Відмінності між версіями «Моє село Красносілля»
2510195 (обговорення • внесок) |
2510195 (обговорення • внесок) |
||
| Рядок 4: | Рядок 4: | ||
Орган місцевого самоврядування — Красносільська сільська рада. Сільраді підпорядкований населений пункт Гутницька. Станом на 1886 рік у селі, центрі Красносільської волості Олександрійського повіту Херсонської губернії, мешкала 3631 особа, налічувалось 757 дворових господарств, існувала православна церква, єврейська синагога, 18 лавок, 2 постоялих двори, винний погріб, відбувались базари по понеділках. За 17 верст — залізничний полустанок, буфет. | Орган місцевого самоврядування — Красносільська сільська рада. Сільраді підпорядкований населений пункт Гутницька. Станом на 1886 рік у селі, центрі Красносільської волості Олександрійського повіту Херсонської губернії, мешкала 3631 особа, налічувалось 757 дворових господарств, існувала православна церква, єврейська синагога, 18 лавок, 2 постоялих двори, винний погріб, відбувались базари по понеділках. За 17 верст — залізничний полустанок, буфет. | ||
Друга світова війна стала найтрагічнішою подією ХХ століття. У ній брали участь понад 60 держав на території яких мешкало 80 % населення планети. Достовірного числа жертв війни не встановлено й досі. У ході бойових дій були знищені колосальні матеріальні й культурні цінності. Україна у цьому конфлікті за приблизними підрахунками втратила більше 3 млн. осіб на фронтах, 5,5 млн. у зоні окупації, а 10 млн. людей залишилися без житла. Промисловість, сільське господарство й транспорт були повністю знищені. Під час війни в Україні було зруйновано сотні населених пунктів, не оминуло лихо й с.Красносілля Олександрівського району Кіровоградської області. Станом на 1939 рік село, відповідно до діючого на той час адміністративно-територіального устрою УРСР, перебувало у складі Єлизаветградківського району Кіровоградської області й налічувало близько 5 тисяч жителів. | Друга світова війна стала найтрагічнішою подією ХХ століття. У ній брали участь понад 60 держав на території яких мешкало 80 % населення планети. Достовірного числа жертв війни не встановлено й досі. У ході бойових дій були знищені колосальні матеріальні й культурні цінності. Україна у цьому конфлікті за приблизними підрахунками втратила більше 3 млн. осіб на фронтах, 5,5 млн. у зоні окупації, а 10 млн. людей залишилися без житла. Промисловість, сільське господарство й транспорт були повністю знищені. Під час війни в Україні було зруйновано сотні населених пунктів, не оминуло лихо й с.Красносілля Олександрівського району Кіровоградської області. Станом на 1939 рік село, відповідно до діючого на той час адміністративно-територіального устрою УРСР, перебувало у складі Єлизаветградківського району Кіровоградської області й налічувало близько 5 тисяч жителів. | ||
| + | [[Файл:238.jpg|міні|thumb| старий будинок]] | ||
У краєзнавчій літературі є чимало робіт і публікацій, що торкаються історії нашого краю та окремих населених пунктів у роки Другої світової війни, але ґрунтовного дослідження яке б стосувалося с.Красносілля тим часом немає. Разом з тим є багатий фактографічний матеріал, який вартий уваги дослідників і має бути належним чином представлений у краєзнавчих роботах. | У краєзнавчій літературі є чимало робіт і публікацій, що торкаються історії нашого краю та окремих населених пунктів у роки Другої світової війни, але ґрунтовного дослідження яке б стосувалося с.Красносілля тим часом немає. Разом з тим є багатий фактографічний матеріал, який вартий уваги дослідників і має бути належним чином представлений у краєзнавчих роботах. | ||
| − | Красносілля часів війни часто фігурує у військовій мемуарній літературі | + | Красносілля часів війни часто фігурує у військовій мемуарній літературі, у дослідженнях статистичного характеру , а також у відповідних тематичних збірниках документів. У роботах науковців і краєзнавців воно згадується лише у контексті історії партизанського руху та діяльності підпільних організацій в умовах окупації. Усі вище згадані матеріали лягли в основу пропонованої публікації. Разом із тим, у статті використані спогади очевидців тих років (З.І.Верко, В.Горченко, Н.О.Касіщевої, В.С.Чорної та І.В.Чорного) зафіксовані автором дослідження у 1996 – 2006 рр. Оскільки Красносільській сільській раді підпорядковане ще й с.Гутницька, то в контексті згадуваних подій і проблем йтиметься і про цей населений пункт. |
Як відомо, Друга світова війна розпочалася 1 вересня 1939 р. нападом Німеччини на Польщу, а через кілька тижнів СРСР окупував її східну частину, яка за умовами таємного протоколу до „Пакту Молотова-Ріббентропа” входила до сфери його впливу. Для жителів більшості міст і сіл України ці події не носили прямої загрози, більшість тодішніх „радянських людей” навіть гадки не мали, що незабаром самі опиняться у вирі бойових дій. А доки відбувалися згадані події, у Красносіллі, як і в тисячах інших сіл, на радіо лунали розповіді про непереможну Червону армію та її відважних і досвідчених командирів, про мудрого вождя та його далекоглядну політику. | Як відомо, Друга світова війна розпочалася 1 вересня 1939 р. нападом Німеччини на Польщу, а через кілька тижнів СРСР окупував її східну частину, яка за умовами таємного протоколу до „Пакту Молотова-Ріббентропа” входила до сфери його впливу. Для жителів більшості міст і сіл України ці події не носили прямої загрози, більшість тодішніх „радянських людей” навіть гадки не мали, що незабаром самі опиняться у вирі бойових дій. А доки відбувалися згадані події, у Красносіллі, як і в тисячах інших сіл, на радіо лунали розповіді про непереможну Червону армію та її відважних і досвідчених командирів, про мудрого вождя та його далекоглядну політику. | ||
Виконуючи й далі умови таємного протоколу до радянсько-німецького пакту, СРСР спробував окупувати Фінляндію. У ході війни з фінами, яку СРСР бездарно програв, загинуло 11 красносільців. Не повернулися додому М.Я.Білокриницький, П.Я.Головко, І.Є.Кононенко, І.М.Карпенко, О.Ф.Кузенний, І.Н.Омельченко, С.Ф.Пергатий, Г.К.Сінійчук, Я.К.Сінійчук, П.О.Соколов та Ф.А.Холявко. Сім'ї згаданих солдатів першими відчули горе, яке через півтора роки охопить усе село. | Виконуючи й далі умови таємного протоколу до радянсько-німецького пакту, СРСР спробував окупувати Фінляндію. У ході війни з фінами, яку СРСР бездарно програв, загинуло 11 красносільців. Не повернулися додому М.Я.Білокриницький, П.Я.Головко, І.Є.Кононенко, І.М.Карпенко, О.Ф.Кузенний, І.Н.Омельченко, С.Ф.Пергатий, Г.К.Сінійчук, Я.К.Сінійчук, П.О.Соколов та Ф.А.Холявко. Сім'ї згаданих солдатів першими відчули горе, яке через півтора роки охопить усе село. | ||
| Рядок 22: | Рядок 23: | ||
У самому центрі селі знаходиться парк культури і відпочинку імені Тараса Шевченка, де в 1978 р. було встановлено пам'ятник Кобзарю (скульптор А.Мацієвський, архітектор А. Губенко) [[Файл:031391.jpg|міні|thumb|памятник письменнику]] | У самому центрі селі знаходиться парк культури і відпочинку імені Тараса Шевченка, де в 1978 р. було встановлено пам'ятник Кобзарю (скульптор А.Мацієвський, архітектор А. Губенко) [[Файл:031391.jpg|міні|thumb|памятник письменнику]] | ||
Найбільше в місті пам'ятників монументального мистецтва на тему Другої Світової війни.[[Файл:Kamenka-old-13-04-prw.jpg|міні|thumb|старий будинок ]] В 1956 р. було перенесено із зони затоплення водосховищем Кременчуцької ГЄС на міський цвинтар пам'ятник з братської могили загиблих воїнів при звільнені Новогеоргіївська в грудні 1943 р. Того ж року тут було встановлено пам'ятник і перенесено могилу борців за Радянську владу, загиблих у 1918–1920 р. Пам'ятник встановлено в Хмельницькому мікрорайоні міста на могилі радянських воїнів, які загинули в боях Вступивши до Красносілля, окупанти зайняли для своїх потреб сільські школи, будинок сільради, клуб, бібліотеку та лікарню. У Морозовій школі оселився рейхскомендант села майор Шмідт. Двоповерхову школу пристосували для солдатського постою, а одноповерховий корус для молодних класів при ній – під конюшні. Колишній будинок примусових робіт (бупр) було облаштовано під невелику тюрму. Клуб і будинок сільської ради розділили між собою комендатура, жандармерія й сільська управа. Тут же розмістилися і поліцаї. На згаданих будівлях замайоріли нацистські прапори, а на містечку – центральній частині села, встановили великий портрет Адольфа Гітлера. У Гутницькій, окрім управи, на деякий час на території школи німцями було створено невеликий концентраційний табір, у якому за словами Н.О.Касіщевої утримувалося більше 100 радянських солдатів, які потрапили у полон неподалік села. Табір діяв близько двох місяців, а потім був розформований, а в'язні вивезені. | Найбільше в місті пам'ятників монументального мистецтва на тему Другої Світової війни.[[Файл:Kamenka-old-13-04-prw.jpg|міні|thumb|старий будинок ]] В 1956 р. було перенесено із зони затоплення водосховищем Кременчуцької ГЄС на міський цвинтар пам'ятник з братської могили загиблих воїнів при звільнені Новогеоргіївська в грудні 1943 р. Того ж року тут було встановлено пам'ятник і перенесено могилу борців за Радянську владу, загиблих у 1918–1920 р. Пам'ятник встановлено в Хмельницькому мікрорайоні міста на могилі радянських воїнів, які загинули в боях Вступивши до Красносілля, окупанти зайняли для своїх потреб сільські школи, будинок сільради, клуб, бібліотеку та лікарню. У Морозовій школі оселився рейхскомендант села майор Шмідт. Двоповерхову школу пристосували для солдатського постою, а одноповерховий корус для молодних класів при ній – під конюшні. Колишній будинок примусових робіт (бупр) було облаштовано під невелику тюрму. Клуб і будинок сільської ради розділили між собою комендатура, жандармерія й сільська управа. Тут же розмістилися і поліцаї. На згаданих будівлях замайоріли нацистські прапори, а на містечку – центральній частині села, встановили великий портрет Адольфа Гітлера. У Гутницькій, окрім управи, на деякий час на території школи німцями було створено невеликий концентраційний табір, у якому за словами Н.О.Касіщевої утримувалося більше 100 радянських солдатів, які потрапили у полон неподалік села. Табір діяв близько двох місяців, а потім був розформований, а в'язні вивезені. | ||
| − | Сільська управа підпорядковувалася районній управі з відповідними структурними підрозділами, які здійснювали керівництво господарчими, земельними та фінансовими справами. Склад управлінського апарату сільуправи був малочисельним – сільський староста, його заступник, перекладач, секретар і прибиральниця | + | Сільська управа підпорядковувалася районній управі з відповідними структурними підрозділами, які здійснювали керівництво господарчими, земельними та фінансовими справами. Склад управлінського апарату сільуправи був малочисельним – сільський староста, його заступник, перекладач, секретар і прибиральниця. Діяльність сільських управ зосереджувалася на налагодженні регулярного продовольчого забезпечення німецької армії. |
Майже з перших днів окупації з сільських жителів, бажаючих служити новій владі, була створена поліція, до якої за нашими підрахунками записалося 8 осіб. З етичних міркувань прізвища сільських старост і поліцаїв називати не будемо. | Майже з перших днів окупації з сільських жителів, бажаючих служити новій владі, була створена поліція, до якої за нашими підрахунками записалося 8 осіб. З етичних міркувань прізвища сільських старост і поліцаїв називати не будемо. | ||
| Рядок 36: | Рядок 37: | ||
<TR> | <TR> | ||
| − | <TD height=24px;> | + | <TD height=24px;> до 1861 </TD><TD> вперше назва Княжа </TD> |
</TR> | </TR> | ||
| − | <TR><TD height=24px> </TD><TD> </TD></TR> | + | <TR><TD height=24px> 1921 </TD><TD> спалена сільську церкву на честь Святого Симеона Богоприємця. </TD></TR> |
| − | <TR><TD height=24px> </TD><TD> </TD></TR> | + | <TR><TD height=24px>1942 рік </TD><TD> Рейхсміністр зайнятих східних областей видав розпорядження про впровадження трудового обов'язку. </TD></TR> |
| − | <TR><TD height=24px> | + | <TR><TD height=24px> квітні 1943 р </TD><TD> партизани схопили кількох поліцаїв і розстріляли за селом. </TD></TR> |
| − | <TR><TD height=24px> </TD><TD> | + | <TR><TD height=24px>серпні 1942 р </TD><TD> у селі було введено систему особистих довідок </TD></TR> |
| − | <TR><TD height=24px> | + | <TR><TD height=24px> січня 1944 року </TD><TD> розпочали підготовку до Корсунь-Шевченківської наступальної операції. </TD></TR> |
| − | <TR><TD height=24px> </TD><TD> | + | <TR><TD height=24px> 18 серпня 1945 року </TD><TD> Указом Президії Верховної Ради СРСР удостоєний звання Героя Радянського Союзу о.С.Німенко </TD></TR> |
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
</TABLE> | </TABLE> | ||
Версія за 17:01, 26 жовтня 2016
Зміст
Історія мого села
Красно́сілля (до 1861 — Княжа) — село в Україні, в Олександрівському районі Кіровоградської області. Населення становить 1474 осіб. Орган місцевого самоврядування — Красносільська сільська рада. Сільраді підпорядкований населений пункт Гутницька. Станом на 1886 рік у селі, центрі Красносільської волості Олександрійського повіту Херсонської губернії, мешкала 3631 особа, налічувалось 757 дворових господарств, існувала православна церква, єврейська синагога, 18 лавок, 2 постоялих двори, винний погріб, відбувались базари по понеділках. За 17 верст — залізничний полустанок, буфет. Друга світова війна стала найтрагічнішою подією ХХ століття. У ній брали участь понад 60 держав на території яких мешкало 80 % населення планети. Достовірного числа жертв війни не встановлено й досі. У ході бойових дій були знищені колосальні матеріальні й культурні цінності. Україна у цьому конфлікті за приблизними підрахунками втратила більше 3 млн. осіб на фронтах, 5,5 млн. у зоні окупації, а 10 млн. людей залишилися без житла. Промисловість, сільське господарство й транспорт були повністю знищені. Під час війни в Україні було зруйновано сотні населених пунктів, не оминуло лихо й с.Красносілля Олександрівського району Кіровоградської області. Станом на 1939 рік село, відповідно до діючого на той час адміністративно-територіального устрою УРСР, перебувало у складі Єлизаветградківського району Кіровоградської області й налічувало близько 5 тисяч жителів.
У краєзнавчій літературі є чимало робіт і публікацій, що торкаються історії нашого краю та окремих населених пунктів у роки Другої світової війни, але ґрунтовного дослідження яке б стосувалося с.Красносілля тим часом немає. Разом з тим є багатий фактографічний матеріал, який вартий уваги дослідників і має бути належним чином представлений у краєзнавчих роботах. Красносілля часів війни часто фігурує у військовій мемуарній літературі, у дослідженнях статистичного характеру , а також у відповідних тематичних збірниках документів. У роботах науковців і краєзнавців воно згадується лише у контексті історії партизанського руху та діяльності підпільних організацій в умовах окупації. Усі вище згадані матеріали лягли в основу пропонованої публікації. Разом із тим, у статті використані спогади очевидців тих років (З.І.Верко, В.Горченко, Н.О.Касіщевої, В.С.Чорної та І.В.Чорного) зафіксовані автором дослідження у 1996 – 2006 рр. Оскільки Красносільській сільській раді підпорядковане ще й с.Гутницька, то в контексті згадуваних подій і проблем йтиметься і про цей населений пункт. Як відомо, Друга світова війна розпочалася 1 вересня 1939 р. нападом Німеччини на Польщу, а через кілька тижнів СРСР окупував її східну частину, яка за умовами таємного протоколу до „Пакту Молотова-Ріббентропа” входила до сфери його впливу. Для жителів більшості міст і сіл України ці події не носили прямої загрози, більшість тодішніх „радянських людей” навіть гадки не мали, що незабаром самі опиняться у вирі бойових дій. А доки відбувалися згадані події, у Красносіллі, як і в тисячах інших сіл, на радіо лунали розповіді про непереможну Червону армію та її відважних і досвідчених командирів, про мудрого вождя та його далекоглядну політику. Виконуючи й далі умови таємного протоколу до радянсько-німецького пакту, СРСР спробував окупувати Фінляндію. У ході війни з фінами, яку СРСР бездарно програв, загинуло 11 красносільців. Не повернулися додому М.Я.Білокриницький, П.Я.Головко, І.Є.Кононенко, І.М.Карпенко, О.Ф.Кузенний, І.Н.Омельченко, С.Ф.Пергатий, Г.К.Сінійчук, Я.К.Сінійчук, П.О.Соколов та Ф.А.Холявко. Сім'ї згаданих солдатів першими відчули горе, яке через півтора роки охопить усе село.
Мої земляки
Степа́н Олексі́йович Німе́нко (нар. 19 грудня 1911 — пом. 11 червня 1983) — радянський льотчик часів Другої світової війни, заступник командира 825-го штурмового авіаційного полку 225-ї штурмової авіаційної дивізії (15-а повітряна армія), майор. Герой Радянського Союзу (1945).Народився 19 грудня 1911 року в селі Красносілля — волосному центрі Олександрійського повіту Херсонської губернії (нині — Олександрівський район Кіровоградської області) в селянській родині. Українець. Рано залищившись сиротою, виховувався дідусем. У 9-річному віці переїхав до тітки в Москву, працював у пекарні.
У 1930 році добровільно вступив до лав РСЧА, призваний Хамовницьким РВК м. Москви. Член ВКП(б) з 1931 року. У 1933 році закінчив Об'єднану військову школу імені ВЦВК, у 1935 році — Борисоглібську військову авіаційну школу льотчиків. Учасник радянсько-фінської війни 1939–1940 років в складі 31-ї окремої розвідувальної авіаційної ескадрильї. Літав на літаку Р-5. За відмінне виконання бойових завдань командування старший лейтенант С. О. Німенко був нагороджений орденом Червоної Зірки. Німецько-радянську війну капітан С. О. німенко зустрів на посаді заступника командира ескадрильї. Брав участь у бойових діях на Карельському перешийку та Кольському півострові. Здійснив 26 бойових вильотів на літакові СБ. З січня 1942 по лютий 1943 року навчався на командному факультеті Військово-повітряної академії. Після закінчення прискореного курсу підготовки майор С. О. Німенко призначений командиром 57-ї окремої коректувальної ескадрильї 15-ї повітряної армії. Воював на Брянському і 2-у Прибалтійському фронтах. В подальшому воював командиром ескадрильї 118-го гвардійського штурмового авіаційного полку, заступником командира 825-го штурмового авіаційного полку. До березня 1945 року здійснив 90 бойових вильотів на штурмовку ворога, знищив 8 танків, 56 автомашин з вантажем, 19 гармат, 13 ДЗОТів, близько 1500 солдатів і офіцерів супротивника. По закінченні війни продовжив службу в ВПС Закавказького ВО. З 1948 року — начальник Красноярського, пізніше — Тамбовського аероклубів. У 1956 році полковник С. О. Німенко вийшов у запас. Мешкав у Тамбові (Росія), де й помер 11 червня 1983 року. Похований на Воздвиженському цвинтарі.
Архутектурні памятки
У самому центрі селі знаходиться парк культури і відпочинку імені Тараса Шевченка, де в 1978 р. було встановлено пам'ятник Кобзарю (скульптор А.Мацієвський, архітектор А. Губенко)
Сільська управа підпорядковувалася районній управі з відповідними структурними підрозділами, які здійснювали керівництво господарчими, земельними та фінансовими справами. Склад управлінського апарату сільуправи був малочисельним – сільський староста, його заступник, перекладач, секретар і прибиральниця. Діяльність сільських управ зосереджувалася на налагодженні регулярного продовольчого забезпечення німецької армії. Майже з перших днів окупації з сільських жителів, бажаючих служити новій владі, була створена поліція, до якої за нашими підрахунками записалося 8 осіб. З етичних міркувань прізвища сільських старост і поліцаїв називати не будемо.
Рідне місто або село на карті України Google карти
Таблиця "Найважливіші події на території рідного краю"
| Дата | Історична подія |
|---|---|
| до 1861 | вперше назва Княжа |
| 1921 | спалена сільську церкву на честь Святого Симеона Богоприємця. |
| 1942 рік | Рейхсміністр зайнятих східних областей видав розпорядження про впровадження трудового обов'язку. |
| квітні 1943 р | партизани схопили кількох поліцаїв і розстріляли за селом. |
| серпні 1942 р | у селі було введено систему особистих довідок |
| січня 1944 року | розпочали підготовку до Корсунь-Шевченківської наступальної операції. |
| 18 серпня 1945 року | Указом Президії Верховної Ради СРСР удостоєний звання Героя Радянського Союзу о.С.Німенко |
Ресурси:
- Посилання на презентацію у Google Диск;
- Посилання на власний фотоальбом у Google Диск;
- Посилання на власний блог у Blogger;
- Посилання на добірку відеоматеріалів;
- Посилання на опитування або анкету у Google Форми;
- Посилання на спільний груповий постер.
Сторінка проекту Проект "Моє рідне місто або село"
Кіровоградський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка
