Відмінності між версіями «Моє місто Рівне»
4566811 (обговорення • внесок) |
4566811 (обговорення • внесок) |
||
Рядок 16: | Рядок 16: | ||
==Таблиця "Найважливіші події на території рідного краю"== | ==Таблиця "Найважливіші події на території рідного краю"== | ||
+ | До XIV ст. | ||
+ | XIII ст. до н.е. — перші поселення на околицях міста біля сучасного села Бармаки | ||
+ | V ст. до н.е. — поселення найдавніших землеробів на правому березі р. Устя біля сучасного Басівкутського водосховища | ||
+ | VI—IX століття н. е. — поселення ранніх слов'ян на північ від сучасного села Бармаки | ||
+ | X—XII століття — поблизу ріки Устя закладено фортецю Київської Русі. | ||
+ | 1283 — перша писемна згадка про Рівне як про один з населених пунктів Галицько-Волинського князівства в польскій хрониці «Rocznik kapituły krakowskiej». | ||
+ | 1340 — майже на два століття місто у складі Волині переходить до Литви | ||
XV століття | XV століття | ||
+ | 1434 — відповідно до грамоти литовського князя Свидригайла (Свидригелла) Ольгердовича Рівне передається у володіння луцьких шляхтичів Дичків | ||
+ | 1461 — Івашко Дичко продає Рівне «за 300 кіп широких грошів чеської лічби» князю Семену Васильовичу Несвіцькому, представнику русько-литовської династії Ґедиміновичів. | ||
+ | 1479 — після смерті князя Несвіцького Рівне стало власністю його дружини Марії Несвицької, яка стала іменувати себе княгинею Рівненською. | ||
+ | 1481 — на одному з насипних островів річки Усті, княгинею Марією збудовано замок із дубових колод, який обнесено оборонними ровами | ||
+ | 1492 — великий князь литовський Казимир Ягайло, польський король Сигізмунд I Старий надали містечку магдебурзьке право 1500 — княгиня Марія Несвицька отримала для міста привілей на щорічний ярмарок на свято Семена Літопроводця | ||
+ | XVI століття | ||
− | + | липень 1507 — король Сигізмунд І королівською грамотою надає княгині Марії право вічного володіння замком та містом | |
− | + | 1508 — пожежа в замку; розпочато будівництво нового замку | |
− | + | 1518 — після смерті княгині Несвіцької Рівне переходить у власність князів Острозьких | |
− | + | 1521 — Рівне з околицями та ближніми селами відходить до Іллі Острозького | |
− | + | 1538 — Ілля Острозький одружується з позашлюбною донькою короля Сиґізмунда І Старого Беатою Косьцелецькою | |
− | + | 1539 — після смерті Іллі Острозького Рівне «під заклад» переходить у спадщину Беаті Косьцелецькій. | |
+ | 1548 — княгиня Острозька (Косьцелецька) надає кошти на побудову костелу у Рівному | ||
+ | 1554 — на географічній карті Європи фламандського картографа Герарда Меркатора (1512—1594) серед 29 населених пунктів Волині позначене місто Рівне | ||
+ | 1556 — у Рівному з'являються перші поселення єврейських родин, які займаються переважно торговельними справами. | ||
+ | 1563 — Рівне згадується у вересневих переговорах російського царя Івана IV (1530—1584) з послами польського короля Сигізмунда-Августа (1520—1572) про повернення Росії захоплених Литвою міст | ||
+ | 1565 — місто переходить у власність Альбрехта Ласького. | ||
+ | 1565–1575 — судова тяганина за право володіння містом; часті пограбування Рівного | ||
+ | 1569 — за Люблінською унією Рівне підпорядковується Луцькому повіту. Знищення міста татарами, спалення церкви та костелу. | ||
+ | 1574 — Королівською грамотою місто знову проголошене володінням князя Костянтина Острозького | ||
+ | 1575 — за свідченням німецького історика і географа А.Гушинґа в місті налічується 543 будинки | ||
+ | 1583 — перша згадка про річку Устю (інша назва — Оствиця) | ||
− | [[ | + | XVII століття |
+ | |||
+ | 1606 — Анна Острозька (вдова Олександра Острозького) надає кошти на відбудову костелу | ||
+ | 1614 — над містом влітку пронеслася велика буря, під час якої «людей носило поверх дерев, інших мертвих знаходили у різних місцях» | ||
+ | 1617–1619 — татарські набіги, спалення замку | ||
+ | 1620 — як посаг місто переходить до рук князя Томаша Замойського (1594—1638); в Рівному налічується понад 200 будинків | ||
+ | 1621 — містом володіє донька князя Олександра Острозького Катерина, дружина Т. Замойського | ||
+ | 1624 — пожежа в Рівному нищить майже все місто | ||
+ | 1625 — підготовка угоди Речі Посполитої з козаками Запорозької Січі в Рівненському замку Томаша Замойського | ||
+ | 1629 — складено акт із достеменним описом міста, де зафіксовано, що в Рівному є 505 будинків, 10 вулиць (Замкова, Шкільна, Дубенська, Литовська та ін.) і проживає понад 3 тисячі мешканців (у Києві в той час було 18 тисяч мешканців) | ||
+ | 1634 — король надає привілеї місту на проведення ярмарку | ||
+ | 1636 — перше свідчення про написання у місті літературного твору. Це вірш «Лямент о утрапеню мещан острозких», присвячений українському митрополиту Петру Могилі (1596—1647), підписаний криптонімом «М. Н.» | ||
