Відмінності між версіями «Торговиця»
4022443 (обговорення • внесок) (Створена сторінка: {{subst:Шаблон:Сторінка проекту "Моє рідне місто або село"}}) |
4022443 (обговорення • внесок) |
||
| (не показані 24 проміжні версії цього учасника) | |||
| Рядок 11: | Рядок 11: | ||
*Якими пам’ятками археології, історії, архітектури і містобудування, монументального мистецтва багате Ваше рідне місто? | *Якими пам’ятками археології, історії, архітектури і містобудування, монументального мистецтва багате Ваше рідне місто? | ||
*Якими пам’ятками природи багатий рідний край? | *Якими пам’ятками природи багатий рідний край? | ||
| + | |||
==Рідне місто або село на карті України [http://google.com.ua Google] ПБ.GIF== | ==Рідне місто або село на карті України [http://google.com.ua Google] ПБ.GIF== | ||
| + | [https://docs.google.com/forms/d/1TJnfRXmJlArGFxSoSN12EHQy4wbDqCX-Iz6WJ0P5vA0/viewform?usp=send_form Опитування] | ||
| + | |||
| + | |||
| + | [[https://docs.google.com/presentation/d/1XSP-bo4n7TRxs8snwT_dkpdsM3RTr78rwWW_rIz3SE0/edit#slide=id.gec2422311_0_24]] | ||
| + | |||
| + | Торго́виця — село (давніше місто) в Новоархангельському районі Кіровоградської області (Україна). | ||
| + | |||
| + | Розташоване на березі ріки Синюха (ліва притока р. Південний Буг), на протилежному березі — районний центр Новоархангельськ. | ||
| + | |||
| + | Населення — 2 534 особи. | ||
| + | |||
| + | Орган місцевого самоврядування — Торговицька сільська рада. | ||
| + | <big>Історія</big> | ||
| + | |||
| + | |||
| + | |||
| + | |||
| + | |||
| + | |||
| + | |||
| + | На території села виявлено сліди міста доби Золотої Орди, могильник того ж часу. Археологічні дослідження проводить експедиція Кіровоградського державного педагогічного університету ім. В. К. Винниченка. | ||
| + | |||
| + | Перша письмова згадка про Торговицю датується 1331 роком. Близькість лісів спричинила розвиток тут бортництва, теслярства та бондарства; поширення набуло ткацтво. Розташування міста на перетині торгових шляхів з Галицько-Волинського князівства, Володимиро-Суздальщини та Київщини зробило Торговицю одним з міжнародних центрів обміну товарами на землях ВКЛ. | ||
| + | |||
| + | Поруч із містом восени 1362 року відбулася відома битва між військом Великого князя Литовського Ольгерда Гедиміновича та ордами татарських правителів на Поділлі, яка закінчилася розгромом татар і переходом їхніх земель під владу Литви. | ||
| + | |||
| + | Місто, яке виникло тут за литовських часів, було знищене Менглі-Гіреєм наприкінці 15 століття. 1575 року Мацєй Стрийковський ще бачив тут мури давнього міста. | ||
| + | |||
| + | Згодом терен Торговиці належав до «пустих земель» Умані. | ||
| + | |||
| + | |||
| + | Станом на 1885 рік у колишньому військовому поселенні, центрі Торговицької волості Уманського повіту Київської губернії, мешкало 1570 осіб, налічувалось 340 дворових господарств, існувала православна церква, каплиця, єврейський молитовний будинок, єврейське училище, школа, 3 рейнських погреби, 6 постоялих будинків, 4 постоялих двори, 42 лавки, 2 водяні млини, відбувались ярмарки по неділях через 2 тижні[2]. | ||
| + | |||
| + | За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 3677 осіб (1776 чоловічої статі та 1901 — жіночої), з яких 2360 — православної віри, 1299 — іудейської. | ||
| + | |||
| + | Голодомор | ||
| + | |||
| + | Під час Голоду 1932–1933 років, тільки згідно мартирологу, укладеному на підставі свідчень очевидців Голодомору, в селі загинуло 64 особи[4]. Ночами («щоб ніхто не бачив») люди ходили на поле шукати мерзлі буряки і гнилу картоплю. Колоски з пшеницею шукали у стрісі. Її трусили, і що звідти падало, те й мололи. Навесні у річці з'являлися скойки (річкові молюски), які збирало усе село[5]. | ||
==Таблиця "Найважливіші події на території рідного краю"== | ==Таблиця "Найважливіші події на території рідного краю"== | ||
| Рядок 22: | Рядок 61: | ||
<TR> | <TR> | ||
| − | <TD height=24px;> | + | <TD height=24px;> 1609 </TD><TD> Торговицю надали Валентію-Алєксандеру Каліновському, пізніше вона перейшла до його сина Марціна Каліновського. </TD> |
</TR> | </TR> | ||
| − | <TR><TD height=24px> | + | <TR><TD height=24px> 1669 </TD><TD> тут сформували козацький полк. Першим полковником був Євтим Торговицький. </TD></TR> |
| − | <TR><TD height=24px> | + | <TR><TD height=24px> 1675 </TD><TD> у розпалі Руїни мешканці Торговиці переселилися за Дніпро. Торговиця перейшла під владу поляків і належала Станіславу Потоцькому. </TD></TR> |
| − | <TR><TD height=24px> | + | <TR><TD height=24px> 1732 </TD><TD> належала Францішеку Салезію Потоцькому. Він поставив тут управителем Квятковича, який населив значну кількість нових поселень (помер у віці 105 років). </TD></TR> |
| − | <TR><TD height=24px> | + | <TR><TD height=24px> 1773 </TD><TD> перейшла до сина Ф. С. Потоцького — Станіслава Щенсного Потоцького, який утримував тут особисту прикордонну сторожу, складену переважно зі шляхти (було їх 70 осіб). </TD></TR> |
| − | <TR><TD height=24px | + | <TR><TD height=24px> 1776 </TD><TD> Юзефом-Ґабрелем Стемпковським та С. Щ. Потоцьким після судового процесу між ними через село було угоду, за якою воно відходило останньому </TD></TR> |
| − | + | <TR><TD height=24px> 14 травня 1792 </TD><TD> С. Щ. Потоцький, Северин Жевуський, Ксаверій Браницький уклали тут «Торговицьку конфедерацію». </TD></TR> | |
| − | <TR><TD height=24px | + | <TR><TD height=24px> 1885 </TD><TD> тут було 1206 мешканців (наприкінці 19 століття — 2137). </TD></TR> |
| − | + | ||
| − | <TR><TD height=24px | + | |
| − | + | ||
| − | + | ||
</TABLE> | </TABLE> | ||
Поточна версія на 16:11, 7 грудня 2015
На цьому місці розмість статтю, у якій висвітліть свій досвід та враження, знайдені матеріали з історії рідного міста або села. Також у статтю добавте посилання на документи, що Ви створили і завантажили у різних ресурсах, таблицю (зразок поданий у завданні та нижче) та фотографії рідного краю.
При складанні висновків до статті враховуйте, що задача роботи у проекті, дати відповіді на такі запитання:
- А ви знаєте історію рідного села?
- Які відомі люди Ваші земляки?
- Які історичні події пов'язані із вашим рідним селом?
- Які визначні події, явища і процеси відбувалися на території краю?
- Якими пам’ятками археології, історії, архітектури і містобудування, монументального мистецтва багате Ваше рідне місто?
- Якими пам’ятками природи багатий рідний край?
Рідне місто або село на карті України Google ПБ.GIF
[[1]]
Торго́виця — село (давніше місто) в Новоархангельському районі Кіровоградської області (Україна).
Розташоване на березі ріки Синюха (ліва притока р. Південний Буг), на протилежному березі — районний центр Новоархангельськ.
Населення — 2 534 особи.
Орган місцевого самоврядування — Торговицька сільська рада. Історія
На території села виявлено сліди міста доби Золотої Орди, могильник того ж часу. Археологічні дослідження проводить експедиція Кіровоградського державного педагогічного університету ім. В. К. Винниченка.
Перша письмова згадка про Торговицю датується 1331 роком. Близькість лісів спричинила розвиток тут бортництва, теслярства та бондарства; поширення набуло ткацтво. Розташування міста на перетині торгових шляхів з Галицько-Волинського князівства, Володимиро-Суздальщини та Київщини зробило Торговицю одним з міжнародних центрів обміну товарами на землях ВКЛ.
Поруч із містом восени 1362 року відбулася відома битва між військом Великого князя Литовського Ольгерда Гедиміновича та ордами татарських правителів на Поділлі, яка закінчилася розгромом татар і переходом їхніх земель під владу Литви.
Місто, яке виникло тут за литовських часів, було знищене Менглі-Гіреєм наприкінці 15 століття. 1575 року Мацєй Стрийковський ще бачив тут мури давнього міста.
Згодом терен Торговиці належав до «пустих земель» Умані.
Станом на 1885 рік у колишньому військовому поселенні, центрі Торговицької волості Уманського повіту Київської губернії, мешкало 1570 осіб, налічувалось 340 дворових господарств, існувала православна церква, каплиця, єврейський молитовний будинок, єврейське училище, школа, 3 рейнських погреби, 6 постоялих будинків, 4 постоялих двори, 42 лавки, 2 водяні млини, відбувались ярмарки по неділях через 2 тижні[2].
За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 3677 осіб (1776 чоловічої статі та 1901 — жіночої), з яких 2360 — православної віри, 1299 — іудейської.
Голодомор
Під час Голоду 1932–1933 років, тільки згідно мартирологу, укладеному на підставі свідчень очевидців Голодомору, в селі загинуло 64 особи[4]. Ночами («щоб ніхто не бачив») люди ходили на поле шукати мерзлі буряки і гнилу картоплю. Колоски з пшеницею шукали у стрісі. Її трусили, і що звідти падало, те й мололи. Навесні у річці з'являлися скойки (річкові молюски), які збирало усе село[5].
Таблиця "Найважливіші події на території рідного краю"
| Дата | Історична подія |
|---|---|
| 1609 | Торговицю надали Валентію-Алєксандеру Каліновському, пізніше вона перейшла до його сина Марціна Каліновського. |
| 1669 | тут сформували козацький полк. Першим полковником був Євтим Торговицький. |
| 1675 | у розпалі Руїни мешканці Торговиці переселилися за Дніпро. Торговиця перейшла під владу поляків і належала Станіславу Потоцькому. |
| 1732 | належала Францішеку Салезію Потоцькому. Він поставив тут управителем Квятковича, який населив значну кількість нових поселень (помер у віці 105 років). |
| 1773 | перейшла до сина Ф. С. Потоцького — Станіслава Щенсного Потоцького, який утримував тут особисту прикордонну сторожу, складену переважно зі шляхти (було їх 70 осіб). |
| 1776 | Юзефом-Ґабрелем Стемпковським та С. Щ. Потоцьким після судового процесу між ними через село було угоду, за якою воно відходило останньому |
| 14 травня 1792 | С. Щ. Потоцький, Северин Жевуський, Ксаверій Браницький уклали тут «Торговицьку конфедерацію». |
| 1885 | тут було 1206 мешканців (наприкінці 19 століття — 2137). |
Ресурси:
- Посилання на презентацію у Google Диск;
- Посилання на власний фотоальбом у Google Диск;
- Посилання на власний блог у Blogger;
- Посилання на добірку відеоматеріалів;
- Посилання на опитування або анкету у Google Форми;
- Посилання на спільний груповий постер.
Сторінка проекту Проект "Моє рідне місто або село"
Кіровоградський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка
