.
 
У 2000-х, після тривалої економічної кризи, в місті відновилась сфера капітального будівництва.
 
У 2000-х, після тривалої економічної кризи, в місті відновилась сфера капітального будівництва.
 +
 
Із Кропивницьким (Єлисаветградом, Кіровоградом) пов'язані імена цілої плеяди діячів культури, історії, спорту тощо.
 
Із Кропивницьким (Єлисаветградом, Кіровоградом) пов'язані імена цілої плеяди діячів культури, історії, спорту тощо.
 
Володимир Винниченко
 
Володимир Винниченко
Рядок 71: Рядок 94:
 
Тельнов Євген Львович (1961—2015) — учасник АТО з батальйону «Донбас» (позивний «Усач»).
 
Тельнов Євген Львович (1961—2015) — учасник АТО з батальйону «Донбас» (позивний «Усач»).
 
Єлисаветград як мультикультурне місто, де в умовах національної толерантності, співіснували представники багатьох культур, є батьківщиною і місцем зростання визначних діячів їхніх культур, зокрема тут народились російський прозаїк і драматург Юрій Олеша, польський композитор і педагог Кароль Шимановський, а також німецькомовний філософ-неокантіанець XIX століття Африкан Спір, відомий своїм великим впливом на Фрідріха Ніцше; у Єлисаветграді в родині своїх родичів Шимановських провів дитячі роки польський письменник Ярослав Івашкевич.
 
Єлисаветград як мультикультурне місто, де в умовах національної толерантності, співіснували представники багатьох культур, є батьківщиною і місцем зростання визначних діячів їхніх культур, зокрема тут народились російський прозаїк і драматург Юрій Олеша, польський композитор і педагог Кароль Шимановський, а також німецькомовний філософ-неокантіанець XIX століття Африкан Спір, відомий своїм великим впливом на Фрідріха Ніцше; у Єлисаветграді в родині своїх родичів Шимановських провів дитячі роки польський письменник Ярослав Івашкевич.
 +
 +
[[Файл:Vvvvvvvvvvv.jpg ]]
  
 
==Рідне місто або село на карті України ==
 
==Рідне місто або село на карті України ==
[[Файл:Hh.JPG]]
+
[[Файл:Безымянный.JPG]]
  
 
==Таблиця "Найважливіші події на території рідного краю"==
 
==Таблиця "Найважливіші події на території рідного краю"==
Рядок 87: Рядок 112:
 
   
 
   
 
<TR><TD height=24px>  1755  </TD><TD>  Створення фортеці Святої Єлисавети  </TD></TR>
 
<TR><TD height=24px>  1755  </TD><TD>  Створення фортеці Святої Єлисавети  </TD></TR>
<TR><TD height=24px>  1924  </TD><TD> місто перейменоване на Зінов`євськ  </TD></TR>
+
<TR><TD height=24px>  1924  </TD><TD> Mісто перейменоване на Зінов`євськ  </TD></TR>
<TR><TD height=24px>    1934  </TD><TD> місто перейменоване на Кірово  </TD></TR>  
+
<TR><TD height=24px>    1934  </TD><TD> Mісто перейменоване на Кірово  </TD></TR>  
<TR><TD height=24px>    1939  </TD><TD>  місто перейменоване на Кіровоград </TD></TR>
+
<TR><TD height=24px>    1939  </TD><TD>  Mісто перейменоване на Кіровоград </TD></TR>
 
<TR><TD height=24px>    1941  </TD><TD> Окуповане гітлерівськими військами  </TD></TR>
 
<TR><TD height=24px>    1941  </TD><TD> Окуповане гітлерівськими військами  </TD></TR>
 
<TR><TD height=24px>    1959  </TD><TD>  Створене музичне училище </TD></TR>
 
<TR><TD height=24px>    1959  </TD><TD>  Створене музичне училище </TD></TR>
 
<TR><TD height=24px>    1967  </TD><TD> Відкрито тролейбусний рух </TD></TR>
 
<TR><TD height=24px>    1967  </TD><TD> Відкрито тролейбусний рух </TD></TR>
 
<TR><TD height=24px>  2011    </TD><TD> Танцювальна столиця України  </TD></TR>
 
<TR><TD height=24px>  2011    </TD><TD> Танцювальна столиця України  </TD></TR>
<TR><TD height=24px>  2016  </TD><TD>  місто перейменовано на Кропивницький </TD> </TR>
+
<TR><TD height=24px>  2016  </TD><TD>  Mісто перейменовано на Кропивницький </TD> </TR>
<TR><TD height=24px>    </TD><TD>  </TD></TR>
+
<TR><TD height=24px>    </TD><TD>  </TD></TR>
+
 
