Штучний інтелект. Експертні системи.

Штучний інтелект має свою давню історію. Ще Платон, Аристотель, Сократ, Декарт, Лейбніц, Дж. Буль; а пізніше Н. Вінер прагнули описати мислення як сукупність деяких елементарних операцій, правил та процедур. Як науковий напрямок штучний інтелект виник в середині 60 – х років XX століття. Його виникнення пов’язано з напрямком на автоматизацію людської інтелектуальної діяльності.

Історія наукових досліджень в галузях штучного інтелекту може бути поділена на чотири періоди:

• 60–ті роки – початок 70–х – дослідження в галузі “загального інтелекту ”, спроби моделювати загальні інтелектуальні процеси, властиві людині: вільний діалог, розв’язування різних задач, доведення теорем, теорія ігор, створення віршів та музики;

• 70–ті роки – дослідження і розробки підходів до формального представлення знань та висновків, спроби звести інтелектуальну діяльність до формальних перетворень символів, рядків;

• з кінця 70-х – розробки систем в предметних галузях, які мають прикладне практичне значення ( експертні системи);

• 90-ті роки – фронтальні роботи по створенню ЕОМ 5-го покоління, які володіли інтелектуальними можливостями.

Наведемо деякі визначення штучного інтелекту:

1. Штучний інтелект – умовне позначення кібернетичних систем, які моделюють деякі сторони інтелектуальної діяльності людини: логічне та аналітичне мислення.

2. Штучний інтелект – здібності робота чи комп’ютера до імітації людських навиків, що використовуються при розв’язуванні задач, вивченні проблем, роздумів та самовдосконалення.

3. Штучний інтелект – науковий напрямок, пов’язаний з розробкою алгоритмів та програм для автоматизації інтелектуальної діяльності.

4. Штучний інтелект – один з напрямків інформатики, мета якого – розробка апаратно – програмних засобів, які дозволяють користувачу – непрограмісту ставити та розв’язувати свої задачі, які традиційно відносили до інтелектуальних, спілкуючись з ЕОМ на обмеженій підмножині природних мов.

Штучний інтелект поділяють на дві наукові вітки: нейрокібернетику (штучний розум) та кібернетику “чорного ящика” (машинний інтелект). Перша вітка базується на апаратному моделюванні роботи головного мозку людини, основою якого є велика кількість (14 міліардів) пов’язаних між собою нервових клітин – нервів. Системи штучного інтелекту при цьому називаються нейтронними мережами. Для другої вітки не суттєво, яка конструкція “ думаючого” пристрою. Головне, щоб на задані вхідні дані він реагував так само, як людський розум.