+ | 1637 — облаштування першого в місті шпиталю на кошти Томаша Замойського | ||
+ | 1640 — спустошення Рівного татарами | ||
+ | 1642 — місто стає власністю князів Конецпольських; на документах, датованих 15 липня 1642 року, зберігся відтиск печатки міста | ||
+ | 1648 — козацько-польська війна на Волині; спустошення Рівного загоном Колодки | ||
+ | літо 1651 — Рівненщина стає центром визвольної боротьби українців під проводом Богдана Хмельницького | ||
+ | 9 лютого 1667 — за Андрусівським миром місто переходить під владу Польщі | ||
+ | 1667 — великий мор у Рівному, загинуло 1600 осіб | ||
+ | 1680 — спустошення Рівного загоном українських козаків | ||
+ | 1691 — пожежа, внаслідок якої місто було майже повністю знищене | ||
+ | |||
+ | XVIII століття | ||
+ | Успенська Церква та Дзвіниця | ||
+ | |||
+ | 1706 — у ході російсько-шведської війни Рівне було зруйноване та зайняте військами Карла XII, який у червні побував у місті | ||
+ | 1706–1707 — захоплення міста російськими військами та розквартирування їх у місті та околицях | ||
+ | 1723 — Рівне переходить у власність польських шляхтичів Любомирських. Володарем Рівного стає Єжи Александр Любомирський. У XVIII ст. князі Любомирські були найбагатшим магнатським родом на Волині, часами всієї Польщі. | ||
+ | 1728 — розпочато будівництво замку коштом Є. А. Любомирського | ||
+ | 1738 — Станіслав Любомирський (бл. 1704—1793) відбудовує в Рівному мурований замок-палац | ||
+ | 1750 — у місті налічується 683 споруди, в тому числі 313 в передмістях, які облаштовуються за національною та соціальною ознакою (були німецька та єврейські вулиці, квартали міських урядників, духівництва, ремісників тощо); працює млин та лісопильне підприємство | ||
+ | 1755 — ведеться активне будівництво, в місті налічується понад 700 будинків, населення зростає | ||
+ | 1756 — завершення будівництва і освячення Свято-Успенської (Омелянської) церкви в Рівному. За легендами в цій церкві молився Іван Гонта. | ||
+ | 1760 — варшавський архітектор Тоушер модернізує палац Любомирських у стилі рококо, зводиться перша мурована єврейська синагога | ||
+ | 1765 — Тоушер складає план міста | ||
+ | 1770 — епідемія чуми у місті, закладення пам'ятника-колони на честь Божої Матері як рятівниці від мору | ||
+ | 1775 — будівництво мурованого костелу | ||
+ | 1778 — місто отримує привілей короля на чотиритижневий ярмарок | ||
+ | 1779[4]/1780 — князь Юзеф Любомирський підтверджує права євреїв та дозволяє будівництво дерев'яної синагоги | ||
+ | 1781 — будівництво дерев'яного Святовоскресенського собору на місці старенької церкви | ||
+ | 1785 — збудована уніатська каплиця на кладовищі Волі | ||
+ | 1792 — у Рівному побував національний герой Польщі генерал Тадеуш Косцюшко, який приїздив до тодішньої господині рівненського палацу Людвіки Любомирської — предмету свого юнацького кохання. | ||
+ | 23 квітня (4 травня) 1793 — внаслідок другого поділу Польщі Рівне переходить до Росії; до міста входять російські війська під командуванням М. Кречетнікова. | ||
+ | 29 серпня (9 вересня) 1793 — Рівне набуває статусу повітового центру в складі новоутвореного Волинського намісництва (з 1797 року — губернії) | ||
+ | |||
+ | XIX століття | ||
+ | Костел, 1858 | ||
+ | |||
+ | 1804 — Рівне та його околиці спустошує нашестя сарани; неврожай і голод у місті | ||
+ | 1805 — починає діяти двокласна початкова школа, заснована Тадеушем Чацьким; пожежа у місті | ||
+ | 1815 — остання, особливо вишукана перебудова палацу Любомирських | ||
+ | 1836 — початок будівництва гімназійного корпусу неподалік від палацу Любомирських | ||
+ | 1839 — із Клеваня до Рівного переведено класичну гімназію за сприяння дідича Фридерика Любомирського — батька Казімєжа.[5] 24 липня розпочинає роботу Рівненська гімназія. | ||
+ | 1844–1845 — у Рівненській гімназії старшим викладачем працює видатний історик, письменник і політичний діяч Микола Костомаров | ||
+ | 1848 — споруджено каплицю св. Степана на кладовищі Грабник | ||
+ | 1849 — згідно з переписом населення в місті проживає близько 3000 мешканців | ||
+ | 1856 — епідемія холери в місті; біля пам'ятника-колони на честь Божої Матері вивішено незгасиму лампаду | ||
+ | 1857 — прокладання через Рівне шосе Київ — Берестя | ||
+ | 1858 — початок будівництва мурованого костелу за пожертви князя Казімєжа Любомирського | ||
+ | 1861 — російська селянська реформа; Рівне починає швидко зростати і його населення становить 3294 мешканці | ||
+ | 1862 — у місті відкрито телеграф | ||
+ | 1863 — відкриття в Рівному жіночої гімназії; арешт діячів польського повстання | ||
+ | 1865 — реформування Рівненської гімназії із класичної в реальну | ||
+ | 1866–1871 — у Рівненській гімназії навчається видатний письменник Володимир Короленко | ||
+ | 11 серпня 1867 — у місті перебуває видатний український композитор Микола Лисенко | ||
+ | 1868 — розпочато будівництво костелу св. Антонія (нині зал органної музики) | ||
+ | 1871 — смерть, похорони в Рівненському костелі князя Казимира Любомирського; влітку в місті перебуває видатний науковець та політичний діяч Михайло Драгоманов | ||
+ | 1872 — гімназію перетворено в реальне училище, яке діяло до 1922 року | ||
+ | 12 травня 1873 — відкрито залізничне сполучення через місто (Київ—Берестя), відкрита залізнична станція Рівне, налагоджено сполучення з прикордонним Радивиловом | ||
+ | 1877 — збудовано та освячено військовий шпиталь | ||
+ | 1880 — у Варшаві виходить нарис Т. Стецького про Рівне «Miasto Równe» | ||
+ | 12 червня 1881 — велика пожежа в місті; згоріла соборна Воскресенська церква, 800 дворів, поштамт | ||
+ | 30 серпня 1890 — розпочато будівництво парафіяльного костелу та Свято-Воскресенського собору (архітектор Дейнека) | ||
+ | 1891 — пожежа в західній частині міста; згоріло понад 300 будинків | ||
+ | 8 (20) жовтня 1895 — освячення та перше богослужіння в новозбудованому православному соборі | ||
+ | 1896 — спорудження в місті євангельсько-лютеранського молитовного будинку | ||
+ | 1897 — за даними всеросійського перепису населення в Рівному мешкають 24752 людини, працюють 23 дрібних підприємства | ||
+ | 90-ті роки XIX століття — у місті будується військове містечко | ||
+ | 1899 — завершення будівництва парафіяльного костелу св. Антонія | ||
+ | 7 жовтня 1900 — освячення костелу св. Антонія | ||
+ | |||
+ | Знак при в'їзді у місто | ||
+ | XX століття | ||
+ | |||
+ | 1905 — революційні виступи рівнян | ||
+ | 1906 — засновано перший в Рівному музей | ||
+ | 2 лютого 1908 — на місті згорілого театру Л. Зафраном збудовано новий театр на 17 лож, 18 рядів крісел, 2 ряди балкону та 3 ряди галереї | ||
+ | 1909 — місто відвідує видатний учений Володимр Вернадський; Л.Зафран розпочинає будівництво першої електростанції | ||
+ | 1910 — розпочинає роботу пивзавод «Берґшльос». | ||
+ | квітень 1911 — відновлення автобусного сполучення (3 пасажирські автобуси та 1 вантажна машина) Рівне—Корець—Новоград-Волинський—Житомир | ||
+ | 1912 — уведена в дію перша електростанція; перший політ моноплану над містом | ||
+ | 1914 — початок Першої світової війни. Мобілізація чоловічого населення Рівного. У жовтні Рівненський військовий шпиталь відвідує Російський імператор Микола II із сестрою — Великою Княжною Ольгою Олександрівною. | ||
+ | 1915 — часткова евакуація міста під час відступу російських військ | ||
+ | 1916 — перед наступом російських військ місто відвідують імператор Микола II і генерал Брусилов. | ||
+ | 1917 — рівняни разом із військовими вперше вільно відзначили свято 1 травня; підтримка рівнянами Центральної Ради та більшовицького уряду | ||
+ | 1918 — окупація міста німецько-австрійськими військами | ||
+ | 1919 — українська влада в місті; Рівне — тимчасова столиця УНР. Відступ українських військ під проводом Петлюри. Влада більшовиків. Окупація Рівного польськими військами. | ||
+ | 1920 — повернення більшовицької влади після прориву I Кінної армії Будьонного; повернення польської армії | ||
+ | 1922 — польська влада дає дозвіл на відновлення діяльності Рівненської повітової «Просвіти» | ||
+ | 1923–1940 — діяльність у місті відомого польського вченого та освітянина Якуба Гофмана (зокрема редагував збірку «Річник Волинський»). | ||
+ | 1927 — пожежа в замку Любомирських. Продовження руйнації пам'яток старовинної архітектури. Реставрація костелу св. Антонія. | ||
+ | 30 квітня 1929 — офіційна ліквідація Рівненської «Просвіти» | ||
+ | 11 березня 1930 — польська поліція проводить репресії проти учасників Шевченківської академії в театрі Зафрана | ||
+ | 1933 — з'їзд преси в Рівному. Українське населення збирає пожертви для допомоги голодуючим Радянської України. Закладено новий Міський парк на Грабнику. | ||
+ | 17 вересня 1939 — відповідно до пакту Молотова-Ріббентропа західноукраїнські землі відійшли до СРСР; до міста входять частини Червоної армії | ||
+ | 1939–1941 — знищено та депортовано до Сибіру близько 150 тис. рівнян та мешканців навколишніх сіл | ||
+ | 4 грудня 1939 — Указом Президії Верховної Ради СРСР утворено Ровенську область у складі Української РСР із центром у місті Рівному | ||
+ | 1939 — засновано музично-драматичний театр імені Миколи Островського | ||
+ | 28 червня 1941 — бомбардування та окупація міста німецькими військами | ||
+ | 3 липня 1941 — створення міської управи, головою міської управи став фармацевт Полікарп Бульба, професора гімназії Івана Сав'юка було призначено другим посадником, правника Сергія Іллюка — першим членом управи, Назара Шевчука — другим | ||
+ | 20 серпня 1941 — значну частину українських земель було включено до складу так званого Райхскомісаріату «Україна» з центром у Рівному, комісаром України призначено гауляйтера і оберпрезидента Еріха Коха | ||
+ | 1 вересня 1941 — місто стало адміністративним центром однойменної округи, утвореної у складі генеральної округи Волинь-Поділля | ||
+ | 10 березня 1942 — німецькою адміністрацією спільно з фірмою Центрального емісійного банку України було випущено для грошового обігу «окупаційні гроші» — вісім банкнот номіналом в 1, 5, 10, 20, 50, 100, 200 та 500 карбованців; в анотації був текст: «Рівне 10 березня 1942. Центральний емісійний банк Україна.» | ||
+ | 1941–1942 — винищення близько 90 тис. рівнян | ||
+ | 1943 — вбивства німецьких офіцерів радянським диверсантом НКВС Миколою Кузнецовим, внаслідок яких гітлерівці стратили 700 невинних рівнян, керівництво рівненської ОУН | ||
+ | 2 лютого 1944 — Рівне визволене від німецьких загарбників частинами Радянської армії. Розпочинається відбудова господарства міста. | ||
+ | 1945 — співробітники НКВС у січні влаштовують публічну страту вояків Української повстанської армії | ||
+ | 1947 — узимку зруйновано пам'ятник Сталіну в Рівному (район нинішньої Театральної площі) | ||
+ | 1950 — завершено відбудову зруйнованого війною господарства | ||
+ | 22 квітня 1952 — зруйновано пам'ятник-колону на честь Божої Матері | ||
+ | 1954 — із Києва до Рівного переведено меліоративний інститут (Український інститут інженерів водного господарства) | ||
+ | 1957 — уведення в дію Рівненського заводу високовольтної апаратури | ||
+ | 1958 — рівняни отримали можливість переглянути першу телепрограму (регулярне телемовлення розпочалось у 1967 році) | ||
+ | 1959 — відкриття погруддя на могилі учасника громадянської війни Олеко Дундича. Відкриття малої (дитячої) Рівненської залізниці. | ||
+ | 1960 — завершення будівництва Рівненського обласного музично-драматичного театру ім. Миколи Островського | ||
+ | 1962 — закриття Свято-Воскресенського собору; закінчення будівництва газопроводу | ||
+ | |||
+ | 1963 — уведено в дію Рівненський льонокомбінат — гігант легкої промисловості | ||
+ | 1967 — закінчено будівництво кінотеатру «Жовтень» (сучасна назва — Кінопалац «Україна») | ||
+ | 1969 — уведено в дію першу чергу заводу мінеральних добрив (сучасний ВАТ «Рівнеазот») | ||
+ | 24 грудня 1974 — відкрито тролейбусний рух по місту | ||
+ | 1977 — у Рівному відкрито аеровокзал міжнародного класу | ||
+ | 1980 — закінчення будівництва першого в місті 14-поверхового будинку по вулиці Київській, 17 | ||
+ | |||
+ | СУ-100 із номерним знаком «029» на вулиці Соборній | ||
+ | |||
+ | 1983 — урочисте відзначення 700-річного ювілею міста | ||
+ | 1985 — відкриття монументу Слави | ||
+ | 1986 — завершення будівництва міського гідропарку. | ||
+ | 1990 — Перші демократичні вибори до міської Ради. Розпочато будівництво Покровського собору методом народної будови. | ||
+ | 11 червня 1991 — ухвалено Постанову Президії Верховної Ради УРСР «Про приведення назви міста Ровно і Ровенської області у відповідність до правил українського правопису», згідно з якою місто Ровно іменувалося Рівне, а область — Рівненська.[2] Відразу ж після провалу путчу 25 серпня 1991 року в місті було демонтовано пам'ятник Леніну. | ||
+ | 17 травня 1994 — Перенесено на вулицю Ясну пам'ятник партизану-розвіднику Миколі Кузнецову, який стояв перед адмінбудинком міської ради. На постаменті цього пам'ятника було встановлено пам'ятний знак «Загиблим за Україну». Демонтовано пам'ятник командиру партизанського загону Д. Медведєву. | ||
+ | 22 травня 1999 — на майдані Незалежності відбулося урочисте відкриття пам'ятника Тарасу Шевченку. На площі Короленка відкрито пам'ятник «Загиблим у збройних конфліктах». | ||
+ | XXI століття | ||
+ | |||
+ | 2002 — За результатами Всеукраїнського перепису населення 2001 року в Рівному проживають 248 813 тис. осіб (228 тис. осіб у 1989 році). Населення області становить 1173 тис. осіб (в тому числі 555 тис. чоловіків та 618 тис. жінок). | ||
+ | 25 серпня 2003 — місто святкує своє 720-річчя. Відкрито колону Божої Матері. Оновлено фасади більшості будинків на центральних вулицях міста. | ||
=='''Ресурси:'''== | =='''Ресурси:'''== |
Версія за 10:42, 9 листопада 2016
На цьому місці розмість статтю, у якій висвітліть свій досвід та враження, знайдені матеріали з історії рідного міста або села. Також у статтю добавте посилання на документи, що Ви створили і завантажили у різних ресурсах, таблицю (зразок поданий у завданні та нижче) та фотографії рідного краю.
При складанні висновків до статті враховуйте, що задача роботи у проекті, дати відповіді на такі запитання:
- А ви знаєте історію рідного села?
- Які відомі люди Ваші земляки?
- Які історичні події пов'язані із вашим рідним селом?
- Які визначні події, явища і процеси відбувалися на території краю?
- Якими пам’ятками археології, історії, архітектури і містобудування, монументального мистецтва багате Ваше рідне місто?
- Якими пам’ятками природи багатий рідний край?
Рідне місто або село на карті України Google карти
Таблиця "Найважливіші події на території рідного краю"
До XIV ст. XIII ст. до н.е. — перші поселення на околицях міста біля сучасного села Бармаки V ст. до н.е. — поселення найдавніших землеробів на правому березі р. Устя біля сучасного Басівкутського водосховища VI—IX століття н. е. — поселення ранніх слов'ян на північ від сучасного села Бармаки X—XII століття — поблизу ріки Устя закладено фортецю Київської Русі. 1283 — перша писемна згадка про Рівне як про один з населених пунктів Галицько-Волинського князівства в польскій хрониці «Rocznik kapituły krakowskiej».
1340 — майже на два століття місто у складі Волині переходить до Литви
XV століття 1434 — відповідно до грамоти литовського князя Свидригайла (Свидригелла) Ольгердовича Рівне передається у володіння луцьких шляхтичів Дичків 1461 — Івашко Дичко продає Рівне «за 300 кіп широких грошів чеської лічби» князю Семену Васильовичу Несвіцькому, представнику русько-литовської династії Ґедиміновичів. 1479 — після смерті князя Несвіцького Рівне стало власністю його дружини Марії Несвицької, яка стала іменувати себе княгинею Рівненською. 1481 — на одному з насипних островів річки Усті, княгинею Марією збудовано замок із дубових колод, який обнесено оборонними ровами 1492 — великий князь литовський Казимир Ягайло, польський король Сигізмунд I Старий надали містечку магдебурзьке право 1500 — княгиня Марія Несвицька отримала для міста привілей на щорічний ярмарок на свято Семена Літопроводця XVI століття
липень 1507 — король Сигізмунд І королівською грамотою надає княгині Марії право вічного володіння замком та містом 1508 — пожежа в замку; розпочато будівництво нового замку 1518 — після смерті княгині Несвіцької Рівне переходить у власність князів Острозьких 1521 — Рівне з околицями та ближніми селами відходить до Іллі Острозького 1538 — Ілля Острозький одружується з позашлюбною донькою короля Сиґізмунда І Старого Беатою Косьцелецькою 1539 — після смерті Іллі Острозького Рівне «під заклад» переходить у спадщину Беаті Косьцелецькій. 1548 — княгиня Острозька (Косьцелецька) надає кошти на побудову костелу у Рівному 1554 — на географічній карті Європи фламандського картографа Герарда Меркатора (1512—1594) серед 29 населених пунктів Волині позначене місто Рівне 1556 — у Рівному з'являються перші поселення єврейських родин, які займаються переважно торговельними справами. 1563 — Рівне згадується у вересневих переговорах російського царя Івана IV (1530—1584) з послами польського короля Сигізмунда-Августа (1520—1572) про повернення Росії захоплених Литвою міст 1565 — місто переходить у власність Альбрехта Ласького. 1565–1575 — судова тяганина за право володіння містом; часті пограбування Рівного 1569 — за Люблінською унією Рівне підпорядковується Луцькому повіту. Знищення міста татарами, спалення церкви та костелу. 1574 — Королівською грамотою місто знову проголошене володінням князя Костянтина Острозького 1575 — за свідченням німецького історика і географа А.Гушинґа в місті налічується 543 будинки 1583 — перша згадка про річку Устю (інша назва — Оствиця)
XVII століття
1606 — Анна Острозька (вдова Олександра Острозького) надає кошти на відбудову костелу 1614 — над містом влітку пронеслася велика буря, під час якої «людей носило поверх дерев, інших мертвих знаходили у різних місцях» 1617–1619 — татарські набіги, спалення замку 1620 — як посаг місто переходить до рук князя Томаша Замойського (1594—1638); в Рівному налічується понад 200 будинків 1621 — містом володіє донька князя Олександра Острозького Катерина, дружина Т. Замойського 1624 — пожежа в Рівному нищить майже все місто 1625 — підготовка угоди Речі Посполитої з козаками Запорозької Січі в Рівненському замку Томаша Замойського 1629 — складено акт із достеменним описом міста, де зафіксовано, що в Рівному є 505 будинків, 10 вулиць (Замкова, Шкільна, Дубенська, Литовська та ін.) і проживає понад 3 тисячі мешканців (у Києві в той час було 18 тисяч мешканців) 1634 — король надає привілеї місту на проведення ярмарку 1636 — перше свідчення про написання у місті літературного твору. Це вірш «Лямент о утрапеню мещан острозких», присвячений українському митрополиту Петру Могилі (1596—1647), підписаний криптонімом «М. Н.» 1637 — облаштування першого в місті шпиталю на кошти Томаша Замойського 1640 — спустошення Рівного татарами 1642 — місто стає власністю князів Конецпольських; на документах, датованих 15 липня 1642 року, зберігся відтиск печатки міста 1648 — козацько-польська війна на Волині; спустошення Рівного загоном Колодки літо 1651 — Рівненщина стає центром визвольної боротьби українців під проводом Богдана Хмельницького 9 лютого 1667 — за Андрусівським миром місто переходить під владу Польщі 1667 — великий мор у Рівному, загинуло 1600 осіб 1680 — спустошення Рівного загоном українських козаків 1691 — пожежа, внаслідок якої місто було майже повністю знищене
XVIII століття Успенська Церква та Дзвіниця
1706 — у ході російсько-шведської війни Рівне було зруйноване та зайняте військами Карла XII, який у червні побував у місті 1706–1707 — захоплення міста російськими військами та розквартирування їх у місті та околицях 1723 — Рівне переходить у власність польських шляхтичів Любомирських. Володарем Рівного стає Єжи Александр Любомирський. У XVIII ст. князі Любомирські були найбагатшим магнатським родом на Волині, часами всієї Польщі. 1728 — розпочато будівництво замку коштом Є. А. Любомирського 1738 — Станіслав Любомирський (бл. 1704—1793) відбудовує в Рівному мурований замок-палац 1750 — у місті налічується 683 споруди, в тому числі 313 в передмістях, які облаштовуються за національною та соціальною ознакою (були німецька та єврейські вулиці, квартали міських урядників, духівництва, ремісників тощо); працює млин та лісопильне підприємство 1755 — ведеться активне будівництво, в місті налічується понад 700 будинків, населення зростає 1756 — завершення будівництва і освячення Свято-Успенської (Омелянської) церкви в Рівному. За легендами в цій церкві молився Іван Гонта. 1760 — варшавський архітектор Тоушер модернізує палац Любомирських у стилі рококо, зводиться перша мурована єврейська синагога 1765 — Тоушер складає план міста 1770 — епідемія чуми у місті, закладення пам'ятника-колони на честь Божої Матері як рятівниці від мору 1775 — будівництво мурованого костелу 1778 — місто отримує привілей короля на чотиритижневий ярмарок 1779[4]/1780 — князь Юзеф Любомирський підтверджує права євреїв та дозволяє будівництво дерев'яної синагоги 1781 — будівництво дерев'яного Святовоскресенського собору на місці старенької церкви 1785 — збудована уніатська каплиця на кладовищі Волі 1792 — у Рівному побував національний герой Польщі генерал Тадеуш Косцюшко, який приїздив до тодішньої господині рівненського палацу Людвіки Любомирської — предмету свого юнацького кохання. 23 квітня (4 травня) 1793 — внаслідок другого поділу Польщі Рівне переходить до Росії; до міста входять російські війська під командуванням М. Кречетнікова. 29 серпня (9 вересня) 1793 — Рівне набуває статусу повітового центру в складі новоутвореного Волинського намісництва (з 1797 року — губернії)
XIX століття Костел, 1858
1804 — Рівне та його околиці спустошує нашестя сарани; неврожай і голод у місті 1805 — починає діяти двокласна початкова школа, заснована Тадеушем Чацьким; пожежа у місті 1815 — остання, особливо вишукана перебудова палацу Любомирських 1836 — початок будівництва гімназійного корпусу неподалік від палацу Любомирських 1839 — із Клеваня до Рівного переведено класичну гімназію за сприяння дідича Фридерика Любомирського — батька Казімєжа.[5] 24 липня розпочинає роботу Рівненська гімназія. 1844–1845 — у Рівненській гімназії старшим викладачем працює видатний історик, письменник і політичний діяч Микола Костомаров 1848 — споруджено каплицю св. Степана на кладовищі Грабник 1849 — згідно з переписом населення в місті проживає близько 3000 мешканців 1856 — епідемія холери в місті; біля пам'ятника-колони на честь Божої Матері вивішено незгасиму лампаду 1857 — прокладання через Рівне шосе Київ — Берестя 1858 — початок будівництва мурованого костелу за пожертви князя Казімєжа Любомирського 1861 — російська селянська реформа; Рівне починає швидко зростати і його населення становить 3294 мешканці 1862 — у місті відкрито телеграф 1863 — відкриття в Рівному жіночої гімназії; арешт діячів польського повстання 1865 — реформування Рівненської гімназії із класичної в реальну 1866–1871 — у Рівненській гімназії навчається видатний письменник Володимир Короленко 11 серпня 1867 — у місті перебуває видатний український композитор Микола Лисенко 1868 — розпочато будівництво костелу св. Антонія (нині зал органної музики) 1871 — смерть, похорони в Рівненському костелі князя Казимира Любомирського; влітку в місті перебуває видатний науковець та політичний діяч Михайло Драгоманов 1872 — гімназію перетворено в реальне училище, яке діяло до 1922 року 12 травня 1873 — відкрито залізничне сполучення через місто (Київ—Берестя), відкрита залізнична станція Рівне, налагоджено сполучення з прикордонним Радивиловом 1877 — збудовано та освячено військовий шпиталь 1880 — у Варшаві виходить нарис Т. Стецького про Рівне «Miasto Równe» 12 червня 1881 — велика пожежа в місті; згоріла соборна Воскресенська церква, 800 дворів, поштамт 30 серпня 1890 — розпочато будівництво парафіяльного костелу та Свято-Воскресенського собору (архітектор Дейнека) 1891 — пожежа в західній частині міста; згоріло понад 300 будинків 8 (20) жовтня 1895 — освячення та перше богослужіння в новозбудованому православному соборі 1896 — спорудження в місті євангельсько-лютеранського молитовного будинку 1897 — за даними всеросійського перепису населення в Рівному мешкають 24752 людини, працюють 23 дрібних підприємства 90-ті роки XIX століття — у місті будується військове містечко 1899 — завершення будівництва парафіяльного костелу св. Антонія 7 жовтня 1900 — освячення костелу св. Антонія
Знак при в'їзді у місто XX століття
1905 — революційні виступи рівнян 1906 — засновано перший в Рівному музей 2 лютого 1908 — на місті згорілого театру Л. Зафраном збудовано новий театр на 17 лож, 18 рядів крісел, 2 ряди балкону та 3 ряди галереї 1909 — місто відвідує видатний учений Володимр Вернадський; Л.Зафран розпочинає будівництво першої електростанції 1910 — розпочинає роботу пивзавод «Берґшльос». квітень 1911 — відновлення автобусного сполучення (3 пасажирські автобуси та 1 вантажна машина) Рівне—Корець—Новоград-Волинський—Житомир 1912 — уведена в дію перша електростанція; перший політ моноплану над містом 1914 — початок Першої світової війни. Мобілізація чоловічого населення Рівного. У жовтні Рівненський військовий шпиталь відвідує Російський імператор Микола II із сестрою — Великою Княжною Ольгою Олександрівною. 1915 — часткова евакуація міста під час відступу російських військ 1916 — перед наступом російських військ місто відвідують імператор Микола II і генерал Брусилов. 1917 — рівняни разом із військовими вперше вільно відзначили свято 1 травня; підтримка рівнянами Центральної Ради та більшовицького уряду 1918 — окупація міста німецько-австрійськими військами 1919 — українська влада в місті; Рівне — тимчасова столиця УНР. Відступ українських військ під проводом Петлюри. Влада більшовиків. Окупація Рівного польськими військами. 1920 — повернення більшовицької влади після прориву I Кінної армії Будьонного; повернення польської армії 1922 — польська влада дає дозвіл на відновлення діяльності Рівненської повітової «Просвіти» 1923–1940 — діяльність у місті відомого польського вченого та освітянина Якуба Гофмана (зокрема редагував збірку «Річник Волинський»). 1927 — пожежа в замку Любомирських. Продовження руйнації пам'яток старовинної архітектури. Реставрація костелу св. Антонія. 30 квітня 1929 — офіційна ліквідація Рівненської «Просвіти» 11 березня 1930 — польська поліція проводить репресії проти учасників Шевченківської академії в театрі Зафрана 1933 — з'їзд преси в Рівному. Українське населення збирає пожертви для допомоги голодуючим Радянської України. Закладено новий Міський парк на Грабнику. 17 вересня 1939 — відповідно до пакту Молотова-Ріббентропа західноукраїнські землі відійшли до СРСР; до міста входять частини Червоної армії 1939–1941 — знищено та депортовано до Сибіру близько 150 тис. рівнян та мешканців навколишніх сіл 4 грудня 1939 — Указом Президії Верховної Ради СРСР утворено Ровенську область у складі Української РСР із центром у місті Рівному 1939 — засновано музично-драматичний театр імені Миколи Островського 28 червня 1941 — бомбардування та окупація міста німецькими військами 3 липня 1941 — створення міської управи, головою міської управи став фармацевт Полікарп Бульба, професора гімназії Івана Сав'юка було призначено другим посадником, правника Сергія Іллюка — першим членом управи, Назара Шевчука — другим 20 серпня 1941 — значну частину українських земель було включено до складу так званого Райхскомісаріату «Україна» з центром у Рівному, комісаром України призначено гауляйтера і оберпрезидента Еріха Коха 1 вересня 1941 — місто стало адміністративним центром однойменної округи, утвореної у складі генеральної округи Волинь-Поділля 10 березня 1942 — німецькою адміністрацією спільно з фірмою Центрального емісійного банку України було випущено для грошового обігу «окупаційні гроші» — вісім банкнот номіналом в 1, 5, 10, 20, 50, 100, 200 та 500 карбованців; в анотації був текст: «Рівне 10 березня 1942. Центральний емісійний банк Україна.» 1941–1942 — винищення близько 90 тис. рівнян 1943 — вбивства німецьких офіцерів радянським диверсантом НКВС Миколою Кузнецовим, внаслідок яких гітлерівці стратили 700 невинних рівнян, керівництво рівненської ОУН 2 лютого 1944 — Рівне визволене від німецьких загарбників частинами Радянської армії. Розпочинається відбудова господарства міста. 1945 — співробітники НКВС у січні влаштовують публічну страту вояків Української повстанської армії 1947 — узимку зруйновано пам'ятник Сталіну в Рівному (район нинішньої Театральної площі) 1950 — завершено відбудову зруйнованого війною господарства 22 квітня 1952 — зруйновано пам'ятник-колону на честь Божої Матері 1954 — із Києва до Рівного переведено меліоративний інститут (Український інститут інженерів водного господарства) 1957 — уведення в дію Рівненського заводу високовольтної апаратури 1958 — рівняни отримали можливість переглянути першу телепрограму (регулярне телемовлення розпочалось у 1967 році) 1959 — відкриття погруддя на могилі учасника громадянської війни Олеко Дундича. Відкриття малої (дитячої) Рівненської залізниці. 1960 — завершення будівництва Рівненського обласного музично-драматичного театру ім. Миколи Островського 1962 — закриття Свято-Воскресенського собору; закінчення будівництва газопроводу
1963 — уведено в дію Рівненський льонокомбінат — гігант легкої промисловості 1967 — закінчено будівництво кінотеатру «Жовтень» (сучасна назва — Кінопалац «Україна») 1969 — уведено в дію першу чергу заводу мінеральних добрив (сучасний ВАТ «Рівнеазот») 24 грудня 1974 — відкрито тролейбусний рух по місту 1977 — у Рівному відкрито аеровокзал міжнародного класу 1980 — закінчення будівництва першого в місті 14-поверхового будинку по вулиці Київській, 17
СУ-100 із номерним знаком «029» на вулиці Соборній
1983 — урочисте відзначення 700-річного ювілею міста 1985 — відкриття монументу Слави 1986 — завершення будівництва міського гідропарку. 1990 — Перші демократичні вибори до міської Ради. Розпочато будівництво Покровського собору методом народної будови. 11 червня 1991 — ухвалено Постанову Президії Верховної Ради УРСР «Про приведення назви міста Ровно і Ровенської області у відповідність до правил українського правопису», згідно з якою місто Ровно іменувалося Рівне, а область — Рівненська.[2] Відразу ж після провалу путчу 25 серпня 1991 року в місті було демонтовано пам'ятник Леніну. 17 травня 1994 — Перенесено на вулицю Ясну пам'ятник партизану-розвіднику Миколі Кузнецову, який стояв перед адмінбудинком міської ради. На постаменті цього пам'ятника було встановлено пам'ятний знак «Загиблим за Україну». Демонтовано пам'ятник командиру партизанського загону Д. Медведєву. 22 травня 1999 — на майдані Незалежності відбулося урочисте відкриття пам'ятника Тарасу Шевченку. На площі Короленка відкрито пам'ятник «Загиблим у збройних конфліктах».
XXI століття
2002 — За результатами Всеукраїнського перепису населення 2001 року в Рівному проживають 248 813 тис. осіб (228 тис. осіб у 1989 році). Населення області становить 1173 тис. осіб (в тому числі 555 тис. чоловіків та 618 тис. жінок). 25 серпня 2003 — місто святкує своє 720-річчя. Відкрито колону Божої Матері. Оновлено фасади більшості будинків на центральних вулицях міста.
Ресурси:
- Посилання на презентацію у Google Диск;
- Посилання на власний фотоальбом у Google Диск;
- Посилання на власний блог у Blogger;
- Посилання на добірку відеоматеріалів;
- Посилання на опитування або анкету у Google Форми;
- Посилання на спільний груповий постер.
Сторінка проекту Проект "Моє рідне місто або село"
Кіровоградський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка