Відмінності між версіями «ВИБІР КОНФІГУРАЦІЇ ETHERNET»

Поточна версія на 12:35, 10 квітня 2009

Насамперед, для одержання складних конфігурацій Ethernet з окремих сегментів застосовуються концентратори двох вже згадуваних типів:

• репітерні концентратори, що являють собою набір репітерів і логічно не розділяють сегменти, підключені до них;

• комутуючі (switching) концентратори або комутатори, що передають інформацію між сегментами, але не передають конфлікти із сегмента на сегмент.

Коли застосовуються більш складні комутуючі концентратори, конфлікти в окремих сегмента відбуваються на місці, у самих сегментах, вони не поширюються мережею, як у випадку використання простіших репітерних концентраторів. Це має принципове значення для вибору топології мережі Ethernet, тому що використовуваний у ній метод доступу CSMA/CD допускає наявність конфліктів і їх вирішення, при цьому загальна довжина мережі визначається розміром зони конфлікту (collision domain). Таким чином, застосування репітерного концентратора не розділяє зону конфлікту, у той час як кожен комутуючий концентратор поділяє зону конфлікту на дві частини.

На практиці репітерні концентратори застосовуються досить часто, тому що вони простіші й дешеві. Тому надалі ми будемо говорити саме про них.

При виборі конфігурації Ethernet використовуються дві основні моделі. Зупинимося коротко на їх особливостях.

Перша модель формулює набір правил, яких необхідно дотримуватись при з'єднанні окремих комп’ютерів і сегментів.

• Репітер або концентратор, підключений до сегмента, знижує на одиницю максимальне число абонентів, що підключаються до нього.

• Повний шлях між двома будь-якими абонентами повинен містити в собі не більше п'яти сегментів, чотирьох концентраторів (репітерів) і двох трансиверів.

• Якщо шлях між абонентами складається з п'яти сегментів і чотирьох концентраторів (репітерів), то кількість сегментів, до яких підключені абоненти, не повинна перевищувати 3, а інші сегменти повинні зв'язувати між собою концентратори (репітери).

• Якщо шлях між абонентами складається з чотирьох сегментів і трьох концентраторів (репітерів), то максимальна довжина оптоволоконного кабелю 10BASE-FL, що з'єднує між собою концентратори (репітери), не повинна перевищувати 1000 м;

• Максимальна довжина оптоволоконного кабелю 10BASE-FL, що з'єднує концентратори (репітери) з комп’ютерами, не повинна перевищувати 400 м;

• До всіх сегментів можуть підключатися комп’ютери.

При виконанні цих правил можна бути впевненим, що мережа буде працездатною. Ніяких додаткових розрахунків у даному випадку не потрібно.

Друга модель, що застосовується для оцінки конфігурації Ethernet, заснована на підрахунку часових характеристик даної конфігурації. У ній застосовується дві системи розрахунків: одна передбачає обчислення подвійного (кругового) часу проходження сигналу по мережі (PDV) (див. Розрахунок PDV), а інша – перевірку допустимості одержуваного міжкадрового (міжпакетного) часового інтервалу (PVV) (див. Розрахунок PVV). При цьому розрахунки в обох системах розрахунків ведуться для найгіршого випадку.