Стаття до проекту "моє рідне місто або село" Постний 2017

В селі Червоновершка є історичні памятки такі як Братська могила радянських воїнів та пам"ятний знак воїнам-землякам, поховано 92 воїна, Також є Пам’ятки архітектури

Садибний комплекс поміщика Бородькіна , Масло бойня Овочесховище, Колишні конюшні, Гуртожиток, Також Червоновершиська ЗШ 1-3 ступенів свячткувала свій 60-й ювілей Коли рідна школа святкує свій 60-й день день народження – це привід зібратися випускникам різних років на подвір’ї навчального закладу, де проходили їхні дитячі роки. Одного весняного дня із різних куточків області і навіть України з’їхалися випускники Червоновершської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів.

                                       Назад у минуле

Перед тим, як приміщення розбудували до школи, тут був маєток пана Бородкіна. Тож, аби дізнатися про те, як готувався проект та зводилися ці стіни, на святкування запросили власника маєтку та головного архітектора. “Мій батько придбав Червоновершку у 1815 році – за рік до мого народження. Тут майже всі землі належать мені. У мене народився син Сергій, тож я вирішив побудувати у своєму помісті маєток – дачу, щоб можна було проживати влітку з сім’єю”, – голосом учителя історії Віталія Тодоренка розповідає Кирило Васильович Соколов-Бородкін. Поміщик вирішує замовити план будинку у архітектора Андрія Достовського (роль грає учитель історії Вадим Кухалашвілі), який мешкав у тодішньому Єлисаветграді. Той погоджується допомогти і, оскільки живе далеко, часто приїздить сюди, щоб оглянути місцевість. За зроблену роботу він отримує лише 10 карбованців. Згодом Достоєвський направляє листа замовнику із проханням оплатити працю гідно. Поміщик погоджується, і тільки потім починається зведення маєтку “Ось і збудували дачу, та яку розкішну: на другому поверсі бенкетна зала, просторі кімнати, тераси, на третьому поверсі – бібліотека. Тепер завезу рідкісні дерева з Австралії та Америки – посаджу парк, заведу павичів”, – розповідає Бородкін. Згодом у цьому маєтку був будинок відпочинку від заводу “Червона зірка”, на березі Панського ставка стояли купальні. “Потім відкрили агрозоотехнікум, в якому навчалося 400 студентів. Технікум мав своє навчально-дослідне господарство. У роки Другої світової війни маєток Соколова-Бородкіна було наполовину зруйновано, але його згодом відбудували. Із 1949-го року в панському маєтку була розміщена Кіровоградська середня сільськогосподарська школа по підготовці голів колгоспів, в якій готували агрономів, зоотехніків та голів колгоспів. У зв’язку з передачею приміщення Червоновершської школи колгоспних кадрів об’єднують Червоновершську семирічну і Федосіївську середню школи в одну. Надалі іменували її – Червоновершська середня школа”, – розповідають про створення навчального закладу магістри.

                                                  Святкування 60-річчя

Гості свята шукали на фотографіях себе та знайомих, згадували свої шкільні роки. Саме таким був задум організаторів свята, які зробили для випускників свої школи вечір спогадів та спілкування із давніми друзями, які не бачилися по десятку років.

Зустріли випускники і своїх улюблених вчителів, які вже давно не працюють у школі. Один із випускників передав для навчального закладу спеціальні глиняні медалі, які директор роздала почесним гостям – вчителям, які вже вийшли на пенсію.

   “Ми хотіли зробити свято, щоб зібрати випускників і вчителів різних років, запрошували всіх тих, хто тут навчався. Це така велика зустріч випускників, але не одного року, а багатьох. Щоб люди поспілкувалися із тими, кого давно не бачили. Адже за довгий час життя розкидало їх усіх у різні куточки області та України”, – додає директор.

Святковий концерт був багатим на пісні та танці. Багато композицій виконували школярі разом із колективом школи, а вчителі декілька разів виходили на сцену із танцями. Також танці поєднували школярів різного віку та навіть декілька поколінь – учнів першого та випускного класу, випускниць минулого року та їхніх батьків.

Окремим блоком зробили композицію про війну. Спочатку юнаки у формі показали навички військово-патріотичного виховання. Сценка показує, що незважаючи на шкільний вік, це уже дорослі чоловіки, які готові і вміють захищати рідну землю. Доповненням номеру був наступний виступ – школярки прочитали вірш про війну. “Незважаючи на наше свято, ми пам’ятаємо, що в країні війна. І зараз там, наші хлопці, обороняють нашу країну від загарбника. Тому ми хотіли додати декілька номерів про це, зробити їх не сумними, а динамічними та патріотичними. Таким чином нагадати про ці події”, – розповідає Світлана Демідова.Усіх гостей свята ледь вмістило шкільне подвір’я. Усі лавки були повністю зайняті, багато хто ховався від сонечка під деревами або просто стояв неподалік. Святковий гамір 60-річчя школи лунав далеко за межі подвір’я, адже у свій 60-й ювілей Червоновершська загальноосвітня школа зібрала випускників, їхніх дітей, які вже також, можливо, стали чиїмись випускниками.

При складанні висновків до статті враховуйте, що задача роботи у проекті, дати відповіді на такі запитання:

А ви знаєте історію рідного села?
Які відомі люди Ваші земляки?
Які історичні події пов'язані із вашим рідним селом?
Які визначні події, явища і процеси відбувалися на території краю?
Якими пам’ятками археології, історії, архітектури і містобудування, монументального мистецтва багате Ваше рідне місто?
Якими пам’ятками природи багатий рідний край?