Штучні мови
Штучна мова — це мова, чия фонологія, граматика, та/або словниковий запас були цілеспрямовано створені особою, чи групою осіб. Це відрізняє штучні мови, від мов які розвивались еволюційно. Штучні мови створюються через багато причин, наприклад щоб спростити спілкування між людьми (міжнародні мови), щоб додати реалізму вигаданому світу, чи з інших естетичних міркувань(вигадані мови), для лінгвістичних експериментів (наприклад перевірки гіпотези Сепіра-Ворфа), чи для мовних ігор. Також до штучних мов належать спеціалізовані знакові системи для запису необхідної інформації із певних галузей науки і техніки. Серед останніх виділяються програмування.
Штучні мови поділяються на мови створені апріорі, та апостеріорі. Граматика та словниковий запас перших створюються з нуля, базуючись на уяві автора, чи на певних розрахунках, другі успадковують їх від природніх мов.
Мови створені апостеріорі поділяються також на схематичні, у яких природній, чи частково природній словниковий запас змінюється щоб відповідати заздалегідь-встановленим правилам, і натуралістичні, у яких природні слова залишають своє нормальне звучання і написання. Есперанто в основному вважається схематичним, Інтерлінгва розглядається як натуралістична. Ідо представляють або як схематичну мову, або як компроміс між обидвома видами.
За призначенням штучні мови можна поділити на такі типи:
Експериментальні мови
створені з метою експериментів в логіці, філософії чи лінгвістиці.
Міжнародні допоміжні мови
створені з метою спрощення міжнародного спілкування
Вигадані мови
створені щоб додати реалізму в вигаданий світ, та з метою естетичного чи гумористичного ефекту.
Щоправда межі між видами мов доволі розмиті, і штучна мова може підпадати одночасно під кілька різних видів.