</TABLE>
 
</TABLE>
  
Рядок 103: Рядок 126:
 
=='''Ресурси:'''==
 
=='''Ресурси:'''==
  
*Посилання на презентацію  у '''Google Диск''';  
+
*Посилання на презентацію  у '''Google Диск'''; [https://drive.google.com/file/d/0Byu5uZw6BTvbZ1VENVhEU2lQYUE/view?usp=sharing]
  
*Посилання на власний фотоальбом у  '''Google Диск''';  
+
*Посилання на власний фотоальбом у  '''Google Диск''' [https://drive.google.com/drive/folders/0Byu5uZw6BTvbSG9EamtISk8xd2c?usp=sharing];  
*Посилання на власний блог у [http://www.blogger.com Blogger];
+
*Посилання на власний блог у [http://www.blogger.com Blogger] [http://asdfgh12jkgl.blogspot.com/];
  
 
*Посилання на добірку відеоматеріалів;
 
*Посилання на добірку відеоматеріалів;
  
*Посилання на опитування або анкету у '''Google Форми''';
+
*Посилання на опитування або анкету у '''Google Форми'''; [https://goo.gl/forms/pM0clVJRrQU92BzS2 ]
  
 
*Посилання на спільний груповий постер.
 
*Посилання на спільний груповий постер.

Поточна версія на 21:53, 30 листопада 2016


Кропивни́цький (у 1775–1924 роках — Єлисаветград, у 1924–1934 роках — Зінов'євськ, у 1934–1939 роках — Кірово, у 1939–2016 роках — Кіровоград) — місто в Україні, адміністративний центр Кіровоградської області, центр Кіровоградського району; промисловий і культурний осередок у центрі країни; вузол автошляхів, залізнична станція, аеропорт.

V.jpg

Кропивницький лежить у межах Придніпровської височини, на берегах річки Інгул, де в неї вливаються менші річки — Сугоклія та Біянка. Утворення міста в середині XVIII століття пов'язане з будівництвом фортеці святої Єлисавети. Місто пережило у середині XIX — на початку ХХ століть «золоту еру» — розвивалась промисловість, розбудовувалась міська інфраструктура, розквітла культура, зокрема тут 1882 року був відкритий перший український професійний театр, засновником якого був Марко Лукич Кропивницький.

Vv.jpg Vvv.jpg У 1939 році місто стало центром Кіровоградської області. Нині промисловий комплекс Кропивницького налічує понад 70 підприємств. Місто має розвинену соціальну інфраструктуру, численні заклади освіти й культури зі сталими багатими традиціями. Виникнення сучасного Кропивницького пов'язане з фортецею святої Єлисавети. 29 грудня 1751 (9 січня 1752) року сенат на підставі клопотання сербського полковника Івана Хорвата видає указ про створення Нової Сербії та про будівництво для захисту Нової Сербії фортеці святої Єлисавети. У січні 1752 указ був підписаний Єлизаветою Петрівною, на підставі нього була видана жалувана грамота Івану Хорвату та інструкція Івану Глєбову. Згадані документи не вказували місце побудови фортеці, тому його було обрано за наказом Івана Глєбова геодезистами за межами Нової Сербії на правому березі Інгулу до впадіння Сугоклеї. Розквіт міста пов'язаний з графом Д. Є. Остен-Сакеном. З 1835 до 1850 року він очолював Новоросійські військові поселення, до складу яких з 1829 року увійшов Єлисаветград. Завдяки Д. Є. Остен-Сакену у місті з'явились «великий» міст через Інгул, нові кам'яні будинки, нові бульвари, сади, почалося озеленення та замощення вулиць.

Vvvv.jpg

У другій половині 19 століття у Єлисаветграді швидко розвивались ринкові капіталістичні відносини, перш за все, в аграрному секторі. Значну роль для економіки міста мало введення в експлуатацію залізниці Харків—Єлисаветград—Одеса (1868–1869), за лічені роки місто з аграрного перетворилось на аграрно-промислове. Зводились майстерні і заводи з ремонту й виробництва сільськогосподарської і супутньої техніки, зокрема, епохальним став запуск 1874 року підприємства англійців Братів Ельворті, яке перетворилося на флагман місцевої промисловості ВАТ «Червона зірка». Від 1923 року місто — окружний центр УСРР. 1924 року місто перейменоване на Зінов'євськ, від 1932 року — у складі Одеської області, у грудні 1934 року перейменоване на Кірово, а разом з новим перейменуванням на Кіровоград у січні 1939 року стало обласним центром. Кропивницький є значним культурним осередком Центру країни — тут працюють театри і кінотеатри, обласна філармонія, численні музеї, 30 бібліотек, 9 будинків культури і центрів дозвілля, 4 дитячих музичних школи, по одній — мистецькій і художній дитячій школі, чимало музичних і фольклорних колективів тощо.

Vvvvv.JPG Функції з додержання державної політики в галузі культури й культурного розвитку громадян міста, як українців, так і представників національних меншин, здійснює Відділ культури і туризму Кропивницької міськради. Місто, з яким у Кропивницького встановлені партнерські стосунки (єдине місто-побратим), — болгарський Добрич. У 2011 році Кропивницький здобув звання танцювальної столиці України.

Vvvvvv.jpg

Кропивницький (Єлисаветград) відомий тим, що тут розпочав роботу перший український професійний театральний колектив — наприкінці XIX — на початку XX століть на сцені місцевого театру виступали корифеї української сцени — І. Тобілевич, М. Кропивницький, М. Садовський, П. Саксаганський, М. Старицький, М. Заньковецька. У приміщенні єлисаветградських театрів виступали вітчизняні та зарубіжні композитори і музиканти Ференц Ліст, Модест Мусоргський, Олександр Скрябін, Антон Рубінштейн, Микола Лисенко та співаки Федір Шаляпін, Леонід Собінов.

Сучасні кропивницькі театри: академічний український музично-драматичний театр ім. М. Л. Кропивницького; обласний академічний театр ляльок; академічний театр музики, пісні і танцю «Зоряни»; студентський театр-студія «Резонанс»; театр-студія «Мода». У місті діє обласна філармонія, при якій працюють Академічний театр музики, пісні і танцю «Зоряни», Ансамбль народної та сучасної музики «Єлисавет-ретро», камерний оркестр «Концертіно», діє дитяча філармонія. Інші професіональні творчі (музичні і хореографічні) колективи міста: заслужений ансамбль народного танцю України «Ятрань», муніципальний камерний хор, ансамбль пісні і танцю «Весна», дитячі колективи «Пролісок», «Росинка» та інші. Сучасні діячі культури Кропивницького: народні артисти України А. Кривохижа й А. Червінська, заслужені артисти України В. Стратьєв, Р. Валькевич, Б. Попов. У Кропивницькому (та його околицях) діють 11 музеїв: обласний краєзнавчий музей; на правах відділів краєзнавчого музею: заповідник-музей «Хутір Надія»; меморіальний музей М. Л. Кропивницького; музей історії українського хореографічного мистецтва; обласний художній музей; художньо-меморіальний музей Олександра Осмьоркіна; музей Генріха Нейгауза; літературно-меморіальний музей Івана Карпенка-Карого; музей музичної культури імені Кароля Шимановського; народний меморіальний музей Юлія Мейтуса; історичний музей «Євреї Єлисаветграда».


Vvvvvvvv.jpg

Окрім фінансованих з міського бюджету, є низка відомчих музеїв, деякі з яких відкриті для загального огляду, — серед них Музей історії заводу «Червона зірка» та Музей Кіровоградської обласної лікарні. Велике й цінне зібрання стародруків зберігається у відділі краєзнавства та рідкісної книги обласної універсальної бібліотеки ім. Д. I. Чижевського. У Кропивницькому розвивається як професіональний, так і аматорський спорт, для чого створено і діє відповідна спортивна інфраструктура. 4 стадіони; 202 спортивних майданчики; 1 водноспортивна база; 4 тенісних корти; 8 футбольних полів; 20 стрілецьких тирів; 66 спортивних залів; 93 приміщення для занять фізкультурно-оздоровчою роботою, серед яких 48 обладнані тренажерами; плавальний басейн; атлетичне містечко з тренажерним обладнанням; 4 футбольних поля зі штучним покриттям У вказаний період у місті працювало 13 дитячо-юнацьких спортивних шкіл, 1 — ШВСМ, в яких займається 6,6 тис. дітей. Залученню дітей до занять спортом сприяє робота фізкультурно-спортивних товариств, спортивних клубів та громадських об'єднань. Центральною спортивною ареною Кропивницького є футбольний стадіон «Зірка» місткістю в 14 628 глядачів, що є домашнім полем для футбольного клубу першої ліги «Зірка». Розвиток професіонального спорту в Кропивницькому відбувається здебільшого на базі СДЮШОР «Надія», що має у своєму розпорядженні велику багатофункціональну спортивну споруду. У Кропивницькому є давні бейсбольні традиції. Кропивничани є 12-разовими чемпіонами України та багаторазовими володарями Кубку України.

Vvvvvvvvvv.jpg

У Кропивницькому значною мірою збереглася стара забудова (переважно 2-а пол. XIX століття), в тому числі низка культових споруд, рештки російських укріплень, єврейські квартали тощо. Вже з кінця XVIII ст. місто забудовувалось спорудами у стилі класицизму (неокласицизму), однак притаманною са́ме Єлисаветграду стало панування наприкінці XIX — на початку ХХ століття стилю модерн, як у житловій, так і громадській архітектурі. Значною мірою архітектурне обличчя Кропивницького визначали робочі квартали. Видне місце у композиційній будові центру міста займала Успенська церква, що була знищена комуністами після Другої світової війни. Зараз на її місці знаходиться мерія. За СРСР Кропивницький був забудований багатоповерховими адміністративними, громадськими та житловими будинками. У 1970-х роках успіхом місцевих інженерів та будівничих стала реалізація проекту з упорядкування і забудови міської набережної річки Інгул. У 2000-х, після тривалої економічної кризи, в місті відновилась сфера капітального будівництва.

Із Кропивницьким (Єлисаветградом, Кіровоградом) пов'язані імена цілої плеяди діячів культури, історії, спорту тощо. Володимир Винниченко Одним із найвідоміших уродженців Єлисаветграда є Володимир Кирилович Винниченко (1880–1951), Голова Секретаріату Центральної Ради, пото́му Директорії УНР, знаний літератор і публіцист. Тут він навчався у місцевій гімназії, провів молоді роки. На його честь названо проспект у центрі Кропивницького. У Кропивницькому (Єлисаветграді) починали свій творчий шлях українські письменники і драматурги Іван Карпенко-Карий та Юрій Яновський; музикант Генріх Нейгауз і композитор Юлій Мейтус, художник-авангардист Олександр Осмьоркін. У середині 70-х років XIX століття у місті жив український композитор П. Ніщинський. А 1907 року в Єлисаветграді народився російський поет Арсеній Тарковський, батько режисера Андрія Тарковського. У навчальних закладах міста навчались відомі в майбутньому політики та діячі культури: у 1958—63 роках Євген Марчук, майбутній прем'єр-міністр України, секретар РНБО, міністр оборони України — у Кіровоградському педагогічному інституті; У 1960—1970-х роках Лідія Забіляста, народна артистка України, солістка Національної опери України (сопрано) та російський композитор і продюсер Ігор Крутой — у Кіровоградському музичному училищі. Андрій Долуд — український військовий діяч, полковник Армії УНР. Красовський Михайло Якович — старшина Дієвої Армії УНР. Русанов Аркадій Васильович — полковник Армії УНР. Рудик Григорій Опанасович (1912—1943) — радянський військовий діяч. Андрій Гуричев (1991—2015) — чемпіон світу з паверліфтингу, офіцер-розвідник, учасник АТО. Тельнов Євген Львович (1961—2015) — учасник АТО з батальйону «Донбас» (позивний «Усач»). Єлисаветград як мультикультурне місто, де в умовах національної толерантності, співіснували представники багатьох культур, є батьківщиною і місцем зростання визначних діячів їхніх культур, зокрема тут народились російський прозаїк і драматург Юрій Олеша, польський композитор і педагог Кароль Шимановський, а також німецькомовний філософ-неокантіанець XIX століття Африкан Спір, відомий своїм великим впливом на Фрідріха Ніцше; у Єлисаветграді в родині своїх родичів Шимановських провів дитячі роки польський письменник Ярослав Івашкевич.

Vvvvvvvvvvv.jpg

Рідне місто або село на карті України

Безымянный.JPG

Таблиця "Найважливіші події на території рідного краю"

Дата Історична подія
1751 Створення Нової Сербії
1755 Створення фортеці Святої Єлисавети
1924 Mісто перейменоване на Зінов`євськ
1934 Mісто перейменоване на Кірово
1939 Mісто перейменоване на Кіровоград
1941 Окуповане гітлерівськими військами
1959 Створене музичне училище
1967 Відкрито тролейбусний рух
2011 Танцювальна столиця України
2016 Mісто перейменовано на Кропивницький
Photo 5.jpg

Ресурси:

  • Посилання на презентацію у Google Диск; [1]
  • Посилання на власний фотоальбом у Google Диск [2];
  • Посилання на власний блог у Blogger [3];
  • Посилання на добірку відеоматеріалів;
  • Посилання на опитування або анкету у Google Форми; [4]
  • Посилання на спільний груповий постер.



Сторінка проекту Проект "Моє рідне місто або село"

Кіровоградський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка