Відмінності між версіями «Моє місто або село Панін Ігор Олександрович»

Матеріал з Вікі ЦДУ
Перейти до: навігація, пошук
(Ресурси:)
 
(не показано одну проміжну версію цього учасника)
Рядок 1: Рядок 1:
[[Файл:Файл:120px-Flag of Kirovograd.svg.png|міні]]  [[Файл:Файл:120px-Coat of Arms of Kirovohrad.png|міні]]
+
[[Файл:120px-Flag of Kirovograd.svg.png|міні]]
Кіровогра́д (до 1924 року — Єлисаветград[2], у 1924–1934 роках — Зінов'євськ, у 1934–1939 роках — Кірово[3]) — місто в Україні, адміністративний центр Кіровоградської області, центр Кіровоградського району; промисловий і культурний осередок у центрі країни; вузол автошляхів, залізнична станція, аеропорт.
+
'''Кіровогра́д''' (до 1924 року — Єлисаветград[2], у 1924–1934 роках — Зінов'євськ, у 1934–1939 роках — Кірово[3]) — місто в Україні, адміністративний центр Кіровоградської області, центр Кіровоградського району; промисловий і культурний осередок у центрі країни; вузол автошляхів, залізнична станція, аеропорт.
  
 
Кіровоград розташований у межах Придніпровської височини, на берегах ріки Інгул, при впаданні в неї менших річок — Сугоклії та Біянки.
 
Кіровоград розташований у межах Придніпровської височини, на берегах ріки Інгул, при впаданні в неї менших річок — Сугоклії та Біянки.
  
Утворення у середині XVIII століття міста пов'язане з будівництвом фортеці святої Єлисавети. Місто пережило у середині XIX — на початку ХХ століть «золоту еру» — розвивалась промисловість, розбудовувалась міська інфраструктура, розквітла культура, зокрема тут був відкритий перший український професійний театр. У 1939 році місто стало центром Кіровоградської області. Нині промисловий комплекс Кіровограда налічує понад 70 підприємств. Місто має розвинену соціальну інфраструктуру, численні заклади освіти й культури зі сталими багатими традиціями
+
Утворення у середині XVIII століття міста пов'язане з будівництвом фортеці святої Єлисавети. Місто пережило у середині XIX — на початку ХХ століть «золоту еру» — розвивалась промисловість, розбудовувалась міська інфраструктура, розквітла культура, зокрема тут був відкритий перший український професійний театр. У 1939 році місто стало центром Кіровоградської області. Нині промисловий комплекс Кіровограда налічує понад 70 підприємств. Місто має розвинену соціальну інфраструктуру, численні заклади освіти й культури зі сталими багатими традиціями.
  
 +
 +
----
 +
 +
 +
'''Рельєф і гідрографія'''  [[Файл:Інгул у Кіровограді.jpg|міні]]
 +
Рельєф у місті визначений геологічною будовою. Кіровоград розташований у межах Придніпровської височини. Кіровоград лежить на рівнинах, обабіч ріки Інгул. Місто також перетинає притоки Інгулу Сугоклія та Біянка, низка струмків. Їм притаманні глибокі долини, у яких розширені ділянки змінюються вузькими каньйоноподібними, де береги круті і скелясті. Річище Інгулу в межах міста звивисте, заплава — двостороння. Зведено Кіровоградське (260 га) та Лелеківське водосховища. Стік Інгулу в межах Кіровограда розподіляється таким чином:
 +
 +
березень—травень — 70 %;
 +
червень—серпень — 9%;
 +
вересень—листопад — 6%;
 +
грудень—лютий — 15%.
 +
Середня тривалість льодоставу — 2,5 місяці. Товщина льоду сягає 20—40 см 
 +
 +
 +
 +
 +
----
 +
 +
 +
'''Історія Кіровограда'''.
 +
В межах та околицях сучасного Кіровограда є значна кількість пам'яток археології. На території сучасного міста знаходилась велика кількість курганів, поховань. Розкопувати кургани починає перший очільник Новоросійської губернії Олександр Мельгунов. У кінці 19-го на початку 20-го століть дослідженнями займається краєзнавець Павло Рябков. Цікаві знахідки виявлено у кінці 20-го на початку 21-го століть. Зокрема, в долині Інгулу знайдено викопні пам'ятки, що засвідчують перебування людини в околицях сучасного Кіровограда з часів середнього палеоліту (доба мустьє). Також знайдено пам'ятки середньостогівської культури, пізньоямної культури, катакомбної культури, пам'ятки епохи бронзи.[10] Так, у 2004 році був виявлений практично не пошкоджений дерев'яний човен у ході розкопок на кіровоградській вулиці Космонавта Попова[11].
 +
 +
На території, до якої входила територія сучасного міста, в різні часи перебували кіммерійці, скіфи, сармати. Згодом на зміну прийшли тюркомовні племена гунів, обрів, хозарів, угрів та печенігів, слов'янське плем'я уличів (угличів).[10]
 +
 +
У XVI — 1-й половині XVIII століть землі сучасного Кіровограда і прилеглих територій були володіннями Запорозької Січі. Тут існували розрізнені зимівники запорізьких козаків: слободи та хутори. Мешканці поселень селились на свій страх і ризик, оскільки знаходились на незахищених прикордонних землях. Колонізаторство Задніпровських місць, а саме так тоді називались землі між Дніпром та Південним Бугом, почалося козаками Миргородського та Полтавського полків наприкінці 17-го – на початку 18-го століття[12].
 +
 +
До 1751 року за версіями краєзнавців на території сучасного Кіровограда існували слободи, засновані козаками: Кущівка[13] (увійшла до складу міста у 19 ст.), Завадівка[14], Інгульська слобода, яка пізніше злилась з Лелеківкою (всі увійшли до складу міста у 20-му ст.) та Знаменська слобода, заснована старообрядцями
 +
 +
----
 +
 +
'''Люди, пов'язані з Кіровоградом'''
 +
Із Кіровоградом (Єлисаветградом) пов'язані імена цілої плеяди діячів культури, історії, спорту тощо.
 +
Володимир Винниченко.Одним із найвідоміших уродженців Єлисаветграда є Володимир Кирилович Винниченко (1880–1951), Голова Секретаріату Центральної Ради, пото́му Директорії УНР, знаний літератор і публіцист. Тут він навчався у місцевій гімназії, провів молоді роки. На його честь названо проспект у центрі Кіровограда.
 +
У Кіровограді (Єлисаветграді) починали свій творчий шлях українські письменники і драматурги Іван Карпенко-Карий та Юрій Яновський; музикант Генріх Нейгауз і композитор Юлій Мейтус, художник-авангардист Олександр Осмьоркін.
 +
У середині 70-х років XIX століття у місті жив український композитор П. Ніщинський. А 1907 року в Єлисаветграді народився російський поет Арсеній Тарковський, батько режисера Андрія Тарковського.
 +
 +
 +
[[Файл:Володимир Кирилович Винниченко.jpg]]  [[Файл:1Карпенко-Карий І.jpg]]    [[Файл:1282px-ANDRIY PYATOV FC Shakhtar Donetsk (small).jpg]]
 
==Рідне місто або село на карті України  [http://google.com.ua Google] ПБ.GIF==
 
==Рідне місто або село на карті України  [http://google.com.ua Google] ПБ.GIF==
 
[[Файл:04158e3.jpg]]
 
[[Файл:04158e3.jpg]]
 
 
==Таблиця "Найважливіші події на території рідного краю"==
 
==Таблиця "Найважливіші події на території рідного краю"==
  
Рядок 16: Рядок 53:
 
  </TR>
 
  </TR>
  
  <TR>
+
  <TR>  
   <TD  height=24px;>  </TD><TD>    </TD>  
+
   <TD  height=24px;>  18 июня 1754 года </TD><TD>    Торжественная закладка крепости</TD>  
 
  </TR>
 
  </TR>
 
   
 
   
<TR><TD height=24px> GFHGHGHTGH      </TD><TD>    </TD></TR>
+
<TR><TD height=24px>       22 січня 1752 року</TD><TD>    Фортеця імені св.Єлисавети</TD></TR>
<TR><TD height=24px>      </TD><TD>   </TD></TR>
+
<TR><TD height=24px>      1784 рік</TD><TD>     Назва Єлисаветгад</TD></TR>
<TR><TD height=24px>       </TD><TD>  </TD></TR>
+
<TR><TD height=24px>         1924—1934 рік</TD><TD>  Місто переіменоване на Зеновьєвск</TD></TR>
<TR><TD height=24px>       </TD><TD>   </TD></TR>
+
<TR><TD height=24px>       27 декабря 1934 года</TD><TD> Переіменування Зиновьєвска в «Кирово»</TD></TR>
<TR><TD height=24px>      </TD><TD>   </TD></TR>
+
<TR><TD height=24px>      10 января 1939 года</TD><TD>   Назва «Кировоград»</TD></TR>
 
<TR><TD height=24px>      </TD><TD>  </TD></TR>
 
<TR><TD height=24px>      </TD><TD>  </TD></TR>
 
<TR><TD height=24px>      </TD><TD>  </TD></TR>
 
<TR><TD height=24px>      </TD><TD>  </TD></TR>
Рядок 37: Рядок 74:
 
=='''Ресурси:'''==
 
=='''Ресурси:'''==
  
*Посилання на презентацію  у '''Google Диск''';
+
*Посилання на презентацію  [[https://drive.google.com/file/d/0B28HLccVSpWRb0N1R3VqQ1MxNEk/view?usp=sharing]]
  
 
*Посилання на власний фотоальбом у  '''Google Диск''';  
 
*Посилання на власний фотоальбом у  '''Google Диск''';  

Поточна версія на 09:27, 22 грудня 2015

120px-Flag of Kirovograd.svg.png

Кіровогра́д (до 1924 року — Єлисаветград[2], у 1924–1934 роках — Зінов'євськ, у 1934–1939 роках — Кірово[3]) — місто в Україні, адміністративний центр Кіровоградської області, центр Кіровоградського району; промисловий і культурний осередок у центрі країни; вузол автошляхів, залізнична станція, аеропорт.

Кіровоград розташований у межах Придніпровської височини, на берегах ріки Інгул, при впаданні в неї менших річок — Сугоклії та Біянки.

Утворення у середині XVIII століття міста пов'язане з будівництвом фортеці святої Єлисавети. Місто пережило у середині XIX — на початку ХХ століть «золоту еру» — розвивалась промисловість, розбудовувалась міська інфраструктура, розквітла культура, зокрема тут був відкритий перший український професійний театр. У 1939 році місто стало центром Кіровоградської області. Нині промисловий комплекс Кіровограда налічує понад 70 підприємств. Місто має розвинену соціальну інфраструктуру, численні заклади освіти й культури зі сталими багатими традиціями.




Рельєф і гідрографія
Інгул у Кіровограді.jpg

Рельєф у місті визначений геологічною будовою. Кіровоград розташований у межах Придніпровської височини. Кіровоград лежить на рівнинах, обабіч ріки Інгул. Місто також перетинає притоки Інгулу Сугоклія та Біянка, низка струмків. Їм притаманні глибокі долини, у яких розширені ділянки змінюються вузькими каньйоноподібними, де береги круті і скелясті. Річище Інгулу в межах міста звивисте, заплава — двостороння. Зведено Кіровоградське (260 га) та Лелеківське водосховища. Стік Інгулу в межах Кіровограда розподіляється таким чином:

березень—травень — 70 %; червень—серпень — 9%; вересень—листопад — 6%; грудень—лютий — 15%. Середня тривалість льодоставу — 2,5 місяці. Товщина льоду сягає 20—40 см





Історія Кіровограда. В межах та околицях сучасного Кіровограда є значна кількість пам'яток археології. На території сучасного міста знаходилась велика кількість курганів, поховань. Розкопувати кургани починає перший очільник Новоросійської губернії Олександр Мельгунов. У кінці 19-го на початку 20-го століть дослідженнями займається краєзнавець Павло Рябков. Цікаві знахідки виявлено у кінці 20-го на початку 21-го століть. Зокрема, в долині Інгулу знайдено викопні пам'ятки, що засвідчують перебування людини в околицях сучасного Кіровограда з часів середнього палеоліту (доба мустьє). Також знайдено пам'ятки середньостогівської культури, пізньоямної культури, катакомбної культури, пам'ятки епохи бронзи.[10] Так, у 2004 році був виявлений практично не пошкоджений дерев'яний човен у ході розкопок на кіровоградській вулиці Космонавта Попова[11].

На території, до якої входила територія сучасного міста, в різні часи перебували кіммерійці, скіфи, сармати. Згодом на зміну прийшли тюркомовні племена гунів, обрів, хозарів, угрів та печенігів, слов'янське плем'я уличів (угличів).[10]

У XVI — 1-й половині XVIII століть землі сучасного Кіровограда і прилеглих територій були володіннями Запорозької Січі. Тут існували розрізнені зимівники запорізьких козаків: слободи та хутори. Мешканці поселень селились на свій страх і ризик, оскільки знаходились на незахищених прикордонних землях. Колонізаторство Задніпровських місць, а саме так тоді називались землі між Дніпром та Південним Бугом, почалося козаками Миргородського та Полтавського полків наприкінці 17-го – на початку 18-го століття[12].

До 1751 року за версіями краєзнавців на території сучасного Кіровограда існували слободи, засновані козаками: Кущівка[13] (увійшла до складу міста у 19 ст.), Завадівка[14], Інгульська слобода, яка пізніше злилась з Лелеківкою (всі увійшли до складу міста у 20-му ст.) та Знаменська слобода, заснована старообрядцями


Люди, пов'язані з Кіровоградом Із Кіровоградом (Єлисаветградом) пов'язані імена цілої плеяди діячів культури, історії, спорту тощо. Володимир Винниченко.Одним із найвідоміших уродженців Єлисаветграда є Володимир Кирилович Винниченко (1880–1951), Голова Секретаріату Центральної Ради, пото́му Директорії УНР, знаний літератор і публіцист. Тут він навчався у місцевій гімназії, провів молоді роки. На його честь названо проспект у центрі Кіровограда. У Кіровограді (Єлисаветграді) починали свій творчий шлях українські письменники і драматурги Іван Карпенко-Карий та Юрій Яновський; музикант Генріх Нейгауз і композитор Юлій Мейтус, художник-авангардист Олександр Осмьоркін. У середині 70-х років XIX століття у місті жив український композитор П. Ніщинський. А 1907 року в Єлисаветграді народився російський поет Арсеній Тарковський, батько режисера Андрія Тарковського.


Володимир Кирилович Винниченко.jpg 1Карпенко-Карий І.jpg 1282px-ANDRIY PYATOV FC Shakhtar Donetsk (small).jpg

Рідне місто або село на карті України Google ПБ.GIF

04158e3.jpg

Таблиця "Найважливіші події на території рідного краю"

Дата Історична подія
18 июня 1754 года Торжественная закладка крепости
22 січня 1752 року Фортеця імені св.Єлисавети
1784 рік Назва Єлисаветгад
1924—1934 рік Місто переіменоване на Зеновьєвск
27 декабря 1934 года Переіменування Зиновьєвска в «Кирово»
10 января 1939 года Назва «Кировоград»
Photo 5.jpg

Ресурси:

  • Посилання на презентацію [[1]]
  • Посилання на власний фотоальбом у Google Диск;
  • Посилання на власний блог у Blogger;
  • Посилання на добірку відеоматеріалів;
  • Посилання на опитування або анкету у Google Форми;
  • Посилання на спільний груповий постер.



Сторінка проекту Проект "Моє рідне місто або село"

Кіровоградський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка